Війна
Пам’яті азовця Олександра Дроздова
«Молю тебе люби, памʼятай, вивчай, цінуй і оберігай Україну у своєму серці», – написав він у листі-заповіті до своєї доньки
36-річний молодший сержант 12 бригади спеціального призначення «Азов» Олександр Дроздов на позивний «Дрозд» загинув у бою 19 грудня 2024 року в селі Новоспаське Бахмутського району Донецької області.
«Дрозд» поліг разом зі своїм другом Богданом «Гетьманом» Кірдо. По позиції азовців-дронарів у покинутому будинку росіяни вдарили «Градом». Дивом вижив лише 24-річний Сергій Седляр на позивний «Яша» з Оболоні, який дістав тяжкі опіки та численні уламкові поранення.
Поховали «Дрозда» у закритій труні на столичному Берковецькому кладовищі. У захисника залишилися донька Злата, батьки та сестра. Поруч із могилою Сашка залишили місце для його друга «Гетьмана», тіло якого лежало у морзі без ідентифікації через відсутність ДНК-підтвердження.
Хлопець із київського Виноградаря міг відремонтувати будь-яку техніку, знімав кіно, запам’ятовував все з першого разу і не терпів несправедливості, розповідає «Вечірній Київ» історію Олександра Дроздова.

Ветеран АТО працював у мирному житті в кіноіндустрії. Був звукорежисером, оператором, а також головним освітлювачем на знімальному майданчику. Мріяв про режисуру та навчання у Варшавській школі кіномистецтва.
З початком повномасштабного вторгнення Сашко добровільно став до лав ЗСУ, попри інвалідність, яку отримав під час конфлікту з нетверезими міліціонерами у січні 2015 року у мирному Києві. Тоді командира БМП, оборонця Дебальцевого Олександра Дроздова на рідному Виноградарі підстрелила та побила компанія колишніх і чинних «ментів». Одна з куль розірвала артерію, він втратив багато крові, рухливість руки та став інвалідом II групи.
Саша народився 16 січня 1988 року у Києві. З дитинства виступав за справедливість, вмів постояти за себе і за своїх близьких. Зоя Олександрівна згадує, як була здивована, коли до 5-річного сина прийшли дівчатка років дванадцяти: «Можна Сашу? Він повинен нас по справедливості розсудити». А у 10 років самотужки відбився у дворі від старших за нього хлопців, після чого місцеві гопники почали обходити його стороною.
Сашка неможливо було не помітити. Високий, статний, завжди одягнений зі смаком — навіть на випускному у гімназії він категорично відмовився від чорного костюма. «Мама, який чорний? Тільки білий», — заявив він тоді. І його білий костюм справді виглядав найкраще з усіх.
Але найбільше Саша вирізнявся не зовнішністю — а тим, як бачив світ. З дитинства мав «операторський» погляд: бачив кадр там, де інші бачили випадковості. Якось 12-річний хлопчик заглянув до мами в кімнату, подивився на екран телевізора і обурено зауважив: «Так погано знято! То чиїсь пальці в кадрі, то якась пляма. Як ти можеш таке дивитися?»

Якось одразу після закінчення гімназії друг запропонував 16-річному Сашку піти працювати на кіностудію імені Олександра Довженка, мовляв, його батько займає там посаду, тож допоможе. З того дня він надовго пов’язав свою долю з виробництвом фільмів. Був у захваті та освоював одну професію за іншою — звукорежисер, оператор, освітлювач.

Працював у компаніях з виробництва кіно, музичних кліпів, телевізійних програм, зокрема в «Ілюмінаторі», «Старлайт Філмс» та «Фемілі Сінема». Останніми роками у мирному житті був гафером — головним техніком з освітлення.
Після одруження народилася донька Злата, за якою батько упадав всією душею. На жаль, життя Саші та Насті не склалося. Подружжя офіційно розлучилося у 2023 році, коли чоловік уже вдруге перебував на війні.

