Протягом останнього тижня ми аж двічі жахалися публічним скандалам за участю підлітків, юнаків, що демонстрували прихидьність до російського і зневагу до свого. Боляче дивитися, сумно розуміти, що це не виняткові любителі російської мови чи музики у воюючій одинадцятий рік Україні. Не всі скандалять, але у нас все ще вистачає тих, хто російську мову толерує. А російськомовні наступні покоління – це ж практично гарантія заходу на нове коло протистояння «руского міра» і української ідентичності. Допоки ми підтримуємо російську мову й культуру завжди буде ризик, що через 20, 30 – скільки завгодно років якомусь наступному російському «царю» стрельне в голову, що це – чудовий привід розпочати нове «СВО».

Рідна мова – це запорука виживання у світі, де не можна покластися на жодного союзника, а тільки на сусіда, однодумця. Експерти пояснюють, чому російськомовність настільки живуча і як же достукатися до дитячих голів, щоб серед наступних поколінь українців однодумців була впевнена більшість.

ЗВІДКИ ДІТКИ БЕРУТЬ ПРИКЛАД

Роль соцмереж у житті сучасних підлітків важко переоцінити. Дітей теж, бо хоч соцмережі й мають вікове обмеження для реєстрації (Тікток – від 13 років, Telegram – з 16), та насправді акаунти цього не верифікують і молодші діти спокійно реєструються і потрапляють у неконтрольований вир контенту. Ще у 2022 році ВООЗ провела опитування серед тінейджерів країн Європи, Центральної Азії та Канади і виявила, що дедалі більше школярів мають симптоми залежності від інтернету – 11% проти 7% у 2018-му. «Це викликає гостре занепокоєння щодо впливу цифрових технологій на психічне здоров’я та добробут молодих людей», – зазначили дослідники.

Якщо вплив такий сильний, то гріх ним не скористатися, ймовірно, давно вже подумали росіяни. Того ж таки 2022 року дослідження некомерційної організації Tracking Exposed щодо китайської соціальної платформи TikTok показало, що росіяни застосовують так зване «тіньове просування» контенту. Попри вихід платформи з Росії та заборони російським користувачам публікувати контент, відео все одно зʼявлялися. Тож контенту від російських і російськомовних українських користувачів у соцмережах хоч греблю гати, а діти від них усе більш залежні. Настільки, що добра третина (36%) підлітків постійно контактують із друзями через інтернет (дані ВООЗ) і це для них простіше і комфортніше психологічно, ніж живе спілкування.

Те, що росіяни в соцмережах не байдикують, демонструється постійним закиданням різних наративів на певні аудиторії, говорить Ігор Розкладай, заступник директора Центру демократії та верховенства права, головний експерт з медійного права та модерації контенту в соціальних мережах. Грають на історичних чи релігійних проблемах, темі ТЦК тощо. Добре видно, наскільки сильно по соцмережах розганяється різного типу контент. «І це показник того, що росіяни в соцмережах працюють. І можуть грати на протестних настроях підлітків», – говорить він. Умовно кажучи, якщо комусь із них не подобається заборона російської у школі, то на зло вчительці і всьому суспільству він дивитиметься російськомовне і сам російською спілкуватиметься.

ЗА ЦІННОСТІ ВІДПОВІДАЄ РОДИНА

Формування свідомості підлітків – питання комплексне, каже психолог, арт-терапевт та спеціаліст міжнародної благодійної організації SOS Children`s Villages Ольга Голубицька. Це такий стан хаосу, що намагається впорядкуватися, тому на них найлегше впливати, зокрема, ворожій пропаганді. «Приклади такого впливу – підпали та інші диверсії із залученням підлітків, – говорить вона. – Ворожа пропаганда їх атакує, бо вони знаходяться в стадії трансформації і їм можна що завгодно підсунути, знаючи як».

