Що допоможе створити суспільство, яке бачить дітей з інвалідністю, розуміє потреби родин і підтримує їх

За останнє десятиліття Україна зробила великий крок до залучення дітей з інвалідністю в суспільне життя. Змінюється і сприйняття інвалідності, і державні політики. Діти з різними порушеннями відвідують садочки та школи, граються на майданчиках разом з однолітками. Та поруч із цим досі існує інша реальність – багато сімей виснажені фінансово й емоційно, не мають доступу до базових послуг, які могли б полегшити життя або навіть зберегти дитині родину.

В Україні досі немає точної відповіді, скільки саме дітей з інвалідністю: держава говорить про близько 160 тисяч, тоді як неурядові організації – про понад 230 тисяч. Невідомо й те, скільки дітей мають підгрупу А та потребують цілодобового догляду. 

Спілкуючись із прийомними та біологічними батьками в різних регіонах, я чую однакові виклики – і спільне рішення: кожній сім’ї, яка виховує дитину з інвалідністю, потрібна підтримка «всім селом». Нижче – що саме можуть зробити бізнес і кожен та кожна із нас.

ДОПОМОГА ВІД БІЗНЕСУ

Насамперед бізнес може інвестувати в розвиток соціальних послуг у громадах, адже саме вони запобігають ситуаціям, коли батьки живуть у постійному стресі або їм навіть доводиться віддавати дитину до інтернату. Йдеться про послуги «перепочинку» для батьків, денний догляд, коли спеціалісти кілька годин на день займаються з дитиною, підтримане проживання, яке готує молодь до самостійного життя і запобігає потраплянню в інтернат у старшому віці.

Нещодавно Уряд запровадив нову послугу «Сімейна домівка» – альтернативу інтернатам, де діти без батьківського піклування, зокрема з інвалідністю, житимуть невеликими групами в умовах, близьких до сімейних, із супроводом фахівців.

Як допомогти таким послугам з’явитись у громаді: запровадити фінансування, наприклад, гранти, для надавачів послуг: громадських і благодійних організацій, комунальних установ. Україна має успішний досвід залучення коштів від міжнародних донорів: проєкт «Малі гранти» за підтримки Уряду Великої Британії та ЮНІСЕФ забезпечив фінансування для 120 надавачів послуг у громадах. Проєкт мав конкурсний добір і наглядову раду. Проєкти зі схожою механікою можуть втілювати компанії в межах корпоративної соціальної відповідальності – на рівні громади або області.

Важлива й адресна підтримка родин:

● гнучкий робочий графік;

● психологічний супровід;

● оплата послуг няні, особливо для батьків дітей з інвалідністю без партнера;

● допомога в облаштуванні житла під потреби дитини;

● фінансування оздоровлення, відпочинку та реабілітаційних послуг.

У партнерстві з громадою бізнес може долучатися і до таких проєктів, як ремонти й облаштування інклюзивно-ресурсних або реабілітаційних центрів, переобладнання шкіл і садочків, щоб забезпечити безбар’єрний доступ дітей з порушеннями руху (скільки шкіл не мають ліфтів!).

Важливі й гранти на розвиток громадських організацій, що захищають права дітей та дорослих з інвалідністю – часто їх засновують саме родини, які добре знають потреби.

Украй потрібна підтримка родин, які приймають на виховання дітей з інвалідністю без батьківського піклування. Це і прийомні сім’ї, і великі прийомні родини (дитячі будинки сімейного типу), і усиновлювачі або опікуни. У прийомних сім’ях на дітей виплачується допомога, батьки також отримують грошове забезпечення, підвищене з 2026 року. А бізнес може взяти на себе придбання автівки або мікроавтобуса, ремонт й облаштування житла. А також – фінансування навчання спеціалізованих прийомних сімей, які готуються до прийняття з інтернатів дітей з інвалідністю. Про такі потреби можна дізнатися в місцевій службі у справах дітей.

Не менш цінною є експертиза. Юристи, бухгалтери, маркетологи можуть надавати свої послуги безоплатно, а працівники компаній – долучатися до волонтерства і наставництва.

І, нарешті, адвокація – бізнес може просувати введення соціальних послуг до місцевих бюджетів або поширювати інформацію про них у своїх магазинах, офісах чи на сайтах.

БАЧУ, ЧУЮ, ГОВОРЮ І ДІЮ

Найменша підтримка – важлива. В історії пані Тетяни із Закарпаття, опікунки дівчинки Діани зі складними фізичними порушеннями, такою підтримкою стали волонтери. Вони разом знайшли фізіотерапевтку, яка довела – дитина може і буде розвиватися. Сьогодні Діана навчається в інклюзивній школі та має друзів. А головне – вона живе в сімейному теплі замість стін будинку дитини.

Пропонуйте сімʼям з дітьми з інвалідністю реальну допомогу – погуляти з дитиною, зробити покупки, підвезти на реабілітацію. Навіть кілька годин «перепочинку» зменшують ризик емоційного вигорання батьків.

Сприяйте інклюзії – запрошуйте дітей на спільні заходи. Звертайтеся до місцевої влади з вимогою запровадити соціальні послуги та освітні послуги, яких потребують родини.

Дізнайтеся, як стати наставником або прийняти в родину дитину з інвалідністю, на державній платформі dity.gov.ua. І розкажіть про це іншим.

Так, крок за кроком, ми створимо суспільство, яке не засуджує і не стигматизує дітей з інвалідністю, а навпаки – бачить таких дітей, розуміє потреби родин і підтримує їх.

Катерина Осадча, відома українська телеведуча, лідерка думок та засновниця Фундації Катерини Осадчої

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства