Суспільство
чому КГБ боялось легендарної “козацької мами” українських дисидентів?
Легенда і символ дисидентського руху, її батько був розстріляний більшовиками, а син ув’язнений у брежнєвську епоху. Розбираємо міфи про «зубний біль КГБ» – Оксану Мешко
«Не зізналася я і після 21 доби слідства без сну. Нічні допити починалися через 30-40 хвилин після “отбою”, кінчалися за годину перед “підйомом”… Вдень пильнував “вовчок”, щоб бодрствувала і не дрімала. За “клювання носом” саджали до карцеру в холодний підвал і забирали верхній теплий одяг. Пайок – 300 грамів хліба і двічі окріп. Часом за дрімання саджали в бокс, де швидко бракло повітря, і я непритомніла». – Так описувала радянські тортури легендарна дисидентка Оксана Мешко. Жінка, яка стала символом незламності українського духу в найтемніші часи застою.
Ці спогади ілюструють природу радянської каральної системи, методи якої сьогодні фактично під копірку наслідує сучасна Росія. Тоді, як і зараз, імперія кидала надзусилля та колосальні ресурси на відстеження і фізичну ліквідацію українського руху за незалежність. У цій викривленій системі координат, прошитій страхом і ненавистю до свободи, не існувало жодних запобіжників чи моральних бар’єрів. Ні поважний вік, ні стать, ні соціальне становище не могли стати захистом: кожен, хто відмовлявся втиснутися у вузькі рамки дозволеної ідеології, мусив бути покараний і зламаний. Але парадокс полягав у тому, що саме цей тиск гартував людей зі сталевою волею, і особливу роль у цьому протистоянні відіграли жінки. Одна з них, – легендарна Оксана Мешко.
Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» пропонує мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Відстежувати нові епізоди можна на сайтах Укрінформу та Інституту національної пам’яті, слухати в етері радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.
На відміну від підпілля 40–50-х років, у дисидентському русі другої половини XX століття жінки відігравали ключові ролі. Але навіть серед них постать Оксани Мешко стоїть осібно. У колі однодумців її з повагою називали «козацькою матір’ю», а ще, знаючи як чекістів дратувала ця нескорена жінка, охрестили її «зубним болем КДБ».
Уявіть собі ситуацію: 72-річна жінка стає на чолі Української Гельсінської групи — організації, яку радянська машина намагалася стерти в порошок арештами та шантажем. У 1980 році, коли СРСР намагався пустити пил “спорт поза політикою” та “ми за мир” в очі світу московською Олімпіадою, цю літню жінку знову кинули за ґрати. Імперія, що вже доживала свої останні десятиліття, панічно боялася її слова і діла. До речі, в той самий 80й в СРСР було повторно ув’язнено і Василя Стуса.
Разом з істориками Українського інституту національної пам’яті (УІНП) розбираємося, що було правдою, а що міфом у біографії цієї унікальної жінки.
Перший термін Оксана Мешко отримала як «терористка» за замах на Хрущова

Повоєнний СРСР ніби виглядає досить привабливим, “переможців не судять”, а частину “ворогів народу” відпускають на свободу. Передокс історії Оксани Мешко в тому, що свій перший радянський в’язничний досвід вона отримує у повоєнний час. То ж чи правда, що звинуватили Оксану у “тероризмі”, та ще й у замаху на Хрущова?
Ось відповідь Інституту нацпам’яті: Оксану Мешко було заарештовано 19 лютого 1947 року. Зрозуміло, що це вже не період “великого терору”, але репресивна машина працювала дуже впевнено, доносництво ніхто не відміняв.
Донесли на Віру Худенко, сестру Оксани, яка мешкала разом із нею, а Оксана вже згодом пішла “по справі”, як то кажуть. Дійсно, її та сестру органами НКВС УРСР було звинувачено у намірах вчинити терористичний замах на першого секретаря ЦК КПУ(б) Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправних таборів. Покарання відбувала в Іркутській області. 1956 року реабілітована.
Це класичний приклад радянського насильницького абсурду, коли гучне звинувачення у «замаху» було лише приводом для розправи над неугодними. Подальша реабілітація через 10 років лише підтвердила штучність цієї справи навіть для самих організаторів.
