Суспільство
Mихайло Чернічкін. Хронікер швидкості й сили
Камера М. Чернічкіна документувала епоху, у якій спорт був і видовищем, і ідеологією, і формою національної самоідентифікації
У 80 років Михайло Чернічкін залишається не просто ветераном фотожурналістики, а справжньою людиною-архівом українського спорту, культури, політичних подій 1970-х – початку 2000-х. Багато років він пропрацював в Укрінформі.
СПОРТ, СПОРТ, СПОРТ
Його камера фіксувала не просто перемоги чи поразки, вона документувала епоху, у якій спорт був і видовищем, і ідеологією, і формою національної самоідентифікації. Знімкував виступи української збірної команди на Олімпійських іграх у Нагано (Японія), Сіднеї (Австралія), Солт-Лейк-Сіті (США), Афінах (Греція), Турині (Італія), Пекіні (Китай), Ванкувері (Канада) і Лондоні (Велика Британія). Його світлини друкувалися і досі друкуються у багатьох найвпливовіших виданнях світу.
Спортивна фотографія — один із найскладніших жанрів. Вона вимагає не лише технічної майстерності, а й інтуїції: вміння передбачити мить, коли рух перетворюється на знак. Чернічкін володіє цим відчуттям бездоганно. Він натискав на кнопку камери в мить максимальної напруги: удар, стрибок, кидок, секунда перед тріумфом або поразкою.
Він знімав тоді, коли плівка не прощала помилок, а кожен кадр мав ціну. Саме тому в його роботах майже немає випадковості, а тільки вивірена композиція, пластика тіла і драматургія спортивної дії. Не дарма Михайла Чернічкіна вважають одним із найкращих спортивних репортерів України, його відзначили званням «Заслужений працівник культури».
ПОРТРЕТИ СИЛИ І ХАРАКТЕРУ
Окрема сторінка творчості Чернічкіна — репортажні портрети тренерів і гравців київського «Динамо» Валерія Лобановського, гандбольного клубу «Спартак» Ігоря Турчина та інших. Емульсія плівок ввібрала тонкі образи, психологічні, емоційні портрети людей відповідальності. У зморшках облич, у напрузі погляду, в жорсткій поставі рук він зчитує не лише спортивний досвід, а й характер епохи.
Його фотографії спортсменів — глибоке візуальне дослідження антропології радянського і пострадянського спорту: дисципліна, контроль, мовчазна вимогливість і внутрішня самотність лідера.
Його репортажі особливо цінні сьогодні, бо вони фіксують перехідність: зміну символів, форм, інтонацій. Спорт тут стає дзеркалом важливих, глобальних соціальних трансформацій.
Чернічкін знімає тренування як надважку людську працю: виснаження, концентрацію, момент після фінального свистка, коли напруга спадає і з’являється справжнє обличчя.
ЗАВЖДИ ВСЕРЕДИНІ ПОДІЇ
Але Чернічкін знімав не лише спорт. Спорт був доброю школою, як навчитися тримати подих і не тремтіти, коли мить вирішує все. Була політика. Він умів бачити владу не зверху, а знизу, з рівня асфальту, де стоїть людина, яка вперше перестала мовчати.
Були миротворчі місії. Він фіксував крихкий стан між «ще можна» і «вже пізно». Людей, які тримають світ.
Були студентські голодування на граніті. Юні обличчя, у яких ще немає зморщок, але вже є історія. Хребет, який формується не від штанги, а від рішення протестувати, йти на самопожертву, лежати на холодному камені, бо інакше не можна, інакше не перемогти. Його камера запам’ятовувала.
І були Майдани. Як серцебиття країни. Дим, сніг, вогонь, пісня, смерть і обличчя, які стають старшими за одну ніч. Чернічкін знімав революції так само, як фінали матчів: він знав, що таке вирішальна мить.
У його кадрах немає пафосу. Є гідність. Немає метушні, а є напруга. Немає випадкових людей, кожен на своєму місці, навіть якщо це місце на краю історії.
Він фотограф, який не тікав від часу і не біг за ним. Він ішов поруч і вмів зупинити його одним клацанням затвора.
ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКОЇ ФОТОГРАФІЇ
Принципово важливо, що Михайло Чернічкін відзначився як дослідник історії української фотографії до 1917 року. Його інтерес до джерел медіуму свідчить про глибше розуміння фотографії як культурного явища. Він працює із архівами, іменами, забутими сюжетами, повертаючи українській фотографії історичну тяглість, яку довго намагалися стерти або підмінити імперськими наративами. Робить справжні відкриття, знаходить давно загублені історичні світлини. У цьому сенсі Чернічкін відбудовував міст між імперською фотографічною традицією та сучасною українською візуальною культурою, відкриваючи нові факти з фотографічного життя тогочасної України. Він заново відкрив біографію відомого київського фотографа і поета Володимира (Влодзімежа) Висоцького. Ательє якого розташовувалось на Хрещатику і стало потужним осередком української і польської культур. Підкреслюючи ключову роль Висоцького у фіксації української культури, зокрема фотографування Лесі Українки та Івана Франка, Михайло розглядає його світлини та літературну творчість як безцінний доробок для національного відродження України, попри польське походження. Чернічкін буквально заривався в фонди архівів і бібліотек, вишукуючи по крихтах безцінні свідоцтва, документи, світлини.
ФОТОГРАФ ЯК СВІДОК
80 років! Ювілей фотографа, свідка цілої епохи змін, який працює, не втрачаючи внутрішньої дисципліни і професійної честі. Доробок Михайла Чернічкіна — якоюсь мірою ностальгія і матеріал для майбутніх досліджень, виставок, переосмислень.
Він пише світлом історію українського спорту, України: без пафосу, але з гідністю; без випадкових ефектів, але з глибоким розумінням моменту. Михайло Чернічкін ловив миті скаженого руху буття… і тишу, в якій чутно, як народжувалася країна.
Олександр Ляпін, художник, мистецтвознавець
Перше фото: Фотокореспондент Укрінформу Михайло Чернічкін знімає футбольний матч на Республіканському стадіоні у Києві, 1979 рік. Фото з архіву Михайла Чернічкіна
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Жінка кидає бюлетень на виборах. Фото ілюстративне: 24 канал
Новий 2026 рік може стати складним для української влади не лише через війну, а й через внутрішні виклики. У суспільстві зростає запит на перезавантаження та зміни, зокрема у владі. Виборче питання формально заморожене, але політичні процеси не зупинилися.
Про це журналістам Новини.LIVE розповів політолог Михайло Шабанов.
Реклама
Читайте також:
Вибори в Україні
Політична ситуація в Україні у 2026 році залишається складною. Навіть без оголошених виборів у суспільстві активно обговорюють потребу змін і оновлення влади на всіх рівнях. Політологи відзначають, що громадська активність зміщується у приховану форму: соціальні ініціативи, волонтерські проєкти, локальні кампанії стають платформою для потенційних політичних гравців. Це означає, що попит на перезавантаження влади існує, але реалізувати його відкрито наразі неможливо через війну, нестабільність у критичних сферах та обмежені ресурси. Водночас така “прихована політика” створює додаткові ризики, які влада має враховувати.
“Основні ризики для влади пов’язані з можливим виборчим процесом і перезавантаженням. Суспільство цього очікує, але виникатиме багато запитань”, — зазначає політолог Михайло Шабанов.
Вибори офіційно не оголошені, але приховані процеси вже йдуть. Політолог називає це “передвиборчою фазою”, коли політичні сили тестують громадську реакцію через неофіційні канали. Тому виборчий процес, якщо він і є, відбувається у прихованому форматі.
Кібератаки та вплив на вибори
Окремим викликом залишаються кібератаки та інформаційне втручання з боку Росії. Експерт наголошує, що навіть без голосування Кремль намагається впливати на громадську думку через соцмережі та месенджери.
“Приклад Молдови показує, як працюють телеграм-канали для впливу на вибори. В Україні ситуація краща, але ризик залишається”, — пояснює політолог.
Нагадаємо, ми повідомляли, голова ВР Руслан Стефанчук розповів, коли в Україні можна провести вибори. Також ми писали про те, чи вдасться Росії дестабілізувати ситуацію в Одесі.
Як наслідок нічних обстрілів понад 60 поїздів рухаються із відхиленням від графіку. Серед них міжнародні та далекого сполучення.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє АТ “Укрзалізниця”.