Сторонній вплив – тренди соцмереж, приклад однолітків – дуже сильний. Але він накладається на вже прищеплені в родині базові цінності, каже Голубицька. Усвідомлення важливості мови, своєї участі в соціумі – звідти й залежать від того, як ставляться до дітей батьки і які поняття транслюють про світ. «Скажімо, скаржаться на державу (а багато людей бачать її такою собі тваринкою в клітці, яка щось окремо робить і вони не мають до неї жодного стосунку) – відповідно сформується і відчуття дитини її належності до спільноти, можливостей у ній», – пояснює вона. Якщо діти відчувають небайдужість до її справ членів родини (цікавляться ними неформально), то зазвичай так формують власну емпатію, а через неї відчувають себе частиною суспільства, єдність з громадою і будують власну ідентичність, виходячи з цього.

«Коли системи цінностей цієї нема, ти почуваєш, що не впливаєш ні на що і виходить такий собі феномен «какая разніца», – говорить Голубицька. – Підліток не вчиться пов’язувати між собою факти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки: я слухаю російську музику, розмовляю російською – і це відбивається на ситуації в Україні». А коли йому про це хтось інший скаже, інформація просто відсічеться, відфільтрується як така, що не входить у його картину світу. Ніби то просто зла людина хотіла щось неприємне сказати, та й все. Так і виходить, що нема розуміння позиції у соціумі, ролі мови як ознаки ідентичності. «Немає критичного мислення і здатності обробки інформації – мовляв, транслюєш російську мову, музику – оплачуєш ракету, яка на тебе летить», – пояснює пані Ольга. 

Паралельно у підлітків ще й загострене відчуття справедливості, схильність до крайнощів, радикального мислення. І через ці потяги до дослідження світу через крайнощі виховання «в лоб» не працює. І якщо батьки (чи інші вихователі) надто тиснуть, «читають моралі» (ти маєш розуміти, ти повинен те та інше), – мозок підлітка автоматично чинить спротив і примушує діяти інакше, на зло, каже психологиня. «Нав’язати щось неможливо – робитимуть що завгодно, щоб показати свою позицію, яку нібито ніхто не розуміє, – говорить вона. – Тому  втрапляють у ризиковані ситуації». А останнім часом ще й скандальні. Бо позиція, яку демонстрували нам юнаки на Контрактовій площі у Києві (гучна російська музика в день удару по Сумах), чи підлітки у дніпровському «Варусі» (влаштували цілу вечірку з тим же супроводом) – це і скандал, і нездорова тенденція.

ЧОМУ ШКІДЛИВЕ – ТАКЕ ВПЛИВОВЕ

Для підлітків батьки – часто не авторитет. Для них авторитетом може бути якийсь інфлюенсер, а основне середовище перебування – Тік-Ток, каже Ігор Розкладай. Це канал поширення різних світових трендів. Якщо якийсь тренд, залітає в одній країні, він може стати глобальним. «От як з тими ж дівчатами з Росії (російський гурт, трек якого очолював український музичний чарт Apple Music, – ред.): мелодія залетіла, на Youtube у неї 991 тис. лайків і 123,8 млн переглядів з жовтня 24-го року, – говорить Розкладай. – А діти (та й старші, – ред.) в Україні теж залипають на вірусні відео, от і маємо проникнення російської культури в Україну». Дорослі зі зрілими переконаннями можуть відфільтрувати непідходяще, не піддатися хайпу. Вони не так підвладні трендам, як підлітки, яким важливо виділятися, проявляти себе тощо, говорить Розкладай.

На російськомовний контент можуть підсідати в різному віці й підсвідомо. «Люди зазвичай ліниві. Не можуть займатися верифікацією всього підряд, – говорить він. – І якщо заходить за смаком чи емоційно якийсь контент, ти його споживаєш і не замислюєшся, що і хто за ним стоїть». Пан Ігор зізнається, що й сам при всій своїй пильності неодноразово ловився на російський контент. А то – діти.

Проблема перш за все у масовості. Росія – це 140 млн носіїв російської мови. Якщо доплюсувати ще українських носіїв «язика», то всі вони гуртом, зрозуміло, генеруватимуть значно більше російськомовного в соцмережах, ніж українці. І це все має великий шанс потрапляти на око нашим дітям. «В РФ більше грошей на блогерство, на продукування і розвинена ще з 90-х політика просування себе за кордоном. Згадаймо, як у 95-му там було ухвалено закон про підтримку книговидавництва і тоді вони завалили наш ринок якісною і дешевою книжковою продукцією», – говорить пан Ігор. Завдяки нафтодоларам Росія може широко системно просувати себе в інформаційно-культурній сфері.