Головна мішень для КГБ
Оксана Мешко за фахом була хіміком, але її життєвим покликанням завжди був захист українства та дисидентів. Кажуть, що ідею створення Української Гельсінської групи вона зустріла словами: «Оце я вам буду друга». Не дивно, що лише за перші два роки діяльності групи у неї спецоргани СРСР провели 9 обшуків. Існує така теза, що Оксана Мешко змушена була у 1977 році очолити УГГ, оскільки всю “верхівку” групи КГБ заарештували і вона єдина з вцілілих координувала і очолювала аж до арешту?

Інститут національної пам’яті коментує: «Син Оксани Мешко Олесь Сергієнко пізніше згадував: “Залишившись на свободі одна після арештів 5 лютого 1977 року голови УГГ Миколи Руденка та члена-засновника Олекси Тихого, а невдовзі й усього первинного складу групи, відважна 72-річна жінка змушена була через перманентний характер репресій, застосованих КГБ до членів групи, постійно відтворювати УГГ і самовіддано скеровувати її діяльність, щоб не допустити згасання цього останнього вогнища опору колоніальному режиму, останнього вогника надії багатьох сотень українських політв’язнів, серед яких був і я, її син”».
Оксана Мешко жила буквально між обшуками, стеженням і викликами до КДБ, але продовжувала тримати зв’язки й допомагати політв’язням, ставши фактично останнім рубежем оборони українського правозахисного руху.
Родина Мешко під «радянським прокляттям» репресій
Насправді “найсправедливіша” система у світі, – СРСР – тісно та жорстко “оточила” репресіями Оксану Мешко, її родину, дітей, чоловіка, батьків, братів і сестер. каральні органи СРСР стежили за всім родинним колом Оксани Мешко. Батька розстріляли «червоні» за невиконання продподатку . Раніше загинув її брат Євген,боєць повстанського загону. Хату конфіскували. Сестра Віра, брат Іван і мати розбрелися по світу. Існує ще одна теза про «прокляття репресіями», коли під ударом тоталітарної машини опинялася не лише сама активістка, а й увесь її рід протягом десятиліть.
Для тих, кого цікавить аудіоверсія епізоду і дещо більше за текст, шукайте відповіді у подкасті «Правда чи міф» на Спотіфай, новий епізод вже готовий для прослуховування:
Ось пояснення Інституту нацпам’яті: «Переслідувань комуністичного тоталітарного режиму зазнала уся родина Оксани Яківни. Її батька більшовики розстріляли у 1920 або 1921 році. Чоловік Федір Сергієнко у 1930-их роках ув’язнювався двічі. Син, Олесь Сергієнко, був арештований у 1972 році та засуджений до 7-ми річного ув’язнення. Саму Оксану Мешко режим двічі запроторював за ґрати. Вперше у 1947 році, а вдруге, у 1980-му, коли їй було уже 76 років».
Історія Оксани Мешко — це більше, ніж біографія однієї людини. Це історія про феноменальну стійкість, яка не дала згаснути українському опору. Вона пережила розстріли «червоних» у 20-х, сталінський терор, хрущовські табори та брежнєвський застій. І в кожен із цих періодів у неї знаходилися сили для боротьби, навіть коли в інших опускалися руки.
Наша сьогоднішня стійкість має глибоке коріння. І коріння незламності у вчинках та діях таких людей, як «козацька матір» дисидентів Оксана Мешко.
За кадром історії: 5 фактів про Оксану Мешко
- Козацьке коріння. Оксана Мешко народилася 1905 року в старовинному козацькому містечку Старі Санжари на Полтавщині. Вона походила з родини, яка ніколи не знала кріпацтва, зберегла козацький дух і заможність, за що і була жорстоко знищена більшовиками під час розкуркулення та терору. Цей генетичний код свободи вона несла все життя.
- Материнський подвиг. Під час Другої світової війни, у 1941 році, коли Київ бомбили, Оксана Мешко здійснила неймовірне: вона пішки пройшла сотні кілометрів від Дніпропетровська (де її застала війна) до Києва, щоб знайти і врятувати свого сина Євгена.
- 75 днів у «психушці». У 1980 році, перед тим як відправити 75-річну жінку на заслання, КДБ намагався оголосити її божевільною. Її примусово утримували 75 діб у психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві поруч із буйними хворими. Лікарі, попри тиск спецслужб, не наважилися поставити фальшивий діагноз, визнавши її психічно здоровою.
- «Покаральна зона». Вирок у 1981 році — 5 років заслання — вона відбувала в селищі Аян у Хабаровському краї, на березі Охотського моря. Це місце називали «краєм географії», куди продукти завозили лише раз на рік. Уявіть: майже 76-річна жінка була змушена виживати в суворих кліматичних умовах, фактично в повній ізоляції.
- Голос у Конгресі США. Наприкінці життя, у 1989 році, Оксані Мешко дозволили виїхати на лікування очей до Австралії та США. Там, у віці 85 років, вона виступила в парламенті Австралії та Конгресі США, розповідаючи світу правду про радянські репресії. Але попри можливість залишитися на Заході, вона повернулася в Україну, щоб зустріти незалежність на рідній землі.
Текст: Ярина Скуратівська, Київ
Наукова консультація: Ігор Каретніков та Володимир Тиліщак, УІНП
Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ.
У серії “Правди чи міф” читайте, слухайте і дивіться матеріали:
Покрова без міфів: що ми знаємо про це свято
Олена Степанів: правда і міфи про першу жінку-офіцерку у світі
Радіо «Афродіта»: правда і міфи про підпільну радіостанцію УПА
Вбивство Петлюри: як злочинець став «жертвою»
Таємний український університет: як у Львові діяв підпільний виш?
Олена Теліга: Як гестапо вирішило долю поетки?
Міфи проти Гідності: Чи існує «осіння закономірність» Майданів?
Суспільство
Святий Престол однозначно підтримує територіальну цілісність України
Святий Престол однозначно підтримує державний суверенітет і територіальну цілісність України.
Про це заявив в інтерв’ю Українському радіо посол України у Ватикані Андрій Юраш.
За його словами, українська дипломатія зараз головний акцент робить на максимальних зусиллях для досягнення справедливого миру і перемоги у збройному протистоянні із Росією, і в цьому контексті важлива роль відводиться відносинам зі Святим Престолом. Дипломат нагадав, що у липні Україну відвідали два офіційні представники Ватикану, з якими зустрівся Президент Володимир Зеленський.
“Було обговорено принципові речі… По-перше, максимальна гуманітарна підтримка. Це і практичні речі, і продовження кількох гуманітарних акцій допомоги Україні, які з ініціативи Святого Престолу були дуже активно або розпочаті, або максимально розширені з перших днів збройної агресії проти України. А по-друге, це максимальна допомога Україні на міжнародній арені за допомогою усіх тих важелів, можливостей, дипломатичних каналів, які має Святий Престол”, – наголосив посол.
Він підкреслив, що Святий Престол однозначно підтримує державний суверенітет і територіальну цілісність України. За його словами, Ватикан “дуже активно працює для забезпечення і реалізації базових напрямів, які Україна очікує”. Зокрема, йдеться про підтримку євроінтеграції України. У цьому зв’язку Юраш нагадав, що у червні 2022 року перед ухваленням рішення про надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до ЄС голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйн мала переговори з тодішнім Папою Римським Франциском, головною темою яких було питання України.
“Однозначна позиція, в тому числі Святого Престолу, спрацювала дуже позитивно для того, щоб у максимально стислі терміни вирішувалося багато питань. Сьогодні ми маємо подібну тенденцію продовження тих самих напрямів, але маємо розширену географію допомоги і сприяння Україні у контексті цієї війни, яка триває на нашій землі. Це і багато зусиль, наприклад, щодо налагодження більш продуктивної взаємодії української дипломатії з багатьма країнами, представниками конкретно Латинської Америки, де Святий Престол має дуже потужні впливи і можливості реалізації своєї політики, з одного боку”, – зазначив посол.
Нині, за його словами, у центрі уваги злочинний рекрутинг росіянами представників Африканського континенту на війну проти України обманним шляхом: коли представників африканських країн запрошують на навчання або роботу в Росію, а потім їх інтегрують і залучають до воєнних дій.
“І в цьому контексті є абсолютне розуміння, що в тому числі і за сприяння Святого Престолу буде велика кампанія роз’яснення і долучення до тих акцій, які б унеможливили дію і впливи Росії щодо вербування нових найманців”, – наголосив Юраш.
