Китай вперше оприлюднив детальний план висадки своїх астронавтів на Місяць до 2030 року, адже раніше з’являлися лише розпливчасті повідомлення без будь-яких конкретних деталей. Представлена дорожня карта дає найповніше уявлення про те, як Китай намагається не відставати від США у плані підкорення Місяця, пише Gizmodo.

Під час 7-го симпозіуму з пілотованих космічних польотів у Пекіні головний конструктор китайської програми дослідження Місяця Ван Сян представив детальний огляд місій, які мають призвести до висадки китайських астронавтів на Місяць до 2030 року.

На початку 2027 року нова ракета-носій “Чанчжен-10” має вивести на орбіту космічний корабель “Менчжоу”, на якому китайські астронавти через кілька років полетять до Місяця. План передбачає відправку цього корабля до космічної станції “Тяньгун”, щоб перевірити його працездатність і готовність до тривалих польотів у космосі.

Також наступного року Китай планує запуск більш потужної версії ракети “Чанчжен-10”, яка виведе на навколоземну орбіту посадковий модуль “Ланьюе”, на якому астронавти згодом спуститься на поверхню Місяця. У ході цієї місії посадковий модуль без екіпажу повинен буде долетіти до Місяця, приземлитися на його поверхні та знову злетіти.

Планується, що у 2029 році одна ракета “Чанчжен-10” доставить на навколомісячну орбіту посадковий модуль, а друга допоможе доставити туди ж космічний корабель із трьома китайськими астронавтами на борту. Після цього двоє астронавтів перейдуть у посадковий модуль, який здійснить посадку на поверхню Місяця. Місія на поверхні Місяця має тривати три земні дні, і щодня члени екіпажу виходитимуть із посадкового модуля для проведення наукових досліджень

Після завершення місії на Місяці члени екіпажу піднімуться на навколомісячну орбіту на модулі “Ланьюе”, а потім повернуться на корабель “Менчжоу” і на ньому повернуться на Землю.

Наразі роботи з проектування, розробки та створення техніки для висадки на Місяць у рамках китайської місячної програми йдуть повним ходом. На сьогодні це найдетальніша інформація про майбутню пілотовану місію Китаю на Місяць, адже раніше представники китайської місячної програми публічно не оприлюднювали таких подробиць.

Таким чином, Китай офіційно вступив у місячну космічну гонку зі США. Нагадуємо, що NASA планує здійснити висадку астронавтів на поверхню Місяця на початку 2028 року в рамках місії “Артеміда-4”. Поки що складно сказати, чи вдасться це зробити вчасно, адже невідомо, чи встигнуть компанії SpaceX і Blue Origin підготувати місячний посадковий модуль до призначеного часу.

Нагадуємо, що востаннє американські астронавти побували на Місяці у грудні 1972 року.

Інші новини науки

Близько 982 року Еріка Рудого вигнали з Ісландії після жорстокої сутички, що закінчилася вбивствами. Як покарання його було заслано, і він вирушив на захід, до земель, які до цього бачив лише здалеку, пише Фокус.

Він досліджував їх близько трьох років. Навколо були переважно лід, скелі та фіорди, але вздовж південно-західного узбережжя виявилися зелені долини, пасовища для худоби та довгі затоки, багаті на рибу.

Коли термін вигнання закінчився, він повернувся додому з готовим планом. Згідно з ісландськими сагами, він назвав цю землю Гренландією (“Зеленою землею”), вважаючи, що приваблива назва спонукає людей вирушити туди.

Розрахунок виявився правильним. У 985 році з Ісландії відплив флот із поселенцями, худобою та припасами. Не всі кораблі дісталися до місця призначення, але ті, що дісталися, заснували два поселення.

Східне поселення розташовувалося неподалік від сучасного Какортока. Західне поселення знаходилося далі вздовж узбережжя, поруч із сучасним Нууком. Серед зелені з’явилися ферми, собор у Гардарі та невеликі кам’яні церкви.

