Connect with us

Суспільство

Як кібервійна змінює армії світу. Чи зробить свій крок Україна?

Published

on


Кіберпростір остаточно перестав бути середовищем для програмістів, стартапів і хакерів

9 жовтня 2025 цього року парламент ухвалив у першому читанні законопроєкт №12349, який передбачає створення Кіберсил як окремого роду Збройних Сил України.

Кібервійна це вже не абстракція чи сюжет із фантастичного кіно. Сьогодні це повноцінний домен поля бою на рівні з повітрям, землею чи водою. І хоча на ньому не чути вибухів, саме тут вирішується, чи буде працювати енергетика, чи витримає зв’язок, чи збережеться контроль над державними системами.

Це щоденна, невидима боротьба, яка йде паралельно з гарячими конфліктами, часто випереджаючи їх на пів кроку. Підрив енергосистем, параліч транспорту, викрадення урядових даних, атаки на лікарні, розгортання дезінформаційних кампаній, зломи банків, підміна офіційної комунікації, Кібери виводять з ладу критичну інфраструктуру, змінюють громадську думку, вбивають довіру до інституцій.

Ситуація ускладнюється з появою штучного інтелекту в руках як держав, так і неформальних гравців. Генерація фейків, автоматичний злам систем, підміна особистостей, підбір векторів атак через машинне навчання усе це робить кіберзагрози не лише масовими, а масштабованими та небезпечними.

І якщо раніше кібербезпека була справою урядів і спецслужб, то тепер вона стосується кожного. Тож багато країн вже розпочали цю діяльність, інституціоналізуючи кіберпростір у військових структурах. Країни більше не розподіляють ці функції між агентствами, департаментами та напівформальними підрозділами. Вони створюють як окремі команди так і нові роди військ, які мають власне командування, штатну структуру та оперативну автономію. 

Україна, на жаль, лише цього тижня зробила перший крок до створення кіберармії. Тож давайте проаналізуємо ключові кіберармії світу та подивимось куди рухається у цьому питанні Україна.

Китай.

Фото: АА

Одним із найсистемніших підходів до кібервійни демонструє Китай. У 2015 році там було створено Strategic Support Force (SSF) як окремий рід військ у складі Народно-визвольної армії КНР. За даними RAND Corporation, це об’єднання відповідає за кібероперації, космічні операції, електронну боротьбу та технічну розвідку. Створення SSF дозволило КНР централізувати всі інструменти інформаційної війни в єдиній командній структурі з чіткою вертикаллю управління та оперативною автономією.

Ключова роль SSF це наступальні кібероперації, кіберрозвідка і стратегічне інформаційне стримування. Згідно з доповіддю Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), до складу SSF входять підрозділи, що займаються кібершпигунством, зокрема групи, які відповідають за зломи урядових структур і приватних компаній у США, Японії, ЄС. Один із напрямків діяльності це підготовка до потенційного паралічу критичної інфраструктури супротивника у разі конфлікту.

У Китаї також діє модель військово-цивільної інтеграції, в межах якої приватні технологічні компанії зобов’язані співпрацювати з армією. Це дає змогу швидко мобілізувати ресурси, адаптувати нові технології до бойових умов і розмивати межу між цивільним ІТ та військовою безпекою. Як зазначено у звіті Project 2049 Institute, “SSF є ядром інформаційної сили Китаю, спрямованої не лише на оборону, а на домінування в інформаційному просторі під час війни”.

Важливо й те, що КНР інвестує у штучний інтелект як основу майбутніх кібероперацій. У 2017 році Держрада Китаю затвердила національну стратегію зі створення «світового лідера в сфері AI до 2030 року», що передбачає активне використання ШІ в оборонному секторі. Уже зараз Китай працює над системами автоматизованої розвідки, прогнозування атак і впливу на інформаційне поле через керовані алгоритми.

Росія.

