У деяких людей іноді виникає сильний порив замовити доставку їжі після робочого дня ще до того, як вони заглянули в холодильник. Але якщо людям вдається придушити це бажання, то все це завдяки нашому контролю над імпульсивними реакціями, або інгібіторному контролю. Це когнітивний процес, що дозволяє людині стримувати імпульсивні пориви заради вибору більш доречної поведінки, яка сприяє досягненню поставлених цілей. Ця здатність надзвичайно важлива для виживання, і експерименти показали, що багато видів тварин здатні стримувати свої пориви. Вчені вперше застосували класичний психологічний експеримент, щоб продемонструвати, що азіатські слони здатні ефективно стримувати імпульсивні пориви заради отримання їжі. Результати дослідження опубліковано в журналі PLOS One, пише ScienceAlert.

У психологічному експерименті, заснованому на тесті на обхід перешкоди, взяли участь 16 азіатських слонів віком від 4 до 60 років. Тест на обхід перешкоди — це класичний психологічний тест, під час якого перед випробуваним, у даному випадку — слоном, ставиться мета, у даному випадку — смачний фрукт. Щоб перевірити здатність до стримування імпульсів, дослідники перекривають шлях до мети, який здається найпростішим і найочевиднішим. Тварині доводиться обирати альтернативний маршрут, що змушує її діяти всупереч миттєвому пориву.

Вчені помістили фрукт у прозору коробку. До початку основних випробувань слони пройшли етап звикання, під час якого вони вчилися діставати їжу з непрозорої коробки. Однак наявність невидимої перешкоди стала для слонів незвичним випробуванням. Слони бачили фрукт і відчували його запах крізь невеликі отвори в передній стінці ящика, але не могли його дістати.

З іншого боку ящика був отвір, через який можна було дістати фрукт хоботом. Слонам потрібно було придушити бажання тягнутися прямо до їжі, яку вони бачили перед собою, і замість цього знайти обхідний шлях. У підсумку слони змогли пройти цей тест і дістали фрукт. Прозорий бар’єр не вводив слонів в оману.

Однак старшим слонам було важче впоратися із завданням, що може свідчити про зниження когнітивних функцій із віком.

Це дослідження не дає вичерпного уявлення про інтелект слонів, але є важливим початком для подальших досліджень. Тварини, які можуть контролювати свої імпульсивні пориви, як правило, мають більш складне соціальне життя. А для слонів соціальні зв’язки відіграють найважливішу роль, зазначають вчені.

Інші новини науки

Місцевий мешканець за допомогою металошукача виявив за 150 кілометрів на північ від Гельсінкі найбільший скарб срібла епохи вікінгів серед усіх, які коли-небудь були знайдені у Фінляндії. Скарб містить тисячі срібних монет і прикрас. Він важить майже 4,5 кілограма. Попередній найбільший скарб срібла епохи вікінгів, знайдений у Фінляндії, важив 2,2 кг, пише Live Science.

Після того, як місцевий мешканець за допомогою металошукача виявив скарб зі срібла, він повідомив про свою знахідку фінським археологам. Розкопки показали, що скарб розділений на дві частини й знаходиться в ємностях та березовій корі. Він лежав на глибині приблизно 45 см, при цьому дві частини скарбу були розділені відстанню приблизно в 12 метрів.

Скарб складається з тисяч срібних монет та прикрас, хоча їхню точну кількість ще належить з’ясувати, повідомили вчені. Ймовірно, скарб був закопаний між 1000 і 1050 роками нашої ери, але точний час археологи спробують встановити під час подальших досліджень.

Археологи поки що не виявили жодних могил із людськими останками поруч із скарбом. Точна причина того, чому хтось сховав срібло в цій місцевості, невідома.

Окрім прикрас, вчені виявили шматки срібла, які можна було розділяти на дрібніші частини для оплати товарів і послуг, виходячи з їхньої ваги. Дослідження показало, що скарб складається зі срібних монет, викарбуваних на території сучасних Німеччини, Швеції та Великої Британії. Серед монет також були виявлені срібні дирхами — їх карбували в ісламському світі.

Вчені оцінили вартість срібла у цьому скарбі приблизно у 10 000 доларів. Водночас археологи зазначають, що, хоча скарб належить до епохи вікінгів (793 – 1066 роки н. е.), це зовсім не означає, що його сховали саме вікінги.

Досі найбільшим скарбом епохи вікінгів, знайденим у Фінляндії, вважався той, що був виявлений у 1895 році. Він містив понад 1700 срібних монет, а його вага становила приблизно 2,2 кг.

Інші новини науки

Глибоко під нашими ногами повільно обертається внутрішній механізм Землі: континенти стикаються, краї тектонічних плит зміщуються, гори піднімаються, прірви зяють, а під усім цим відбувається процес конвекції. Цей процес відбувається неймовірно повільно, а тому люди не здатні помітити це без будь-яких приладів, пише Science Alert.

Один із найбільш незвичайних регіонів планети розташований в Апеннінському гірському хребті, який утворює основу Італійського півострова. Відомо, що тут земна кора розходиться вздовж гірського хребта, одночасно стискаючись уздовж зовнішнього краю. Одні частини регіону піднімаються, а інші опускаються, а землетруси по обидва боки хребта розповідають настільки ж суперечливі історії.

У новому дослідженні команда геологів на чолі зі Стефано Тавані з Флорентійського університету дійшла висновку, що їм нарешті вдалося знайти відповідь: земна кора “розстібається” під Італією, утворюючи дивні геологічні утворення на поверхні.

Зазначимо, що цей процес відомий як деламінація, під час якої щільна нижня кора та прикріплена до неї літосфера відшаровуються від верхньої кори й занурюються в мантію. Вчені дійшли висновку, що під Апеннінами цей процес відбувається не скрізь одночасно. Передбачається, що цей процес подібний до застібки-блискавки і має єдиний фронт, відомий як шарнір, де відбувається відшарування, і цей фронт повільно переміщується під Італією у бік Адріатичного передгір’я.

Щоб зрозуміти, чому це так впливає на поверхню планети, вченим довелося звернутися до минулого. Відомо, що Апеннінські гори простягаються приблизно на 1200 кілометрів уздовж усього італійського півострова і тривалий час були геологічною загадкою.

Як і багато гірських хребтів, Апенніни утворилися в результаті зіткнення тектонічних плит, які протягом мільйонів років стискали й потовщували земну кору, створюючи величні вершини.

Однак тектонічна система під Італією не просто продовжувала рухатися таким чином. Насправді, у міру того як плита, що занурювалася в мантію, поступово відступала, кора за зростаючим гірським хребтом розривалася, відкриваючи Тірренське море. Це зробило цей регіон особливим: навіть коли зовнішній край гірського хребта продовжував стискатися, кора далі від нього розтягувалася.

Протягом мільйонів років горизонтальне стискання та розтягнення залишалися складовими однієї й тієї ж тектонічної системи. Приблизно від 10 до 2 мільйонів років тому скорочення центральної частини Апеннін на 100 кілометрів супроводжувалося аналогічним розтягуванням у Тірренському регіоні позаду них. Раніше це пояснювалося відступом плити — плита, що опускається, розтягує земну кору за гірським фронтом, тоді як скорочення тривало далі на схід.

Однак близько 2 мільйонів років тому щось змінилося: основна фаза розтягування, що утворила Тірренське море, добігла кінця, і стискання вздовж Апеннінського фронту згодом різко сповільнилося. Водночас парадоксальна деформація гірського хребта тривала — вчені дійшли висновку, що сталося ще щось.

У новому дослідженні вчені об’єднали кілька різних даних про гірський хребет — і виявили переконливу закономірність. Різні види деформацій, судячи з усього, зосереджені навколо однієї й тієї ж структури глибоко під Апеннінами.

Вчені вважають, що ця подвоєна кора є ділянкою, де нижня кора відшаровується подібно до того, як “шматочок скотчу відривається від поверхні під час відклеювання”. До речі, вчені також виявили, що землетруси також групуються в цій області.

Інші новини науки