Connect with us

Суспільство

Максим Ілюхін, співкерівник державної освітньої екосистеми «Мрія»

Published

on



Про державну освітню екосистему «Мрія» українські вчителі, школярі та їхні батьки дізналися 1 вересня 2023 року, коли її презентував Президент України Володимир Зеленський. У режимі тестування проєкт працював із 2024-го, а вже минулого року до нього почали приєднуватися школи по всій країні. Учителі можуть за допомогою «Мрії» складати розклад занять, батьки – слідкувати за оцінками дітей, отримувати корисні поради зі взаємодії з дітьми та зворотний зв’язок від школи, а школярі – мати доступ до різноманітної інформації: як навчальної, так і для позашкільного життя.

Чим «Мрія» відрізняється від схожих проєктів, якими користуються школи, про мотивацію вчитися, амбітні плани на майбутнє та роботу в умовах знеструмлення Укрінформ поговорив із співкерівником державної освітньої екосистеми «Мрія» Максимом Ілюхіним.

«МРІЯ» – ЦЕ НЕ ЖУРНАЛ-ЩОДЕННИК, А ІНФРАСТРУКТУРНЕ РІШЕННЯ ДЛЯ ПЕРЕХОДУ ШКІЛ У ЦИФРУ

– Пане Максиме, що таке екосистема «Мрія»?

– Якщо ми говоримо про екосистему, то вона складається з кількох компонентів. Це, зокрема, мобільний застосунок і вебпортал для школи, умовно кажучи, дві частини однієї системи. Якщо ми говоримо про екосистему, одне із завдань «Мрії» – покриття усіх ланок освіти. Тобто і дошкілля, і школи, і університети, і професійно-технічні заклади освіти. Тому, коли ми говоримо про екосистему, то передбачаємо, що «Мрія» – це сукупність продуктів, які можуть покривати різні ланки освіти.

– Які сервіси отримують школи, що під’єднуються до «Мрії»?

– Перші сервіси – це функціонал: щоденник, розклад, журнали для вчителів, бібліотека контенту. Тепер ми її доповнюємо новими контентними елементами. Для дітей є «Мрія ID» – аналог учнівського квитка в електронній формі.

Також у «Мрії» є окремий вебпортал для шкіл. Тут освітяни можуть швидко планувати уроки, вести журнали та звітність, формувати розклад і виставляти підсумкові оцінки.

Для дітей і батьків – тільки застосунок. На сьогодні поширення мобільних телефонів дуже велике, майже у всіх дітей є смартфони. Може, крім початкової школи, але в наймолодших класах батькам не так важливо відслідковувати освітній процес, залученість в аналіз освітнього процесу менша, ніж у середній і старшій школах.

Основні первинні функції пов’язані якраз із журналами та щоденниками, але додатково це контент, модуль чатів, який у нас написаний на основі протоколу Signal. Це убезпечує процес обміну інформації між батьками і вчителями, між дітьми і вчителями тощо.

Поступово ми допрацювали наявний функціонал, тож починаємо запускати великі оновлення.

Скоро діти зможуть за виконання у «Мрії» певних, повʼязаних із навчанням, завдань отримувати «мрійки» – це внутрішня валюта. І «мрійки» вони зможуть обмінювати на справжні бонуси в нас у крамничці. Наприклад, на квитки в кіно чи доступ до різноманітних онлайн-курсів або репетиторів.

– Призи, квитки чи курси має хтось забезпечити…

– Тому ми активно працюємо з українським бізнесом, розповідаємо, що в нас планується певний запуск, питаємо, чи бачать вони себе у проєкті. Тепер фактично всі наші партнери долучаються на благодійних засадах. Вони розуміють, що насправді інвестують у майбутнє нашої країни, бо це, зокрема, пов’язано з мотивацією дітей вчитися. Це досить непростий процес технічно, тому що треба коректно порахувати економіку.