На відміну від Китаю, Росія дотримується дезінтегрованої, гібридної моделі ведення кібервійни, де офіційні структури часто діють через формально незалежні хакерські угруповання. Ключову роль у цій архітектурі відіграє Головне управління Генштабу ЗС РФ (ГРУ) — саме воно координує більшість наступальних кібероперацій за кордоном.

Основними інструментами російських кіберсил є APT-групи, які одночасно виконують функції розвідки, саботажу та дестабілізації. Серед них:

· APT28 / Fancy Bear. Веде шпигунство проти військових і політичних структур НАТО, США та ЄС;

· Sandworm. Відповідальна за атаки на критичну інфраструктуру України (включно з вимкненням електроенергії у 2015 і 2016 роках);

· Killnet. Здійснює масові DDoS-атаки на урядові сайти країн ЄС, зокрема під час самітів НАТО.

За оцінкою Європейського центру з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE), Росія «інституціоналізувала відсутність інституцій» а її кібердіяльність не має чіткої військової структури, координуючись через спецслужби. Це дозволяє Кремлю зберігати стратегічну невизначеність і уникати прямої відповідальності за атаки.

Російська модель передбачає тотальну війну в інформаційному середовищі, де кібероперації тісно переплетені з пропагандою, дезінформацією, соціальною інженерією. Яскраві приклади це втручання у вибори в США та низки Європейських країн, включаючи України. Дезінформаційні кампанії з дестабілізації довіри до вакцин, спроби розпалювання протестних рухів через контрольовані акаунти в соцмережах.

У російських кібервійськах важлива роль відведена автономним, позаструктурним акторам як то хакерам-добровольцям, злочинним синдикатам, напівофіційним активістам. Як зазначає Institute for Security Studies (ISS): «Москва свідомо делегує бойові функції до периферії, дозволяючи вести війну руками невидимих підрядників». Це не лише ускладнює міжнародну відповідь, а й перетворює російський кіберпідхід на інструмент політичної безкарності.

Франція.

Франція обрала шлях інституційної інтеграції кібероборони до збройних сил, із чіткою доктриною, законодавчим контролем та прозорими межами відповідальності. У 2017 році було створено окреме командування в складі ЗС Франції Cyber Defense Command (COMCYBER). Воно підпорядковане начальнику Генерального штабу та Міністерству оборони та відповідає за:

· кіберзахист збройних сил;

· моніторинг і реагування на атаки;

· планування та ведення наступальних кібероперацій у разі конфлікту;

· підготовку спеціалістів, розвиток технологій та стратегічне партнерство з приватним сектором.

У Стратегії національної кібероборони (2021) Франція офіційно визнала право на проведення наступальних кібероперацій у рамках міжнародного гуманітарного права. Це означає, що країна розглядає кіберпростір як легітимну зону військових дій з дотриманням принципів пропорційності та відповідальності.

Французька модель також включає потужну систему підготовки кадрів і цивільно-військову координацію.Основним центром навчання є École de Guerre Cyber, яка готує офіцерів нового покоління зі знанням як військової стратегії, так і програмування, AI та електронної розвідки. Окрему роль відіграє Агентство з кібербезпеки ANSSI, що працює у зв’язці з армією.

Як зазначено у звіті Direction Générale de l’Armement (2023), Франція інвестує в розвиток автоматизованих систем реагування, спільні дослідження з компаніями з AI та кібермоніторингу, а також тестування оборонних рішень у віртуальних симуляціях. Це частина доктрини «cyber résilience», яка ставить у центр не лише відбиття атак, а стійкість систем до тривалого тиску.

Тож французький підхід це професійна, модерна оборонна інфраструктура, яка поєднує легальність, прозорість, гнучкість і чітку вертикаль командування, з акцентом на довгострокову безпеку, згідно всіх стандартів НАТО.

Другий ключовий тренд це інтеграція цивільних технологій і кадрів. Жодна країна світу не має достатньо військових програмістів, щоб самостійно забезпечити кіберзахист. Тому відбувається масове залучення приватного ІТ-сектору, інститутів, навіть індивідуальних хакерів. І якщо у Китаї цивільні компанії зобов’язані співпрацювати з урядом то у Франції побудовано систему державно-приватного партнерства. Росія, своєю чергою, експлуатує сіру зону, залучаючи хакерів, які діють поза офіційними структурами, але в інтересах держави.

А що Україна?

Ми тільки починає інституційне оформлення кібервійська. 9 жовтня 2025 цього року парламент ухвалив у першому читанні законопроєкт №12349, який передбачає створення Кіберсил як окремого роду Збройних Сил України. Їхня структура, повноваження та місце в оборонній системі мають бути закріплені вженайближчим часом.

Згідно з пояснювальною запискою, Кіберсили будуть відповідальні за:

· забезпечення кіберзахисту військових систем і мереж;

· планування та ведення кібероперацій (включно з наступальними);

· протидію кібершпигунству та деструктивному впливу противника;

· координацію з іншими органами безпеки та міжнародними партнерами;

· підготовку і залучення спеціалістів, зокрема з-поза меж ЗСУ.

Важливо, що законопроєкт передбачає можливість участі цивільних фахівців без набуття статусу військовослужбовця. Це, з одного боку, відкриває шлях до кооперації з IT-галуззю, яка вже показала свою ефективність у кіберволонтерських ініціативах (зокрема “Кіберспротив” і проект “IT-армія”). З іншого створює виклик як поєднати гнучкість цивільного сектору з вертикаллю військової підпорядкованості?

Поки Кіберсили існують лише в проекті Україна перебуває у стані постійної проактивної кібероборони. Згідно з даними Державної служби спеціального зв’язку, у 2022–2023 роках було зафіксовано понад 3 000 спроб кібератак на державні ресурси, зокрема з боку підрозділів ФСБ та ГРУ. Били по реєстрах, логістиці, енергетиці, урядових системах і навіть системах управління військами.

Проте, на відміну від Китаю чи Франції, в України досі немає централізованої структури, яка б відповідала за весь цикл кібероперацій у військовому секторі. Існують окремі підрозділи в Генштабі, СБУ, Мінцифрі, ДССЗЗІ, які часто працюють паралельно, без єдиного командного центру. Законопроєкт покликаний змінити саме це, створивши єдиний цифровий фронт.

І хоча ми ще не маємо розвиненої доктрини або інституційної сталості, зате маємо реальний бойовий досвід. І це створює унікальний шанс не скопіювати чужу модель, а створити власну, адаптовану до війни в умовах тотальної загрози та обмежених ресурсів. Тому питання вже не в тому, чи потрібні Кіберсили, а в тому чи зможемо ми створити їх такими, що не будуть запізнілими.

Віктор Таран, експерт з оборонних та військово-технічних інновацій, спеціалізується на безпілотниках та кібербезпеці

Перше фото: SCARECROW artworkson Unsplash

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства



Джерело

Суспільство

Проблеми з мобілізацією є, але це не виправдовує напади на військових ТЦК

Published

on



Наразі в Україні є проблеми з мобілізацією, і у цьому процесі вже було зроблено доволі багато помилок, але це не виправдання нападам на військових ТЦК.

Про це уповноважена з питань захисту прав військовослужбовців та їхніх сімей Ольга Кобилинська (Решетилова) поінформувала у телеефірі, передає Укрінформ.

«Очевидно, що проблеми з мобілізацією є, очевидно, що помилок в цьому процесі було нароблено доволі багато, але це не є виправданням нападам і вбивствам українських військовослужбовців, які виконують критично важливий для держави обов’язок», – сказала вона.

Відповідаючи на питання, як зупинити напади на ТЦК, військова омбудсманка назвала це питання надзвичайно складним, бо ця проблема виникла не сьогодні, вона є задавненою (ці напади почалися ще у 2023 році).

«Очевидно, що ці суспільні настрої, які панують в окремих територіальних громадах, в тому числі підігріваються російським ІПСО, але насамперед це – відповідальність української держави і українського суспільства. Тому що ми вчасно не зупинили це, ми вчасно не дали оцінку цим нападам як правову, так і щодо морального осуду», – зазначила Кобилинська.

