Події
У Харкові оголосили переможців другої Премії «Генерація Ніка»
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, лауреаткою у категорії “Живопис” стала Катерина Носаль, у категорії “Література” – Єлизавета Теплякова.
Крім того, вручили дві спецномінації – Вероніці Хмелівській (за лірико-філософське есе) та Владиславу Малишеву (за художню роботу). Також спеціальну відзнаку від художньої студії Aza Nizi Maza отримала художниця Купава Надточій.
Як розповіла кореспонденту Укрінформу менеджерка премії Мілєна Ляшенко, цьогоріч кількість учасників зросла на 45%.

“Премія носить ім’я Ніки Кожушко, але вона трансформувалася у пам’ять про всіх молодих талановитих людей, чиє життя забрала Росія. Ми отримали 246 заявок. Минулого року – близько 170. Розширилася “географія” учасників, було багато робіт з-за кордону, зокрема з Грузії та Канади”, – зазначила Ляшенко.

Одним із членів журі, що оцінювало літературні твори, став письменник, музикант, громадський діяч, військовослужбовець бригади Нацгвардії “Хартія” Сергій Жадан.

“Це нова генерація. Так, вони пишуть зовсім інакше. Але цікавить їх, як і всіх 17-річних, – світ, їхнє місце у цьому світі, ставлення до нього. Якісь такі проблеми, які за останні дві тисячі років, я думаю, не змінилися. А ось як про це писати – кожне покоління вирішує для себе по-своєму. Що впадає в очі, так це те, що навіть якщо у тексті немає слова “війна”, війна відчувається, і є розуміння, що це пишеться в нашій країні у наш час. Це таке “маркування” покоління, яке, на превеликий жаль, виростає у часи війни”, – зауважив Жадан.

Церемонія відбулася у незвичайному форматі. Оголошення переможців поєднали з театралізованим перформансом, який створив харківський театр “Нафта” (режисер – Артем Вусик) у колаборації зі студентами Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського та з музичним супроводом “Хору Одиноких Сердець Сержанта Пеппера”. У постановці використали поезії Вероніки Кожушко.

За словами співзасновника премії Ігоря Кожушка, для створення перформансу вдалося залучити грантові кошти, також також випустити подарунковий альманах – за результатами минулорічної премії.

Під час вступного слова батько Ніки зачитав її лист, написаний у середині 2022 року.

“Харків є моїм рідним та найулюбленішим містом. Він надихає мене на те, щоб творити – малювати та писати. Навіть на початку повномасштабного вторгнення мені не вистачило духу покинути це місто, хоч було дуже страшно. Я висловлювала свої почуття та хвилювання у малюнках. Ці ілюстрації я дарувала військовим, волонтерам, лікарям, працівникам ДСНС, аби виразити свою вдячність за їхню надзвичайно тяжку працю. Попри часті обстріли, Харків залишався гарним та сильним, а харків’яни показали те, якими ми можемо бути чуйними, добрими, а головне – непереможними”, – виголосив Ігор Кожушко.
Як повідомлялося, 30 серпня 2024 року внаслідок ударів по Харкову загинули шестеро людей, серед них – 14-річна школярка, переселенка з Куп’янська Софія Глиняна та 18-річна студентка, художниця та поетеса Вероніка Кожушко. Близько сотні людей дістали поранень чи травмувалися.
У грудні 2024 року благодійний фонд “Ніка Генерація”, благодійний фонд Сергія Жадана та Харківський літературний музей заснували щорічну Премію “Генерація Ніка”. Для участі в ній приймаються художні тексти (поезія, проза) або роботи у живописі, графіці, арт-диджитал від творців віком 16-21 років.
19 травня (у день народження Вероніки) 2025 року у Харкові оголосили перших переможців премії.
Фото: В’ячеслав Мадієвський
Події
В Анкарі показали театральну постановку про депортацію кримських татар
В Анкарі в межах заходів до 82-х роковин депортації кримськотатарського народу була презентована театральна постановка, присвячена трагедії 18 травня 1944 року.
Участь у постановці взяли діти з числа кримських татар, які вимушено залишили Кримський півострів та Україну у 2014 та 2022 роках, повідомляє кореспондент Укрінформу.
“Кримські татари разом з українським народом розпочали боротьбу проти окупантів. І сьогодні ця боротьба рішуче триває. У цій боротьбі кримські татари стоять не лише поруч з Україною, а й на боці демократії, міжнародного права та свободи — проти диктатури, колоніалізму та політики асиміляції”, – заявив у своїй промові голова Товариства культури та взаємодопомоги кримських татар у Туреччині Мукремін Шахін.
Лідер кримськотатарської спільноти наголосив, що безпека і стабільність Східної Європи, Чорноморського регіону та Балкан тісно пов’язані з міцною співпрацею України й Туреччини, тоді як кримські татари працюють над тим, щоб бути найміцнішим мостом цієї співпраці.
“Народ можна депортувати. Народ можна піддати переслідуванням. Народ можна ув’язнити. Але народ, який зберігає свою пам’ять, неможливо перемогти. Позиція України чітка: Крим — це Україна. Кримські татари — корінний народ Криму”, – сказав у промові посол України в Туреччині Наріман Джелялов.