Водночас це складний нормативний процес. Коли говоримо про розроблення державних продуктів, дуже багато регуляцій впливають на те, що ви можете робити, а що ні. Тож нам, щоб, умовно, видати дитині «приз», потрібне певне нормативне підґрунтя для цього. Тому в нас ідуть паралельно технічний і юридичний процеси. Потрібні зміни в постанову Кабінету Міністрів.

– Ви зазначили, що «Мрія» пропонує електронні щоденники та журнали, розклад занять. Наскільки я знаю, таких ініціатив – платформ, що мають подібні до цих електронні сервіси для школи, в Україні десь півтора десятка. Наприклад, «Єдина школа», платформа Human, інші. Чим «Мрія» відрізняється від них?

«Мрія» – безоплатна, доступна кожній школі як інфраструктурне рішення від держави

– Насамперед «Мрія» – це державна освітня екосистема. Ми говоримо про наявність певного державного продукту, який може бути безплатно наданий школам, і це важливий складник, бо не всі школи можуть собі дозволити використання платних, комерційних систем. Гравці на ринку рухаються за правилами бізнесу. У них можуть бути абонплати за користування системою. Якщо ж говорити про «Мрію», вона безоплатна: і тепер, і в перспективі.

Це одна з важливих причин, чому «Мрія» взагалі з’явилася. Водночас «Мрія» – не лише журнал та електронний щоденник. Це екосистема, яка ширша і з погляду своїх модулів, і з погляду завдань, які вона хоче виконувати. Тому, якщо говорити про рішення, що є на ринку, вони переважно зосереджені на принципі журнал-щоденник, мають додаткові модулі у вигляді якихось комунікаційних елементів тощо.

По-перше, «Мрія» – інфраструктурне рішення, яке дає змогу будь-якій школі перейти в цифру без потреби шукати гравця на ринку, щось оплачувати та ін.

По-друге, ми розширюємо освітні можливості у результаті додавання нових елементів. Наприклад, у нас є блок контенту. Він складається з контенту, який ми самі розробили, плюс контент від партнерів. Наприклад, «Куншт», Happy Paw, JustSchool, Українська волонтерська служба та «Дія.Освіта». У нас є окремо бібліотека контенту для дітей, для батьків, а ще – освітнього контенту для вчителів – для уроків і їх розвитку як освітян.

Зокрема, у «Мрії» діти можуть подивитися освітній контент про дизайн, програмування, професії та ін.

Отже, якщо говорити про рішення, що на ринку, то вони є насамперед комерційними варіантами таких систем. «Мрія» – безоплатна, доступна кожній школі як інфраструктурне рішення від держави.

НАМАГАЄМОСЯ УНІФІКУВАТИ РІЗНІ ПРОДУКТИ У «МРІЇ», ЩОБ УЧИТЕЛЯМ БУЛО ЗРУЧНО

– У нас вже є платформа з освітнім контентом – Всеукраїнська школа онлайн, низка ресурсів для вчителів, де вони можуть брати матеріали для уроків. Чи не вийде так, що все це буде множитися і заплутувати учнів і вчителів, особливо тих, хто не дуже володіє цифровими технологіями?

Одна з наших великих новинок – генератор тестів на основі ШІ

– Ми із цим працюємо, і для нашої команди це питання дуже важливе. Я часто говорю, що COVID дав один плюс: через карантин багато вчителів навчилося проводити уроки онлайн, користуватися зумом, узагалі взаємодіяти онлайн.

Тому, коли ми починали впроваджувати «Мрію», дуже переймалися рівнем цифрової грамотності. Але в реальності бачимо, що вчителі дуже інтенсивно і швидко навчаються працювати зі системою.

Ми намагаємося уніфікувати всі потрібні освітянам інструменти в одному місці. Наприклад, Всеукраїнська школа онлайн інтегрована з «Мрією». Тобто вчителі можуть переглядати цей контент у нашій екосистемі.