У 2014 році, коли почалася збройна агресія РФ проти України, Сашка мобілізували у 30 механізовану бригаду, де він став командиром БМП і був одним з оборонців Дебальцевого.

А страшного ранку 24 лютого 2022-го Саша відвіз на авто доньку з дружиною до своєї сестри у Львів, а вранці 25 лютого прибув до свого районного ТЦК у Києві. Військком, побачивши позначку про інвалідність у його квитку, наказав іти додому. «А я нікуди не піду», — заявив Дроздов і домігся свого.

Спочатку «Дрозд» захищав Київ і Васильків. А у липні 2022-го Саша перейшов до 12 бригади спеціального призначення Нацгвардії «Азов». Вивчився на артилериста, а потім самотужки опанував навички керування дронами та став оператором БпЛА. Пройшов з «Азовом» весь шлях на Донецькому напрямку від Великої Новосілки і до Нью-Йорка.
Оператор дронів, 24-річний Сергій Седляр на позивний «Яша» пів року провоював пліч-о-пліч із «Дроздом» і «Гетьманом», каже, що Саша був для нього другим батьком.

«Він умів бути лідером без крику. Справжній командир, який не тільки роздає завдання, а й робить разом із тобою. Вчитель у всьому, особливо що стосується дронів. На курсах вчать основ, як підняти та посадити БпЛА. Але є величезна купа тонкощів, налаштувань, дрібних рішень, які я опанував лише завдяки «Дрозду»… Всі його поважали за професіоналізм і спокій», — розповідає Сергій.
За його словами, побратими любили, коли їхня трійця першою заходила на нову позицію. Бо знали, що коли їх там змінять — буде, де спати та де їжу приготувати. Київські хлопці будь-яку діру намагалися перетворити в облаштований простір.
Саша дружив із Богданом Кірдо з дитинства, вони жили поруч на Виноградарі. На війну Богдан пішов за другом — на рік пізніше. Саша домігся, щоб Богдан потрапив у його підрозділ. Вони завжди були разом — на позиціях, ротаціях, у відпустках. Разом і загинули.
Вранці 19 грудня 2024 року Саша, Богдан і Сергій перебували на позиції у селі Новоспаське Бахмутського району. Ворог штурмував посадку й хлопці з підвалу відпрацювали по окупантах точними скидами з квадрокоптерів, успішно відбивши атаку. Після цього готувалися виконати нове завдання: замінувати за допомогою дронів дорогу.

«За боєкомплект у нас відповідав „Гетьман“. Поки він готував міни, Саша приліг відпочити. Я теж на хвильку задрімав. Наступної миті — свист, удар і темрява», — згадує Сергій. Роздивившись довкола зрозумів, що залишився живим тільки він один.
Пізніше Сергій дізнався, що окупанти вдарили по них з реактивної системи залпового вогню, ймовірно з «Граду». Боєкомплект хлопців здетонував, а бетонна плита, під якою вони ховалися, завалилася на бік. Тіло «Гетьмана», який опинився в епіцентрі вибуху, дістали наступного дня, «Дрозда» — за день потому.

На війні Саша написав доньці лист-заповіт, у якому є такі слова: «Молю тебе люби, памʼятай, вивчай, цінуй і оберігай Україну у своєму серці. Бо це я, це ти, це мама тендітна та ніжна, це твої дідусі та бабусі розумні та мудрі, це всі, кого ти знаєш зараз, коли тобі лише 6 рочки!»
Вічна пам’ять і шана герою!
Фото за сайту Вечірній Київ
Війна
На деяких напрямках фронту відчуваємо слабкість ворога
Президент Володимир Зеленський заявив, що російські військові стали слабшими на деяких напрямках фронту.
Про це він сказав під час спілкування з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.
«Ми розвиваємося дуже сильно, змінюємо формати захисту рубежів, нашої інфраструктури, людей, енергетики. Дуже непросто. Але ми відчуваємо на деяких напрямках слабкість «рускіх». Це таке відчуття нове», – зазначив Зеленський.
Водночас він підкреслив, що це не значить, що можна розслаблятися, не треба думати, що ворог здасться, що російських військових стало менше. «Але щодо особового складу є таке відчуття, що вони трішки слабші. У них немає часу на тренування, велика проблема з особовим складом», – додав Зеленський.
Як повідомляв Укрінформ, українські військові звільнили на Олександрівському напрямку дев’ять населених пунктів.
Війна
Наступ ЗС РФ — ЗМІ розповіли про ризики для Дніпра — подробиці
Місто Дніпро може стати однією з цілей ЗС РФ у випадку нового наступу. Попри те, що окупаційні війська змогли просунутися вглиб Днпропетровської області в 2025, сам мільйонник має ключове значення в війні Росії проти України.
Мер Дніпра Борис Філатов говорить, що у разі нового наступу захоплення міста РФ стане справжнім переломним моментом у війні. Про це йдеться в матеріалі французького видання Le Monde.
У тексті говориться, що Дніпро є військовийм, логістичним і гуманітарним перехрестям. Після багатомісячного наступу на Покровськ, яке ЗС РФ досі не вдалося захопити, російська армія з літа 2025 року просувається до Дніпропетровської області, де захопила кілька сіл.
“Ми знали, що це станеться, але це неприємно. Для Москви це символічна віха”, — зізнається мер.
Журналісти пишуть, що російській армії доведеться пройди дуже багато, аби дістатися Дніпра. Водночас міська влада та військові не приховують того, що промислове місто України може стати головною ціллю росіян у наступній наступалньій кампанії
Схожі настрої про наближення фронту переповідають різні співрозмовники видання — політики, військові спеціалісти та місцеві мешканці. Керівник військових хірургів східного регіону, полковник Олег Тимчук зазначає, що точки стабілізації бригад наближаються до Дніпра.
“Це скорочує час евакуації до лікарні, але також означає, що фронт наближається. Ми звикаємо до війни… Можливо, це найгірше», — каже військовий з гумором.
Попри це, в самому місті наразі присутня майже та ж кількість населення, що й до початку повномасштабного вторгнення РФ. Наразі до Дніпра прибувають переселенці з Донбасу, які використовують місто для тимчасового притулку або однією з локацій маршруту переїжджати в безпечніше місце.
“Усі згадують найпопулярніший міський жарт: “Дніпро — не перше місто в Україні, але й не друге також”. Натяк у тому, що Київ може бути столицею, але Дніпро набагато важливіший. “Серце України”, кажуть усі. Серце України, яке сьогодні перебуває під загрозою фронту, що насувається”, — підсумовують журналісти.
Раніше головком ЗСУ прокоментував наступ росіян протягом зими. На думку генерала Сирського, українським військовим удалося відвоювати більше територій, аніж РФ змогла захопити за лютий 2026.
Згодом Зеленський розповів про провал наступу РФ. Водночас президент України заявив, що нова ескалація на Близькому Сході може створити для Києва додаткові безпекові виклики.
Війна
Кібербезпека Шредінгера, або Як кіт нарешті вибрався з коробки
Наскільки дорого агресору обійдеться продовження кібервійни
Кіт Шредінгера – класичний мисленнєвий експеримент, який ілюструє абсурдність квантової суперпозиції для макросвіту. У закритій коробці кіт, отрута та радіоактивний атом: 50% шанс, що атом розпадеться, отрута вихлюпнеться і кіт загине. За правилами квантової механіки, доки коробку не відкрито, кіт одночасно живий і мертвий. Щойно ми зазирнемо – реальність «колапсує» в один чіткий стан.
