Як передає Укрінформ, про це повідомив Український інститут книги.

Зазначається, що цьогоріч до Українського інституту книги надійшла 161 заявка на участь, технічний відбір пройшли 133 заявки, а відбір експертної ради – 80.

Як поінформували в УІК, результатом програми стали 75 нових перекладів, які географічно охопили 28 країн: Болгарію, Бразилію, Велику Британію, Грецію, Грузію, Єгипет, Ізраїль, Індію, Іспанію, Італію, Латвію, Литву, Ліван, Молдову, Німеччину, Північну Македонію, Польщу, Румунію, Сербію, Словаччину, США, Угорщину, Фінляндію, Францію, Хорватію, Чехію, Швецію.

Серед перекладених книг – 41 видання художньої літератури, зокрема 3 видання класичної літератури, а також 7 видань нонфіку, 10 видань літератури для дітей та 14 поетичних збірок.

За даними УІК, найбільше перекладали:

• Софію Андрухович («Амадока» видали румунською, шведською і болгарською, «Фелікс Австрія» сербською та «Катананхе» македонською);
• Сергія Жадана («Арабески» видали румунською та шведською, «Ворошиловград» словацькою, «Месопотамія» угорською, «Інтернат» хорватською) ;
• Євгенію Кузнєцову («Драбина» видали словацькою, грузинською і литовською, «Спитайте Мієчку» грецькою і «Вівці цілі» фінською) ;
• Максима Кривцова («Вірші з бійниці» видали французькою, португальською і болгарською мовами);
• Юлію Ілюху («Мої жінки» видали грецькою, польською та іспанською);
• Володимира Рафеєнка («Мобільні хвилі буття» видали німецькою, «Петрикор – запах землі після дощу» польською і «Мондегрін. Пісні про смерть і любов» словацькою).

Також у переліку перекладених видань збірка поезій вбитого росіянами письменника Володимира Вакуленка «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші» (латиською) та твори загиблої внаслідок ракетної атаки росіян по Краматорську Вікторії Амеліної – роман «Дім для Дома» (німецькою) і дитяча книжка «Е-е-есторії екскаватора Еки» (латиською).

Окрім того, цьогоріч за кордоном переклали збірку поезій «Тут були ми» письменника та ветерана Артура Дроня (польською та французькою), збірку «dasein: оборона присутності» поетки та військової медикині Ярини Чорногуз (польською), а також книжку «Мисливці за щастям» письменника, художника та військового Валерія Пузіка (польською).

Іноземними мовами перекладені й українські книжкові бестселери. Так, «За перекопом є земля» Анастасії Левкової вийшла в перекладі польською мовою, «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка угорською мовою, «Вівці цілі» та «Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової фінською та грецькою мовами відповідно.

Серед перекладів художньої літератури є й твори українських класиків, зокрема Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Віктора Домонтовича, Майка Йогансена, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Михайля Семенка та антологія української класичної літератури 1798–1865 років.

Як зауважили в УІК, найбільше перекладів вийшло польською (7) та іспанською (6) мовами, також чимало книг переклали латиською (5), македонською (5), словацькою (5), італійською (4), литовською (4), угорською (4) та французькою (4) мовами.

Загалом цьогоріч у межах програми Translate Ukraine українські тексти вийшли 24 мовами.

Як повідомлялося, програма підтримки перекладів Translate Ukraine – це проєкт, заснований Українським інститутом книги 2020 року. Його основною метою є промоція творів української літератури за кордоном, створення умов для доступу українських авторів до книжкових ринків світу, доступ іноземних читачів до української літератури. У межах проєкту УІК повністю або частково відшкодовує витрати іноземного та/або українського видавця на видання перекладів творів української літератури іншими мовами.

Фото ілюстративне: ©vejaa

Таку думку висловила ідейна натхненниця “Таврійського розпису”, мисткиня та художниця із села Куцуруб на Миколаївщині Любов Паранюк, передає кореспондент Укрінформу.

«Одним із символів «Таврійського розпису» є бувальщина про Маяківну: мазальниці зображували постать жінки, яка тримає вогонь на тій стіні хати, яка повернута до моря. Вона символізувала дружин, які чекали чоловіків з риболовлі, і виходили на берег зі світлом, щоб ті бачили, куди повертатися. Цьому присвячено і такий відомий символ як руки Берегині, які тримають вогонь. Це стилізована форма маяка, який також освічує дорогу додому», – розповідає Паранюк.

За її словами, одним із факторів того, чому «таврійка» набула популярності саме зараз, під час війни, є те, що багато жінок чекають своїх рідних. Вони, створюючи художні вироби, кодують у них свої найпотаємніші бажання.

«Таврійський розпис» внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини (НКС) України у листопаді 2025 року. Йдеться про унікальний розпис, яким сільські мазальниці розмальовували хати на нині окупованій Кінбурнській косі (Миколаївщина).

Його особливістю є морська тематика у поєднанні зі степовими мотивами, відповідні символи, образи та обереги, а також своєрідна кольорова гама – усі відтінки синього, блакитного, білий та охри.

За однією з версій – коріння «Таврійського розпису» сягає ще козацьких часів, коли запорозькі козаки заснували на Кінбурні Прогноївську паланку. Але через відсутність документального підтвердження, його офіційна поява датується серединою минулого століття.

Саме тоді миколаївська журналістка та дослідниця традицій народного мистецтва Євгенія Бондаренко побачила, описала і зафіксувала дуже красивий оригінальний розпис, яким сільські мазальниці розмальовували хати, і назвала його «таврійським» (так місцеве населення називає Кінбурнську косу).

Дізнатися більше про унікальний розпис та його символи можна у публікації “Таврійський розпис: від напівзабутої традиції – до національного визнання”.

Як повідомляв Укрінформ, випускниця миколаївського ліцею у Парижі передала ексспікерці Палати представників США Ненсі Пелосі декоративну тарілочку з унікальним таврійським розписом.

Фото авторки та Руслани Сікаленко

Як передає Укрінформ, про це вона повідомила у Фейсбуці.

За словами Мусаковської, в останні години 2025 року “географія премій поширилася на три континенти: Північну Америку, Європу — і тепер Азію”.

У США вона отримала премію Діани Дер-Гованессян від New England Poetry Club — за переклад поезії Марії Титаренко.

В Естонії перекладачка Анна Вершік отримала престижну премію Авґуста Санга за переклад вірша Мусаковської “Квітне магнолія в чужому саду” (центральний з книжки “Каміння і цвяхи”).

“І нарешті абсолютна несподіванка: цьогорічний The Asian Prize for Poetry отримав мій вірш Natural Disaster (“Як тільки не називали”) — з тієї ж книжки, в перекладі Олени Дженнінґз”, – наголосила поетка.

Вона також процитувала слова журі The Asian Prize for Poetry: “У світі, де поезія дає голос нашим найглибшим переживанням і стійкості, творчість Юлії глибоко нас зворушила. Її вірш, який з винятковою художньою майстерністю та емоційною глибиною передає складність нашого часу, справив сильне враження на наше журі”.

Мусаковська висловила вдячність журі премії за таку високу відзнаку.

Як заявила поетка, найважливішим для неї є те, що “цей текст про екоцид на Херсонщині матиме можливість торкнутися читачів у іншій частині земної кулі, донести правду, пробудити небайдужість, обʼєднати навколо загальнолюдського. І відкрити нові двері й маршрути для української культури в найнагальніший для цього час”.

Як повідомляв Укрінформ, темою премії The Asian Prize for Poetry 2025 року стала “Земля”. Кожен з авторів запропонував свій погляд “з вражаючою різноманітністю та глибиною, аби привнести свій унікальний культурний та літературний підхід до цієї теми”.

Загалом на премію були номіновані 10 робіт з України, Індонезії, Шрі-Ланки, Ботсвани, Вʼєтнаму, Індії, Малайзії та Філіппін.

За словами організаторів, така географічна широта відображає прагнення створити справді міжнародну платформу для поетичного самовираження. Окрім того, тексти подавалися в журі анонімізованими.

До короткого списку увійшли: Natural Disaster, Юлія Мусаковська (Україна); The Roots of My Feet, Денні І. Ятіма (Індонезія); The Infinity Circle, Акуратія Вітханадж Аліан Відуджіт (Шрі-Ланка); The River of Thoughts, Доан Нгуєн Ань Мінь (Вʼєтнам); Howl, Рекс Тан Чван Шіу (Малайзія).

Цьогоріч журі очолила українська поетка та кураторка літературних проєктів Ірина Вікирчак. Окрім того, до складу журі увійшли п’ять експертів з різних країн світу, аби забезпечити мультикультурний погляд на твори учасників, зокрема Луїза Бертана (Філіппіни), Гезер Бурбо (США), Шірані Раджапаксе (Шрі-Ланка), доктор Ламе Пусетсо (Ботсвана) та Схоластика Мораа (Кенія).

The Asian Prize for Poetry є частиною престижної міжнародної програми Asian Prizes, яку заснували у 2022 році. Премія функціонує як негрошове визнання, метою якого є посилення різноманітних поетичних голосів та сприяння міжнародному літературному діалогу.

Фото: Facebook/Julia Musakovska