Connect with us

Світ

чи можуть бути ефективними альянси без участі США

Published

on


Нові союзи можуть формуватися не навколо держав, які програють у своїй ефективності, а навколо ТНК або суверенного фонду, який грамотно вибудує соціальну базу прихильників. Держава за таких обставин стане не більше як силовою підтримкою інтересів, які просуватимуть дані структури. I не виключно, що ця підтримка користуватиметься ядерною парасолькою.

Світ трансформується. Ми не на порозі нового порядку, а у процесі його формування. США більше не є глобальним лідером і, на жаль, основним аргументом цій тезі є російська агресія проти України. У свої кращі роки Білий дім міг одним дзвінком зупинити конфлікт. Нині Кремль може собі дозволити просто ігнорувати думку за океаном. Проте яким буде цей новий світ? Знову розділиться на численні союзи, з яких виживуть лише найсильніші шляхом жорстокого природного відбору, як це було уже в минулому? Чи, можливо, цього разу людство придумає щось нове, що принесе глобальний мир назавжди — або… нову світову війну. Фокус розбирався, куди рухається сучасний світ.



Нині Кремль може собі дозволити просто ігнорувати думку за океаном

Фото: Getty Images

Багаті країни шукають собі ядерні парасольки

У вересні 2025 року світом пролетіла новина, якій далеко не усі надали належну увагу. Саудівська Аравія та Пакистан уклали між собою оборонний альянс, однією з умов якого є визнання, що напад на одну зі сторін прирівнюється до нападу на обидві. Такий собі аналог п’ятої статті Статуту НАТО. В чому ж така значущість пакту між не наймогутнішими державами світу? А якраз у цьому. Адже обидві країни не є і найслабшими у цьому світі.

Пакистан, до речі, являється ядерною державою, в той час, як Саудівська Аравія є багатою країною, що вкладається у розвиток технологій та інновацій. У 2015 році Саудівське королівство здійснило невдалу інтервенцію до Ємену. Те що мало продемонструвати її регіональне лідерство показало слабкість цієї монархії. Виявилося, що для утворення боєздатної армії недостатньо просто нафарширувати її найкращою зброєю. Боєздатність армії завжди визначалася хоробрістю її воїнів і, очевидно XXI століття скоріш за все не стане винятком у цьому питанні. Можливо з часом в Ер-Ріяді зможуть проробити роботу над помилками й таки створять боєздатне військо, принаймні потенціал для цього є. Але на це можуть піти роки.


Важливо

Новий військовий альянс: чому США може не сподобатися угода між Пакистаном і Саудівською Аравією

За таких обставин союз із бідним, але боєздатним ядерним Пакистаном — саме те, що потрібно королівству. Це наче багатий денді, що найняв собі в охорону бідного, але фізично потужного вихідця із нетрів. Але що цей союз означає в рамках геополітики?

Він вказує, що середні держави можуть об’єднуватися у свої альянси без координаційної ролі когось могутнього (зазвичай у такому випадку мають на увазі США, Росію або Китай). Ще в часи Холодної війни набув розмаху «Рух неприєднання», до якого входили зокрема Індія, Югославія, Єгипет, Індонезія та багато інших держав світу. Але єдине, що по-справжньому об’єднувало ці держави – це бажання не приєднуватися до блоків, де лідирували наддержави – США та СРСР.

Чи можуть бути ефективними альянси без участі США?

Після розпаду комуністичного блоку єдиними по-справжньому впливовими альянсами були ті, де лідирували США. Тут своєрідним винятком є Європейський союз, в якому США не були присутні формально, але демонстрували моральну присутність і коли зараз сторони пішли на конфронтацію в ЄС оголилися суттєві проблеми.

Цікаво, що об’єднання кількох надмогутніх держав – БРІКС теж не змогло скласти суттєвої конкуренції для США. По суті БРІКС виявився таким собі «клубом за інтересами», основним єднальним фактором якого є неприязнь до США та очолюваного ними світового порядку. 

