Лавреаткою премії імені Леся Курбаса у 2026 році стала режисерка Ніна Хижна за танцювальну виставу «Тут буде сад» із використанням жестової мови за мотивами текстів Олівії Ленґ.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє неурядова організація PEN Ukraine.

“Основний акцент робіт — шлях від цивільного фотографа, який фіксує наслідки війни, до мобілізації та погляду на війну вже як військового”, – зазначили в Українському ПЕН.

“Перехідний стан” — це серія фоторобіт, яку Костянтин відзняв за період повномасштабного вторгнення. Спершу в експедиціях деокупованою Сіверщиною, Слобожанщиною та Донеччиною. Згодом у ролі штаб-сержанта морської піхоти, де Гузенко фіксував службу морпіхів на різних напрямках: від Миколаївської до Херсонської і Донецької областей.

Виставка є продовженням авторського фотопроєкту Гузенка “Як ми готуємося до війни”, яку фотограф почав ще на початку повномасштабного російського вторгнення.

Проєкт мав розповісти про трансформацію, яку проживає людина від моменту ухвалення рішення про мобілізацію до вступу у військо.

Першим героєм проєкту став український художник Богдан Бунчак.

Як зауважили в ПЕН, Гузенко не встиг закінчити власний проєкт, виставка “Перехідний стан” має на меті зібрати ці роботи в цілісну історію.

“У своїх роботах Костянтин фіксував вплив російсько-української війни на природу, український ландшафт, міста та спільноти. Особливий акцент робив на історіях героїв: від харківських волонтерів до мешканців деокупованих територій та побратимів з морської піхоти”, – зазначили в ПЕН.

“Для того, щоби війна не була сприйнята якось легковажно. Та щоби нащадки, родичі, близькі бачили своїх людей під час виконання, після виконання бойових завдань”, — відповідав Костянтин в інтерв’ю для UAPP про мотивацію та цінність знімати військових.

Виконавчий директор Українського ПЕН Максим Ситніков та заступниця директора Ганна Устинова підкреслили, що для спільноти громадської організації є дуже цінним стати майданчиком для робіт Гузенка.

“Костя — наш добрий друг, він фотографував багато заходів у просторі ПЕН. А ще разом із нашою командою у 2023 році Костя документував перебування в Україні перших делегацій іноземних авторів у межах ініціативи In Solidarity with Ukraine. Під час тих візитів ми щодня проводили разом не менше десяти годин, переїжджаючи з місця на місце у ПЕН-бусі. Тоді у групи — багато в чому завдяки Кості — формувалось тепле відчуття своєї зграї. Дякуємо, друже, за твій талант, почуття гумору та чуйність”, – зазначили керівники Українського ПЕН.

Відкриття виставки відбудеться під час літературно-музичного квартирника ПЕН.

Вхід за попередньою реєстрацією.

Адреса простору PEN Ukraine: метро “Контрактова площа”, вул. Лук’янівська, 14а.

Виставка експонуватиметься протягом березня-квітня під час подій у просторі PEN Ukraine.

Як повідомляв Укрінформ, фотограф, медіапродюсер, учасник проєкту Ukraїner Костянтин Гузенко загинув на фронті 2 листопада 2025 року.

У Миколаєві відкрилася ексклюзивна фотовиставка “Війна в об’єктиві”, присвячена військовим кореспондентам. На виставці представлені 40 фоторобіт 12 авторів, серед яких офіцери відділень комунікацій різних військових підрозділів. Один із них – Костянтин Гузенко.

Фото: Фейсбук-сторінка Bogdan Logvynenko

Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.

В Анкарі відбулася панельна дискусія «Українські митці перед обличчям війни» / Фото: Ольга Будник, Укрінформ

1 / 11

“На окупованих територіях російські війська насильно позбавляють мешканців їхньої ідентичності та культури. Тих, хто чинить опір, знищують. Дітей забирають із сімей, щоб їх усиновили російські сім’ї, а молодих чоловіків насильно залучають до війни проти власних громадян. Все це ретельно задокументовано, але ця реальність менш помітна, ніж шквал ракет, що летять на Київ”, – наголосила у вступному слові колишня посолка Франції в Україні, нині – посолка Франції в Туреччині Ізабель Дюмон.

Присутні наголосили на тому, що українські митці є невід’ємною складовою національної стійкості, а також міжнародної безпеки, бо прийняття знищення культури веде до прийняття знищення держав. У той час, як Росія на тимчасово окупованих територіях намагається знищити ідентичність і переписати історію, діячі української культури фіксують правду, зберігають пам’ять про загиблих, сприяють моральній стійкості у найскладніші часи та історичній тяглості поколінь.

“Імперії завжди більше бояться культури, ніж армій. Армія захищає територію, але культура захищає зміст. Українські митці стали голосом опору. Коли театри руйнувалися, актори виступали в бомбосховищах. Коли ворог намагався переписати нашу історію, письменники писали її заново – чесно, болісно та правдиво. У найпохмуріші моменти музика рятувала українців”, – підкреслив на початку заходу посол України в Туреччині Наріман Джелялов.

Дипломат наголосив, що українська культура витримає всі випробування, бо вона народилася з боротьби та свободи.

Присутні вшанували загиблих внаслідок російської агресії за свободу на незалежність України хвилиною мовчання.

У панельній дискусії “Українські митці перед обличчям війни” взяли участь українські митці і військовослужбовці ЗСУ, зокрема, поетеса Ярина Чорногуз та кобзар Тарас Компаніченко.

“Поезія для мене – це спосіб бути свідком і говорити про найважливіше, говорити правду, говорити про життя. Поезія – це спосіб зберегти пам’ять передусім про тих, хто загинув у боях. На війні мова моїх віршів стала прямішою, менш метафоричною, більш болючою. Бути воїном і митцем – для України природно, але ми ніколи цього не хотіли”, – зазначила під час дискусії поетеса, активістка, бойова медикиня, розвідниця, лавреатка Національної премії України Тараса Шевченка Ярина Чорногуз.

За її словами, поезія допомагає їй зберігати зв’язок із цивільним суспільством, доносити правду про війну як українській авдиторії, так і міжнародній спільноті.

“Війна змінила мене, вона загострила почуття відповідальності та справедливості. Коли пішов у військо, мені не хотіли давати зброю, говорячи, що моя зброя – це бандура, і я заплакав. Тоді й виникло питання: чи має право співати героїчних пісень, закликати когось до боротьби, до жертви своїм життям за Україну той, хто не є військовим і не має зброї в руках”, – підкреслив на панелі композитор, кобзар, бандурист, лідер музичного гурту “Хорея козацька” Тарас Компаніченко.

За його словами, виконання ним історичних пісень – це акт тяглості поколінь й свідчення давньої історії України, бо стародавні, лицарські, літургійні та історичні пісні працюють як «артефакти нашого буття», носії моральних і етичних смислів.

Лідер музичного гурту “Хорея козацька” Тарас Компаніченко та посолка Франції в Туреччині Ізабель Дюмон виконали спільно ліричну пісню “Забудь мене”. Поетка Ярина Чорногуз продекламувала власну поезію в перекладі англійською мовою. Також було продемонстровано фільм «Культура vs війна. Антитіла».

Як повідомляв Укрінформ, у столиці Туреччини на мітингу до четвертих роковин початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну розгорнули 170-метровий прапор України із зображеннями облич захисників, які перебувають у російському полоні або зникли безвісти.

Фото Укрінформу можна купити тут