Connect with us

Суспільство

Як у Львові діяв підпільний виш?

Published

on


Коли українцям забороняють вступ до університетів, вони мають асиметричну відповідь. Свій таємний університет, навіть під постійною загрозою арештів

Львів, 1923 рік. Двоє студентів ідуть центральною вулицею, несучи важку сумку. З неї неприємно пахне. У сумці – не підручники, а справжня людська нога, яку вони несуть на практичне заняття з анатомії.

Ця дещо моторошна, але правдива сцена, описана у спогадах Петра Ґана, очільника Центрального союзу Українського студентства, ідеально ілюструє реалії Таємного українського університету (ТУУ, УТУ) у Львові. Це була освітня інституція, що виникла попри заборони, діяла у підпіллі та довела, що для освіти стіни – не головне. А ще – навіть за безнадійних, здавалося б, обставин освіта рідною мовою варта ризиків.

Після поразки ЗУНР та окупації Галичини Польщею у 1921 році розпочалася тотальна полонізація. У Львівському університеті закрили всі українські кафедри. Вступити до нього могли лише ті, хто офіційно визнав себе польським громадянином. Для тисяч молодих українців, багато з яких були ветеранами Українських січових стрільців (УСС) та Української галицької армії (УГА) і прагнули завершити перервану війною освіту, шлях до знань було фактично закрито.

Реакція української громади була такою – реагувати і шукати асиметричну відповідь. У 1920 році Український студентський союз закликав до бойкоту польських вишів. Коли спроби легалізувати власний університет провалилися, професор Василь Щурат запропонував заснувати приватний університет при Науковому товаристві імені Шевченка (НТШ). Влітку 1921 року було сформовано Сенат, а сам Щурат став першим ректором. Так розпочалася історія освітнього феномену, який діяв під носом окупаційної влади п’ять років.

Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» запустив мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Відстежувати проєкт можна на сайті Укрінформу та Інституту національної пам’яті, слухати в етері радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.

Університет був заснований за ініціативи Наукового товариства імені Шевченка, Товариства українських наукових викладів імені Петра Могили та Ставропігійського інституту у Львові, в середині вересня 1921 року новостворений навчальний заклад розпочав свою роботу. Університет діяв нелегально, на громадських засадах. Існує думка, що підпільне навчання було надто дорогим, і цей фінансовий тягар змушував молодь із провінції залишати навчання, перетворюючи УТУ на заклад для обраних.

Ось що пояснили в Українському інституті національної пам’яті:

Університет передусім був підпільним. Переслідування польської влади були основною перешкодою в його діяльності. Щодо фінансування – університет існував завдяки благодійним внескам і пожертвам. Фактично його підтримка стала народною справою. До забезпечення діяльності долучалися громадські організації, український бізнес, а також діаспора. Навіть митрополит Андрей Шептицький особисто збирав кошти на потреби університету.

Масштаби такої підтримки були значні. Як відзначає львівська дослідниця Олеся Ісаюк, лише на одному заході перед початком навчання зібрали 16 мільйонів польських марок – при тому, що семестрові видатки університету становили 9,5 мільйона.

Таємний український університет діяв із вересня 1921 по кінець 1925 року. Він мав повноцінну систему: Ректорат, Сенат і чотири факультети – філософський, правничий, медичний, а згодом технічний (який перетворився на Українську високу політехнічну школу). У 1922 році в університеті навчалося 1408 студентів, серед них 69 студенток і понад дві сотні вільних слухачів. Це була масштабна мережа, а не просто гурток ентузіастів.

Але чи правда, що університет був настільки «бездомним», що мусив ризикувати, орендуючи в існуючих університетах приміщення за продукти?

Більше деталей знайдете у подкасті «Правда чи міф» на Спотіфай, новий епізод вже готовий для прослуховування:

Ось що пояснили в Українському інституті національної пам’яті: 

Університет не мав постійного приміщення, бо діяв підпільно. Лекції проводилися на приватних квартирах, у школах, у приміщеннях українських товариств. Попри всі ризики, заняття відбувалися регулярно, навіть із практичними лабораторіями.