Такі об’єднання як Меркосур, АСЕАН, Ліга арабських держав чи Африканський союз так і не стали справді дієвими альянсами, а скоріш набором міждержавних організацій з обмеженим впливом.

БРІКС



По суті БРІКС виявився таким собі “клубом за інтересами”, основним єднальним фактором якого є неприязнь до США

Фото: Секрет фірми

Провальним проектом є й спроба Росії надати відповідь НАТО – Організація договору колективної безпеки (ОДКБ). Теж по своїй суті декларативний альянс. На цьому тлі усі проблеми ЄС та НАТО вже ще не зносять їх з п’єдесталу світової першості саме через те, що в усіх інших проблеми ще більші.

Скільки б Індія та Китай не повторювали мантру про Глобальний Південь, проте в реальності мова йде про сукупність країн, які не відносять себе до Західної цивілізації, але якоїсь чітко сформульованої альтернативної концепції теж не пропонують. Де-факто це такі собі спадкоємці Руху неприєднання.

На фоні усіх цих невдалих спроб об’єднатися в альянс без гегемона чи навіть альянси із гегемонами пакт між Пакистаном та Саудівською Аравією справді виглядає чимось по-справжньому цікавим. Щоправда, лише час та здатність цього об’єднання вирішувати реальні геополітичні завдання продемонструє його дієвість.

Іншим цікавим прикладом альянсу є Конфедерація держав Сахелю, презентована влітку 2024 року. Такий собі союз «поганих хлопців». Чи представляють реальну силу ці три держави в глобальному аспекті? Звісно що ні. Але вони можуть стати прикладом для наслідування, як схожі між собою режими можуть об’єднуватися і торпедувати усталені міжнародні норми. Так, наприклад, уже восени 2025 року вони синхронно вийшли із Міжнародного кримінального суду. Мабуть, не найвпливовіша організація у світі, але «найдовша подорож починається із маленького кроку». Тож далі може бути.

Ці держави володіють певними запасами різних рідкісних корисних копалин. Зокрема, урану, який теоретично можуть постачати таким давнім «ізгоям» як Іран або КНДР. А якщо такі союзи множитимуться? Де межа, перейшовши яку Тегеран та Пхеньян більше не вважатимуться «ізгоями»?

Поділ на блоки чи на недержавні об’єднання?

І тут ми підходимо до іншого виклику, з яким стикаються усі, хто намагається спрогнозувати розвиток міжнародних відносин у XXI столітті. А чи збережеться чинна система організації людських спільнот у цьому столітті взагалі? Адже поділ світу на національні держави вперше був закріплений у Вестфальській мирній системі, що ознаменувала завершення Тридцятилітньої війни у Європі в середині XVII століття. І аж після Другої світової війни така логіка організації суспільства (національні держави) поширилася на увесь світ.


Важливо

Новий світовий порядок: як США переграли Хусейна, Нор`єгу та Асада й чим ризикують зараз

Проте в часи глобального управління Америкою були запущені процеси, які здатні зруйнувати цю систему. Це поширення транснаціонального капіталу. Ідеологи неолібералізму вважали тісні економічні зв’язки між державами запорукою миру.

Але з часом ця система почала розвиватися автономно і в напрямку, який могли спрогнозувати далеко не усі. Транснаціональні корпорації (ТНК) почали замінювати державні інтереси своїми. Тобто якщо на початку, наприклад проникнення американського та європейського капіталу до Китаю було продиктоване начебто бажанням «прикріпити» до себе Піднебесну, то з часом основною ціллю стало отримання прибутку цими компаніями, використовуючи місцеву дешеву робочу силу. Тепер вони з агентів впливу Заходу в Китаї перетворилися швидше на китайських лобістів у своїх державах, просуваючи вигідні Пекіну рішення в обмін на преференції для свого бізнесу в КНР.

