Марсохід NASA Perseverance виявив на Марсі незвичайний камінь, який міг утворитися в умовах, де існували мікроорганізми. Марсохід взяв зразок гірської породи, але він може так і не потрапити на нашу планету, принаймні, у найближчому майбутньому, пише CNN.

Марсохід Perseverance під час дослідження дельти давно висохлої річки на Марсі виявив дивний камінь. На Землі такі гірські породи утворюються в ґрунтах і донних відкладах у результаті життєдіяльності мікроорганізмів.

Perseverance взяв зразок гірської породи, і зараз він зберігається в титановій трубці всередині колісного дослідника Марса. Вчені з команди місії Perseverance вважають, що вони вперше знайшли на Марсі об’єкт, який можна класифікувати як потенційну біосигнатуру, тобто об’єкт, що містить ознаки того, що на Червоній планеті в минулому було життя. Але цей зразок гірської породи може так і не потрапити на нашу планету.

Щоб з’ясувати, чи існувало на Марсі позаземне життя, необхідно дослідити зразки місцевих гірських порід на Землі. Інструменти “Perseverance” не дають змоги цього зробити.

NASA розробила програму Mars Sample Return, в рамках якої спеціальні космічні апарати мали забрати цей та інші зразки гірських порід, зібрані Perseverance на Марсі, а потім доставити їх на Землю. Однак у 2024 році NASA призупинило розробку цієї програми, і на даний момент вона вважається закритою.

Спочатку планувалося, що в рамках програми Mars Sample Return цінні зразки з Марса прибудуть на Землю у 2031 році. Потім цей термін перенесли на 2033 рік. Програму було призупинено, а потім закрито через те, що її вартість перевищила 11 мільярдів доларів.

І все ж глава NASA Джаред Айзекман сподівається, що одного дня зразки з Марса будуть доставлені на Землю, і ми дізнаємося, чи жили на Червоній планеті інопланетяни, чи ні. Але коли це станеться, він не може сказати.

Вчені все ще сподіваються, що зразки, зібрані марсоходом Perseverance, так чи інакше будуть доставлені на Землю. Наприклад, у цьому можуть допомогти приватні компанії, які можуть стати підрядниками NASA, а вартість їхніх місій може бути у кілька разів меншою, ніж 11 мільярдів доларів.

А поки що зразки гірських порід перебувають на Марсі й зберігають свою таємницю. Можливо, на Марсі було життя, а можливо, його й не було. Невідомо, коли ми отримаємо відповідь на одне з найінтригуючих питань.

Інші новини науки

Понад 30 років тому біля берегів Пуерто-Рико на дні Карибського моря на глибині 500 метрів вчені виявили величезного ракоподібного, відомого як гігантська ізопода роду Bathynomus довжиною понад 32 см. Весь цей час екземпляр зберігався в колекції Тюбінгенського університету в Німеччині. Вважалося, що ця ізопода належить до давно відомого виду, але виявилося, що це не так. Дослідження опубліковано в журналі Scientific Reports, пише Gizmodo.

Глибоководні гігантські ізоподи належать до того самого ряду ракоподібних, що й наземні крихітні мокриці, яких можна побачити в Європі та Північній Америці. Якщо наземні мокриці досягають у довжину 10–15 мм, то гігантські ізоподи роду Bathynomus виростають у довжину до 50 см. Це одні з найбільших безхребетних на Землі. Їхня маса сягає 2,6 кг, а жити вони можуть на глибині до 2,5 кілометрів.

Представники роду Bathynomus мешкають в океанах по всьому світу, але вперше вони з’явилися в Мексиканській затоці понад 15 мільйонів років тому. Ізоподам знадобилося 10 мільйонів років, щоб еволюціонувати у величезних ракоподібних, адже спочатку їхня довжина не перевищувала 15 см.

Вчені вирішили провести нове дослідження гігантської ізоподи, яка зберігалася в колекції Тюбінгенського університету, і з’ясувалося, що понад 30 років цього ракоподібного вважали представником відомого виду Bathynomus giganteus, хоча це не так. Ретельний аналіз анатомічних особливостей за допомогою комп’ютерної томографії дозволив з’ясувати, що це морський безхребетний належить до нового виду — Bathynomus tuebingoborikensis.

Вчені дали таку назву, поєднавши два слова: “boriken” — адже саме так корінні народи називають Пуерто-Ріко — та “Тюбінген”, місто, де зберігався екземпляр гігантської ізоподи.

Інші новини науки

• Вчені випадково виявили новий вид гігантських водяних лілій завдяки фотографії, опублікованій в Instagram. Вони побачили незвичайну рослину й вирушили до Колумбії, де й знайшли новий вид, який отримав назву Victoria colombiana.
• Чому великі собаки старіють швидше за маленьких: таємниця розкрита, і це може подовжити життя людям. Причина того, що собаки великих порід старіють швидше, ніж собаки дрібних порід, пов’язана з “стрибаючими” генами.

Археологи виявили бронзовий перстень із зображенням Александрійського маяка, одного з чудес світу. Перстень знайшли під водою у Середземному морі неподалік від міста Александрія в Єгипті, пише Live Science.

Європейські та єгипетські археологи виявили бронзове кільце серед руїн палацу єгипетських правителів на острові Антиродос, який знаходиться під водою. За словами вчених, перстень із зображенням Александрійського маяка було виявлено вперше.

Палац, серед руїн якого було виявлено цінний артефакт, був резиденцією єгипетських фараонів епохи Птолемеїв (304–30 рр. до н. е.). Це була династія правителів Єгипту, що походила від одного з полководців Александра Македонського.

Александрійський маяк було збудовано на острові Фарос приблизно у 280 році до н. е. Його висота становила 120–140 метрів. Він вказував кораблям безпечний шлях до гавані Александрії за допомогою системи дзеркал і вогню. Маяк використовували аж до Середньовіччя, але серія землетрусів на початку XIV століття зруйнувала маяк, і він зник під водою. Хоча з часом зовнішній вигляд маяка змінювався, відомо, що на його вершині стояла статуя, як вважається, бога Зевса, що тримала масляну лампу.

Вчені вважають, що власник бронзового персня міг використовувати його для створення печаток на м’яких матеріалах, таких як глина чи віск. Знахідка персня серед руїн палацу на острові Антиродос дозволяє припустити, що ця будівля використовувалася для виконання адміністративних функцій, пов’язаних із маяком, зазначають археологи.

Зображення чуда світу на персні схоже на зображення Олександрійського маяка на стародавніх монетах II століття. Вони відносяться до епохи Птолемеїв та римського періоду в історії Єгипту (з 29 року до н. е. по 395 рік н. е.).

Дослідження, що проводилися останніми роками біля узбережжя Александрії, дали змогу отримати додаткову інформацію про маяк, зокрема про те, як саме він виглядав. Ці дані допомагають вченим, які працюють над його цифровою реконструкцією.

Інші новини науки