Суспільство
«Бачу ціль – не бачу перешкод»: історія дівчини з ДЦП, яка навчилася водити авто й мріє про мандри
«Круто було б стрибнути з парашутом, пірнути у водоспад чи зустріти світанок десь на Ямайці», – каже Дар’я Остапенко
Одеситці Дар’ї – 22 роки. Із дитинства вона живе з руховими порушеннями церебрального походження, має другу групу інвалідності. У дівчини активне життя, вона працює тренеркою у кінному клубі, стріляє з лука та арбалета. Свою історію вона розповіла кореспондентам Укрінформу.
“Я СТІЙКА, ЗАЙМАЮСЯ НАРІВНІ З УСІМА”
– Коні дуже позитивно впливають на психіку людини, заспокоюють нас на нейробіологічному рівні. Ці тварини «керуються» ногами – від коліна до п’яток, а це саме ті місця, з якими у мене проблеми. Я мала б іти в адаптивний кінний спорт, але маю стійкий і пробивний характер, тож займаюся нарівні з усіма, – каже Дар’я.
У кінному клубі дівчина працює з двома кіньми – Азою та Донгаром.
– Вони дуже чутливі, реагують на мій голос і так взаємодіють. Донгар – професійний спортсмен: йому вистачає мого легкого імпульсу, щоб зрозуміти, що робити. У листопаді я зайняла друге місце на місцевих змаганнях, – розповідає Дар’я.

Ділиться, що планує опанувати іповенцію (метод психологічної реабілітації та арттерапії, заснований на взаємодії людини з конем без обов’язкової верхової їзди).
Навчалася Дар’я у Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського на дефектолога. Тоді ж зрозуміла, що за фахом працювати не зможе.
– Ми вивчали особливості роботи організму і психіки людей із синдромом Дауна, аутизмом, ДЦП тощо. Моїм завданням було б допомагати людям із порушеннями мовлення, відштовхуючись від їхніх особливостей. Я хотіла працювати з особливими дітками, але виявилося, що для мене це важко психологічно. Мені складно взаємодіяти й не сприймати все на себе, – пояснює вона.

Нині Дар’я – магістрантка факультету іноземних мов Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Вчиться дистанційно. А ще – пише вірші й малює, проходить курси дизайну: “Я багато зображаю чорною ручкою або лінером. Наприклад, розмалювала собі чохол для телефону”.
«У ТРАНСПОРТІ ЛЮДИ ІНОДІ РОБЛЯТЬ ВИГЛЯД, ЩО МЕНЕ НЕМАЄ»
Під час очного навчання дівчина жила в гуртожитку на Дегтярній вулиці в Одесі, до навчального корпусу на Фонтанській дорозі добиралася громадським транспортом.
– По-перше, водії можуть просто не зупинитися, коли бачать на зупинці людину з інвалідністю. По-друге, зауважила байдужість людей, які роблять вигляд, що мене просто не існує. По-третє, у маршрутках дуже мала відстань між кріслами, і людям з інвалідністю важко сидіти, навіть якщо хтось поступиться місцем. Також у деякому транспорті надто високі сходинки, важко піднятися. Часом ти маєш якось пройти через переповнений салон до водія, щоб вийти через передні двері. З тростиною це дуже важко, – розповідає дівчина.

Додає, що був випадок, коли їй довелося навіть сісти на коліна незнайомому юнакові, аби він усе ж поступився місцем. Бувало й таке, що від спеки Дар’я втрачала свідомість у громадському транспорті: “Із дитинства в мене температура 37,3. Якщо влітку дуже спекотно, я не витримую”.
Зауважує, що людям з інвалідністю дуже важко долати залізні сходи, яких у Одесі чимало. Адже на них між сходинками застрягають ноги.
– Здорова людина підніметься ними без проблем. Я ж неодноразово падала, набивала синці та садна, – ділиться співрозмовниця.

