Війна
Пам’яті музикознавця та розвідника Івана Кузьмінського (позивний «Доцент»)
Мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину
Іван Кузьмінський був відомий в науковому колі та світі музики. Тонко розбирався у своїх темах, за що його любили на конференціях та лекторських залах. Адже його присутність означала, що тема буде розкрита до деталей.
Іван Кузьмінський народився 5 жовтня 1983 року у місті Бердичів на Житомирщині. З дитинства обожнював музику. Паралельно з навчанням в Десятій середні школі навчався в Бердичівській музичній школі.
Згодом освоїв фах хорового диригента Житомирському державному музичному училищі ім. В. С. Косенка. Вищу освіту здобув у Київській консерваторії (нині Національна музична академія імені Петра Чайковського).
Викладав в рідному музучилищі та навчався в аспірантурі. У 2014 році захистив дисертацію на тему “Витоки, музична теорія та виконавська практика партесного багатоголосся” та отримав ступінь кандидата мистецтвознавства.
Спільно з старшим науковим співробітником Національного музею історії України Владиславом Безпальком, Іван Кузьмінський досліджував історію української музики. Зокрема перша стаття історика та музикознавця була присвячена музичному повсякденню Волині XVI – початку XVII століття.
“Ця робота поставила нам дуже високу планку. Далі ми ще багато працювали над різними дослідженнями, результатом яких ставали спільні наукові публікації. У нас був дуже плідний тандем: історик і музикознавець, все ж, по-різному дивляться на ті самі речі і в цій міждисциплінарній роботі народжувалися й реалізовувалися чудові ідеї”, – згадує про цю роботу Владислав Безпалько.
Історик зазначає, що я Іван мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину.
“Так склалося, що тривалі періоди без власної державності давалися взнаки на сприйнятті того, що є нашим, і що насправді є нашим, а не нав’язаним. Так, у нас забирали кращих людей, навіть якісь наші архіви знаходяться не в Україні. Натомість для нас писали вигідну іншим «нашу» історію, нав’язували певні наративи, що не завжди є правдивим. Іван це відчував та хотів змінити такий стан речей у своїй галузі”, – пояснює Безпалько.
У 2019 році завдяки Іванові сталася знакова для становлення української історичної музикології подія: в експозиції Національного музею історії України він виявив раніше не відомий рукопис музично-теоретичного трактату XVIII століття.
Окрім ґрунтовної наукової роботи, Іван Кузьмінський працював режисером на дитячому телеканалі “МаляткоTV”.
«Все, що виходило в ефір телеканалу «Малятко», все проходило через руки й вуха Івана. Він зробив мультиплікаційні кліпи до всіх моїх і не тільки моїх пісень, які там транслюються, він вчив, як озвучувати мультфільми, допомагав входити в образ, шукати інтонацію, мільйони українських дітей по всьому світі дивляться цей телеканал, який від самого початку свого створення був україномовним і україноцентричним», – розповідала про його роботу співачка та композиторка Леся Горова.
З початком повномасштабного вторгнення Іван Кузьмінський долучився до Сил оборони України. Так, як він не мав попередньо досвіду служби, то чоловіка залишили служити в роті охорони Дарницького ТЦК. Однак після того, як росіян відігнали до Києва всіляко намагався потрапити в бойовий підрозділ. У грудні 2022 року старший солдат Іван Кузьмінський перевівся до 2 батальйону “Росомахи” 67-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в боях на Харківщині та на Бахмутському напрямку.
“Підрозділ Івана добу тримав бій і змушений був відійти. Іван залишився на позиції із рештою суміжних підрозділів. Пробувши ніч під масованим артилерійським обстрілом з боку противника, він зумів вижити та повернутися у розташування підрозділу. Це було на початку березня 2023 року”, – згадує побратим Івана та завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка Мирон Гордійчук.
Іван був вмілим розвідник та сформував в батальйоні розвідвзвод, який мав очолити після отримання офіцерського звання. Однак 17 травня 2023 року загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині.
Похований у Бердичеві. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять захиснику!
Джерела: The Claquers, Академія української преси, “ЦН.Блоги”
Фото: The Claquers
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Російське командування поставило завдання до кінця жовтня захопити Оріхів, Преображенку та Таврійське на Запоріжжі. Водночас російські військові не можуть закріпитися в Оріхові, а їхні доповіді про нібито зачистку міста від українських захисників є неправдивими.