Вона пояснила, що це перетворюється на затяжний соціальний конфлікт, з якого потрібно виходити із новим суспільним договором.

«Тому що одна частина суспільства воює, підтримує армію і максимально стримує ворога, інша частина суспільства ворогів шукає там, де до них легше дотягнутися. І зробили ворогів з ТЦК», – переконана військова омбудсманка.

Відповідаючи на питання, як виходити з цієї ситуації, Кобилинська зазначила, що реформою процесу мобілізації і ТЦК як таких.

Вона поінформувала, що уже наступного тижня буде проведено нараду щодо створення робочої групи для розділення ТЦК та СП.

«Тому що ненормально, коли одні й ті самі військовослужбовці займаються і процесом мобілізації, і підтримкою родин. Ми маємо це розділити від моменту сповіщення про втрату, від моменту поранення військовослужбовця. Соціальний супровід родини і військовослужбовця мають здійснювати абсолютно інші люди», – заявила військова омбудсманка.

Читайте також: Вбивство військовослужбовця ТЦК у Львові: підозрюваного взяли під варту

Як повідомляв Укрінформ, за напад на представника Територіального центру комплектування і перешкоджання діяльності Збройних сил України (ЗСУ) на території Черкаського району було затримано двох осіб.



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Україна заморозила частину активів придністровського олігарха Гушана Анонси

Published

on



Україна заморозила частину активів головного олігарха Придністров’я Віктора Гушана, який є співзасновником холдингу “Шериф”, та володіє маєтком й угіддями в Одеській області.

Про це повідомило видання “Українська правда” із посиланням на розслідування Zona de Securitate.

Рішення про заморозку активів Гушана ухвалили після того, як прокуратура встановила, що пов’язані з ним компанії постачали товари та послуги для військово-промислового комплексу рф.

Журналісти посилаються на рішення українського суду, з якого випливає, що наближені до Гушана структури були пов’язані з російським військовим виробництвом, зокрема через завод “Молдавізоліт” у невизнаному Придністров’ї.

Українські слідчі стверджують, що під час війни цей завод відігравав важливу роль у ланцюжку постачання матеріалів для оборонної промисловості росії.

Віктор Гушан – придністровський олігарх, власник і президент холдингу “Шериф”. Компанія володіє значною частиною економіки тимчасово окупованої частини Молдови, завдяки чому Гушан має впливом геть політичне життя ПМР. Крім громадянства ПМР має паспорти Молдови, України та росії.

Розслідування також розкриває ключових осіб, причетних до цього механізму, спосіб створення посередницьких компаній у російській федерації та прямі зв’язки, які, ймовірно, ведуть до холдингу “Шериф”.

У 2020 році журналісти програми “Схеми” з’ясували, що бізнесмен володіє особняком та земельними ділянками у Вилковому на півдні Одеської області, котеджем у Совіньйоні під Одесою та землею у Київській області. У Вилковому він навіть орендує острів, де розташовувався за радянських часів урядовий об’єкт хрущовські дачі. Адреса у Вилковому Віктор Гушан вказував раніше як кінцевий бенефіціар “Інтертелекому”. У 2017 році Служба безпеки України провела у компанії обшуки в рамках виробництва, відкритого за трьома статтями, серед яких – “державна зрада”.


Кирило Бойко



Джерело

Continue Reading

Суспільство

В господарстві Tekom Agro завершують будівництво зернового ангару — Elevatorist.com

Published

on


19 листопада 2025, 11:00

В ТДВ «Чорноморець» на Одещині, що входить до групи Tekom Agro, на завершальній стадії будівництво безкаркасного аркового ангару площею 2,4 тис. м², в якому можна буде зберігати 5 тис. т зерна. Про це повідомила пресслужба у Facebook. 

Для ангару закладено якісний фундамент: завдяки наявності у компанії-підрядника спеціального станка, виготовлено, безпосередньо на місці та встановлено купольну систему. 

На території виробничої бази також триває будівництво нового офісу господарства.





Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.