Дипломат наголосив, що Крим нині — це не просто окупована Росією територія, півострів перетворено на простір мілітаризації, репресій та свідомої демографічної інженерії.
Учасникам заходу було продемонстровано документальний фільм про сталінську депортацію кримських татар 1944 року.
Також гостям презентували театралізовану виставу у виконанні танцювального колективу “Джийин” та творчої групи “Кримська родина”. Постановка відтворила сцени насильницької депортації кримських татар радянським режимом, атмосферу втрати дому, розлуки сімей і боротьби за виживання у вигнанні.
Окрім цього, в Анкарі було відкрито виставку репродукцій картин художника Рустема Еміна, що розповідає про трагедію кримськотатарського народу.
Заходи, присвячені 82-м роковинам від початку сталінської депортації кримських татар з Кримського півострова у 1944 році, відбулися в інших містах Туреччини. Зокрема, в Ескішехірі відбулася хода та мітинг, поминальні заходи, показ вистави про депортацію; у Бурсі відбувся жалобний захід та молитва за жертвами депортації, також відвідування Музею історії міграції, де окремо представлена експозиція про кримських татар; поминальні заходи, молитви, мітинги відбулися в Стамбулі та інших містах.
За наказом Сталіна з півострова за 18-20 травня 1944 року було депортовано понад 238,5 тисяч кримських татар. 8 тисяч загинули у дорозі. За перші три роки від голоду, виснаження і хвороб померли від 20 до 46% всіх депортованих.
Як повідомляв Укрінформ, в Анкарі у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу провели дискусійну панель «Від депортації до окупації: 82-річний досвід Криму», присвячену історії депортації кримськотатарського народу сталінським режимом у 1944 році та репресіям під час нинішньої російської окупації півострова.
Події
В Унівській лаврі на Львівщині знайшли заховані під підлогою церковні реліквії
На території Свято-Успенської Унівської лаври під час реставраційних робіт виявили сховище з церковними цінностями, які монахи заховали до приходу радянської влади, щоб уберегти їх від конфіскації та знищення.
Про це повідомив у Фейсбуці ієромонах Свято-Успенської Унівської лаври Макарій Дутка, передає Укрінформ.
“Друзі, шановні українці, у Святуспенській Унівській Лаврі надзвичайна подія: знайдено на горищі митрополичих палат (1820 р.) намисто (коралі), які прикрашали до приходу радянської влади у 40-их роках нашу Унівську Чудотворну Ікону”, – поінформував Дутка.
За його словами, монахи монастиря заховали під підлогою кілька кілограмів коралів з Індійського моря та девʼять підсвічників минулих століть, які прикрашали ікону в Успенському храмі.
Крім того, знайдені золоті персні, одну монстранцію та кілька церковних медальйонів XIX ст.
Ієромонах зазначив, що частину намиста відреставрували та повісили на старовинну ікону. Також місцева реставраційна майстерня почистила всі девʼять посріблених підсвічників.
Як повідомляв Укрінформ, в Україні бракує спеціалізованих сховищ для зберігання та захисту об’єктів культурної спадщини в умовах війни та російських атак.
Події
Виходить книжка азовця «Расті» про 886 днів російського полону
“Окраєць” – книжка про досвід полону, який автор вирішив записати після розмови з Оленою Мандзюк у Краматорську. “Вона запитала, чи не хочу я розповісти це більшій кількості людей. Я спочатку відмовлявся через брак часу, службу у війську і думку, що це нікому не буде цікаво, бо люди більше цураються теми війни і полону, ніж підтримують”, – розповів “Расті”.