Про це в коментарі кореспондентові Укрінформу повідомила заступниця речника Угруповання військ (сил) «Південь» Анастасія Шевченко.
«За наявною інформацією, російське командування поставило завдання до кінця жовтня захопити Оріхів, Преображенку та Таврійське. Проте наші підрозділи успішно зривають плани росіян. Ворог тут зазнає значних втрат», – зазначила вона.
За словами Шевченко, росіяни намагаються проникнути до Оріхова малими групами – до двох осіб максимум, але закріпитися в місті їм не вдається. Йдеться про окремих військовослужбовців або групи по дві особи, які намагаються непомітно зайти в місто. Надалі вони намагаються накопичуватися та створювати умови для подальшого просування.
«Проте це їм (окупантам – ред.) не вдається, адже підрозділи угруповання військ (сил) «Південь» своєчасно виявляють їх, відстежують їхні переміщення та завдають ураження і у передмісті, і безпосередньо в межах міста», – пояснила заступниця речника.
Водночас, як вона поінформувала, російські військові доповідають вищому командуванню про нібито зачистку 50% Оріхова від українських військових. Зокрема, вони стверджують, що зачистили 2 800 будинків і що в місті нині перебувають понад 150 військовослужбовців РФ.
«Це фейкові доповіді. Про це, зокрема, свідчать обстріли населеного пункту росіянами. Лише увечері вчора, 16 жовтня, росіяни скинули на місто 16 КАБів. Достатньо мати критичне мислення, аби розуміти, що якби інформація, подана росіянами про контроль над Оріховом була достовірна, то авіація не застосовувалась би у такій кількості по місту», – наголосила Шевченко.
Заступниця речника також додала, що аналогічна ситуація, за даними української сторони, спостерігається у Преображенці. Російські військові доповіли своєму вищому командуванню, що в цьому населеному пункті зачистили 754 будинки та що там перебувають 56 військових РФ.
«Ця інформація також неправдива. Ворог дуже перебільшує свої «здобутки», сили і засоби. В Оріхів та Преображенку дійсно намагаються пробратись інфільтраційні групи особи, але наші підрозділи їх успішно виявляють та знищують. Ворогу не вдається там скупчуватись, просуватись і мати хоч якийсь тактичний успіх», – запевняє вона.
Шевченко підсумувала, що лише з початку жовтня підрозділи угруповання військ (сил) «Південь» знищили 2 760 окупантів та 1 150 одиниць озброєння та військової техніки.
Як повідомляв Укрінформ, минулої доби, 16 жовтня, на Оріхівському напрямку Сили оборони відбили сім спроб загарбників йти вперед у районах Новояковлівки, Малої Токмачки, Павлівки, Степногірська та Плавнів.
Робота системи Starlink на території України обмежується до швидкості 161 км/год, що унеможливлює її використання на перехоплювачах реактивних “Шахедів”.
Про це Президент Володимир Зеленський сказав журналістам під час спілкування у чаті, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Він зауважив, що Starlink є важливим для підтримки роботи зв’язку як на фронті, так і для цивільних. Зокрема, ця система використовується, щоб передавати продукти харчування та воду бійцям на передових позиціях, куди не може пройти інша техніка.
Starlink також використовується на деяких дронах-перехоплювачах для знищення реактивних “Шахедів”. “Сьогодні наші перехоплювачі не працюють, бо є обмеження швидкості. Максимальна швидкість сьогодні – 161 км/год, після її перевищення старлінк вимикається, і ми втрачаємо дрон”, – сказав Зеленський.
За його словами, для перевірки Україна відправила на територію європейських країн кілька машин із Starlink, які їхали зі швидкістю 180 км/год – при цьому система працювала.
“Висновок наступний: обмеження діють на території України і не діють на території країн ЄС. Тобто, це спланована операція”, – підкреслив Зеленський.
Він повідомив, що наразі проводяться перемовини на рівні військових, Міністерства оборони, дипломатів – при цьому у компанії SpaceX не йдуть на контакт із військовими.
“На різних рівнях говорять, що це технічні проблеми. Але ці технічні проблеми є в Україні, на території ЄС їх немає”, – додав Зеленський.