Одна з наших великих новинок – генератор тестів на основі ШІ. Восени ми провели пілотування в 10 школах і тепер масштабували його на 150 шкіл.

Це модуль, який дає змогу освітянам за вибраними підручниками й навчальними програмами або за своїми власними матеріалами, наприклад, за презентаціями чи підготовленими doc-файлами для дітей згенерувати тести для перевірки знань.

Для створення тестів учителі зазвичай користуються різними інструментами – скажімо, Google Forms. Але перед цим їм потрібно самостійно продумати структуру тесту: сформулювати запитання, варіанти відповідей і логіку оцінювання. Є ресурси, де вчителі збирають якусь інформацію, шукають в інтернеті, потім цю інформацію трансформують у тест. Це три великі кроки, які треба зробити.

Ми намагаємося це уніфікувати в одному місці, щоб учителі, вибравши потрібний підручник чи навчальну програму, могли швидко згенерувати тест просто в «Мрії», там само дати його дітям й отримати перевірку їхніх знань. Крім того, «Мрія» аналізує результати та рекомендує оцінки за виконані тести.

Отже, ми намагаємося уніфікувати різні типи продуктів усередині «Мрії», щоб учителям було зручно. Важливо, що освітяни, які взяли участь у пілотуванні, високо оцінюють генератор тестів.

– І які вже результати? Скільки шкіл користується «Мрією», учителі, батьки дають вам зворотний зв’язок?

В освітній екосистемі «Мрія» тепер працює 2940 шкіл, це майже 25% усіх шкіл в Україні

– Ми постійно проводимо опитування, дослідження з користувачами, бо працюємо як продуктова IT-компанія. Ці наші дослідження – неперервний цикл, щоб планувати, розробляти новий функціонал, збирати відгуки. Окремо в нас є канал підтримки, куди користувачі звертаються з проблемами, ми ці проблеми категоризуємо, розглядаємо і вирішуємо, як рухатися далі.

Активно ми почали набирати школи перед 1 вересня 2025 року. А ще раніше в нас був «пілот» за участі 40 шкіл, які «узяли на себе основний удар» у контексті того, що якісь речі працювали не зовсім так, як вони очікували.

Тому ми намагалися на основі інформації, яку зібрали із цього «пілоту», уникнути основних проблем уже на етапі масштабування на велику кількість шкіл. Усього уникнути не вдалося. Але ми не кидаємо школи сам на сам з екосистемою.

Ще з минулого літа ми почали активно навчати школи. У нас є клієнтські команди, команда впровадження, проводяться навчальні сесії для вчителів, адміністраторів шкіл, як масові, так і індивідуальні. По-різному, але ми вчимо їх користуватися «Мрією». І дуже багато змін драйвиться користувачами, які з нами взаємодіють.

Якщо говорити про результати, в освітній екосистемі «Мрія» тепер працює 2940 шкіл. Це майже 25% усіх шкіл в Україні. У нас більше ніж 100 млн виставлених оцінок.

Якщо говорити про зворотний зв’язок, то користувачам дуже сподобалася функція автовиставлення оцінок. Тобто система пропонує оцінки, які рахує сама за формулою, і вчителі можуть просто підтвердити їх. Не треба самотужки зводити, рахувати, тож можна дуже швидко поставити оцінки. Були ситуації, коли за тиждень саме за допомогою автовиставлення було внесено близько 70% оцінок, це приблизно 1,5 млн оцінок на тиждень.

Вважаємо, що історія з автовиставленням оцінок дуже круто спрацювала і показує, що ми намагаємося зробити для вчителів. Наше основне завдання – зробити так, щоб учителі витрачали мінімум часу на бюрократичні, операційні процеси й насамперед взаємодіяли з дітьми. Тобто ми хочемо зменшити навантаження й дати їм змогу ефективно навчати дітей.

