Березань – безлюдний острів у Чорному морі на Миколаївщині, розташований на прибережній відмілині, яка простягається від мису Аджияск і західного берега Березанського лиману. Острів віддалений на 2 кілометри від чорноморського узбережжя та на 7 кілометрів від гирла Дніпро-Бузького лиману. Західний берег острова омивається водами Рибаківської затоки, на узбережжі якої знаходиться курортна зона Рибаківка, що також має стародавнє коріння. Березань входить до складу заповідника “Ольвія” Національної академії наук України.

Саме про Березань буде чергова розповідь Інтента у циклі “Дивовижний Південь”. 

“Брат” острова Зміїний

Острів Березань є унікальним природно-географічним об’єктом, оскільки разом зі Зміїним відноситься до двох єдиних справжніх материкових островів у всій північній частині Азово-Чорноморського басейну. Березань займає невелику площу (приблизно 23,6 гектарів) та має витягнуту форму. Довжина острова становить до 900 метрів, ширина на різних ділянках варіюється від 210 до 385 метрів.

Основу острова складає масивна вапнякова плита. Поверхня переважно пласка із степовими ландшафтами та крутими, місцями стрімкими берегами, які в південній частині території досягають висоти 21 метр над рівнем моря. Відомо, що раніше острів був частиною материкового узбережжя – півостровом, що утворився правим берегом гирла Дніпра та лівим берегом долини Тузловської балки, і був з’єднаний із суходолом вузькою смугою. Географічні зміни пов’язані з неодноразовим коливанням рівня Чорного моря. З часом масивну вапнякову плиту стали розмивати морські води і стежка, що поєднувала сушу та півостров, поступово опинилася під водою. Сполучення між материком та острівною частиною зберігається й понині у вигляді підводної піщаної коси.

Скелясті береги острова Березань. ФОТО: pravdapost.com

Вчені висловлюють припущення, що в античності острів мав набагато більшу площу. І це не дивно, адже навіть сьогодні кожного року море поглинає від 5 до 50 см його поверхні.

Існує дві версії походження сучасної назви острова. Згідно з першою, стародавні греки, що колонізували цей край, називали Березань Борисфеном – від грецького імені річки Дніпро. Османи, які згодом захопили острів, назвали його співзвучним словосполученням “Бюрю-узень-ада”, що перекладається з тюркської як “острів вовчої річки”. Таку назву він отримав, вірогідно, через зграї вовків, що жили тоді в долині сусідньої річки.

За іншою версією, назву острову дали скіфи: вона походить від іранського слова “березант”, що означає в перекладі “високий”. Пояснюється це тим, що Березань значно височить над рівнем моря. Пізніше слов’яни вже переосмислили цю назву та зв’язали її зі співзвучним словом “береза”. Лиман, що омиває береги острова, та річка, що впадає в цей лиман, отримали однойменну назву.

Слід зазначити, що поблизу острова в Березанський лиман впадають дві основні річки: Березань – у Березанську затоку лиману та Сасик – у Сасицьку затоку лиману. Також біля входу в лиман у нього впадає невелика річка Ковакин. 

Античні часи: давньогрецький Борисфен

Сьогодні Березань є безлюдним, однак археологи вважають, що в старовину тут кипіло життя. Хоча про догрецький життєвий період острова практично немає відомостей, проте на початку XX століття на території Березані були знайдені поховання, які вчені відносять до епохи палеоліту. Також був виявлений шматок кремнію, який міг бути залишком кремнієвого ножа.

Одні з найстаріших задокументованих археологічних знахідок вказують на існування у цій місцевості наприкінці VII століття до нашої ери одного з перших колоніальних грецьких поселень у Північному Причорномор’ї – Борисфена. Свідоцтвом цього факту є виявлені на розкопках різні артефакти: залишки кам’яних будівель, вулиць та поховань, старовинних монет, предметів побуту, амфор та інших історично цінних об’єктів, які датуються VII – III століттями до н. е.

Освоюючи нові землі, греки в першу чергу зводили храм Афродіти – богині любові, краси та родючості. Борисфен не став винятком. У 90-ті роки минулого століття археологи знайшли фундамент святилища та фігурки богів, а також предмети, пов’язані з культом Афродіти – зображення голуба та панцир черепахи. Крім фундаменту, зберігся і жертовний камінь. Під землею археологи розкопали підземні споруди, пов’язані між собою численними тунелями та переходами.

Фундамент храму Афродіти. ФОТО: odportal.com.ua

Знахідки говорять про те, що розквіт Борисфена прийшовся на VI – V століття до н. е. – період, коли він існував у вигляді півострова. Саме тоді тут знаходився центр регіону, жителі якого займалися рибальством, землеробством, виготовленням металевих виробів. Згодом конкуренцію Борисфену склала Ольвія, де на той час спостерігався активний розвиток. Туди й перебралася більшість греків.