На додачу – особливості алгоритмів інтернет-платформ. Spotify (стримінговий сервіс) тільки зараз, за словами експерта, нарешті додав кнопку «не подобається» до подкасту. «Мені довгий час пропонували книги російською мовою і я не міг їх відкинути, мене це страшенно дратувало, – розповідає експерт. – Кнопка вже є, але на неї ще треба натиснути». Як і тоді, коли користувачам пропонують якісь погані сторінки і треба не полінуватися, дати Фейсбуку сигнал «це не цікаво», щоб алгоритми розуміли і не пропонували більше цей контент.

Вперте пропонування російськомовного контенту може відбуватися одразу з двох підстав. По-перше, алгоритми визначають для нас певний спільний регіон, в який може входити Росія. Другий шлях – пропонування уподобань. «Те, що споживають ваші друзі, вам може бути потенційно цікаво і пропонується, – пояснює експерт із соцмереж. – І на додачу блогери можуть накручувати собі перегляди, щоб вони залітали в топи споживання і новини». А друзі, топи і тренди – це саме те, що може бути авторитетним для підлітка.

Блогери зазвичай створюють гарну картинку для наслідування, а у підлітка – якраз активна фаза пошуку ідентичності і він має високу тенденцію до наслідування, пояснює психологиня. Часто ця картинка максимально відірвана від життя, примітивно сконструйована, але діти ведуться на цей «успіх». «Тому великий вплив мають. Це не значить, що він 100% зазомбує дітей (хоч ризик високий)», – говорить Голубицька.

ПРОТИДІЯ: ЧЕРЕЗ БЛОГЕРІВ І НЕРОСІЙСЬКОМОВНЕ ДОЗВІЛЛЯ

Мовна гігієна починається з дрібниць і кожного конкретного інтернет-споживача, каже Ігор Розкладай. Користувачі, щоб сформувати собі україномовне середовище, мають активно і скаржитися на російське, і вичищати свої налаштування, говорить він. Перш за все – операційна система, браузери мають бути налаштовані українською мовою: дуже багато сайтів зчитують дані про мову браузера, відповідно реагують. «Сайт відкриється не українською мовою, а російською, якщо нею встановлений браузер або сама операційна система», – пояснює експерт.

Якби ж так просто було перекрити чи вичистити щось у дитячій голові. Заборонити – це завжди тимчасовий захід, але може спрацювати, вважає Розкладай. Опираючись, скажімо, на людські лінощі. Ось заборонили «Вконтакте», «Одноклассники» – відкрити їх можна, але звичайному користувачу буде ліньки витрачати додаткові зусилля, якщо є альтернативні платформи, пояснює експерт.

Інший підхід – заборона із заміщенням забороненого. «У нас ніколи не буде стільки ресурсів, як у РФ, щоб вкладати у свої продукти. Мусимо бути більш креативними і міркувати, як, маючи менше грошей, просувати наше, – говорить Ігор Розкладай. – Українці здатні створювати якісний україномовний контент для Youtube, Tiktok, інших соцмереж, насичувати інформаційний простір». Це доводить, наприклад, успіх, якого досяг якісний український дубляж кіно та мультфільмів. Або введення пісенних квот, які дали можливість різним виконавцям з’явитися в ефірі. «Це був дуже класний крок, він дозволив розвинутися українському музично-пісенному кластеру. Те саме треба робити з іншими сферами», – вважає Розкладай.

Наприклад, за його словами, фонд «Відродження» підтримував наших блогерів. І завдяки цьому з’явилися популярні нині Youtube-канали Клятий раціоналіст (351 тис. підписників), Культуртригер (174 тис.), Ragulivna (230 тис.). «З’явився великий пласт каналів, які виробляють україномовний контент, блогерів і це дуже класно», – каже пан Ігор.