Як повідомлялося, Україна очікує офіційної відповіді від Пентагону та компанії SpaceX щодо повного відновлення роботи супутникової системи Starshield, а швидкість її роботи залишається нестабільною.
За даними The Telegraph, саме американський мільярдер Ілон Маск звернувся до президента США Дональда Трампа із пропозицією обмежити швидкість роботи супутникової системи Starlink в Україні. Пентагон публічно не пояснив причин запровадження обмежень.
Військовий інженер, який до останнього рятував життя побратимів
Олександр Махачек народився 15 липня 1972 року в місті Радехів на Львівщині. Своє життя він присвятив військовій службі та захисту України.
Військову кар’єру Олександр Махачек розпочав у званні лейтенанта. Спочатку командував розвідувальним взводом у Дніпродзержинську. Згодом навчався у військовій академії в Києві, після чого продовжив службу в оперативному командуванні «Південь» в Одесі.
У різні роки служив у 8-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних сил України в Житомирі, де обіймав посаду начальника інженерної служби, а також в оперативному командуванні «Північ» у Чернігові. Згодом працював в управлінні інженерних військ Командування Сил підтримки ЗСУ. Його робота була пов’язана з інженерним обладнанням позицій, облаштуванням оборонних рубежів і створенням перешкод для просування противника.
З 2014 року Олександр Махачек брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України. Під час бойових дій зазнав поранень, контузій і травм, однак продовжив військову службу. У 2015 році його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року полковник долучився до організації оборони Київщини. Він керував роботами з підготовки інженерних загороджень і мінування важливих ділянок місцевості, а також підготовкою об’єктів інфраструктури до знищення, щоб ускладнити просування російських військ.
За виконання бойових завдань під час оборони Київської області Олександра Махачека у 2022 році нагородили орденом Богдана Хмельницького II ступеня.
Після відступу російських військ від столиці офіцер вирушив на схід України. Там під його командуванням облаштовували мінні загородження на підступах до дороги Лисичанськ — Бахмут. Цей маршрут мав важливе значення для евакуації цивільного населення та забезпечення українських підрозділів.
Завдяки професійним діям інженерних підрозділів вдалося стримувати просування противника й підтримувати оборону на важливій ділянці фронту. Олександр Махачек продовжував виконувати поставлені завдання, попри пережиті поранення та проблеми зі здоров’ям.
30 травня 2022 року полковник Олександр Махачек перебував у районі траси Лисичанськ — Бахмут на Луганщині, де виконував завдання з утримання мінних загороджень.
Під час артилерійського обстрілу він організував евакуацію підлеглих до укриття. Однак сам залишився на позиції. Снаряд влучив безпосередньо в бліндаж, унаслідок чого офіцер загинув.
Його останні дії стали свідченням відповідальності командира, для якого життя військовослужбовців було пріоритетом. Навіть у критичній ситуації він подбав про безпеку підлеглих, допомагаючи їм урятуватися від обстрілу.
Людяність і відповідальність були основними рисами характеру Олександра Махачека, згадували його підлеглі. Для них він залишився командиром, який мав значний досвід, знав свою справу та усвідомлював ціну кожного рішення на війні.
3 червня 2022 року полковника поховали на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі.
8 липня 2023 року Олександру Махачеку посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Відповідний указ підписав Президент України Володимир Зеленський. Найвищої державної нагороди офіцера удостоїли за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, та самовіддане служіння Українському народові.
Вічна пам’ять Герою!
Діана Горбачук
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Війна1 тиждень agoКиїв потрапипі під удар Цирконів та балістики РФ — деталі
-
Одеса6 днів agoРосіяни атакували вантажне судно на Одещині: є жертви
-
Війна1 тиждень agoППО знешкодила 117 зі 160 безпілотників, якими росіяни з вечора атакували Україну
-
Одеса6 днів ago
Працівник ТЦК уникнув ув’язнення за силову мобілізацію в Одесі
-
Суспільство1 тиждень agoЗамовчування випадків насильства в закладах освіти призводить до повторного булінгу
-
Відбудова1 тиждень agoновий житловий комплекс готовий на 20%
-
Суспільство1 тиждень agoУряд спростив підтвердження пенсійного стажу за відсутності трудової книжки чи документів
-
Одеса1 тиждень ago
Вулиці-дублери та зниклі адреси: в Одесі виявили проблему з реєстрами