Зміненим маршрутом курсують потяги:
- Nº743/744 Дарниця — Славсько — Дарниця
- Nº119/120 Дніпро — Хелм — Дніпро
- Nº63/64-112/111 Харків,Ізюм — Пшемисль — Харків, Ізюм
- Nº745/746 Дарниця — Львів — Дарниця
- Nº9/10 Київ — Будапешт — Київ
- Nº749/750 Київ — Ужгород — Київ
- Nº107/108 Київ — Солотвино — Київ
- Nº178 Івано-Франківськ — Київ
- Nº292/291 Київ — Львів — Київ
- Nº52/30 Пшемисль — Київ — Перемишль
- Nº20-67/19 Варшава, Хелм — Київ — Варшава, Хелм
- Nº742/741 Львів — Київ
- Nº15/16 Харків — Ворохта — Харків
- Nº98/97 Ковель — Київ — Ковель
- Nº44/43-50/49 Трускавець, Івано-Франківськ — Черкаси — Трускавець, Івано-Франківськ
- Nº92/91 Львів — Київ — Львів
- Nº29/27 Ужгород, Чоп — Київ — Ужгород, Чоп
- Nº207/7-208/8 Івано-Франківськ, Чернівці — Київ — Івано-Франківськ, Чернівці
- №114 Ужгород — Харків
“Прямо зараз залізничники усувають пошкодження після обстрілів та розробляють максимально оптимальні маршрути для того, щоб поїзди швидше повернулися до графіку”, – зазначили в Укрзалізниці.
Запізнення свого потягу можна відслідкувати на сайті УЗ, а також через оголошення на вокзалах.
Як повідомляв Укрінформ, росіяни вночі знову били по енергооб’єктах, нові знеструмлення зафіксовані у двох областях.
Фото: Укрзалізниця
Кримського татарина Яшара Муєдінова, якого окупанти засудили до 13 років ув’язнення, етапували з виправної колонії №5 міста Коряжма Архангельської області до слідчого ізолятора №4 в Архангельську.
Про це повідомило ”Крим.Реалії”, посилаючись на слова дружини.
31 грудня 2025 року 57-річний Яшар Муєдінов повідомив родині, що його тимчасово перевели до СІЗО (орієнтовно на два тижні), після чого мають повернути до колонії. За словами дружини, зараз він почувається задовільно.
Муєдінова затримали в березні 2019 року під час масових обшуків у активістів ”Кримської солідарності”. Правозахисний центр ”Меморіал” визнав його та інших 23 фігурантів справи політв’язнями. У листопаді 2022 року російський суд засудив активіста до 13 років колонії суворого режиму за звинуваченнями у ”тероризмі” та спробі ”захоплення влади”. Яшар своєї провини не визнав, вважаючи справу політично мотивованою.
За час ув’язнення здоров’я чоловіка суттєво погіршилося: він скаржився на пухлину та болі в руці, проблеми з зубами та сильні набряки ніг через варикоз. Муєдінов неодноразово заявляв про ненадання медичної допомоги, психологічний тиск та застосування фізичної сили з боку наглядачів в Ульяновській області. У липні 2025 року, вже після етапування до Архангельської області, він потрапив до лікарні через хворобу, яку підхопив під час перевезення.
Раніше стало відомо, що стан здоров’я кримськотатарського політв’язня Тофіка Абдулгазієва, якого незаконно утримують у рф, критично погіршився. Під час останнього спілкування з дружиною він повідомив, що почав втрачати свідомість.
“Тофік постійно намагається перебувати поруч із ліжком на випадок раптової втрати свідомості. Я звертаюся до всіх із проханням звернути увагу на ситуацію, що склалася з моїм чоловіком. Я вимагаю звільнити мого чоловіка”, – зазначила дружина Тофіка Абдулгазієва.
Попри те, що Тофіка Абдулгазієва засудили у 2023 році до 12 років колонії суворого режиму за сфабрикованим звинуваченням у тероризмі, його стан здоров’я офіційно несумісний із подальшим перебуванням за ґратами. Адвокат та родина вже тривалий час намагаються домогтися його звільнення, надаючи суду Челябінської області всі необхідні медичні висновки. Однак російська судова система продовжує ігнорувати загрозу життю чоловіка: у серпні 2024 року йому вже відмовили у достроковому звільненні, а дату розгляду нових клопотань досі не призначено.
-
Війна1 тиждень agoЗахоплення Ніколаса Мадуро — найкращі меми про операцію США у Венесуелі
-
Війна1 тиждень agoСША вторглися до Венесуели: атаковано всі військові бази, на вулицях з’явилися танки (відео)
-
Україна6 днів agoу мережі захейтили доньку мовної омбудсменки (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoІсаак Ньютон – 11 фактів про науковця, що відкрив закон всесвітнього тяжіння
-
Світ1 тиждень agoПутін звернувся до росіян у чорній краватці
-
Усі новини6 днів agoще 100 млн років тому у них був хвіст (фото)
-
Усі новини6 днів agoНайжахливіші будинки знаменитостей — рейтинг журналістів
-
Усі новини1 тиждень agoвчені знайшли причину, але не порятунок