І ми не збираємося зупинятись. Чи припускалися ми помилок? Так, не раз, не двічі, а багато, бо це великий живий продукт. Те, що планувалося напочатку, і те, як потім це реально використовується, може відрізнятися одне від одного.

Ми таке помітили, наприклад, у роботі з журналами. Хотіли, щоб учителі не просто вводили з клавіатури якісь значення, тому зробили так, що для того, щоб виставити оцінку, треба клікнути на «комірчинку» у журналі. З’являється спливне вікно, у якому вчитель обирає оцінку, групу результатів і додає її.

Ми думали, що це буде дуже зручно і прибере багато неправильних дій, які можна зробити випадково. А на практиці з’ясувалося, що це не зручно. Учителі сказали нам, що їм зручніше виставляти оцінки з клавіатури. І ми змінили це.

Для нас важливо чути користувачів, тож намагаємося знайти їхні потреби й максимально зробити так, щоб їм було зручно. Якщо вчителі масово жаліються на незручність, це для нас сигнал подумати – а як треба зробити?

– Мої знайомі вчителі розповідали, що спочатку їхні школи під’єднували до однієї системи, а потім, коли вони до неї звикли, переводили на інші. І ці переналаштування створюють незручності. Питання – чи буде «Мрія» обов’язковою для всіх шкіл? Адже, згідно зі законом про освіту, школи мають організаційну автономію.

– «Мрія» не буде обов’язковою для всіх шкіл, бо ми йдемо шляхом інтеграції. У нас немає завдання зробити так, щоб кожна школа була під’єднана до «Мрії». У нас є завдання, щоб кожна школа, яка хоче використовувати цифрову систему, мала доступ до якісного державного рішення, що можна швидко розгорнути в будь-якому державному закладі освіти.

Водночас ми багато працюємо з органами місцевого самоврядування, з управліннями освіти громад, щоб максимально поширювати інформацію про можливості екосистеми, щоб школа ухвалювала рішення відповідно до цього. Тому що, як ви правильно зазначили, у нас є освітня автономія, і нам важливо, щоб ми були на ринку разом з іншими гравцями.

Тому ми пішли шляхом інтеграції, у нас є відкритий API (програмний інтерфейс для обміну даними між різними додатками, – ред.), до якого можуть приєднатися інші освітні інформаційні системи (ОІС). Наприклад, ми згадували сьогодні Human. Human уже приєднаний, у нас іде синхронний обмін даними. Умовно, школа може залишатися в системі Human, а батьки в цій школі можуть установити застосунок «Мрії» та бачити там оцінки дитини.

У нас немає завдання зробити так, щоб «Мрія» була скрізь. Наше завдання – щоб «Мрія» була доступна тим, кому вона потрібна.

– Як ви зберігаєте інформацію?

– «Мрія» не має власних баз даних, не зберігає інформацію. Є основний освітній реєстр АІКОМ. І «Мрія» з АІКОМ постійно обмінюється даними. Ми беремо звідти відомості про учнів, учителів, про те, до яких класів належать ці учні… І також передаємо в АІКОМ дані про те, що вчителі роблять у «Мрії». Наприклад, виставляють оцінки. Тобто «Мрія» даних не зберігає, але вона – як вітрина, що відображає і віддає дані в державний освітній реєстр.

– Тепер у всій країні складна ситуація з електрикою. А цифрові ресурси без неї не працюють…

– Ми із цим теж стикаємося, це впливає на нашу роботу. У нас є клієнтські команди, зокрема команда впровадження, які напряму працюють зі школами. От, наприклад, частина нашої команди впровадження у Дніпрі тепер не може нормально працювати, скільки б ми не виділяли павербанків, старлінків, усе це має обмежений час дії через знеструмлення. І коли електрики нема декілька діб, то, на жаль, працювати в цифровому розрізі дуже важко.

На жаль, «Мрія» не може працювати офлайн, бо ми залежимо від реєстру. Якщо в нас немає взаємодії з освітнім реєстром, «Мрія» не відображає й не підтягує даних. Намагаємося зробити так, щоб навіть за поганого інтернету «Мрія» могла виконати основні операції, щоб учителі використовували журнал, виставляли оцінки, ставили «енки» та ін.

ВЕСЬ НАВЧАЛЬНИЙ КОНТЕНТ У «МРІЇ» ПРОХОДИТЬ ПЕРЕВІРКУ

– Ви згадували, що у «Мрії» є бібліотека для дітей, а чи є там електронні підручники?

– Поки що ні, але в перспективі плануємо. Якщо говорити про контент для дітей, у нас це відеоконтент на різні теми – розвивальний, про професії. Наприклад, про те, хто такі DevOps, що таке бути дизайнером чи дизайнеркою. Є контент, пов’язаний із робітничими професіями: що роблять майстри-плиточники, шеф-кухарі, пекарі, оператори автоматичної лінії виробництва або кравці. А також Нафтогаз і Київстар планують створити контент для «Мрії» про професії та кар’єрні можливості у своїх галузях.

Багато в нас контенту для загального розвитку залежно від вікової групи: наймолодша, середня і старша школи. Наприклад, для другого класу є відео про те, як хлібина потрапляє на поличку супермаркета, для старшої школи – як стати розробником чи розробницею програмного забезпечення.

Для батьків маємо відеоконтент про взаємодію з дітьми, про виховання, про те, як ставати кращими батьками для своїх дітей.

Для вчителів – контент про те, як ліпше взаємодіяти з учнями та ученицями. Наприклад, серія відео про взаємодію з дитиною після обстрілу, як побудувати навчання з урахуванням тривог тощо. Також є відео, які можна використовувати на заняттях, конкретні теми уроків. І ця база постійно доповнюється.

– А хто створює цей контент і як вирішуються питання авторських прав, гонорарів та іншого?

– Тепер це відбувається на рівні домовленостей із партнерами. Ми не очікуємо, що весь контент має надаватися безплатно – бізнес залишається бізнесом зі своїми цілями й завданнями. Тому з партнерами дотримуємося простої логіки: контент у «Мрії» надається користувачам безоплатно як соціально відповідальна ініціатива. Водночас бізнес розуміє, що це може зацікавити користувачів і стати точкою подальшої взаємодії з аудиторією.

– Чи проходить навчальний, пізнавальний контент, який розміщений у «Мрії», попереднє оцінювання, погодження? У цьому ви взаємодієте, наприклад, із МОН?

– Перед публікуванням весь партнерський контент у «Мрії» перевіряє команда екосистеми. Матеріали проходять валідацію за затвердженими правилами: можемо повернути контент на доопрацювання або попросити забрати чутливі чи некоректні моменти, зокрема ознаки прихованої реклами. Після підтвердження відповідності укладається договір, і контент з’являється у «Мрії».

Водночас навчальні матеріали, які використовуються в освітньому процесі, мають бути погоджені міністерством, містити його гриф. У нас усі матеріали розділені на дві частини: пізнавальні та навчальні.

– Ви сказали, що «Мрія» тепер поєднується з Всеукраїнською школою онлайн. Чи можуть школярі у «Мрії» долучитися до уроків Всеукраїнської школи онлайн, чи такої змоги немає?

– Поки що немає, але ми співпрацюємо з Всеукраїнською школою онлайн, і в нас є плани, щоб саме освітній контент для навчання був доступний у «Мрії», як і підручники. Проте на сьогодні гарячого запиту на те, щоб усі підручники були оцифровані, не бачимо. Це точно зручно, і, ймовірно, буде наступним етапом розвитку бібліотеки.