Навчання трималося на ентузіазмі викладачів і студентів. Тут викладали Іван Крип’якевич, Михайло Возняк, Філарет Колесса, Кирило Студинський – провідні українські науковці. Вони працювали без гарантій і під постійною загрозою арешту. Із місячного бюджету університету, який становив близько двох з половиною тисяч доларів, майже дві третини йшли на зарплати професорам. Це була принципова позиція громади: гідно оплачувати тих, хто зберігає українську освіту.

Втім, чи був сенс ризикувати, оплачувати навчання і не мати працевлаштування. Навіщо було ризикувати свободою, навчаючись у Таємному університеті, якщо його дипломи не визнавалися офіційно?

Ось що пояснили в Українському інституті національної пам’яті:

Дипломи Таємного українського університету не визнавалися польською владою. Його випускники могли працювати лише в українських установах чи фірмах. Але ці дипломи визнавалися в Німеччині та Чехословаччині. Студенти продовжували навчання у Відні, Ґраці, Празі.

Таємний університет виховував не просто фахівців, а майбутніх лідерів культури й суспільства. Для них освіта в підпільному університеті була не лише знаннями, а доказом: навіть під окупацією можна будувати своє.

І хоча університет діяв лише кілька років, він залишив спадок, що пережив покоління. Він довів: українська освіта має значення навіть тоді, коли її позбавляють стін і дозволів. Бо там, де є викладач, студент і спільна мета – там завжди буде університет.

Факти про Таємний український університет

Керівництво УТУ. За 5 років існування в університеті було три ректори: поет і літературознавець Василь Щурат (1921), лікар і громадський діяч Мар’ян Панчишин (1921–1923) та правник Євген Давидяк (1923–1925).

– Відомі студенти. Слухачами та випускниками УТУ були знакові постаті української історії та культури. Серед них: майбутній єпископ УГКЦ Василь Величковський, художник і поет Святослав Гординський, філософ та ідеолог ОУН Юліян Вассиян, видавець Іван Тиктор (засновник концерну «Українська Преса»), публіцист Микола Дужий (автор «Маршу українських націоналістів») та історик Володимир Кучабський.

– Світові аналоги. УТУ не був унікальним світовим явищем. Найвідомішим аналогом є «Latający Uniwersytet» (Летючий Університет) у Варшаві (1882–1905) в умовах російської окупації. Він також був таємним, не мав постійного приміщення, а його головною метою була протидія русифікації та надання вищої освіти жінкам. Однією з найвідоміших його слухачок була майбутня нобелівська лауреатка Марія Склодовська-Кюрі.

– Пам’ять в історії. На відміну від, наприклад, підпільної радіостанції УПА «Афродіта» (про яку пишуть романи), про Таємний український університет наразі не знято художніх фільмів. Його історія зберігається переважно в академічних працях, зокрема у дослідженнях Лілії Шологон та Леоніда Зашкільняка. Також можете прочитати відскановане видання Василя Мудрого «Український університет у Львові у рр. 1921-1925», видане у 1948 році. Або відеоподкаст Капранових «Український Гогвартс». 

Текст: Ярина Скуратівська, Київ

Наукова консультація: Володимир Тиліщак, УІНП

Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ.

У серії «Правди чи міф» читайте, слухайте і дивіться матеріали:

Покрова без міфів: що ми знаємо про це свято

Олена Степанів: правда і міфи про першу жінку-офіцерку у світі

Радіо «Афродіта»: правда і міфи про підпільну радіостанцію УПА

Вбивство Петлюри: як злочинець став «жертвою»



Джерело

Суспільство

Лісовий сказав, коли до Ради передадуть законопроєкт щодо змін в системі оплати праці освітян

Published

on



Законопроєкт щодо змін в системі оплати праці освітян буде подаватися в парламент після узгодження з профспілками.

Про це на пресконференції сказав міністр освіти та науки Оксен Лісовий, передає кореспондент Укрінформу.

«Законопроєкт один нами вже розроблений, який сьогодні дискутується перш за все з профспілками. І так, профспілки не тільки не погодяться з тим, щоб підвищувати навантаження (на викладачів – ред.), але і з зміною структури (заробітної плати – ред.), зараз попередньо ми не маємо їх згоди про це. … Подаватися на розгляд уряду, розгляд центральних органів виконавчої влади і у парламент він (законопроєкт – ред.) буде лише після того, як професійні спільноти приймуть цю позицію, ну і займуть як мінімум нейтральну позицію», – сказав Лісовий.

Він нагадав, що законодавство передбачало підвищення заробітної плати до трьох мінімальних зарплат, а також, що держава виділила кошти на часткове підвищення зарплат педагогам у 2026 році.

Зокрема, у 2025 році з 1 січня вчителі отримали надбавку до зарплати у розмірі 1 тис грн, з 1 вересня 2025 року – 2 тис грн до зарплати і 4 тис грн для тих освітян, які працюють в прифронтових громадах. З 1 січня 2026 року до зарплат вчителів, працівників дошкільної освіти, профтехосвіти та науково-педагогічних працівників додано ще 30%. Наступне підвищення зарплат учителів передбачено з 1 вересня 2026 року ще на 20%.

«Враховуючи те, що сьогодні ми знаходимось в стані виснаженості суспільства, і тривалої роботи педагогів за достатньо невисокого окладу, ми не можемо не враховувати їх думку і формувати для них якісь жорсткі умови і жорстку державну політику. Тому перша теза – діалог з професійними спільнотами. Те, що будуть підтримувати професійні спільноти. Ми маємо свої раціональні аргументи і доводимо свою позицію. Ми розуміємо необхідність зміни структури заробітної плати, тому що структура заробітної плати вчителя надскладна, вона обросла великою кількістю надбавок, і в ній дуже важко забезпечити чітке, ясне зростання без маніпуляцій на різних рівнях вчительської зарплати», – сказав Лісовий.

Читайте також: У 79 громадах зменшили надбавки педагогамміністр освіти

Він додав, що наприкінці березня на засіданні Комітету ВР з питань освіти та науки буде обговорено це питання із урахуванням позиції освітянської профспілки.

Як повідомляв Укрінформ, у Міністерстві освіти та науки заявили про початок консультацій із профспілкою освітян щодо підвищення зарплат освітянам. Зокрема, було заявлено, що наразі міністерство працює над розробкою інструментів та гарантій підвищених виплат.



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Заощадження депутата Одеської міської ради торік сягнули 280 тисяч доларів Анонси

Published

on



Понад 11 мільйонів гривень доходу, 280 тисяч доларів та 1 мільйон гривень готівкою – депутат Одеської міської ради Олексій Потапський розкрив структуру своїх активів.

Як повідомив Центр публічних розслідувань з посиланням на декларації депутата, основу складають доходи від бізнесу, готівка у валюті та корпоративні права.

Окремо вказані заощадження його дружини — ще 55 тисяч доларів у готівці. Крім цього, кошти розміщені у банківській системі: депутат зберігає понад 155 тисяч гривень, 6 тисяч 466 євро і 228 доларів США. Також задекларовані депозитні вклади: 30 тисяч євро та 883 долари.

Депутат вказав значний перелік нерухомості — як власної, так і оформленої на дружину. Йдеться про земельні ділянки, квартири, офісні приміщення, гараж і великі апартаменти.

Серед власності самого депутата — земельна ділянка площею 290 квадратних метрів у Таїровській громаді. Також він володіє офісним приміщенням в Одесі площею майже 55 квадратів. У 2017 році Потапський набув у власність квартиру площею 52,5 квадратного метра, а у 2021 році він придбав гараж в Одесі площею 33 квадрати.

Водночас значна частина нерухомості оформлена на дружину депутата. Зокрема, їй належить земельна ділянка у селі Нова Долина площею 590 квадратних метрів. У її власності також перебуває квартира в Одесі площею 129 квадратів, а також ще одна квартира площею понад 106 квадратних метрів. Крім житлової нерухомості, дружина депутата володіє і комерційними об’єктами. У 2021 році вона придбала офіс в Одесі площею майже 119 квадратних метрів.

Окремо в декларації зазначено апартаменти площею понад 376 квадратних метрів в Одесі, якими дружина користується безоплатно. Власницею цього об’єкта є Людмила Алдабаєва.

Також депутат володіє легковим автомобілем BMW X7 2020 року випуску, який придбав у 2024 році. Друга автівка — Zeekr 7X 2025 року випуску, оформлена на дружину депутата Ганну Чередниченко і була куплена у жовтні 2025 року.

У вересні 2024 року Потапський придбав 40 тисяч 376 цінних паперів. Номінальна вартість одного папера становить 41,14 гривні. Крім того, в нього є частки у трьох українських компаніях, набуті у 2021 році. Найменша частка задекларована у сільськогосподарському виробничому кооперативі “Дружба народів”. Вона становить 25% статутного капіталу, що у грошовому вираженні оцінюється у 5 тисяч 375 гривень.

Найбільший фінансовий вклад депутат має у ТОВ “Прайс Девелопмент”. Йому належить 50% компанії з вартістю частки 176 тисяч 250 гривень. Ще одна половина бізнесу — 50% — задекларована у ТОВ “Зернятко Плюс”, де частка оцінена у 10 тисяч гривень.

Окрім задекларованих корпоративних прав, Потапський вказав у декларації перелік юридичних осіб, у яких він є кінцевим бенефіціарним власником. Серед них — сільськогосподарський виробничий кооператив “Дружба народів”, ТОВ “Прайс Девелопмент”, зареєстрованого у місті Подільськ на Одещині. До переліку входить і ТОВ “Зернятко Плюс”, юридична адреса якого також пов’язана з селом Нестоїта. Крім того, Потапський зазначений бенефіціаром фермерського господарства “Каліон 1”, що розташоване у селі Затишшя Подільського району.

Найбільше він заробив від підприємницької діяльності — понад 6 мільонів гривень. Ще одним суттєвим джерелом стали дивіденди: майже 4,9 мільйона гривень від кооперативу “Дружба народів” і понад 5,1 мільйона гривень від ТОВ “Зернятко Плюс”.

Крім того, він отримав заробітну плату — 304,2 тисячі гривень від громадської організації “Ви.Мова” та ще понад 40 тисяч гривень за сумісництвом у “Дружбі народів”. Додатково задекларовані процентні доходи від Міністерства фінансів України та банківських установ, а також незначні суми кешбеку і бонусів.

Окремо вказано державну виплату в межах програми “Національний кешбек “Зроблено в Україні” — 5 тисяч 878 гривень. Дружина декларанта отримала понад 125 тисяч гривень від незалежної професійної діяльності, а також 1,05 мільйона гривень від відчуження рухомого майна. За даними декларації за 2024 рік, йдеться про VOLKSWAGEN ID.6 2022 року, який придбали за 1 мільйон 165 тисяч гривень.


Кирило Бойко



Джерело

Continue Reading

Суспільство

В Одесі судитимуть двох молодиків, які на замовлення підпалювали автівки та поштові відділення

Published

on


Поліцейські скерували до суду обвинувальний акт стосовно двох жителів Одеської області, які на замовлення вчиняли підпали автомобілів та поштових відділень в Одесі. Палії завдали потерпілим збитків на суму понад 7,2 млн грн. За умисне пошкодження чужого майна їм загрожує до 10 років тюрми. Про це із посиланням на регіональне відділення поліції повідомляє “Бессарабія INFORM”.

Слідство встановило, що 26-річний житель Одеського району вийшов на зв’язок з незнайомцем, який запропонував йому “підзаробити” на підпалах автомобілів. Погодившись, молодик купував легкозаймисту рідину, пізно ввечері та вночі підшукував об’єкти, узгоджував їх із куратором, підпалював і фільмував процес на відео для звіту.

За три дні фігурант на замовлення спалив у Київському та Хаджибейському районах 5 транспортних засобів – Audi, Hyundai, OleL Vivaro, Toyota Rav та Lexus, від якого вогонь перекинувся на ще одну припарковану поруч автівку Kia Sportage.

Згодом “замовник” запропонував фігуранту підпалювати не лише транспорт, а й поштові відділення. До цієї «роботи» ділок залучив 21-річного курʼєра з Одеси, пообіцявши йому чималу суму грошей.

Діючи за вказівками обох «наставників», молодик підпалив вночі поштове відділення на проспекті Небесної Сотні, а наступної – ще одне на вулиці Академіка Філатова, де був викритий правоохоронцями «на гарячому». За “роботу” молодик коштів так і не отримав.

На щастя, в жодному із випадків ніхто з людей не постраждав, а вогонь було ліквідовано співробітниками ДСНС.

На вирок суду зловмисники очікують у слідчому ізоляторі.

Досудове розслідування завершено.

Обвинувальний акт скеровано до суду.

frameborder=”0″ allow=”accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share” referrerpolicy=”strict-origin-when-cross-origin” allowfullscreen>



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.