ЯК УДАЛОСЯ ЗДІЙСНИТИ МРІЮ — СІСТИ ЗА КЕРМО
На права Дар’я мріяла скласти з 14 років. Каже: не мала жодних сумнівів, що зробить це.
– Мене дуже приваблювала думка, що пересуватися можна спокійно та самостійно, не користуючись міським транспортом. Я дуже його не люблю, він незручний і не адаптований для людей з інвалідністю. А ще ж круто взяти й зірватися, наприклад, на море! Спочатку я чекала свого 18-річчя, але на той час припала епідемія ковіду, потім почалася війна і було не до того, – каже вона.
Однак, за словами дівчини, сісти за кермо її остаточно надихнув вдалий досвід водіння знайомих, які пересуваються на кріслі колісному: “Якщо чоловік із першою групою інвалідності може керувати величезним джипом, чому я не зможу? Бачу ціль – не бачу перешкод”.

Для навчання дівчина обрала «безбар’єрну автошколу», що діє на базі Одеського державного університету внутрішніх справ. Тут навчаються 10 тижнів, із яких чотири – теоретичні. Після цього студенти складають іспит і одразу беруться до практики. В автошколі є спеціально обладнані автомобілі з механічною та автоматичною коробками передач.
Теорію Дар’я склала з другої спроби.
– Мені було дуже цікаво вчитися. Однак на іспиті стикнулася з «каверзною» постановкою питань і заплуталася не тому, що не знала відповіді, – з тієї причини, що неправильно зрозуміла зміст запитання. Довелося перескладати, – пригадує.
Дівчина навчалася на автівці з ручним керуванням.
– Якщо автомат і механіка мають педалі, то при ручному керуванні газ і гальмо натискаються ручкою. На автівці, на якій навчалася я, натиск на себе означав рух уперед, від себе – гальмування. На кермі в мене був багатофункціональний джойстик. За його допомогою треба вмикати ті ж склоочисники, адже права рука має бути на ручці, – пояснює дівчина.
Вона добре пам’ятає свій перший виїзд на навчальній автівці.
– Це дуже відповідальний і хвилюючий момент. Ти несеш відповідальність не лише за себе й інструктора поряд, а й за інших учасників дорожнього руху. Невідомо, звідки можуть вискочити наші «милі» люди на електросамокатах, – зауважує.
Інструктор організував її перший виїзд не завантаженими міськими вулицями, а там, де небагато пішоходів і світлофорів: “Я звикла до габаритів автомобіля, і потім ми почали виїжджати в місто. Повільно, десь 30 км на годину”.

ПРИЙНЯТИ ТА ПОДОЛАТИ СТРАХ
Були у водійки-початківця й важкі моменти під час навчання.
– Якось після курсів мене забрала подруга на своєму авто. Я сиділа на пасажирському сидінні. Ми їхали якимись вузькими двориками: там ходили матусі з візочками, на дорозі бавилися діти, бігали тварини, їхали зустрічні автомобілі, з якими було важко розминутися. І тоді мені стало страшно – я уявила себе на місці водія. Зрозуміла, з якою кількістю факторів одночасно доводиться стикатися кермувальнику. Просто прийняла цей факт: так, мені страшно, я ще не готова самостійно водити, але продовжую вчитися й даю собі час підготуватися, – каже вона.
За шість тижнів опанування практичних навичок водіння дівчина складала іспит у сервісному центрі МВС.
– Приїхали мої викладачі, привезли автівку, на якій я навчалася. Поки я чекала своєї черги, спостерігала, як двоє людей не склали іспит, навіть не виїхавши з парковки. Один забув увімкнути поворотник, а інший переплутав газ і гальмо. Після цього моє серце йокнуло, але я взяла себе в руки, прокрутила в голові теоретичні знання, продумала маршрут – і все було добре. Вдихнула, видихнула й поїхала, – каже дівчина.

“ТАНЦЮЮ ПІД ПІСНІ ВУЛИЧНИХ МУЗИКАНТІВ І УСМІХАЮСЯ”
Мріє Дар’я про мандри.
– Сенс життя – у пізнанні нового. Я вважаю, що ми прийшли у цей світ, щоб прожити життя з усіма дарованими нам відчуттями. Ми відчуваємо смак, запах, дотики. Круто було б стрибнути з парашутом, пірнути у водоспад чи зустріти світанок десь на Ямайці. Світ дуже цікавий, і мені прикро, що люди не завжди можуть зупинитися й подивитися довкола. Я люблю спостерігати за людьми. Вони кудись поспішають, заклопотані, дивляться в екрани телефонів. Чи живуть вони насправді? Ні, – каже Дар’я.
Дівчина вважає, що останнім часом сучасне суспільство стало більш готовим до сприйняття людей з інвалідністю.
– Молодь до 30 років значно лояльніше ставиться до людей з інвалідністю, аніж люди старшого віку. Гучні безтактні питання про мій стан я найчастіше чую від дорослих жінок, – додає Дар’я.
На її думку, великою проблемою для людей з інвалідністю є страх.
– Він сковує. Я з 13 до 14 років після важких моментів у житті просто сиділа вдома й читала книги. Боялася спілкуватися з людьми. Але потім усвідомила, що життя одне і його треба жити. Зараз я танцюю під пісні вуличних музикантів і усміхаюся. Не треба боятися, як на нас подивляться інші та що про нас подумають. Коли людина може без страху проявляти свої емоції та почуття – це краса, – каже вона.
Ганна Бодрова, Одеса
Фото Ніни Ляшонок та надані Дар’єю Остапенко
Суспільство
Перетин кордону з Румунією ускладнився через загальнонаціональний страйк митників Анонси
На кордоні з Румунією 17 червня тимчасово призупинили роботу всі пункти пропуску через попереджувальний страйк румунських митників. Обмеження триватимуть дві години та можуть спричинити затримки для подорожуючих і перевізників.
Про це повідомила пресслужба Чернівецької митниці.
За інформацією Національної профспілки “Meridian”, яка представляє інтереси румунських митників, акція протесту триватиме з 12:00 до 14:00 та охопить усі митні структури країни.
У профспілці пояснили, що страйк має на меті привернути увагу влади до проблем з умовами праці та рівнем оплати праці співробітників митниці. Представники організації заявили, що роками порушують питання належного забезпечення персоналу, однак вони залишаються невирішеними.
Профспілка також перепросила перед громадянами та бізнесом за можливі незручності, наголосивши, що захист трудових прав працівників митної служби потребує невідкладної реакції з боку держави.
Через тимчасове припинення роботи пунктів пропуску можливі затримки під час перетину кордону, зокрема для пасажирів і вантажного транспорту.
Також у червні митна служба Молдови заявила про те, що пункт пропуску “Паланка – Маяки – Удобне” тимчасово призупинив свою роботу з технічних причин. Автомобільний пункт пропуску є одним із найзавантаженіших напрямків на українсько-молдовському кордоні, оскільки він розташований на трасі М15 (Одеса – Рені).
Цей маршрут сполучає Одещину з Молдовою, Румунією та іншими країнами ЄС. Особливістю роботи “Паланки” є те, що тут діє спільний контроль: українські та молдовські прикордонники та митники працюють разом на території Молдови, що зазвичай пришвидшує процедури, проте у разі технічних збоїв однієї зі сторін робота всього КПП повністю паралізується.
Суспільство
У вівторок та середу частина мешканців Одещини залишиться без води
У вівторок та середу частина мешканців Одещини залишиться без води
Джерело
Одеса
Пастка зачиняється: окупанти втрачають контроль над Кримом
Чонгарсткий міст. Фото: Андрющенко Time
Українські захисники планомірно відрізають окупований півострів від російського постачання. Через успішні удари по мостах та залізниці загарбники опинилися на межі повної логістичної блокади. Ситуація з безпекою змушує цивільних росіян масово тікати, а військові невдовзі втратять можливість запускати ракети.
Про це в ефірі Ранок.LIVE розповів керівник центру вивчення окупації Петро Андрющенко.
Запуски “Цирконів”
