Археологи виявили бронзовий перстень із зображенням Александрійського маяка, одного з чудес світу. Перстень знайшли під водою у Середземному морі неподалік від міста Александрія в Єгипті, пише Live Science.

Європейські та єгипетські археологи виявили бронзове кільце серед руїн палацу єгипетських правителів на острові Антиродос, який знаходиться під водою. За словами вчених, перстень із зображенням Александрійського маяка було виявлено вперше.

Палац, серед руїн якого було виявлено цінний артефакт, був резиденцією єгипетських фараонів епохи Птолемеїв (304–30 рр. до н. е.). Це була династія правителів Єгипту, що походила від одного з полководців Александра Македонського.

Александрійський маяк було збудовано на острові Фарос приблизно у 280 році до н. е. Його висота становила 120–140 метрів. Він вказував кораблям безпечний шлях до гавані Александрії за допомогою системи дзеркал і вогню. Маяк використовували аж до Середньовіччя, але серія землетрусів на початку XIV століття зруйнувала маяк, і він зник під водою. Хоча з часом зовнішній вигляд маяка змінювався, відомо, що на його вершині стояла статуя, як вважається, бога Зевса, що тримала масляну лампу.

Вчені вважають, що власник бронзового персня міг використовувати його для створення печаток на м’яких матеріалах, таких як глина чи віск. Знахідка персня серед руїн палацу на острові Антиродос дозволяє припустити, що ця будівля використовувалася для виконання адміністративних функцій, пов’язаних із маяком, зазначають археологи.

Зображення чуда світу на персні схоже на зображення Олександрійського маяка на стародавніх монетах II століття. Вони відносяться до епохи Птолемеїв та римського періоду в історії Єгипту (з 29 року до н. е. по 395 рік н. е.).

Дослідження, що проводилися останніми роками біля узбережжя Александрії, дали змогу отримати додаткову інформацію про маяк, зокрема про те, як саме він виглядав. Ці дані допомагають вченим, які працюють над його цифровою реконструкцією.

Інші новини науки

Надзвуковий експериментальний літак X-59, створений NASA спільно з компанією Lockheed Martin, спроектований таким чином, що може забезпечувати мінімальний рівень шуму під час подолання звукового бар’єру. Він створений для того, щоб сприяти розвитку технологій, необхідних для “безшумних” надзвукових польотів цивільних літаків. Якщо літак X-59 доведе свою ефективність, то давня заборона на польоти цивільних надзвукових літаків над сушею може бути скасована, повідомляє NASA.

Літак X-59 наприкінці вересня здійснив рекордну кількість вильотів за один тиждень, а також досяг своєї максимальної швидкості. Як повідомляє NASA, 22, 24 та 25 вересня літак здійснив по два вильоти на день у рамках чергової серії випробувань. Таким чином він вперше здійснив 6 польотів за один тиждень. Отже, загалом вже було здійснено 38 випробувальних польотів літака, який може спричинити революцію в цивільній авіації.

Крім того, літак X-59 встановив свій новий рекорд швидкості польоту — 1625 км/год, що значно перевищує швидкість звуку. При цьому крейсерська швидкість літака X-59 становить близько 1500 км/год.

Варто зазначити, що швидкість звуку змінюється залежно від температури, оскільки звукові хвилі поширюються швидше в теплішому повітрі. На рівні моря, де повітря відносно тепле, швидкість звуку становить приблизно 1225 км/год.

NASA наразі зробила перерву, і наступні випробувальні польоти відбудуться через кілька тижнів.

Нагадуємо, що вже понад 50 років у багатьох країнах світу, зокрема й у США, польоти надзвукових пасажирських літаків над сушею заборонені. Це пов’язано з тим, що під час подолання звукового бар’єру, тобто коли швидкість перевищує швидкість звуку, літак створює сильний звуковий удар. Він відчувається на землі під літаком і спричиняє сильний дискомфорт для людей.

NASA прагне довести за допомогою літака X-59, що звуковий удар може або взагалі не виникати, або що шум, який створюється під час перевищення швидкості звуку, може бути мінімальним. NASA сподівається, що успішні показники X-59 дозволять зняти заборону на надзвукові польоти над сушею в США, а також в інших країнах світу. Ця технологія також має допомогти в розробці надзвукових цивільних літаків нового покоління.

Особлива конструкція літака X-59, зокрема дуже довгий ніс, дозволяє йому створювати мінімум шуму під час подолання звукового бар’єру. Однак потрібні додаткові випробування, щоб можна було точно стверджувати, що мета NASA досягнута.

Інші новини науки

Здавалося б, у сучасному світі навряд чи знайдеться людина, яка не знає, що радіація небезпечна для всього живого. І все ж, це так. У 2026 році власник Instagram-акаунта cultivateelevate Метт Реске заявив, що весь цей час уряди приховували від нас щось важливе: “радіація корисна” для нашого здоров’я. Відомо, що блогер пропагує здоровий спосіб життя і тепер стверджує, що вже 250 днів п’є радіоактивну воду, пише IFLScience.

Схоже, настав час нагадати, чому радіація є такою небезпечною для всього живого на Землі.

Відкриття радіації

У глобальному масштабі людство дізналося про радіацію не так вже й давно. Однак уже понад століття нам достовірно відомо, що радіація є небезпечною для організму людини і її не варто пити.

Ще у 1895 році Вільгельм Рентген, експериментуючи з катодними трубками, відкрив рентгенівське випромінювання. Вчений помітив дивне флуоресцентне світіння в іншому кінці кімнати, хоча трубка, з якою він працював, була повністю обгорнута чорним папером. Після цього всі поважні вчені зосередилися на вивченні рентгенівських променів, проводячи безліч експериментів і не замислюючись над тим, наскільки це безпечно.

Серед них був французький фізик Анрі Беккерель, який у 1896 році вирішив з’ясувати, чи існує зв’язок між рентгенівським випромінюванням і природною фосфоресценцією, і для цього скористався солями урану, які він успадкував від батька.

Гіпотеза фізика полягала в тому, що уран поглинає сонячне світло, а потім випромінює цю енергію у вигляді рентгенівських променів. Щоб перевірити свою теорію, Беккерель загорнув солі урану в чорний папір і поклав їх на фотопластинку в сонячний день у Парижі. Якби день видався сонячним і уран не вплинув на фотопластинку, це підтвердило б правильність гіпотези.

На жаль, під час експерименту небо було затягнуте хмарами. Проте Беккерель вирішив проявити пластинки й виявив, що уран випромінює радіацію без впливу сонячного світла. До речі, за відкриття спонтанної радіоактивності Беккерель, а згодом Марія та П’єр Кюрі, були удостоєні Нобелівської премії.

Зазначимо, що всі ці експерименти не були безпечними — прикладом цього є Марія Кюрі, яку поховали у труні зі свинцевим обшиттям через високий рівень радіації в її організмі.

Вплив радіації на організм

Людство досить швидко й на власному гіркому досвіді дізналося, як радіація впливає на організм. Про це стало відомо незабаром після початку досліджень: спочатку вчені отримували опіки випадково, а потім уже навмисно піддавали себе дії радіації. Наприклад, П’єр Кюрі добровільно піддав свою руку впливу радію протягом кількох годин — це призвело до появи ураження, схожого на опік. Зазначимо, що ураження прогресувало, а для його загоєння знадобилося кілька місяців.

До речі, Анрі Беккерель випадково отримав такий самий опік, коли носив у кишені жилета скляну трубку з сіллю радію. Однак знадобилося набагато більше часу, щоб людство усвідомило інші наслідки радіації, зокрема підвищений ризик розвитку раку. На той час на ринку вже з’явилося безліч товарів, які рекламувалися як корисні для здоров’я завдяки вмісту радіоактивних речовин. Наприклад, зубна паста Doramad або радіоактивні картки для сигарет, які обіцяли поліпшити смак і знизити вміст смол та нікотину. Крім того, з’явився напій під назвою “Радітор” (Radithor), що містив радіоактивні ізотопи радій-226 і радій-228. Неважко здогадатися, що вживання цього радіоактивного “соку” призводить до руйнування кісток і щелеп.

Отже, людству вже давно відомо, що вживання радіоактивних напоїв, як і робота з радіоактивною фарбою, аж ніяк не корисні для здоров’я. І все ж у сучасному світі з’явився інфлюенсер, який стверджує, що існує певна змова, яка приховує користь радіації для здоров’я.

Власник акаунта Метт Реске стверджує, що п’є воду з посудини 1920-х років під назвою Revigator. Глазурований керамічний корпус цього посуду має пористу внутрішню поверхню, до складу якої входить уранова руда.

Передбачається, що вода, налита в посудину, вбирає радон, який виділяється під час розпаду радію в руді. Залежно від типу води концентрація радону могла коливатися від кількох сотень до кількох сотень тисяч пікокюрі на літр.

Чи безпечне вживання такої води? Дослідження Національного інституту стандартів і технологій, проведене у 2010 році, виявило в цих старовинних глечиках високий рівень радону, а також токсичні концентрації миш’яку та свинцю.

Інші новини науки

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров’я. Якщо у вас виникли проблеми, зверніться до фахівця.