Ми, хоч і є продуктом Міністерства цифрової трансформації, як державна освітня екосистема все одно працюємо з наявною інфраструктурою і взаємодіємо з МОН, Інститутом модернізації змісту освіти, Інститутом освітньої аналітики, командою, яка працює з AIKOM, щоб краще розуміти і правильніше заходити у процес інтеграції.

До того ж у МОН також відбуваються зміни: формуються нові освітні політики, вносяться зміни в наявні. Це все впливає на освітній процес, на те, яким, наприклад, є документообіг. Тому ми з МОН дуже тісно взаємодіємо, щоб відстежувати ці зміни і швидко адаптувати екосистему до них.

Звісно, у нас є такі плани (розміщення у «Мрії» електронних версій підручників, – ред.), просто питання підручників ще не постало як критичне, з яким ми, наприклад, ідемо в розроблення цього року.

– А що планується у 2026-му?

– Цього року плануємо розробляти дошкільну «Мрію» і пілотувати її. Цей блок має абсолютно інший, окремий функціонал. Це конспекти дня для вихователів у садочку, інформація для батьків про те, що відбувалося з дитиною в садочку протягом дня.

Це цифровий продукт, який дає змогу садочкові вести адміністративний процес, облікувати дітей, подавати відповідні звіти, організовувати освітній процес для вихователів. Ми плануємо провести пілотний проєкт укінці весни – на початку літа. У ньому візьме участь майже 40 закладів дошкільної освіти, триватиме кілька місяців. А після цього будемо масштабуватися на більшу кількість садочків.

Якщо говорити про вищу освіту, то це лише плани. Але цей блок точно відрізнятиметься від школи і дошкілля. Це величезне поле для дослідження – деканати, студентське самоврядування… Треба визначитися із чого почати.

Тобто ми хочемо масштабуватися на всі ланки освіти. Також у стратегічних планах передбачаємо, що для органів управління освітою і департаментів освіти громад буде окремий невеликий інтерфейс, де вони зможуть бачити зведену аналітичну інформацію. Ми чуємо цей запит від них.

Наталія Молчанова

Фото: Євген Котенко / Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут.













Джерело

Суспільство

Цивільні не мають права носити військову форму, за це передбачене покарання

Published

on



Цивільні громадяни не мають права носити військову форму.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство оборони України.

Як ідеться в поясненні Міноборони, камуфляжний одяг в Україні давно вийшов за межі військових частин і став популярним елементом цивільного гардеробу. Проте далеко не всі знають, чим відрізняється військова форма від звичайного мілітарі-стилю.

Перелік категорій громадян з правом носіння військової форми одягу затверджений наказом Міноборони №606 від 20 листопада 2017 року. Він встановлює Правила носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних сил України, Державної служби спеціального транспорту та ліцеїстами військових ліцеїв.

Згідно з цими правилами, вдягати військову форму можуть:

  • військовослужбовці;
  • військовозобов’язані на зборах;
  • резервісти;
  • курсанти та ліцеїсти;
  • звільнені з військової служби в запас або у відставку з наданням права носіння військової форми одягу.

Цивільні громадяни до цього списку не належать і вони не мають права носити військову форму.

Відповідальність за ігнорування цих правил встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Зокрема відповідно до статті 186-8 кодексу, носіння військової форми із шевронами ЗСУ або інших військових формувань особами, які не мають на це права, – карається попередженням або штрафом від 2 550 до 3 400 гривень (з конфіскацією одягу із знаками розрізнення).

За повторне порушення протягом року передбачені штраф від 3 400 до 6 800 гривень або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин (з конфіскацією одягу із знаками розрізнення).

Під час повномасштабної війни камуфляж став звичною частиною гардероба не лише захисників, а й цивільних українців. Проте, аби уникнути штрафів за носіння військової форми, треба розуміти, чим вона відрізняється від одягу мілітарі-стилю, зазначили в Міноборони.

Військовою формою є одяг, який виготовляється у маскувальному малюнку ММ-14 (український піксель), ММ-16Ф (синьо-сірий піксель для ВМС) та інших різноманітних маскувальних малюнках для спеціального одягу для виконання бойових (спеціальних) завдань.

Одяг стилю “мілітарі” – це той, який лише візуально нагадує військовий. Він може мати схожу колірну гаму, але не повинен копіювати статутні камуфляжі, державну символіку, знаки розрізнення ЗСУ або інших військових формувань.

Таким чином, якщо це звичайна цивільна репліка без жодних офіційних військових символів і знаків, такий одяг можна носити цивільним громадянам.

Читайте також: Уряд вніс зміни до правил виїзду військових у закордонні відрядження

Як повідомляв Укрінформ, у Міноборони пояснили, у Міністерстві оборони роз’яснили, як звільненим з російського полону українським захисникам отримати медичну допомогу.



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Війська агресора атакували дронами дитячий садок та маршрутку у Херсоні Анонси

Published

on


На Херсонщині під ударом ворога опинилися дитсадок, маршрутка з пасажирами та літні перехожі. Поки вогонь нищив школи та пошти, прицільні атаки БпЛА скалічили трьох мешканців прямо на вулицях та у власних оселях.

Про це повідомила пресслужба Нацполіції в Херсонській області.

За даними правоохоронців, пошкоджень зазнали багатоповерхівки, приватні будинки, адмінбудівлі, освітні заклади, дитсадок, поштове відділення, транспорт і господарські споруди.

Наслідки атаки у Херсоні. ФОТО: hr.npu.gov.ua

У селі Інженерне FPV-дрон поранив 70-річного чоловіка — він отримав вибухову травму та численні уламкові поранення кінцівок. У Новорайську після обстрілу з реактивних систем залпового вогню постраждав 63-річний місцевий житель: у нього діагностували черепно-мозкову травму, контузію та поранення ноги.

Під вогнем РСЗВ опинилася й Хрещенівка — там пошкоджено адміністративну будівлю, школу, поштове відділення та житлові будинки. В Осокорівці російський дрон атакував чоловіка на мопеді: 70-річного потерпілого госпіталізували з тяжкими травмами, а транспорт знищено.

Наслідки атаки у Херсоні. ФОТО: hr.npu.gov.ua

Внаслідок атак безпілотниками у Нововоронцовці та Дудчанах пошкоджено житлові будинки, у Новорайську — господарську споруду, в Борозенському — автомобіль, а в Зеленівці — склад. Артилерійські обстріли спричинили руйнування будинків у Комишанах та Гаврилівці.

У Дніпровському районі Херсона ударний безпілотник пошкодив три багатоповерхівки, поранено 59-річну жінку. Також окупанти атакували FPV-дроном маршрутний автобус — він згорів, однак пасажири й водій встигли врятуватися.

У Центральному районі міста дрон влучив по території підприємства, пошкодивши гараж. У мікрорайоні Північний ударним БпЛА пошкоджено дитячий садок, а в Корабельному районі — приватний будинок.

Наслідки атаки у Херсоні. ФОТО: hr.npu.gov.ua

На місцях обстрілів працювали екстрені служби, які ліквідовували наслідки атак та фіксували воєнні злочини. Протягом доби правоохоронці опрацювали сотні звернень і відкрили кримінальні провадження за фактами порушення законів і звичаїв війни.

Впродовж 15 квітня у Херсоні внаслідок обстрілів було пошкоджено три багатоповерхові будинки та 12 приватних осель. Внаслідок російської агресії одна людина загинула, ще 13 отримали поранення. Окрім цього, зазнали руйнувань магазин, адміністративна будівля, газопровід, господарські споруди, гараж і цивільні автомобілі. 


Анна Бальчінос



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Одеса 1 квітня 2026 — як відроджується День сміху після війни

Published

on


Гуморина в Одесі.