Мандзюк запропонувала записати його спогади на диктофон. Наступного дня автор отримав текстову версію розповіді, перечитав її й опублікував у своєму інстаграмі. Саме реакція читачів, за його словами, показала, що історія має бути розказана не лише в дописах.
“Дійсно побачив, що це для інших важливо – знати правду, усвідомлювати злочини росіян, говорити про тих, хто досі в полоні. Я отримував сотні коментарів, тисячі репостів, слова підтримки і прохання говорити про це гучно, більше, написати книгу”, – зауважив “Расті”.
За словами автора, “Окраєць” – це книжка про злочини, які росіяни скоювали проти нього під час полону, а також про тих, хто досі залишається в російських тюрмах і таборах.
“Книга “Окраєць” – це свідчення про злочини росіян, які вони скоювали наді мною у російському полоні впродовж 886 днів. Ця книга буде передаватись з рук в руки до друзів, до рідних, до дітей, адже це реальна історія з перших вуст про мою історію виживання і нелюдського ворога – Росію, про зло, яке я хочу робити видимим, адже тільки тоді його можна побороти”, – наголосив він.
Робота над книжкою, за словами військового, була складною не лише для нього, а й для всієї команди. Автор розповів, що під час підготовки тексту довелося знову проживати спогади, які психіка намагалася відсунути в підсвідомість. “Я зустрів певні труднощі, коли почав працювати над книгою. Розумію, що моя психіка берегла мене і ховала всі страшні спогади десь далеко у підсвідомість, а тут я вирішив все дістати назовні. Найважче було те, що, відновлюючи ці спогади, я розумів, що прямо зараз, там, у російському полоні, мої побратими досі проживають ці ж самі катування та знущання, отримують удари, страждають від голоду”, – розповів він.
Він також зазначив, що розуміє небажання частини людей говорити про полон і катування, однак вважає мовчання небезпечним: “Я розумію, чому тут, в Україні, люди в тилу оминають подібні теми. Вони просто не хочуть знати, що таке страшне зло може існувати. Але в цьому і проблема: закриваючи очі на зло, воно не перестає існувати, воно росте ще більше”.
Над книжкою працювала команда, частина якої долучилася до проєкту на волонтерських засадах. За словами “Расті”, для редакторів і людей, які допомагали з текстом, ця робота також стала емоційно важким досвідом. “Редактори плакали над редагуванням тексту, хтось згодом не міг спати ночами, в когось тремтіли руки, хтось перейняв та розділив цей біль зі мною”, – ідеться в дописі автора.
Як повідомляв Укрінформ, вийшла книга Миколи Тимошика “Українці у Великій Британії”.
Фото: dmytro_kanupier/instagram
-
Одеса1 тиждень agoАтака на Чорноморськ на Одещині: загинула мати двох дітей
-
Суспільство1 тиждень agoВ Україні щороку фіксують десятки випадків хантавірусу
-
Політика7 днів agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Події1 тиждень agoМер Парижа опановував петриківський розпис на українському стенді до Дня Європи
-
Усі новини7 днів agoЄвробачення 2026 – хто може перемогти в конкурсі
-
Усі новини1 тиждень agoЗнайдено місце на Землі, де розташоване Пекло Данте: воно виявилося реальним (фото)
-
Одеса7 днів agoНебезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон
-
Події1 тиждень agoФестиваль «Книжковий Арсенал» оголосив цьогорічну програму