Якщо це працює з дорослими, вийде і з дітьми. Правильним було б, на думку експерта, рішення фінансувати «Суспільне», яке зараз виробляє дуже багато дитячого контенту (але наразі – не за державні гроші, а за донорські.)

Звідки ж взяти багато «правильних» блогерів, що сподобаються підліткам і сформують їх як українців? Як виховати тих, хто доводитиме іншим, що українська й українське – це круто, це сучасно, трендово, а російське – це «фу»? «Потрібна якісна освіта, треба вкладати в дітей на всіх рівнях», – вважає Розкладай.

Єдиного способу, інструменту зробити українську, українське модним, трендовим не існує, говорить Остап Українець, письменник і популяризатор української мови, культури та історії (Youtube-канал «Твоя підпільна гуманітарка»). «Необхідна дуже довга, трудна, невдячна методична робота від державного рівня до місцевих зі створення відповідної інфраструктури, мовного середовища, де діти будуть мотивовані переходити на українську», – впевнений він. Зараз, за його словами, багато хто працює над цим у приватний спосіб. Є україномовні табори для дитячого відпочинку, куди батьки віддають дітей саме заради спілкування суто українською. «І ми організовуємо один з таких таборів, але цього надто мало», – каже Остап Українець. Бо ще ж є школи і позашкільні заняття, і часто – засилля російської серед тренерів. Потрібне визнання проблеми і спільні координовані зусилля, щоб упоратися з нею, вважає пан Остап.

Але справа не безнадійна. Андрій Шимановський – блогер, що популяризує українську. «5 років тому, коли я починав знімати блог про українську мову, я отримував чимало коментарів на кшталт «кому це треба?»», – розповідає він у свіжому ролику. Але охочі знайшлися – нині у Андрія вже 840 000 підписників. «Чи стало нині мовне питання менш актуальним? Не знаю, але я мушу продовжувати робити своє і вірити, що наступні покоління не знатимуть російської мови», – говорить Шимановський. 4 роки тому він створив мовний курс, який пройшли близько 25 000 користувачів. Відтоді, каже, отримував багато питань, чи буде продовження. Тож оголосив про початок нового Мовного марафону. «Як і раніше, створимо всі комфортні умови для переходу з російської на українську», – обіцяє блогер.

ПОТРІБНІ АНТИТЕЗИ І ЩИРЕ СПІЛКУВАННЯ

Коли з підлітками говорити з позиції рівного, а не старшого, моралізатора, критика, то вони досить швидко починають рухатися назустріч, розповідає Ольга Голубицька. Якщо батьки цього не роблять або самі мають переконання проросійські – ще є школи, суспільство, гуртки, медіа. Їх роль важлива. «Якщо вони організовують заходи, що спонукають до мислення, то є великі шанси на успіх попри налаштування родини, – говорить вона. – Я знаю багато таких прикладів». Головне – демонструвати готовність їх вислухати, і діти починають аналізувати.

На жаль, сьогодні у нас немає сильної антитези російській пропаганді в суспільстві, визнає Ольга Голубицька. Потужною антипропаганда була на початку війни, коли було модно носити вишиванку, співати «Ой, у лузі червона калина». «Діти сприймали це так: о, клас! І це стало трендом, – пояснює психологиня. – Сьогодні нам не вистачає саме такої вакцини і в пропаганді українського ми дещо просідаємо».

Це не значить, що російське захопить свідомість українських підлітків – вони ще можуть відірватися, якщо спілкуватися з ними. Це не вирок, не невідворотне промивання мізків. «Дуже важливо не втрачати надію, бо це і є російський наратив – що ми втрачаємо наступні покоління, і він, на жаль, добре працює», – каже Голубицька. Хоч її досвід каже, що навіть у дуже складних життєвих обставинах діти можуть мати, попри погляди (чи їх відсутність) батьків, патріотичну позицію. «Приходить до нас один такий семирічний хлопчик (фактично полишений сам на себе), – розповідає пані Ольга. – То він каже – а я й батьків вчу української мови».

Тетяна Негода, Київ