Шредінгер вигадав цей парадокс, щоб показати: наївно переносити квантові правила на котів, людей і реальний світ. Але в кіберпросторі ми десятиліттями жили з власним «котом Шредінгера» – кібервійною, яка начебто й існує, але для більшості людей залишалася невидимою, абстрактною, «десь там у цифровому просторі».
«Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» – ця приказка працює і тут. Уряди проводили переговори, експерти скликали круглі столи, але доки суспільство не бачило реальних жертв і руйнувань – кібератака залишалася в суперпозиції: начебто загроза, але на практиці її можна було ігнорувати.
Ситуація змінюється. Атаки на критичну інфраструктуру – лікарні, електромережі, системи водопостачання – вивели кібервійну з теоретичної площини в реальну. Колапс суперпозиції стався: ми нарешті побачили кота.
Дані Munich Security Index 2026 фіксують цей зсув досить чітко: у країнах G7 кібератаки вийшли на перше місце серед загроз національній безпеці – вище економічної кризи та дезінформаційних кампаній. У Великій Британії ризик оцінили в 74 бали, у Німеччині – в 75. Це вже не абстрактна «цифрова небезпека», а системна загроза, яку суспільство сприймає як пріоритетну.
Опитування The POLITICO Poll (США, Канада, Франція, Німеччина, Великобританія) підтверджує: абсолютна більшість вважає кібератаки, що виводять з ладу лікарні чи електромережі, актом війни. У Канаді цей показник сягає 73%. Багато респондентів ставлять на один рівень і руйнування підводних кабелів чи енергокомунікацій – інцидентів, які часто асоціюють з Росією. Це суттєво суперечить досі стриманій реакції НАТО.
Суспільний запит на жорстку відповідь сформувався – і демократичні лідери змушені реагувати, інакше втратять підтримку.
І уряди вже змінюють підхід. Німеччина, яка довгі роки уникала активних дій у кіберпросторі, готує два законопроєкти: один розширює повноваження зовнішньої розвідки (BND) для проведення наступальних кібероперацій за кордоном, другий дає силовикам інструменти активної протидії новим загрозам. Причина – хвиля атак: від дронів над аеропортами до зривів систем управління повітряним рухом і гучних російських хакерських кампаній.
Франція у Національній стратегії кібербезпеки 2026–2030 прямо посилається на війну Росії проти України й робить акцент на стримуванні агресії в кіберпросторі: посиленні наступальних можливостей (в межах міжнародного права), розвідки, санкцій. Ключове – підвищити ціну для агресора. Франція більше не хоче бути спостерігачем.
Навіть Італія, яка традиційно уникала конфронтації, цього разу пішла на публічну атрибуцію: офіційно заявила, що успішно відбила російські кібератаки на посольства, готелі та інфраструктуру Зимової Олімпіади в Мілані й Кортіні. Це не просто технічний успіх – це фіксація відповідальності держави-агресора на найвищому рівні.
Наше сприйняття реальності її й формує. Доки кіт Шредінгера сидів у коробці – кібервійна могла бути «трохи реальною». Але коробку відкрили. А кіт живий і злий. Тепер питання не в тому, чи існує кібервійна. Питання в тому, наскільки дорого агресору обійдеться її продовження. З повагою до кота, який нарешті перестав бути квантовим.
Ілона Хмельова, докторка філософії (PhD) за спеціальністю міжнародне право, секретар Ради економічної безпеки України (РЕБ)

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
-
Суспільство5 днів agoЗеленський нагородив ще 40 військових
-
Суспільство5 днів agoСесія Одеської обласної ради: біджетні питання та спільне майно Анонси
-
Події5 днів agoВсеукраїнський рейтинг «Книжка року-2025» оголосив переможців
-
Війна1 тиждень agoАтака ЗС РФ 22 лютого — кількість постраждалих у Києві та області зросла до 17
-
Одеса5 днів agoЧому Україні потрібні оборонні союзи з Заходом
-
Війна5 днів agoВідстрочка від мобілізації для звільнених з полону
-
Війна5 днів agoПам’яті художника-кераміста, добровольця Віталія Киркач-Антоненка (позивний «Красивий»)
-
Відбудова5 днів agoНа відбудові Трипільської ТЕС викрили розкрадання понад 50 мільйонів