Корпорації замість держав

Але ситуація продовжувала розвиватися і ТНК уже самі ставали чимось схожими на держави. Вони стали визначати спосіб життя людей і часто добробут окремо взятого громадянина став залежати від компанії, у якій він працює, а не від політичної ситуації в його країні. Врешті, коли є хороша посада із належною заробітною платнею завжди можна релокуватися, а от втративши робоче місце, не факт що людина знайде таке ж у своїй країні.

В принципі щось схоже уже було в еру «великих географічних відкриттів», коли величезні компанії колонізували території Америки, Африки та Азії. Але вони були національними. Тобто їх цікавив розвиток власної держави. Для ТНК же навпаки ідеальним є світ, де держав у сучасному їх розумінні немає взагалі.

А тепер — основна особливість прийдешніх десятиліть. Це співіснування в одному часі та просторі амбітних ТНК, державних корпорацій в авторитарних державах (на кшталт Газпрому або Роснефті), які за потреби підпорядкують свої інтереси державній стратегії та суверенних фондів багатих монархій арабського світу.

По своїй суті суверенні фонди від Катару до Марокко це такі собі просунуті державні компанії, які використовують деспотичну суть тамтешніх режимів, як свою конкурентну перевагу. Адже їх ніхто не контролює і їх бюджет ніхто не обмежує. Вони можуть засипати грішми будь-якого конкурента у будь-якій галузі. Яскравим прикладом є європейський футбол, де клуби, якими володіють ТНК (тобто їхньою основною ціллю є прибуток) не можуть змагатися із суперклубами, що отримали спонсорів із Перської затоки.


Важливо

Золото шейхів та амбіції Марокко. Чого чекати найближчим часом на Близькому Сході та в Північній Африці

За таких обставин нові союзи можуть формуватися не навколо держав, які програють у своїй ефективності кожній вище згаданій структурі. А навколо ТНК або суверенного фонду, який грамотно вибудує завдяки своїй м’якій силі навколо себе соціальну базу прихильників. Держава ж за таких обставин стане не більше як силовою підтримкою інтересів, які просуватимуть дані структури. Повертаючись до початку цієї статті – не виключено, що ця підтримка користуватиметься ядерною парасолькою.

Тепер ситуація, за якої який-небудь суверенний фонд просто завалює грішми якусь малу, але стратегічно важливу державу, розбудовуючи в ній фактично свою спільноту цілком реально. І якщо уряд цієї держави вирішить законодавчо обмежити діяльність цього фонду або ТНК, то неодмінно уже матиме справу з військовою силою, що стоїть за цією організацією.

Суверенні фонди уже формують систему поки лише легких форм інтеграційних об’єднань навколо ОАЕ, та Саудівської Аравії. Вони успішно конкурують з тією ж Туреччиною, яка діє більш класичними методами, зокрема використовує ТНК, підпорядковані урядові. А от ТНК із західних держав цей регіон залишають, не витримуючи конкуренції. Ось так цілком може виглядати формування нового порядку денного у світі у найближчі десятиліття.



Джерело

Думки

у чому політичний сенс чергової брехні Путіна

Published

on


Дрони, яких не було на Валдаї. Чому саме так збрехав Путін?

Якщо коротко, то йдеться про зрив переговорів через нібито недоговороздатність українського керівництва. Але це вершина айсберга.

  1. Ми не знаємо, куди й коли Росія направить свій ракетний удар “помсти”. Більш важливо, як мені здається, те, що після цього Росія розчохлить свою “нову зброю”: “нелегітимний Зеленський не може балотуватися знову в президенти”. Логіка росіян проста: з “нелегітимним” Зеленським вони зараз нічого не підпишуть, а вибори з ним вони не визнають. Такий підхід буде підсилюватися інформаційними атаками, розрахованими, зокрема, й на наших корисних ідіотів.
  2. Також ця історія матиме важливі наслідки всередині Росії: адже росіянам потрібні нові пояснення, навіщо продовжувати війну. І “напад” на Путіна та необхідність перезавантажити “терористичну Україну” можуть стати в нагоді.
  3. Важливо те, що глобально це нічого не змінюватиме, окрім того, що всі переговори потрібно буде переформатовувати. На жаль, я вчергове маю сказати: в Трампа немає достатніх важелів впливу на Путіна. Не він не хоче, а насправді він не може. І це одна з наших найбільших проблем.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело


Важливо

“Не чули роботи ППО”: росіяни спростували фейк Кремля про атаку дронів на резиденцію Путіна




Джерело

Continue Reading

Світ

Файли Епштейна — Трамп знайомився з неповнолітньою на курорті

Published

on


В оприлюднених Мін’юстом США файлах зі справи Епштейна згадується президент Дональд Трамп. Засуджений американський фінансист Джеффрі Епштейн нібито знайомив Трампа з 14-річною дівчинкою в Мар-а-Лаго.

Про згадку прізвища Трампа в нових “файлах Епштейна” пише BBC з посиланням на файли на сайті Міністерства юстиції США. Журналісти розповіли, що в позові, поданому проти спадкоємців фінансиста та Гіслейн Максвелл у 2020 році, детально описано нібито знайомство Трампа з 14-річною дівчинкою на курорті Мар-а-Лаго у Флориді з подачі Епштейна.

Згідно з документами, інцидент відбувся в 1990-х роках. Епштейн нібито штовхнув Трампа ліктем і “жартома запитав його”, чи гарною була зустріч з неповнолітньою. Трамп, як стверджується у файлах, “посміхнувся та кивнув на знак згоди”, а після цього обидва чоловіки засміялися, через що дівчинка зніяковіла, але була на той час “занадто маленькою, щоб зрозуміти чому”.

За словами дівчини, Епштейн знущався з неї та цькував її протягом багатьох років. При цьому проти Дональда Трампа вона не висуває жодних звинувачень.



В нових файлах у справі Епштейна є прізвище Трампа

Фото: Богдан Беспалов

На момент публікації новини в Білому домі не відповіли на запит BBC. Журналісти нагадали, що сам Трамп послідовно заперечує будь-які правопорушення: за його словами, Епштейн багато років був його другом, однак вони посварилися приблизно у 2004 році — за два роки до першого арешту фінансиста.

Поява Трампа на оприлюднених у п’ятницю фотографіях мінімальна, і про нього є небагато згадок у тисячах опублікованих файлів. Втім заступник генерального прокурора Тодд Бланш зазначив, що “кілька сотень тисяч” сторінок документів іще не оприлюднені.

Нові “файли Епштейна”

Міністерство юстиції США оприлюднило 3 965 нових файлів у справі Епштейна 20 грудня. На нових кадрах “засвітилися” 42-й президент США Білл Клінтон, вокаліст гурту The Rolling Stones Мік Джаггер, попмузикант Майкл Джексон і солістка гурту The Supremes Даяна Росс.

12 грудня демократи з комітету з нагляду Палати представників США опублікували нові 19 фото з архіву Епштейна, на яких є зокрема президент США Дональд Трамп.



Джерело

Continue Reading

Думки

Злочинний відтінок білого: як компанію Pantone звинуватили в расизмі за вибір кольору року

Published

on


Для тих із вас, хто мріє про біле Різдво, моя порада: тримайте свої думки при собі. Або, принаймні, ретельно обирайте, з ким ділитися такими почуттями. Річ у тім, що сьогодні є люди, які вважають саме поняття “білий” образливим і неприйнятним.

Компанія Pantone назвала відтінок білого кольору Cloud Dancer (“Хмарний танцюрист”) “Кольором року-2026”, охарактеризувавши його як “символ заспокійливого впливу в божевільному суспільстві”. Саме по собі це не виглядає чимось примітним, скоріше як одна з тих нешкідливих і безглуздих рекламних хитрощів, які з’являються в цю пору року. Але ні. Це викликало обурення. Ну звісно: ті, хто прагне зайняти високу моральну позицію, завжди шукають привід, щоб затвердити свою моральну перевагу.

Оголошення Pantone викликало шквал осуду з боку дизайнерів і політичних коментаторів, багато з яких розцінили цей маркетинговий хід інституту кольору як брутальну нечутливість або навіть ворожий акт.

“Коли біла перевага знову голосно заявляє про себе в національному керівництві та політиці, проголошення “білого” символічним кольором року виглядає болісно несприйнятливим”, — сказав дизайнер ЛГБТ-спільноти Метью Будро. Кореспондент Vanity Fair Хосе Кріалес-Унзуета додав: “Після року зусиль адміністрації Трампа і корпорацій зі згортання програм із забезпечення різноманітності, рівності та інклюзивності, поряд з агресивними заходами по боротьбі з імміграцією, звучить сміливо, і я б навіть сказав, неадекватно, вимовляти слова “білий — колір 2026 року””. Репортерка Washington Post Рейчел Курзіус також засумнівалася в мудрості цього рішення з огляду на те, що це “рік, сповнений новинами про зростання білого націоналізму”.

Залишаючи осторонь правдивість твердження про те, що цей рік ознаменувався неухильним зростанням білого націоналізму, розумна людина може поставити собі запитання: що змушує такі чутливі душі так мучитися через одне слово або пов’язане з ним поняття?


Важливо

Pantone оголосив колір 2026 року: що він символізує


Відповідь полягає в тому, що це покоління і демографічна група людей — заможні, середній клас, західні ліберали — які останні десять і більше років провели, загрузнувши в ідеологічному болоті гіперлібералізму. Це клас, який постійно чув і нескінченно повторював один одному слово “білий” винятково в негативному контексті. Воно незмінно і неминуче використовується перед такими словами, як “привілей”, “колоніалізм”, “пригноблення” чи “расизм”. Дійсно, це слово відіграє центральну роль в ідеології та демонології самого гіперлібералізму. Один з основних, перевернутих з ніг на голову принципів wokery полягає в тому, що білі люди не можуть не бути поганими, звідси й один з улюблених зневажливих виразів: “білизна”. Таким чином, немає нічого більш провокативного для розуму гіпербдительних гіперлібералів, ніж використання слова “білий” у будь-якому контексті, який не є явно демонізуючим. Вони так довго занурювалися у свій власний світ і езотеричні мовні коди, що більше не визнають, що білий може бути просто кольором (або навіть не кольором, строго кажучи).

Бідна стара Pantone. Корпорація помилково вважала, що відтінок — це всього лише відтінок. Її віце-президент Лорі Прессман наполягає, що це рішення не мало жодного стосунку до пігментації шкіри.

Однак для демографічної групи, світогляд якої значною мірою ґрунтується на ідеології “пробудження”, нічого не буває простим. Цей спосіб мислення сягає корінням, серед іншого, у семіотичну школу, започатковану Роланом Бартом, що вбачає смисл і значення в усіх нешкідливих символах і культурних явищах, а також у параноїдальну філософію, яка походить від Фуко, що повсюдно вбачає невидимі та зловмисні структури влади. І ці люди параноїдальні. Вони бачать злі наміри там, де їх немає, тому що стали одержимими й замкнутими.

“Вибір кольору не існує у вакуумі — він відображає, хто був у кімнаті, чиї точки зору були упущені і які повідомлення ненавмисно посилюються”, — каже Будро. Така реакція — чиста “просвітленість”. Ніщо не існує у вакуумі, ніщо не може бути невинним або нейтральним. Усе відображає підсвідомі — і за замовчуванням недостовірні — наміри інших.

Якщо білий колір і має якесь “значення”, то воно повністю залежить від культурного контексту та погляду спостерігача. Для нас, жителів Заходу, він історично символізує чистоту. У Китаї він традиційно асоціюється зі смертю. Однак для певної групи сучасного населення, чиї розумові здібності були вражені сучасною ідеологією, білий колір означає перевагу білої раси. Ну хто б сумнівався.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело


Важливо

Pantone назвав головний колір 2025 року — як додати Mocha Mousse у гардероб?

Pantone назвав головний колір 2025 року — як додати Mocha Mousse у гардероб?



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.