1 квітня в Одесі традиційно асоціюється з жартами, веселощами та знаною Гумориною. До початку повномасштабної війни це свято збирало тисячі містян і гостей, створюючи святкову, легку атмосферу. Однак останні роки внесли суттєві зміни: масові події відійшли на другий план. Чи доречно проводити такі заходи під час війни і чи слід відновлювати їх після перемоги?

Журналісти опитали одеситів, що для них означає 1 квітня і чи варто повертати Гуморину.

Одеса — столиця гумору

Деякі містяни кажуть, що нині це свято втратило свою актуальність. Через війну багато хто відчуває, що зараз не час для розваг і масових святкувань. Водночас у пам’яті зберігаються теплі згадки про часи, коли місто жило святковим настроєм.

“Ну, зараз я не святкую це свято. Хотілось, як завжди, ми звикли до параду, концертів. До війни ми приходили, дивилися. Звичайно, добрі емоції були”, — каже Оксана.

Одеситка Оксана про Гуморину.

Інші мешканці переконані: після завершення війни такі традиції треба неодмінно відновити. На їхню думку, святкування піднімають настрій і сприяють формуванню позитивного іміджу міста. Одеса завжди вирізнялася особливим гумором і легкою атмосферою.

“Можна, після війни поновити свято. Я особисто участі не брала, але як житель Одеси бачила. Це красиво, яскраво, піднімає настрій і престиж міста. Все-таки Одеса — це гуморне місто”, — говорить Ольга.

Місцева жителька Ольга про святкування.

Гуморина в Одесі

Для багатьох Гуморина — це сімейне свято, пов’язане з дитячими спогадами та спільними розвагами. Воно стало частиною особистих історій і традицій родин. Війна ж змінила життя багатьох: родини роз’єдналися, частина людей виїхала з міста.

“Раніше ходили, у мене ж троє дітей. Весело було, хотілося б, щоб було як раніше. Але зараз дітей немає поруч, внуки маленькі всі поїхали, тому що бомблять. Звісно, хочеться повернути це. Одеса — це ж сміх, це веселість”, — каже Тетяна.

Одеситка Тетяна про війну.

Багато жителів з ностальгією згадують, як раніше святкували 1 квітня: сім’ями приходили на події, переодягалися й брали участь у заходах. І сьогодні вони зберігають надію, що ці традиції повернуться в майбутньому.

“Зараз, звісно, ніхто не святкує. Але як раніше — дуже хочеться. Ми приходили з сім’єю, самі переодягалися, святкували. І зараз теж хотілося б повернути це”, — ділиться Альона.

Місцева жителька Альона про переодягання.

Завершення війни

Є також ті, для кого Гуморина не була частиною особистого досвіду, але вони усвідомлюють її значення як важливої міської традиції. Такі люди вважають, що спочатку потрібно повернутися до миру, а вже потім — до масових розваг.

“Про Гуморину знаю, але ми не з Одеси. Ми хотіли б, щоб війна закінчилася, а потім уже весь гумор”, — зазначає Олександр.

Турист Олександр про закінчення війни.

Для багатьох одеситів 1 квітня залишається символом радості, гумору та міської ідентичності. Незважаючи на те, що сьогодні святкування відійшли на другий план, більшість мешканців сподівається на повернення Гуморини після перемоги — адже для Одеси це не просто свято, а частина її душі.

Раніше повідомлялося, що цьогоріч легендарному українському комедійному проєкту “Маски-шоу” виповнюється 35 років від виходу перших серій на телеекрани. Про сприйняття програми в 90-х, сучасний одеський гумор і питання, чи можливий сміх під час війни, розповів комік і один із засновників “Маски-шоу” Борис Барський.

Також повідомлялося, що Олег Філімонов поділився історією свого шляху в гуморі, розповідаючи, як змінювався його стиль від початку повномасштабної війни, і яку роль Одеса відіграла у формуванні його особливого почуття гумору.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.