Попри війну та постійні виклики, українська економіка продовжує тримати курс на стабільність. Державний борг зростає, але завдяки пільговим кредитам і міжнародним гарантіям це не перетворюється на кризу. Уряд намагається балансувати між фінансовою стійкістю та підтримкою бізнесу, щоб економіка залишалася ринковою, а робочі місця — відкритими. Наскільки сьогодні це вдається, з якими проблемами стикається бізнес та чи очікувати на дефолт в Україні?

Про все це журналісти Новини.LIVE запитали в економіста Юрія Грінченка.

Реклама

Борги України

Ситуація з державним боргом виглядає складною, але не критичною. Уряд бере кредити переважно на пільгових умовах, і це дозволяє фінансувати бюджет без різких скорочень витрат. Для України важливо, що навіть під час війни вдалося уникнути сценаріїв із картковою системою та жорстким централізованим розподілом, як це було у ХХ столітті в інших країнах. Натомість економіка залишається ринковою, бізнес продовжує працювати й створювати робочі місця. Звісно, виплати відсотків за боргом — це додаткове навантаження, однак поки що воно не ставить державу на межу дефолту.

“Ми отримуємо кредити на досить пільгових умовах — програми макрофінансування. І в цих умовах це альтернатива як скороченню краху економіки, ми можемо згадати, що в воєнний час економіка була на межі, продукти роздавалися за картками, централізоване планування, централізоване виробництво”, — каже економіст Юрій Грінченко.

Зараз у нас немає таких обмежень, а ринкові механізми дозволяють підтримувати більш гнучку модель розвитку. Міжнародні гарантії для українських кредитів також відіграють велику роль, оскільки дозволяють знижувати відсотки й полегшують обслуговування боргу. Ризик “боргової ями” існує завжди, але до критичної межі ще далеко. Уряду доводиться балансувати між залученням зовнішніх коштів і збереженням фінансової стабільності.

Боргова яма та дефолт в Україні

Питання дефолту періодично виникає у публічному просторі, проте наразі воно радше гіпотетичне. Україна має досвід реструктуризації боргів і вже довела здатність домовлятися з кредиторами. Ситуацію ускладнюють великі відсоткові виплати, але наявність міжнародних гарантій і програм допомоги значно зменшує ризики. Для порівняння: навіть у Греції, де населення становить лише 10 мільйонів, пакет допомоги становив близько 350 мільярдів євро. На цьому фоні українські зобов’язання виглядають набагато меншими, тож про реальний дефолт поки йдеться.

“Дефолту поки на тих умовах, які є зараз, не буде. Нас лякали технічним дефолтом, який мав трапитися, коли Україна не виплатила за відсотками борги. Хоча це був один із тактичних кроків щодо реструктуризації боргів”, — зауважив економіст.

Робота з бізнесом

В Україні неодноразово запроваджували різні пільгові умови для підприємців. Навіть зараз уряд планує підтримку бізнесу через нову програму “Зроблено в Україні”, яка передбачає 55 млрд гривень фінансування для виробництва протягом наступних півтора року. Попри постійні спроби покращити умови для малого бізнесу, більшість ініціатив так і не дали очікуваного результату. Причина полягає не стільки у відсутності державної волі, скільки в складності та непередбачуваності системи перевірок і адміністрування податків. Бізнесу доводиться працювати у постійному ризику зіткнутися з надмірним тиском органів контролю, що знижує інвестиційну привабливість країни. Експерти наголошують, що ключовим рішенням мало б стати не скасування перевірок, а їх оптимізація та спрощення.

“Це одна з тих сфер, де українські уряди, і не лише нинішній, а всі попередні, працювали вкрай неефективно. Це стосується взаємодії з бізнесом та сфери оподаткування. І саме тут, якщо подивитися на приклади країн Центральної та Східної Європи, які приєдналися до ЄС у 2004 році, ми побачимо, що саме в цій царині державного управління вони досягли найбільшого прогресу”, — зазначає експерт Юрій Грінченко.

Разом із тим повне скасування перевірок створює додаткові ризики: бізнес отримує свободу дій, але зростають загрози для споживачів, довкілля та легального сектору економіки. Якщо держава не збалансує ці інтереси, у тіні опиняться цілі сегменти ринку. Міжнародна практика доводить, що більш ефективним кроком є вдосконалення процедур контролю, а не їх ліквідація.

