Діти. Системна російська політика незаконної депортації та примусового переміщення українських дітей визнана окремим викликом, що потребує стратегічних рішень. Стратегія наголошує на потребі координації держави, громадського сектору та міжнародних партнерів для виявлення, повернення й реінтеграції цих дітей, а також системного документування вбивств, поранень, викрадень і сексуального насильства. Зокрема, наразі за даними Офісу Генерального прокурора, станом на 19 жовтня 2026 року внаслідок збройної агресії Росії загинули 762 дитини, ще 2960 поранено. Окремо Стратегія звертає увагу на ризики незаконного встановлення опіки чи усиновлення іноземними органами для дітей, евакуйованих за кордон. А також Стратегія ставить завдання розвивати дружнє до дитини правосуддя. Це передбачає розвиток міждисциплінарної моделі «Барнахус», спеціалізованої підготовки фахівців, доступу дітей до безоплатної правничої допомоги, відновних підходів та альтернатив позбавленню волі дітей. Ці завдання доповнюватимуть реалізацію Національної стратегії захисту прав дитини у сфері юстиції на період до 2028 року.

Люди, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії Росії проти України, та зниклі безвісти за особливих обставин. Для захисту їхніх прав у новій стратегії визначили одну зі стратегічних цілей, яка передбачає комплексний підхід. Окрема увага приділяється не лише поверненню додому українців, але й їхній реінтеграції, необхідності більшої координації між органами державної влади щодо програм реабілітації постраждалих від катувань і тривалого утримання, а також — більшої проінформованості повернутих про їхні права. Акцент робиться і на пошуку зниклих безвісти, розвитку цифрових сервісів та інструментів пошуку інформації, необхідності впровадження нових механізмів біометричної, молекулярно-генетичної та інших видів ідентифікації. Надається увага й важливості розширення співпраці з міжнародними організаціями та установами у сфері розшуку зниклих безвісти та документуванні порушень норм МГП. Реалізація цих заходів забезпечить захист прав полонених і зниклих безвісти, їх пошук і повернення, ідентифікацію загиблих, а також реабілітацію та реінтеграцію звільнених осіб.

Люди, постраждалі від війни. Стратегія визначає захист ВПО, людей на ТОТ і постраждалих від агресії окремими операційними цілями. Але досягти їх можна лише через розв’язання конкретних проблем, які ми бачимо у зверненнях громадян. Для ВПО житло часто залишається недоступним через умови кредитування, розмір першого внеску та вимоги до доходу, а допомогу на проживання складно продовжити. Люди, чиє житло зруйноване на окупованих територіях чи в зоні бойових дій, потребують дієвих механізмів дистанційного підтвердження руйнувань. Для прифронтових громад захист прав починається з безпеки та придатних укриттів. Для людей на ТОТ — зі збереження зв’язку з Україною: документів, встановлення фактів народження і смерті, української освіти. Досвід супроводу громадян, які повертаються через пункт пропуску «Доманове», показує: допомога має бути безперервною — від кордону до послуг у громаді.

Ветерани. Вітаю визначення прав ветеранів війни окремою операційною ціллю. Її реалізація передбачає вдосконалення законодавства, комплексні програми реабілітації та довготривалий медичний догляд. Ці завдання повністю узгоджуються з рекомендаціями моєї спеціальної доповіді про стан ветеранської політики за 2026 рік.

Вітаю також ухвалення Концепції вшанування пам’яті загиблих Воїнів та підтримки ветеранів. Це виклики сьогодення, які не мають залишатися поза увагою!

Рівність і захист від насильства. Стратегія визначає необхідність вдосконалення правових і процесуальних механізмів захисту від дискримінації, зокрема запровадження адміністративної відповідальності за неї. Серед інших визначених потреб — удосконалення реагування на мову ворожнечі та злочини з мотивів нетерпимості, захист ЛГБТІК+ людей, збір дезагрегованих даних про дискримінацію. Окремо Стратегія вказує на необхідність посилити практичну реалізацію механізму визнання постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, і надання їм невідкладних проміжних репарацій, а також протидіяти кібернасильству.

Свобода слова. Журналісти не мають ставати об’єктами необґрунтованих судових позовів, спрямованих на перешкоджання їхній професійній діяльності та придушення публічної участі (SLAPP). Відповідний законопроєкт № 16117 вже зареєстрований у Парламенті 30 вересня 2026 року.

Національна стратегія у сфері прав людини передбачає операційну ціль щодо захисту персональних даних. Вона, зокрема, охоплює приведення національного законодавства у відповідність до стандартів Європейського Союзу, підвищення обізнаності у сфері захисту персональних даних, посилення незалежного контролю та гарантій безпечної обробки даних в умовах цифровізації та розвитку штучного інтелекту, захист даних дітей, військовослужбовців, ветеранів, постраждалих від війни та інших вразливих груп, а також запобігання надмірному збиранню та зберіганню таких даних.

Реалізація Стратегії просуватиме Україну до членства в Європейському Союзі. Її ухвалення є одним із заходів Дорожньої карти з питань верховенства права, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів від 14 травня 2025 року № 475-р, і наближає виконати вимоги ЄС за Кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС», зокрема Розділу 23 «Судова влада та основоположні права». Під час підготовки документа Україна консультувалася з Європейською Комісією. Стратегія ґрунтується на Європейській конвенції з прав людини та враховує рекомендації Ради Європи та ООН.

Цілі Стратегії прямо узгоджуються з конкретними європейськими зобов’язаннями:

• рівність і недискримінація — сфери 3.1, 3.10, 3.11 Дорожньої карти та проміжний показник Єврокомісії IBM 23.14;
• гендерна рівність і протидія насильству — гармонізація з acquis ЄС (сфера 3.12);
• альтернативна служба — потреба вдосконалити регулювання цього права під час воєнного стану з урахуванням висновку Венеціанської комісії (сфера 3.3);
• свобода медіа — імплементація Директиви (ЄС) 2024/1069 проти SLAPP (сфера 3.6);
• мирні зібрання — потреба в чіткому й передбачуваному порядку їх проведення (сфера 3.7);
• національні меншини (спільноти) та корінні народи України — імплементація законодавства у консультаціяхї ізз спільнотами, документування ромів (сфера 3.14), виконання Плану заходів щодо захисту прав осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України, та  проміжний показник Єврокомісії IBM 23.16;
• міграція та притулок — інтеграція іноземців, скорочення безгромадянства (сфера 4.7);
• персональні дані — узгодження з GDPR, Директивою (ЄС) 2016/680 та Конвенцією 108+.

Повернення українських дітей є також одним із напрямів Діалогу з прав людини Україна–ЄС, а Єврокомісія у Звіті про Україну за 2025 рік наголосила на реінтеграції дітей з ТОТ і визнанні здобутої ними освіти. Стратегія також визначає ці завдання.

Стратегія — це рамка: вона визначає цілі та індикатори, але сама по собі не змінює ні законів, ні практики. Реальні зміни залежатимуть від Операційного плану на 2027–2029 роки. Він має містити конкретні заходи з визначеними виконавцями, строками, фінансуванням і показниками результату.

Є й те, щодо чого моя позиція не змінилася. Я наполягав на окремій операційній цілі щодо прав військовослужбовців та інших захисників і захисниць сектору безпеки й оборони. Воєнний стан, специфіка служби та підвищені ризики порушень це виправдовують. Цю пропозицію, на жаль, не враховано. Але захист тих, хто боронить Україну, має забезпечуватися не деклараціями, а конкретними рішеннями та ефективними механізмами поновлення прав.

Також не враховано нашу пропозицію про окрему ціль «Бізнес і права людини», яка включала б  імплементацію Керівних принципів ООН, директив ЄС CSRD і CSDDD, розвиток механізмів належної обачності. Натомість мене запевнили, що ці питання врегулює Національний план дій з відповідального ведення бізнесу, який розробляє Мінекономіки.

Як Уповноважений, я моніторитиму виконання Стратегії в межах парламентського контролю і публічно звітуватиму про прогрес у своїх доповідях.

Адже для мене важливі конкретні зміни в житті людей.

• Чи зможе людина реально відновити порушене право?
• Чи отримає постраждала родина необхідну допомогу?
• Чи матиме кожен громадянин дієвий захист від дискримінації?

Питання, які потребують не тільки відповідей, а й конкретних дій!

Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства