Суспільство
Як виглядали великодні писанки у Бессарабії: дослідження традиції
Розпис яєць до Великодня — давня традиція, що зберігається у багатьох регіонах України. У кожній місцевості вона має свої характерні риси, що формувалися під впливом багатьох чинників. На теренах Бессарабії також існували власні форми писанок із притаманною їм символікою та техніками. Проте з часом ця традиція поступово зникла з повсякденного вжитку, залишившись переважно у спогадах старших поколінь.
Журналіст інтернет-видання «Махала» поспілкувався зі збирачем та дослідником місцевих традицій Бессарабії Олександром Полібзою. Протягом багатьох років він досліджував особливості великоднього розпису яєць у регіоні, намагаючись віднайти автентичні візерунки, орнаменти та символіку, притаманні саме бессарабським писанкам.
«За останні 50 років традиція розпису яєць до Великодня зникла в нашому регіоні. Люди переважно просто фарбували яйця в один колір — використовували природні барвники, як-от лушпиння цибулі, або готові фабричні фарби. Але мене зацікавило, чи були в нас колись справжні писанки, які орнаменти наносили на них та чому ця традиція зникла», – розповів на початку розмови Олександр.
Цікавитися темою великоднього розпису Олександр Полібза почав ще понад десять років тому, коли, не маючи доступу до архівів, збирав інформацію самостійно — розпитував старожилів, переглядав родинні альбоми, фіксував спогади. Перші зразки орнаментів знайшов у книжці, присвяченій традиційному розпису яєць у Республіці Болгарія, й спробував відтворити їх на практиці.
«Я придбав писачок і спробував відтворити орнаменти з книги, але вони стосувалися переважно традиції Болгарії, тому не повністю відповідали моїм очікуванням. Хотілося знайти щось справді локальне, наше — те, що побутувало саме в селах Бессарабії. Було важливо з’ясувати, чи існувала в нашому регіоні власна традиція розпису великодніх яєць», – зазначив Олександр Полібза.
У 2015 році він відвідав Національний гагаузький історико-етнографічний музей у гагаузькому селі Бешалма Республіки Молдова. Саме там він уперше натрапив на зразки розписаних яєць, які, за всіма ознаками, можна вважати бессарабськими писанками. Ці експонати стали для нього важливим відкриттям — адже до цього моменту він не мав жодного візуального підтвердження існування такої традиції в регіоні.
«Існування бессарабських писанок тоді підтвердили й старожили села Бешалма. Вони згадували, що розпис яєць у традиційний спосіб не був масовим явищем, проте деякі майстрині все ж прикрашали великодні яйця орнаментами. Це стало для мене важливим підтвердженням того, що така традиція справді існувала. Згодом я також дізнався про орнаменти, характерні для регіону Добруджа (ред. історична область у складі сучасної Болгарії), звідки до нашого краю переселилася велика кількість людей», – розповів дослідник.
Цього року Олександру вдалося отримати доступ до оцифрованої колекції вченого-етнографа Валентина Мошкова, який наприкінці XIX — на початку XX століття досліджував побут і культуру народів Бессарабії. В цьому архіві збереглися етнографічні описи, зразки традиційного побуту, музичні інструменти, а також кілька зразків писанок, які дозволили побачити характерні риси великоднього оздоблення яєць у регіоні. Ці матеріали стали новим джерелом для досліджень Олександра. Він продовжив вивчати візерунки та спробував самостійно відтворити знайдені мотиви на яйцях.
«Завдяки цьому архіву вдалось віднайти ще 8 зразків бессарабських писанок. Вони походять із гагаузького села Бешалма та сусіднього Кірсова, де мешкають як болгари, так і гагаузи. Основними візерунками писанок із села Бешалма є рослинні мотиви, тоді як у зразках із села Кірсове трапляється антропоморфне зображення жінки. Пошук цих експонатів був складним і тривалим процесом: доводилося переглядати сотні документів, звіряти описане з реальними традиціями, спілкуватися з місцевими. Але головне, що нам вдалося довести, що писанкарство в Бессарабії справді існувало», — зазначає Олександр Полібза.
Також цього року вдалося отримати нові підтвердження існування традиції розпису святкових яєць в Бессарабії. У селі Нові Трояни Городненської громади вдалося поспілкуватися з місцевою мешканкою Анною Карабецькою (1958 року народження), а в селі Рівне Тарутинської селищної громади — з Федорою Писарогло (1928 року народження). Обидві жінки пригадали, що в дитинстві бачили, як місцеві жінки вручну розписували великодні яйця, використовуючи віск та підручні інструменти.
«Я пам’ятаю, як моя мама наносила воском візерунки на яйця перед Великоднем. Я також робила це в дитинстві — це був доволі складний процес, і не кожному він вдавався. Зазвичай малювали рослини, гілочки, квіти, іноді — геометричні лінії чи цифри. На жаль, жоден із тих зразків не зберігся, і на фотографіях вони теж чомусь не потрапили», — згадує мешканка села Нові Трояни Анна Карабецька.