На його думку, від початку повномасштабного вторгнення відносини між Україною і Ватиканом поглибилися і набули стратегічного характеру. “Такого типу близькості стосунків між Україною і Святим Престолом, я думаю, у нашій історії, від часу відновлення дипломатичних відносин у 1992 році, ще не було. Лише з Папою Левом XIV наш Президент зустрічався вже тричі”, – підкреслив Юраш.
Він наголосив на активній залученості Ватикану до повернення українських полонених додому. “Коли кардинал Маттео Дзуппі у липні приїжджав до нашої країни, без жодних сумнівів Україна надала йому можливість відвідати табір, в якому утримуються російські полонені. Зараз очікуємо візиту кардинала Маттео Дзуппі також до Росії, де ми дуже сподіваємося, що він матиме нагоду відвідати місця утримання українських полонених. На жаль, Росія відмовляє, і пресинг у цьому сенсі з боку Святого Престолу з боку безпосередньо кардинала є дуже потужний”, – сказав дипломат.
Окрім того, додав він, продовжуються гуманітарні акції, розпочаті з метою допомогти людям, які щодня страждають від жахів війни.
“Це постійна взаємодія, наближення або вже й досягнення рівня стратегічного порозуміння і партнерства, наскільки це можливо в рамках сповідуваної Святим Престолом парадигми універсальної своєї місії, місії примирення.., яка базується на принципах нібито нейтральності та невтручання, але насправді передбачає особливе наближення, допомогу і постійну взаємодію з тією стороною, яка страждає, яка зазнає агресії. І ні в кого – у світі загалом, у Святому Престолі, в очільників чи вірян,.. – ні в кого не виникає питань, хто несе відповідальність за цю війну, із ким координувати і як діяти для того, щоб зупинити жахи, насильство і терор, що його українці кожного дня відчувають з російського боку”, – підкреслив Юраш.
Як повідомляв Укрінформ, у липні Україну відвідав спецпосланець Папи Римського Лева XIV архієпископ Пол Річард Галлагер. Делегація Святого Престолу стала свідком російського обстрілу в ніч проти 19 липня.
Перед цим візит в Україну здійснив кардинал Святого Престолу Маттео Дзуппі.
Фото Укрінформу можна купити тут
Суспільство
Дитсадкам Одещини виділили дев’ять мільйонів від UNITED…
Кабінет Міністрів України ухвалив постанову про розподіл 41,1 мільйона гривень, акумульованих через UNITED24 на облаштування закладів освіти у прифронтових регіонах. Одеська область отримає майже дев’ять мільйонів гривень.
Про це повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький.
Кошти витратять на придбання меблів, комп’ютерного обладнання, програмного забезпечення, резервного живлення та забезпечення інших потреб освітніх закладів.
“Діти мають здобувати якісну освіту незалежно від того, наскільки близько їхня громада розташована до лінії фронту чи з якими енергетичними викликами вона стикається”, — зазначив міністр освіти і науки України Андрій Бутенко.
Заступниця міністра освіти і науки України Анастасія Софієнко зазначила, що результат буде залежати від спільної роботи всіх рівнів управління. Після ухвалення рішення громади та засновники закладів мають оперативно реалізувати закупівлі, щоб кошти якнайшвидше перетворилися на конкретні зміни для дітей, студентів і педагогів. Тож ефективність використання грошей буде залежати від роботи на місцях.
Раніше після звернення Інтента в МОН Ігор Федянін, студент з прифронтового Херсону, який пропустив екзамен через атаку дронів, отримав дозвіл взяти участь у повторній сесії. Апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти переглянула апеляцію і дала позитивне рішення.
Одеса
Плетенчук про морський коридор, атаки РФ і ППО в Криму
Палаюче судно в морі. Фото ілюстративне: Військово-морські сили
У Чорному морі загострилася ситуація навколо українського судноплавства. Росія посилила атаки на морські маршрути та судна, а роботу морського коридору наразі фактично призупинено. Водночас українські сили шукають способи зменшити загрозу для судноплавства та послабити російські можливості в регіоні.
Про це в ефірі “Ми-Україна” розповів речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук, передає Новини.LIVE.
Атаки на Одещину
Російські війська останнім часом змінили тактику ударів Одещині. За словами Плетенчука, окупанти почали частіше застосовувати баражуючі боєприпаси та реактивні безпілотники. Українські сили намагаються зменшити загрозу для судноплавства. До протидії російським атакам залучають різні підрозділи, зокрема авіацію та дрони-перехоплювачі.
“Звісно, все, що можемо, ми робимо для того, щоб нівелювати максимально ці атаки. В будь-якому разі будемо і надалі працювати над цим”, — сказав Плетенчук.
Він зазначив, що нинішня ситуація не є першою кризою для українського судноплавства під час повномасштабної війни. За його словами, раніше Військово-морські сили вже знаходили способи виходу з подібних ситуацій.
Читайте також:
“Працюють і дрони-перехоплювачі. Ми бачили подібні кризи. На жаль, за період повномасштабного вторгнення вона не перша і навіть не друга”, — розповів речник.
Удари по ППО в Криму
Днями бійці ГУР знищили російський зенітний ракетно-гарматний комплекс “Панцир-С1” в окупованому Криму. За словами Плетенчука, такі ЗРК є важливою частиною системи прикриття російських об’єктів, а їх знищення послаблює можливості ворога. Знищення мобільної системи ППО є складним завданням, оскільки її важко виявити та уразити. Тому кожна така втрата має для російських військ окреме значення.
“Такі знищення — це про зменшення спроможностей ворога щодо прикриття об’єктів. В цьому разі в Криму конкретно”, — пояснив Плетенчук.
Він також звернув увагу на ситуацію біля Керчі, де російські військові періодично зазнають втрат. На його думку, якщо оцінювати ситуацію з погляду військової математики, знищення російських засобів ППО є вигідним для України.
“Якщо ситуацію розглядати, ви бачите, що фактично росіяни так само залишилися без навігації в Чорному морі. Проте там рахунок пошкоджених суден йде в інших порядках. І він на порядок більший”, — зазначив речник.
Блокада Чорного моря
Раніше з’явилася інформація, що Туреччина нібито обмежила прохід танкерів через Босфор до портів Одеси та Новоросійська. Згодом повідомлялося, що Анкара відкрила прохід. Плетенчук зазначив, що офіційного підтвердження блокади з боку Туреччини не бачив. За його словами, скупчення суден у Мармуровому морі спостерігалося ще до появи повідомлення Bloomberg. При цьому частина суден, які мали прямувати до російських портів, змінила свої плани.
“Насправді повідомлення це не носило офіційного характеру, тому я трошки сумнівався щодо реалістичності цієї інформації, тому що я принаймні таких публічних заяв з боку Турецької Республіки не бачив”, — сказав Плетенчук.
Водночас, за його словами, зараз ситуація суттєво не змінилася. Навігація українським морським коридором фактично призупинена.
“Стосовно зараз навігації нема, тобто проходів нема. І відповідно, як вже було заявлено представниками профільного міністерства, стосовно зараз призупинена фактична робота коридору”, — зазначив речник ВМС.
Як повідомляли Новини.LIVE, Росія останніми місяцями значно посилила атаки на цивільні судна та портову інфраструктуру України. Найбільший тиск фіксують у Чорному морі, де ворог намагається ускладнити роботу морського коридору. Ситуація залишається складною, однак українські захисники продовжують оборону. Морський експорт повністю не зупинений.
Також Новини.LIVE писали, що російський Чорноморський флот фактично втратив можливість вільно діяти у Чорному морі. Більшість кораблів РФ не виходить у відкриту акваторію, а ракетні пуски росіяни проводять безпосередньо з гаваней. Водночас для Одеси та морського коридору залишаються серйозні загрози з боку авіації, ракет і безпілотників.
-
Одеса1 тиждень agoПотужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Суспільство1 тиждень agoРФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди
-
Війна1 тиждень agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Відбудова7 днів agoНа Дніпропетровщині відновили водопостачання, яке було відсутнє кілька діб через аварію
-
Події7 днів agoУ Запоріжжі відкрили фотовиставку, присвячену білоруському підрозділу, який боронить Україну
-
Події6 днів agoАвстралійський гурт Breathe використав світлини з концерту в Києві для обкладинки альбому
-
Відбудова1 тиждень agoУ Києво-Печерській лаврі пояснили, коли партнери долучаться до відновлення Успенського собору
-
Україна1 тиждень agoНапад на матір військового — син заявив про побиття через російську мову
