Connect with us

Війна

Пам’яті стрільця зенітно-ракетного взводу, сержанта Сергія Жука (позивний «Прол»)

Published

on


Виходив із найзапекліших боїв і рятував життя побратимів

«Він був не народжений для війни. Для чого завгодно, але точно не для цього. Бо я чітко знаю, що свого сина я народжувала не воювати. Підкорювати світ – так, бути вільною людиною – так. Але у 2022 він зробив свій вибір і пішов на фронт добровольцем. Спершу тут, у Вінниці, пішов у військкомат. Його завернули, сказали, що не підходить. І тоді Сергій пішов через Київ. Там на базі тероборони формувався полк «ССО Азов» (пізніше перетворений на Третю штурмову бригаду. – ред.). Він пройшов відбір. Дякуючи йому і таким, як мій син, Україна встояла як держава, і ця російська чума не поглинула нас», – каже мама героя Ірина Жук.

Вона розповідає, що Сергій з дитинства любив читати. Спочатку були дитячі енциклопедії, давньогрецька та давньоримська міфологія, а коли підріс, перейшов на фантастику. Читав Лема, Стругацьких, Желязни, Бредбері, Герберта та Оруела. Він навіть позивний узяв собі з Оруелового роману «1984» – «Прол».

До великої війни вінничанин Сергій Жук жив звичайним життям. Спочатку навчався у школі, потім у технічному ліцеї, а згодом – у Вінницькому технічному коледжі. Вищу освіту здобув у місцевому аграрному університеті. Працював у Вінниці в компанії «BEZBRENDU». У 2022 році планував поїхати на роботу за кордон. Та заледве йому виповнилось 25, як розпочалося повномасштабне вторгнення…

Його фронтова біографія пролягала найгарячішими ділянками, серед яких Херсон, Запоріжжя, Кліщіївка, Бахмут та Андріївка.

«Спершу Сергій був зв’язківцем. І він справді міг бути поближче до штабу, до керівництва. Але цього не захотів. Хотів бути корисним і бути там, де найбільш потрібно. Він взагалі ніколи не відсиджувався і не ховався. А відтак майже до останнього був штурмовиком і кулеметником. Коли через хворобу мені дали інвалідність, я йому казала: «Сину, ти можеш «списатися», у тебе є така можливість». Він відповів: «Не потрібно мене шантажувати хворобою, це нечесно», – ділиться Ірина.

Розповідає, що побратими поважали її сина: «Вони згадують, що коли Сергій уже був сержантом і командував, то вони були певні, що в них все буде добре. Кажуть, що він умів швидко орієнтуватися, добре і правильно оцінював ситуацію, давав зрозумілі накази. Завжди захищав своїх і не боявся керівництва. Він був за хлопців і робив усе для хлопців».

Ще один побратим розповідав їй, що Сергій Жук був професіоналом, який виходив з найгарячіших боїв. Якось загарбники намагалися штурмувати наші позиції, і ті штурми  довелося відбивати 16 разів за ніч! Тоді хлопцями командував Сергій. Як досвідчений воїн він знав, що кому потрібно робити, і тим самим зберігав життя побратимів. А під час перших боїв в Бахмуті він стріляв по ворогах із кулемета, поки не оглух… Також Сергій навчив багато кулеметників, передавав їм досвід і тренувався з ними.

«Один із його перших боїв у 2022 році був у Запорізькій області. Він брав участь у штурмі населеного пункту, і його рота змогла зробити те, що не змогли інші. Після низки штурмів Білецький дозволив їм носити шеврон «ССО Азов».

Взагалі тоді, у 2022 році, підрозділ Сергія стояв проти вагнерівців. У Бахмуті він зі своїм взводом добу відбивав штурм ПВК «Вагнер», і ворог мав сильні втрати», – каже Ірина Жук.

А на початку 2023 року була Кліщіївка. Сергій брав участь у зачистці передових ворожих позицій. Пізніше росіяни взяли цей населений пункт у кільце. Сергій із хлопцями був в оточенні тиждень, потім проривалися з боєм. Трохи згодом він утримував позиції на околицях населеного пункту. А коли поранили командира відділення, взяв командування групою на себе. Після щільного артилерійського обстрілу добовий штурм вагнерівців успішно відбили.

«Сергій був усюди, де була його Третя штурмова, зокрема, в Авдіївці. Один із побратимів згадує, як Сергій із трьома бійцями зайшов на позиції. Тоді стояла задача зайняти оборону й дати можливість вийти дружнім бригадам», – розповідає мама захисника.

Після Авдіївки була Орлівка, і там Сергій Жук отримав серйозне поранення. Не долікувавшись, він повернувся на фронт. За станом здоров’я він міг демобілізуватися. Натомість іще півтора року ходив на бойові завдання.

Один із таких виходів був у жовтні 2024 року у Луганській області. Тоді нашим захисникам довелося тримати оборону опорних пунктів і відбивати сильні атаки ворога. Сергій зміг правильно поставити завдання з оборони і мінування території, а ще – підтримати моральний дух побратимів і забезпечити їх необхідним. Завдяки цьому позиції вони втримали і закріпилися там.

«Більше того, він пізніше особисто розвідував територію віддалік від наших позицій, щоб отримати корисну інформацію. Як результат, зміг принести російські документи і телефон, з якого наші дістали інформацію про маршрути і точки вивантаження орків», – каже Ірина.

Останнім часом він уже не штурмував позиції, адже служив у зенітно-ракетному взводі, займався дронами та БпЛА.

Сергій Жук був гідним воїном і мав багато нагород: «Золотий хрест», Орден «За мужність» ІІІ ступеня, медаль «За поранення». Має кілька бригадних відзнак – «За ближній бій», «За особисту хоробрість в бою» і військові коїни.

Він не розповідав матері, за що його представляли до нагород. Казав, що його головна мета – щоб усі хлопці повертались живими додому. І завжди говорив, що є достойніші цих нагород.

Бригадними нагородами він пишався найбільше – відзнакою, шевронами і коїном, який отримав влітку. Бо найбільш важливим для нього було визнання від тих, з ким він воює.

«Орден «За мужність» у серпні 2023 року Сергію вручав Президент Володимир Зеленський. Тоді його викликали і сказали, що треба їхати, але куди – не сказали. Після нагородження – одразу на нуль, виконувати бойове завдання», – розповідає жінка.

Ще однією життєвою нагородою стало для Сергія Жука його кохання – Вікторія. Вони одружилися у грудні 2022-го, коли Сергій прийшов у відпустку.

«Вони з Вікторією пішли і розписалися. Без святкувань і без білої сукні. У мене тоді аж мурахи по шкірі бігали – ситуація, як в страшному кіно про війну. Цього року Вікторія теж уклала контракт, вона бойовий медик у Силах безпілотних систем», – розповідає мати Сергія.

Вона каже, що її син не був мрійником, бо вважав, що мрії – це щось нездійсненне. У нього замість мрій були плани, бо він вірив, що здійсниться усе, чого він хоче. А хотів він після війни зустрітися з усіма своїми хлопцями, провідати всіх загиблих. Обговорював із дружиною Вікою, що куплять будиночок десь на природі і заведуть собаку. А ще вони хотіли мати спільний бізнес, подорожувати і просто жити звичайним цивільним життям.

Але 27 листопада 2025 р. при виконанні бойового завдання біля села Степове Ізюмського району Харківської області Сергій Жук загинув.

«Наступного дня він мав повертатися з виходу. А того дня я подумала, що щось довго від нього немає звісточки. І написала йому у Вотсап: «Привіт. Як ти?». Але це повідомлення не було доставлене. Я дивилася на ту одну галочку під повідомленням і заспокоювала себе, що він просто не має часу на відповідь. Та в неділю, 30 листопада, прийшли з ТЦК», –  згадує Ірина.

Сергію Жуку назавжди залишилося 28 років. Вінниця прощалася із ним 4 грудня. На похороні його командир поклав на труну ще одну відзнаку – «Хрест хоробрих». А також шеврон із Молитвою українського націоналіста. На ньому напис: «Здобудеш Українську державу». Цю Молитву побратими виголосили на прощанні.

Героя поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Пам’ять і шана Герою!

Світлини з родинного архіву, надані Іриною Жук



Джерело

Війна

Дані розвідки свідчать про поглиблення кризи з пальним та воєнною логістикою у Криму

Published

on



Служба зовнішньої розвідки здобула матеріали, що свідчать про фактично щоденне поглиблення кризи з пальним, воєнною логістикою та управлінням в Криму, а також про збільшення рівня тривожності серед російського населення.

Про це Президент Володимир Зеленський повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.

“Важливі здобутки нашої розвідки по ситуації в Криму та на інших наших територіях, які зараз перебувають під російською окупацією. Служба зовнішньої розвідки України здобула матеріали, які свідчать про фактично щоденне поглиблення кризи з пальним, воєнною логістикою та управлінням в Криму”, – написав він.

Зеленський зауважив, що російська окупаційна адміністрація доволі чітко та недвозначно визнає неможливість розв’язати проблеми, що були створені українськими “санкціями середньої дальності” проти окупанта, а також виконанням плану “далекобійних санкцій” передусім щодо російської нафтопереробки. За словами Президента, аналогічна ситуація розгортається і в інших російських регіонах.

“Отримали також внутрішню російську документацію щодо оцінки настроїв громадян держави-агресора. Наразі рівень тривожності росіян вже вищий, ніж під час нашої Курської операції, а саме більш ніж 50%. Вже 66% росіян вважають складним своє фінансове становище. Більш ніж 80% росіян вважають неминучою масштабну економічну кризу в Росії. Абсолютно прозорі показники, які відображають провал путінської воєнної політики”, – повідомив глава держави.

Читайте також: Засоби ППО, нафтобаза, підстанції й ТЕС: «Мадяр» показав ураження у Криму нових цілей

Як повідомляв Укрінформ, 25 червня Зеленський підтвердив ураження нафтобази “Полтавська” у Краснодарському регіоні РФ та двох НПЗ в Уфі – “Башнефть-Уфанефтехим” і “Башнефть-Новойл”.

Фото: ОП



Джерело

Continue Reading

Війна

Генштаб уточнив результати ударів по Центру космічного зв’язку «Владімір» та Оренбурзькому ГПЗ

Published

on


Генеральний штаб Збройних сил України уточнив результати уражень Центру космічного зв’язку “Владімір” у районі Гусь-Хрустального Владімірської області РФ та Оренбурзького газопереробного заводу.

Як передає Укрінформ, про це Генштаб повідомив у Фейсбуці.

У ході аналізу даних підтверджені результати ураження у ніч на 22 червня підрозділами Сил оборони ЦКС “Владімір”.

Так, критично ушкоджені головна антена комплексу (25-метрова параболічна антена) та антена на даху Головного апаратно-програмного комплексу.

Суттєво ушкоджена і центральна частина будівлі Головного апаратно-програмного комплексу, де, зокрема розташовані зали супутникових модемів і мультиплексорів, а також центральний комутаційний вузол, до якого сходяться волоконно-оптичні лінії зв’язку з іншими космічними центрами.

Також критично ушкоджена будівля Апаратно-технічного корпусу №1, в якому розташовані передавальний та приймальний комплекси, центральна комутаційна кабельних трас антенних постів центру й обладнання для охолодження передавачів і електроніки головної антени комплексу.

Читайте також: Нафтобаза у Росії, три мости і дві РЛС у Криму: Генштаб повідомив про удари по ворожих цілях

Окрім того, в результаті ураження 24 червня Оренбурзького газопереробного заводу підтверджене пошкодження чотирьох установок переробки газу. Виробничий процес на підприємстві призупинили.

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський підтвердив ураження нафтобази “Полтавська” у Краснодарському краї і двох нафтопереробних заводів в Уфі – “Башнафта-Уфанафтохім” і “Башнафта-Новойл”.

Фото ілюстративне



Джерело

Continue Reading

Війна

Загибель саперів в Україні: норвезька організація призупинила роботу після удару “Іскандера”

Published

on



Норвезька міжнародна гуманітарна організація Norwegian People’s Aid (NPA) тимчасово призупинила всі роботи з розмінування українських територій після загибелі двох своїх співробітників.

Трагедія сталася напередодні, приблизно о 12:50, коли російські військові завдали удару по Новопетрівці Високопольської громади у Херсонській області, повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Прокудінов.

24-річний співробітник NPA помер на місці, а за життя його 25-річного колеги лікарі боролися до останнього, але поранення виявилися несумісними з життям.

Ще четверо людей отримали поранення середньої тяжкості. Усім їм надано медичну допомогу, і їхнє життя поза небезпекою.

І загиблі, і поранені — громадяни України.

Військова влада Херсона повідомляє через українські ЗМІ, що в будівлю “Норвезької народної допомоги” влучила російська ракета “Іскандер-М”. Організація досі перевіряє цю інформацію та точні обставини обстрілу.

У Norwegian People’s Aid заявили про своє рішення призупинити роботи з розмінування, щоб захистити своїх співробітників.

“Це жахливо. Мої думки з родинами та близькими постраждалих. Зараз наш головний пріоритет — подбати про них, про поранених та про інших наших співробітників як в Україні, так і тут, вдома. Усі ми глибоко вражені тим, що сталося”, — сказав генеральний секретар Раймонд Йохансен.

За його словами, ця атака свідчить про те, наскільки небезпечно бути гуманітарним працівником в умовах війни та конфлікту.

“На жаль, це частина вкрай тривожної тенденції: гуманітарні організації, подібні до нашої, захищені міжнародним правом, але дедалі частіше стають мішенню для нападів. Зрештою, це позначається на цивільному населенні, яке залежить від нашої допомоги”, — наголосив він.

Діяльність організації Norwegian People’s Aid в Україні: що відомо

Норвезька організація “Народна допомога” (Norwegian People’s Aid) реалізує свою програму в Україні з 2022 року і є однією з десяти найбільших гуманітарних організацій країни.

Вона займається розмінуванням та знешкодженням вибухонебезпечних залишків війни, захистом і підготовкою цивільного населення в зонах конфліктів, забезпеченням продовольчої безпеки, а також запобіганням та боротьбою із сексуальним та гендерним насильством.

В Україні в організації Norwegian People’s Aid працює 475 співробітників.

Масштаби мінного забруднення України

Після початку великої війни з Росією Україна зіткнулася з масштабною проблемою мінного забруднення, яке охоплює значну частину території країни. За оцінками фахівців, повне розмінування може зайняти не менше 10 років, навіть за умови постійної міжнародної допомоги та активної роботи саперів. Приблизно 23–25 % території України можуть бути забруднені мінами або нерозірваними боєприпасами, що відповідає площі Греції.

Раніше керівник Херсонської міської військової адміністрації Ярослав Шанько розповідав, що російські війська продовжують активно дистанційно мінувати Херсон та населені пункти громади.

Нещодавно подібну практику окупантів зафіксували й у Чернігівській області.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.