«У нашій родині для розпису яєць використовували папір. Ми вирізали з нього візерунки та приклеювали їх до яйця, а потім опускали яйце у фарбу. Коли папір знімали, залишався світлий малюнок на кольоровому фоні. Це була проста, але цікава техніка, яка не потребувала воску чи спеціального писачка», — розповіла мешканка села Рівне Федора Писарогло.
Поки що конкретної задокументованої інформації про причини зникнення традиції розпису писанок у Бессарабії не виявлено. Проте, за словами дослідника, можна припустити, що цьому сприяли історичні обставини, зокрема процеси колективізації, радянська політика уніфікації культури та системна заборона релігійних свят і обрядів.
«Великдень, як і багато інших традицій, вважався проявом «релігійного марновірства» й не підтримувався владою, що поступово призвело до занепаду обрядових практик у сільському побуті. За інформацією, яку вдалось дізнатись, що навіть на Полтавщині, де писанкарство було розвиненим, у роки Радянського Союзу ця традиція практично зникла, і якщо щось і робилося, то, швидше за все, таємно. Ймовірно, подібна ситуація була й у Бессарабії. Саме це могло стати однією з причин, чому техніка розпису яєць у нашому регіоні майже не збереглася», — припускає дослідник Олександр Полібза.
Суспільство
В Україні 15% мам дітей з інвалідністю думають про самопошкодження
Більшість таких жінок мають статус ВПО, живуть на межі бідності, залишаються самотніми та нереалізованими
26 березня у світі відзначають Фіолетовий день (Purple Day) – міжнародний день обізнаності про епілепсію, покликаний підтримати близько 50 мільйонів людей, що живуть із цим хронічним неврологічним захворюванням.
В Україні приблизно 160 000 жінок щодня поєднують роль мами, медичної координаторки, адвокатки, соціальної працівниці та єдиної опори для своєї дитини. Нове дослідження від ГО “Епіпросвіта” та ГО “Академія Пізнання” показує: якщо у вас народиться дитина з інвалідністю, найімовірніше вас чекає дуже малозабезпечене майбутнє.
Ось 5 тривожних цифр, які варто побачити кожному та кожній:
► 1. 40+ годин догляду щотижня – це повна зайнятість, але без зарплати
Більшість матерів витрачають на догляд за дитиною понад 40 годин на тиждень. У випадках важких форм інвалідності – це значно більше, включно з нічним доглядом, і може фактично сягати зайнятості 24/7. Фактично йдеться про повний робочий тиждень, який унеможливлює стабільну зайнятість і самозабезпечення сім’ї. Крім того, державна допомога не покриває того рівня фізичної терапії, медичної та соціальної підтримки дітей з інвалідністю і надає до 20% від фактично потрібної суми.
► 2. 35% матерів – самотні
Близько третини жінок виховують дітей у самотності – вони одночасно є і опікуном, і основним джерелом доходу. Причинами розлучень найчастіше стають встановлення діагнозу у дитини, економічний тиск та домашнє насильство. Навіть у повних сім’ях лише близько 50% чоловіків здатні підмінити жінок у догляді за дитиною.
► 3. 40% родин – внутрішньо переміщені
40% опитаних мають статус ВПО. Вони втратили соціальні зв’язки, доступ до медичних послуг і можливості для роботи. Для ВПО у сільських громадах ситуація ще складніша: брак транспорту і вакансій фактично ізолює жінок від ринку праці. Значна частина матерів живе в умовах ізоляції та браку підтримки. Близько 25% зазначають, що їм немає до кого звернутися за регулярною допомогою. Майже 70% не мають жодної години респайту (відпочинку, часу на самоті) – ні оплачуваного, ні безоплатного. При цьому близько 35% жінок часто або дуже часто залишаються без живого спілкування тижнями, а близько 40% рідко або взагалі не отримують емоційної підтримки.
► 4. Доходи більшості сімей – до 20 000 грн на місяць
Більшість родин живуть на межі або за межею бідності. Основні джерела доходу – соціальні виплати, допомога партнерів або нерегулярні підробітки. Витрати на лікування та реабілітацію роблять фінансову ситуацію ще більш критичною. Лише одиниці можуть формувати фінансову «подушку безпеки».
► 5. Психоемоційний стан – на межі виснаження
Дослідження фіксує високі рівні психологічного навантаження: 45% матерів мають помірну або тяжку тривогу; 40% – симптоми депресії; понад 50% – ознаки батьківського вигорання; близько 15% мають думки про самопошкодження.
Ці дані показують масштабну соціальну проблему та економічну втрату. Жінки у віці 30–45 років, що є піковим періодом професійної активності – випадають із ринку праці через відсутність підтримки.
При цьому більшість із них готові працювати: у гнучкому графіку, віддалено або частково. Але стикаються з бар’єрами – від відсутності послуг догляду до дискримінації з боку роботодавців і ризику втрати соціальних виплат. Матері дітей з інвалідністю – це велика група жінок із високим професійним потенціалом, який сьогодні залишається нереалізованим та витісненим із ринку праці.
