Полі називає себе “архітектором оперативної стійкості” і заснував компанію Pauley Interactive, яка займається консалтингом у сфері імерсивних технологій. Серед його клієнтів — “уряди, військові та заможні люди”, які хочуть пережити кінець світу, пише Daily Mail.

За словами архітектора, найчастіше його компанія займається будівництвом “замкнутих систем, розміром з ангар для літаків”. Ці підземні бункери обладнані окремими кімнатами, загальними приміщеннями та зонами відпочинку.

Найчастіше такі бункери будуються на індивідуальне замовлення і часто є такими ж розкішними, як приватний літак. Полі стверджує, що багато хто здивувався б, дізнавшись, скільки будівництва зараз ведеться під землею.

“Там дуже багато роботи. Цей напрям будівництва швидко набирає обертів для обраної групи людей”, — каже експерт.

Але, на його думку, більшість людей, які проектують для себе бункери, не мислять масштабно.

“Вони хочуть відносно невеликі бункери, за винятком замовників із військової сфери, і вони призначені для того, щоб допомогти людям протриматися максимум три місяці. Більшість мислить у масштабах місяців, а не років”, — каже Філіп Полі.

За оцінками Полі, у найкращому випадку ці “роз’єднані” системи можуть працювати на повну потужність до одного року. Але, на думку експерта, цього періоду часу буде недостатньо, щоб врятуватися від справжнього апокаліпсису.

Однак для створення бункера, здатного існувати роками, потрібен зовсім інший підхід — “замкнутого циклу”. Навіть МКС, яка перебуває на орбіті Землі, є лише “частково замкнутою системою”. На її борт досі потрібно доставляти продовольство з Землі та відправляти назад відходи.

З огляду на це, Полі вважає, що його кінцева мета — розробка систем, які “відтворюють біоми Землі, залишаючись повністю автономними протягом багатьох років”.

Такий розкішний бункер має містити “чисті білі простори, дерева, зелень, світлодіоди, що імітують денне та нічне світло, а також штучні краєвиди без вікон”.

Для більш тривалого зберігання харчових продуктів, окрім звичайних систем очищення CO2 та рециркуляції, використовуватимуться гідропонні та аквапонні ферми, а також “гігантські акваріуми” для їстівної риби.

Але це не обов’язково означає, що запаси продовольства будуть величезними чи розкішними. Швидше за все, тим, хто виживе, доведеться харчуватися білком комах та мікопротеїном на основі грибів.

Наразі, за словами Полі, такі споруди, призначені для виживання, доступні лише військовим та надзвичайно багатим людям.

Інші новини науки

• Ядерні осади змоделювали в лабораторії. Дослідження було проведено командою з Національної лабораторії імені Лоуренса Лівермора (LLNL). Вчені провели експеримент у високотемпературній плазмовій трубці, яка імітувала частину ядерної вогняної кулі.

Наразі в багатьох регіонах світу люди похилого віку становлять значну частину населення. Люди стали жити довше, і водночас старість супроводжується проблемами зі здоров’ям. Виявилося, що існує нерозривний зв’язок між старінням і погіршенням здоров’я. Але вчені вважають, що є шанс поліпшити ситуацію. Дослідження опубліковано в журналі Nature Reviews Genetics, пише ScienceAlert.

Еволюційні генетики проаналізували кілька величезних генетичних масивів, що містять дані сотень тисяч людей, аби перевірити концепцію, яка існує з середини XX століття. Вона називається “тінь природного відбору”. Це ідея про те, що природний відбір, який здійснюється еволюційним тиском, тобто виживанням найсильніших, зумовлений необхідністю розмноження виду.

“Тінь природного відбору” пов’язана з еволюційними теоріями старіння і стверджує, що еволюційний тиск на індивіда зменшується у міру його старіння, внаслідок чого утворюється “тінь” часу, коли не враховується селективна пристосованість. Протягом поколінь це призводить до накопичення неадаптивних мутацій у старості, оскільки старіння не сприяє поліпшенню репродуктивної функції.

Ця “тінь” негативно впливає на здоров’я в літньому віці. По-перше, шкідливі генетичні мутації не відсіваються еволюцією в літньому віці. По-друге, гени, корисні в молодості та шкідливі в літньому віці, зберігаються. Наприклад, якщо ген збільшує ризик раку в літньому віці, але допомагає мати дітей у 20–30 років, це хороший компроміс з еволюційної точки зору.

У результаті дослідження вчені підтвердили правильність цієї концепції. Хоча люди стали жити довше, у глибокому сенсі вони мають дедалі більше проблем зі здоров’ям через “тінь” еволюції.

Вчені стверджують, що глибше розуміння процесу старіння з еволюційної точки зору дає підказки щодо того, як можна змінити цей процес.

Існує приваблива перспектива того, що, можливо, існують способи певною мірою змінити пріоритети організму, а отже, довше життя може стати комфортнішим, зазначають дослідники. По суті, можливо, є способи повернути назад останні “тіні природного відбору”.

Інші новини науки

Більшість людей на Землі знають, що світлячки світяться в темряві, але чому вони це роблять? Це питання, над яким багато хто замислюється, але, за словами вчених, відповідь на нього надзвичайно складна, пише Popular Science.

За словами професора ентомології Університету штату Північна Кароліна Клайда Соренсона, попри свою назву, світлячки — це не мухи й не комахи. Насправді вони є біолюмінесцентними жуками — простіше кажучи, вони природним чином виробляють світло за допомогою особливої хімічної реакції.

Відомо, що в тілах світлячків міститься особлива органічна сполука — люциферин. Ця сполука з’єднується з киснем та ферментом, відомим як люцифераза, у нижній частині черевця комахи, викликаючи біохімічну реакцію, яка створює світло. Колір цього світла варіюється від жовтого та зеленого до рідкісних синіх відтінків.

Попередні дослідження показали, що світлячки процвітають у теплих, вологих регіонах, особливо поблизу лісів, полів та боліт. Найпоширенішим вважається східний світлячок або світлячок Великої Ведмедиці (Photinus pyralis). Зазначимо, що цей вид легко зловити, оскільки він зазвичай активний, коли навколо багато людей. Крім того, жуки літають повільно й низько над землею, а тому їх легко зловити.

Чому світлячки світяться?

За словами професора Соренсона, світіння світлячків залежить від стадії їхнього розвитку. Наприклад, личинки блимають, щоб попередити потенційних хижаків триматися подалі. Простіше кажучи, яскраве світіння є сигналом того, що жуки несмачні. Цей захисний механізм відомий як апосематичний сигнал. До речі, світлячки дійсно несмачні — це пов’язано з групою токсичних стероїдів, які називаються люцибуфагінами. Люцибуфагіни можуть бути навіть смертельними для маленьких ящірок.

Водночас світлячки також блимають, щоб спілкуватися та приваблювати представників свого виду. Вчені вважають, що предки сучасних світлячків, ймовірно, світилися лише на стадії личинки. Але за десятки мільйонів років дорослі комахи перейняли цю здатність випромінювати світло, перетворивши її на складний шлюбний ритуал.

Професор Соренсон зазначає, що у більшості світлячків самці використовують певний малюнок спалахів. Простіше кажучи, вони літають у потрібний час ночі й подають правильний сигнал, який самка може побачити й відповісти на нього спалахом.

Інші новини науки