Березань у період середньовіччя

У часи Київської Русі острів з’являвся в історичних джерелах під назвою Дольський або Білий. У деяких грецьких джерелах X століття Березань фігурує як острів Святого Єлевферія. Таке найменування можна зустріти, наприклад, у договорі між Київським князем та візантійським імператором від 944 року. Історики мають припущення, що ця назва пов’язана з легендою про поховання на острові херсонеського епіскопа у VI столітті.

Відомо, що мореплавці у середні віки використовували Березань як транзитний пункт на торговому шляху “із варягів у греки”. Знайдений на острові єдиний відомий на території України скандинавський похоронний камінь X-XI століть із рунічним написом підтверджує перебування варягів у цій місцевості.

Березанський рунічний камінь. ФОТО: upload.wikimedia.org

У XV–XVI століттях володарі острова постійно змінювалися. Він був і під юрисдикцією Литовського князівства, і входив у Польське королівство, а також знаходився під правлінням Кримського ханства. Проте територія Березані не заселялася через нестачу джерел питної води.

Березань – ключ до Очакова

У XVIII сторіччі Березань набув стратегічного значення та став складовою фортифікаційного трикутника виходу з Дніпровського лиману – Ачи-Кале (Очаків), Килин-бурун (Кінбурн), Бирюзень-Ада. Турки спорудили в південній частині острова форт, залишки якого у вигляді земляного насипу та рови головного бастіону можна бачити й зараз. На північній ділянці звели муровані бастіони берегової батареї, яка мала функцію прикриття кораблів гребної флотилії Ачи-Кале.

Під час російсько-турецької війни в листопаді 1787 року відбулося захоплення турецьких фортифікацій Березані чорноморськими козаками на чолі з кошовим отаманом Антоном Головатим. 800 козаків на маломірних судах, озброєні дрібними гарматами, здійснили наступ на берегову батарею, а потім і на фортецю. Саме захоплення Березані стало “зеленим світлом” для загарбницьких дій Потьомкіна та його армії, в результаті чого він пішов на генеральний штурм Ачи-Кале (Очакова).

За наказом Потьомкіна після окупації Березані фортецю ліквідували, бо військові інженери вважали її застарілою й недостатньо просторою для гармат. Однак імператор Павло І наказав відновити фортецю. Тут розташувався невеликий гарнізон, який нараховував 25 осіб. З 1800 по 1825 роки почалися роботи з укріплення Березані – відновили бастіони на півночі та турецький форт на півдні. Основою форту був шестикутний бастіон площею 2200 квадратних метрів, оточений широким ровом та валом, які частково збереглися й нині. У 1825 році фортецю знову було ліквідовано, а гарнізон і казенне майно перевезено в Очаків.

На початку ХХ століття на Березань повернувся військовий гарнізон. Метою повернення було створення за наказом військового відомства експериментальної фортеці для випробування далекобійної морської артилерії.

Знахідки на острові

Завдяки археологічним розкопкам на острові вдалося виявити:

• Грошові знаки – монети-стрілки, монети-дельфіни, монети з зображенням Борисфена тощо.
• Статуетки – голуб, Афродіта, Аполлон тощо. 
• Предмети побуту з кераміки та слонової кістки. 
• Надгробок з рунічними знаками. Вчені розшифрували написане і з’ясували, що плиту встановили на місці поховання вікінга Карла. Рунічний камінь наразі знаходиться в Одеському археологічному музеї. 
• Посуд – глечики, амфори, миски.

Острів лейтенанта Шмідта

Березань називають також островом лейтенанта Шмідта. Він служив у Чорноморському флоті. На початку XX століття моряк очолив повстання в Севастополі на підтримку революції, за що й був засуджений до страти разом із трьома матросами. Вирок був виконаний у 1906 році на острові Березань.

Обеліск на честь лейтенанта Шмідта. ФОТО: khers-on.com

У радянські часи на найвищій точці острова звели 15-метрову пам’ятну стелу лейтенанту Шмідту та страченим матросам. Вона складається з трьох пілонів, стилізованих під вітрила, які символізують паруси крейсера “Очаків”. Хоча плити обеліску встановлені під рівними кутами, але з будь-якого ракурсу завжди можна побачити тільки дві з них.

Маяк на острові Березань. ФОТО: koblevo.live

Як дістатися острова

Острів Березань розташований у Чорному морі біля узбережжя Миколаївської області й добре помітний на карті. Він знаходиться неподалік від міста Очаків і сіл Рибаківка й Коблево (на кордоні з Одеською областю). З південного й західного боків острів омивається Чорним морем, зі сходу – річкою Буг, а північна частина знаходиться поруч із гирлом Дніпра.

Основний пункт відправлення на острів – село Рибаківка на Миколаївщині, яке розташоване найближче – за 4 км від острова. Альтернативні пункти – Очаків або Лугове. До початку повномасштабної збройної агресії рф проти України з цих населених пунктів постійно ходили катери на острів.

Юлія Сичова