Допомога бізнесу від держави

У плані дій Кабінету Міністрів на 2025–2026 роки одним із пунктів передбачено грантові програми для бізнесу, які запрацюють до кінця 2026 року. Проте виникає питання: наскільки це доцільно в умовах війни та обмеженого бюджету, коли ресурси насамперед мають йти на підтримку Збройних Сил. З економічного погляду державна підтримка бізнесу часто вважається неефективною. Теорія ринку передбачає, що конкуренція сама стимулює розвиток підприємництва, а будь-які преференції чи дотації можуть спотворювати умови. Однак на практиці такі механізми застосовуються у багатьох країнах, особливо у кризові періоди. Мова насамперед про грантові програми, спрямовані на розвиток секторів, що створюють нові робочі місця та модернізують економіку.

“Грантова допомога від держави може працювати, якщо дійсно дає поштовх бізнесам з перспективою розвитку та створення робочих місць. Гранти існують у багатьох країнах, і як пілотний проєкт, що допоможе зрозуміти, якою має бути підтримка бізнесу з боку української держави, це непогана ініціатива. Я б її підтримав”, — підкреслює експерт.

Таким чином, точкові програми можуть стати тестом для держави: вони дозволять визначити, які інструменти дійсно працюють, а які створюють лише додаткове навантаження на бюджет.

Ризики економічного занепаду

В умовах війни економіка України стикається щонайменше з трьома ключовими ризиками. Найбільший із них безпосередньо пов’язаний із перебігом бойових дій, які визначають майже всі економічні процеси. Другий ризик стосується високої залежності від зовнішньої фінансової підтримки: політична ситуація у країнах-партнерах може змінюватися, і в якийсь момент обсяги допомоги можуть скоротитися. Третій ризик полягає у вичерпанні довоєнних запасів та відсутності достатніх інвестицій для відновлення.

“Ризик полягає в тому, що українська економіка до війни демонструвала високі темпи модернізації: було запроваджено ринок землі, активно інвестували в аграрну сферу та інші галузі. Угода про зону вільної торгівлі з ЄС дозволила бізнесу інтегруватися в європейські ланцюги постачання. Це створило певний запас міцності, який тепер поступово вичерпується”, — пояснює економіст Юрій Грінченко.

Додатковим сигналом стає спад інвестицій у будівництво, яке в усьому світі вважається локомотивом економічного зростання. Країни, що активно будують інфраструктуру та промислові об’єкти, отримують прискорене зростання ВВП. Україна ж сьогодні втрачає ці можливості через війну, а тому потребує спеціальних програм відновлення та підтримки інвесторів. Без цього ризики економічного спаду залишатимуться високими навіть у післявоєнний період.

Раніше ми писали, про план дій Кабінету Міністрів на 2025-2026 роки, що він за собою несе, які перспективи для країни та чи вдасться реалізувати поставлені плани. А також про те, чи варто купляти долар, що прогнозують експерти найближчим часом. 

Сьогодні, 26 серпня, в Одесі буде мінлива хмарність, а опидів синоптики не обіцяють. А вода у морі вздовж узбережжя регіону досі буде відносно прохолодною — на рівні 18-19°С.

Про це повідомляє Гідрометцентр Чорного та Азовського морів.

Реклама

Температура води у морі

За даними синоптиків Гідрометцентру, температура морської води сьогодні, продовжить опускатись, що може засмутити відпочивальників. Вона буде триматися на рівні 18-19°С.

Погода в Одесі

Сьогодні в Одесі буде мінлива хмарність, але без істотних опадів. Вітер очікується західний 5-10 м/с. Температура повітря вночі +14…+16 °C, а вдень потеплішає до +24…+26 °C. 

Погода на Одещині

Одеську область також очікує мінлива хмарність без істотних опадів. Вітер — західний, 5-10 м/с. Температура повітря вночі сягатиме +11…+16 °C, вдень — від +22 °C до +27°C. На автошляхах області видимість добра. 

Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, в якому році в Україні зникнуть зими та мороз. А також про те, яку погоду обіцяли синоптики протягом літа 2025 року.

У  Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, що дозволяє виїзд за кордон чоловікам до 24 років у період воєнного часу. Щоправда, є умова — всі вони мають стояти на обліку у ТЦК та СП. Поки що чітких термінів, коли саме може бути прийнята ця ініціатива депутатів і чи її ухвалять взагалі, ніхто сказати не може. Тим часом суспільство вже розділилося на два табори — одні за ухвалення нових правил, інші проти. Але все ж залишається незрозумілим головне питання, а як потім повернути тих, хто виїхав?

Журналісти Новини.LIVE запитали думки одеситів з цього приводу.

Реклама

Свобода руху

Для частини містян важливо мати зрозумілі правила перетину кордону: коли вони чіткі, легше планувати й немає зайвих нервів щодо повернення. Ідея проста — дати можливість поїхати у своїх справах і так само без проблем повернутися.

 “Так, я не проти, щоб зробити вільний виїзд. Річ у тому, що якщо вони поїхали, значить, вони щось там собі планують на сьогодні, а вертатися, не вертатися — це їхня справа. Якщо буде вільний в’їзд і виїзд, то люди собі будуть як хочуть, так і вертатися, і в’їжджати, і виїжджати. Не буде цієї проблеми, що вони залишились там, і вони не хочуть в’їхати, тому що в них страх”, — каже Галина.

 Ключовий запит тут — передбачуваність і рівні умови для всіх. Коли правила зрозумілі, менше спокус їх обходити. Часто йдеться про короткі поїздки — робота, справи, родина. У такій логіці вирішує не заборона, а чесне виконання зобов’язань і повернення у визначений термін.

 “А чому ні? Нехай виїжджають. Вони ж виїжджають не на постійну основу, правильно? Їм доведеться потім повернутися. Хто захоче, хто сумлінний, то він повернеться, а хто не хоче, то хай щастить”, — каже Олександр.

 Коли умови однакові для всіх і ясно, що буде за порушення строків, емоцій меншає. Короткі від’їзди не суперечать вимогам часу: люди закривають нагальні питання і вчасно стають на облік. Такий підхід знімає напругу і не створює враження “особливих правил” для когось. Йдеться і про право вільно пересуватися — люди хочуть планувати поїздки без зайвих бар’єрів. Але є й практичний бік: квитки, житло, страховка — усе це кошти. Тож йдеться не про масовий виїзд, а радше про окремі поїздки тих, хто може їх оплатити. 

 “Взагалі, звісно, за. Бо чому ні? Ми живемо у вільній країні, правильно? У нас демократія. Тому хто як хоче, так і переміщається, куди хоче, туди їздить, туди ходить. Це вже влада встановила нам ліміти та рамки”, — каже Віталій.

Освіта — окрема тема. Йдеться про обміни, стажування, навчання, після яких люди повертаються з новими знаннями. Тут важливі рівні правила для всіх категорій. Доречно мати прозорий перелік підстав: запрошення від вишу/програми, контракт і тривалість навчання. Важливо також одразу фіксувати строк і механізм повернення.

“Так, підтримуємо. Нашим дітям потрібно дати майбутнє. Тому я за те, щоб студенти мали можливість навчатися і за кордоном. І щоб був рівний виїзд для всіх”, — каже Олена.

 Ідея — не “відпустити назавжди”, а дати шанс поїхати у справах та повернутися з результатом. Так усі розуміють правила, а користь від освіти повертається додому.

Оборона та обов’язок

Частина одеситів ставить на перше місце оборону. Попереджають: послаблення правил може вдарити по мобілізаційному ресурсу та по відчуттю справедливості — хтось поїде, а хтось нестиме більший тягар. У такому баченні особисті плани відступають перед загальною безпекою.

“Ні, не підтримую я цього, тому що чоловіки повинні захищати свою країну. Ми думаємо, хай буде краще, хай чоловіки залишаються”, — зазначає Віктор.

Логіка проста: додаткові дозволи створюють можливість уникнути служби; навантаження на тих, хто залишається, зростає, а система стає менш прогнозованою. Є акцент на підготовці: замість поїздок — базові навички, короткі курси й дисципліна. Пропонують один і той самий порядок для всіх: медогляд і облік, навчальні збори, відпрацювання мінімальних умінь — тактика, зв’язок, домедична допомога. Ідея проста: спільні правила для всіх без винятків.

“Ні. Всі мають захищати країну, тому не треба нікуди випускати людей. Нехай зростають. Є багато навчання військового. Нехай проходять курси і йдуть боронити країну”, — каже Дмитро.

Варто визнати, що сама ідея виглядає логічною й сучасною — дати можливість молодим людям виїжджати у справах чи на навчання. Але водночас є ризик, що такі поїздки можуть перетворитися на еміграцію “в один кінець”. Для країни, де й без того слабка демографія, це небезпечний сценарій. Тому головне — знайти формат, який поєднає свободу руху з упевненістю, що молоді чоловіки повертаються додому, а не зникають назавжди.

Раніше ми писали про посилене покарання за незаконний виїзд, а також про те, що в Україні демографічна криза.