Російські військові тривалий час використовували Крим як майданчик для обстрілів українських міст, зокрема гіперзвуковими ракетами. Проте останні точкові удари по радіолокаційних системах та протиповітряній обороні ворога суттєво ускладнили цей процес. Енергетична інфраструктура загарбників також перебуває під постійним вогневим контролем.
“Я думаю, що цього літа ми побачимо ситуацію, коли вони дійсно не зможуть здійснювати запуски. Або вони будуть настільки небезпечні або ускладнені, що вони будуть змушені повернути всі ж такі пускові установки на територію материкової російської федерації”, — зазначає експерт.
Логістичний тупик
Руйнування автомобільних мостів у Чонгарі та поблизу Генічеська зупинило рух транспорту, закривши ключові шляхи для військових вантажів. Одночасно під удари потрапила залізнична станція Дебальцеве та об’єкти в районі порту Кавказ, що паралізувало постачання техніки й палива.
Читайте також:
“Усе це демонструє, що, насправді, контроль над логістикою російською зростає, і, фактично, мы знищуємо російську логістику. Це демонструє, що ми маємо перевагу в ударах по телу”, — пояснює Андрющенко.
Настрої цивільних
Попри запевнення пропаганди про стабільність, реальна ситуація стає напруженою через другу за рік паливну кризу. Вперше за весь час великої війни в середині червня на в’їзді до Криму немає автомобільних черг, натомість люди масово виїжджають у зворотному напрямку.
“Немає людей, нема заробітків. І тут ми побачимо десь з липня просто кардинальну зміну настроїв. Поки що вони тішаться надією”, — підкреслює керівник центру.
Зміна демографії
За роки окупації Росія штучно збільшувала кількість свого населення на півострові, особливо у великих портових містах. Наприклад, Севастополь зріс у чисельності майже вдвічі, тоді як сільські степові райони залишилися без води та людей після підриву Каховської ГЕС.
“Приріст росіян, безумовно, є. Він є в певних точках і, на жаль, він поки що не знижується. Ну, знову ж таки, питання до деокупації, ясно, що цих росіян там не буде”, — говорить фахівець.
Ставлення Москви
Загальна кількість російських громадян, які незаконно переселилися до Криму, наразі оцінюється у понад 700 тисяч осіб. При цьому окупаційна влада вкрай неохоче приймає біженців з інших новоокупованих територій України, намагаючись витіснити їх далі вглиб Росії.
“Ставлення росії і росіян до Криму і до інших окупованих територій абсолютно різне. Вони вважають Крим дійсно своїм, дійсно російським, а всі інші окуповані території вони вважають доданими”, — резюмує Петро Андрющенко.
Як повідомляли Новини.LIVE, українські далекобійні удари успішно руйнують логістику та військову машину Кремля. Внаслідок регулярних атак на російські нафтопереробні заводи в окупованому Криму та деяких регіонах РФ уже почався дефіцит бензину. На тлі колосальних втрат на фронті та економічних проблем Україна продовжує тиснути на агресора, щоб змусити його до реальних переговорів.
Також Новини.LIVE писали, що Росія продовжує нарощувати виробництво ракет і регулярно використовує нові боєприпаси для ударів по Україні. За даними української розвідки, щомісяця ворог випускає понад сотню балістичних та гіперзвукових снарядів. Аналіз уламків збитих цілей показує, що значна частина з них була виготовлена вже у 2026 році. Це свідчить про те, що вони не затримуються на складах і майже одразу потрапляють до арсеналу російської армії.
-
Події1 тиждень agoКомедія «Блондинками не народжуються» отримала сиквел
-
Одеса7 днів agoУ Затоці на Одещині відремонтують міст через Дністровський лиман
-
Події1 тиждень agoВ галереї Міського саду відкрилася виставка Майї Макєєвої «Подорож крізь східну казку»
-
Події1 тиждень agoДо ініціативи «Тисячовесна» долучилися ще десятеро експертів
-
Політика1 тиждень agoЗеленський розповів подробиці зустрічі з російським олігархом Абрамовичем
-
Події1 тиждень agoНа Рівненщині запустили мультимедійний проєкт про історію регіону XVIII століття
-
Політика1 тиждень agoЗеленський візьме участь у саміті лідерів Нордично-Балтійської вісімки в Естонії
-
Події7 днів agoУ Києві встановили інформаційний стенд про зруйновану Воскресенську церкву на Подолі
