Жінка мешкає на Івано-Франківщині (саме рівнинній частині області). Вона волонтерить, виховує дитину, чекає на чоловіка та підтримує порядок у хаті. Свою історію дружина воїна розповіла Іванці Дячук.

Як познайомилися з чоловіком

“Історія в тому, що ми познайомилися з моїм чоловіком на весіллі за козацьким столом”, — пригадала Ірина, додавши, що тоді її вразила зачіска чоловіка — козацький оселедець.

Після початку стосунків пара чотири роки прожила в Чехії, де народився їхній син Захарко. Згодом вони повернулися в Україну і купили хату. А за два місяці почалася повномасштабна війна.

Михайло мобілізувався добровольцем одразу. Після цього його дружина поїхала за кордон, бо розуміла, що їй буде важко самій у селі. Вони востаннє побачилися 5 березня. 27 червня 2022 року стало відомо, що чоловік зниклий безвісти. Майже одразу Ірина повернулася з Парижа до села.

“Взагалі, коли переїжджали в село, я їхала за чоловіком, і мені теж було страшно. Я не розуміла, що в ньому робити. Я цього боялася. Але все-таки, коли ми їхали цією дорогою, я зрозуміла, що це моє місце сили і я тут хочу жити… Але мій чоловік це для мене ідеал. Я знала, що в селі я з ним не пропаду. Він вміє все зробити”, — розповідає Ірина, додавши, що доля так склалася, що їй довелося робити більшу частину роботи самій.

Родина жінки була шокована, що та повернулася в село з Івано-Франківська, де вже була завідувачкою в аптеці. За словами Ірини, у хаті стіни були сині, низ був обгорілий, пластикових дверей, вікон не було, вода не була проведена. Наразі інтерʼєр у будинку світлий та сучасний.

Чому повернулася з Парижа

“Тому що це наше місце. По-перше. По-друге, тут є частка території, яку чоловік свого часу дуже сильно про неї мріяв і хотів в неї вкладати всю душу і силу. Там був закладений вже сад. На той час вже були свині-вʼєтнамці, смородина”, — каже жінка.

Дружина воїна навіть намалювала вишиванку прямо на хаті.

Зокрема, Ірина зізнається, що на неї покладено багато обовʼязків.

“На мені все, на мені ведення будинку. Тобто елементарні речі, продукти, дитина, сама якимось чином, не забувати хоч поїсти, плюс територія чоловіка”, — каже вона.

Наразі вона займається яблуками із саду (робить соки), волонтерством (маскувальні сітки), творчістю (гердани, вироби з бісеру).

Користувачі мережі з теплом відреагували на розповідь українки:

• “Чудова, сильна героїня. Син росте гідний батька. Нехай тато знайдеться і повернеться живим”.
• “Це не про село, хату та побут. Це глибока історія про патріотизм, силу духу, витримку, надію, віру. Це історія про життя і мотивацію, це історія про жінку, яка є прикладом для інших жінок! Дякую за ці випуски, Іванно!!!”.
• “Так хочеться дива. Щоб чоловік та батько виявився живим і повернувся додому до його родини”.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

Крім того, лікарка Світлана народилася в горах та виросла там. Згодом вона вивчилася в київському виші і повернулася до рідного села Річка.

Як повідомила у Facebook заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук, ухвалення цього закону стало визначальним кроком для формування ідентичності українців.

“Президент підписав Закон “Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу”. Це фундаментальний закон про захист і розвиток нашої національної ідентичності. Хочу підкреслити ключову роль Президента Зеленського у прийнятті цього Закону. Це те, що до нього українські президенти не хотіли, не могли або не наважувались зробити. А він зробив”, – наголосила Верещук.

Законопроєкт Верховна Рада ухвалила 21 серпня, а 29 серпня він повернувся до парламенту з підписом глави держави.

У документі офіційно закріплюються нові визначення: “війна за Незалежність України”, “національна пам’ять”, “історична антиукраїнська пропаганда”, “злочини проти Українського народу”.

Вперше на рівні закону визначено термін “рашизм” – як гібридну тоталітарну ідеологію, що поєднує російський шовінізм, імперські практики та елементи комунізму й нацизму.

Законом також врегульовано статус Українського інституту національної пам’яті, який офіційно закріплюється як центральний орган виконавчої влади з гарантованим фінансуванням. Передбачено розробку Державної стратегії збереження національної пам’яті та її інтеграцію в освіту, культуру, музейну справу й діяльність органів влади.

Серед основних новацій:

• запровадження єдиних правил для найменування та перейменування вулиць і закладів із “замороженням” назв на 10 років;
• відновлення механізму виконання деколонізаційного законодавства у разі бездіяльності місцевих рад;
• визнання відзнак Української Народної Республіки та Української Головної Визвольної Ради державними нагородами України.

Документ також передбачає очищення публічного простору від символів радянської та російської імперської політики й приведення місць пам’яті Другої світової війни у відповідність до законів про декомунізацію та деколонізацію.

Нагадаємо, ухвалення цього закону стало одним із ключових рішень у сфері гуманітарної політики, яке має на меті захист української мови, культури та історичної спадщини.

Як повідомляв Фокус, Верховна Рада офіційно визнала рашизм державною ідеологією Росії.

Також Фокус писав, що парламентська асамблея НАТО визнала злочини РФ “геноцидом”, а ідеологію – “рашизмом”.