Поселенці жили за рахунок розведення худоби та овець, полювання на тюленів, а також торгівлі моржовою кісткою, яка високо цінувалася в Європі. Так тривало кілька століть.

Згодом свідчень стає дедалі менше. До середини XIV століття Західне поселення зникло. Досі точаться суперечки щодо того, що сталося з його мешканцями: похолодання, падіння попиту на моржову кістку, перебої з постачанням — чи все це разом узяте.

Інші новини науки

Вважається, що Всесвіт виник у результаті Великого вибуху, коли з’явилися час і простір. Це сталося майже 13,8 мільярда років тому. З того часу, як вважається, Всесвіт продовжує збільшуватися в розмірах, тобто розширюється, і, можливо, цей процес буде нескінченним. Але якщо сила, що відповідає за прискорене розширення, тобто темна енергія, з часом слабшатиме, то цей процес зупиниться, і Всесвіт може повернутися до початкового стану, який був у момент Великого вибуху. Однак існує космічний парадокс, який не дає спокою деяким вченим. Він вказує на те, що вік Всесвіту може бути набагато більшим, пише Science Focus.

Вік Всесвіту можна визначити, вимірявши поточну швидкість його розширення, а потім застосувати ці дані до минулого. Але потрібно також знати, як змінювалася швидкість розширення космосу з плином часу. Це залежить від складу матерії та щільності енергії у Всесвіті. Ця інформація зберігається у реліктовому випромінюванні — світлі, що збереглося з часів Великого вибуху, яке й досі наповнює весь космос.

У 2021 році вчені уточнили вік Всесвіту, використовуючи для цього стандартну космологічну модель Лямбда-CDM, яка описує еволюцію космосу з моменту його виникнення. Згідно з поточними оцінками, вік Всесвіту становить 13,797 мільярда років. Але ця цифра може бути неточною, як вважають деякі вчені.

Наприклад, зараз найстарішою відомою зіркою вважається HD 140283, або зірка Мафусаїл. Її вік оцінюють у діапазоні від 13 до 13,7 мільярда років. Але у 2013 році астрономи припустили, що вік зірки насправді становить 14,5 млрд років плюс-мінус 800 мільйонів років. Однак вона не може бути старшою за сам Всесвіт. І все ж деякі вчені вважають, що вік Всесвіту насправді оцінили неправильно.

На це також вказує той факт, що астрономи поки що не можуть пояснити, яким чином вже через 300 мільйонів років після Великого вибуху існували добре розвинені галактики, яким для цього були потрібні мільярди років.

Вчені запропонували можливі рішення цього парадоксу. Наш Всесвіт постійно розширюється, тому дуже віддалені об’єкти випромінюють світло в більш червоному діапазоні, і це називається червоним зсувом. Тобто, чим далі об’єкт, тим більший у нього червоний зсув.

Свою версію того, чому світло на більшій відстані стає червонішим, запропонував у 1929 році астрофізик Фріц Цвіккі. Справа в тому, що світло втрачає свою енергію під час проходження крізь космос. Це гіпотеза старіючого світла, і вона не знайшла підтримки, адже не передбачає розширення космосу.

У 2023 році вчені висунули припущення, що гіпотеза про старіння світла та розширення Всесвіту не обов’язково є взаємовиключними поняттями. Якщо їх поєднати, то можна зрозуміти, чому найстаріші галактики виглядають дуже зрілими, хоча їм 300 млн років.

Ця теорія припускає, що космос постійно розширюється, але взаємодія між частинками змінюється з часом, і це впливає на поведінку світла, яке може втрачати енергію. Таким чином, галактики з високим червоним зсувом насправді існують уже кілька мільярдів років. А вік Всесвіту в такому разі становить 26,7 мільярда років, тобто у 2 рази більше, ніж вважається.

Інші новини науки