Довідково. Дослідження підготовлено: ГО «Епіпросвіта» у співпраці з ГО «Академія Пізнання» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання, в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
ГО “Епіпросвіта” опікується людьми з епілепсією та супутніми хворобами. Заснована у 2021 році Нією Нікель. Донька Нії – Єва, має Синдром Ямуара, хворобу, яка присутня всього у 35 людей в світі.
Суспільство
Стрілець по поліцейських в Одесі загинув під час затримання Анонси
Затримання озброєного втікача в Одесі переросло у спецоперацію з перестрілкою, яка завершилася його ліквідацією. Чоловік ігнорував вимоги правоохоронців скласти зброю та відкривав вогонь, змусивши силовиків діяти на ураження, щоб усунути загрозу.
Про це повідомила пресслужба Нацполіції в Одеській області.
Чоловік, який відкрив вогонь по патрульних в Одесі, загинув під час операції із затримання. За інформацією правоохоронців, він відмовлявся вести перемовини, не реагував на заклики здатися і під час спецоперації застосував зброю проти бійців спецпідрозділу КОРД, створюючи реальну загрозу їхньому життю. У зв’язку з цим силовики були змушені відкрити вогонь у відповідь, щоб нейтралізувати небезпеку.
Відомо, що 45-річний житель Одеси перебував у розшуку через порушення правил військового обліку. Під час перевірки документів він раптово дістав автоматичну зброю і почав стріляти у поліцейських, після чого зник з місця події на автомобілі.
Для його затримання в регіоні оперативно ввели спеціальну поліцейську операцію. Уже за кілька годин правоохоронці встановили місце, де переховувався підозрюваний — ним виявилася недобудована будівля. Під час спроби перемовин чоловік, перебуваючи на третьому поверсі, знову відкрив вогонь у бік силовиків. У відповідь бійці КОРД застосували зброю. У результаті стрілець отримав смертельні поранення.

Наразі на місці події працює слідчо-оперативна група. Про інцидент поінформовано Державне бюро розслідувань та прокуратуру, які надалі встановлюватимуть усі обставини події.
Також відеозапис, на якому військові групи оповіщення територіального центру комплектації та соціальної підтримки витягують водія Audi білого кольору з автівки, яка перед цим побувала в дорожньо-транспортній пригоді оприлюднили в соціальних мережах 20 березня.

Автор відеозапису стверджував, що працівники ТЦК навмисно скоїли дорожньо-транспортну пригоду, аби зупинити автомобіль й використали газ з балончиків для вилучення водія з автівки, а потім забрали водія й поїхали — фактично ніби-то втекли з місця ДТП.
Суспільство
Одесити вийшли в півфінал першості України
5 березня у заключному матчі регулярного чемпіонату України з хокею клуб «Одещина» здобув важливу перемогу з рахунком 2:1 над командою “Крижинка Кепіталз”. Ця перемога забезпечила одеситам у півфінал чемпіонату України. Про це пише «Пульс Одещини» з посиланням на ОДА.
В ½ одесити зіграють з клубом “Кременчук”
За повідомленням Одеської ОДА, вирішальна гра проходила у напруженій боротьбі, в якій кожна з трьох 20-хвилинок вимагала від хокеїстів максимальної концентрації, дисципліни та самовіддачі.
«Провідна роль у грі належить капітану команди Павлу Дворецькому, який задавав темп, підтримував бойовий настрій партнерів і допоміг команді здобути перевагу. Саме Павла визнано гравцем матчу», – мовиться в інформації ОДА.
«Одещина» посіла третє місце у турнірній таблиці регулярної першості і здобула право у четвірці найкращих поборотися за чемпіонство.
У півфінальній серії зіграють “Кременчук” – “Одещина” та “Сокіл» – «Шторм”. Перші матчі пройдуть 9 березня.
«Щиро вітаємо ХК “Одещина” з важливою перемогою! Дякуємо спортсменам та тренерському штабу за характер і гідне представлення регіону. Окрема подяка вболівальникам, підтримка яких є важливою складовою командного успіху», – констатує в повідомленні облдержадміністрація.
♦ Раніше повідомлялося:
• На Одещині у фінал шкільних змагань вийшли «прудкі гепарди» та «руді лисиці»
-
Війна1 тиждень agoНе час купувати квиток на “Титанік”: у Франції пояснили, чому війна Трампа в Ірані — це провал
-
Війна1 тиждень agoВтрати ЗС РФ — Міноборони заявило про ліквідацію 1710 окупантів за добу
-
Ексклюзиви1 тиждень agoяк це вплине на НАТО і Україну
-
Усі новини1 тиждень agoШон Пен замість «Оскара» зустрівся з Зеленським (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoАнна Трінчер впала на сцені в сміливому міні та декольте — відео
-
Політика1 тиждень agoЗеленський закликав Трампа і Стармера зустрітися та знайти спільну мову
-
Суспільство1 тиждень agoВідбудова житла після обстрілів в Одесі: витрати лягають на мешканців
-
Політика1 тиждень agoПублікуючи колонізаторські плани Росія спрощує доведення в судах наміру геноциду
