Знищення балістичної ракети, що прямувала в бік Туреччини, засобами ППО НАТО не є безпосередньою причиною для застосування статті 5 про взаємну оборону Альянсу, заявив у бесіді з агентством Reuters генеральний секретар організації Марк Рютте 5 березня.

Згідно з цією статтею, напад на одного з членів НАТО розцінюється як напад на весь Альянс і тягне за собою певні заходи у відповідь.

“Ніхто не говорить про статтю 5. Найважливіше те, що наші супротивники вчора побачили, наскільки сильний і пильний НАТО, і, якщо це можливо, ще більш пильний із суботи”, — підкреслив він.

Ще до того, як Туреччина повідомила про ліквідацію іранської ракети, Рютте під час візиту до Північної Македонії назвав Іран “експортером хаосу”, що становить “далекосяжну” небезпеку, і запевнив, що Альянс колективно “захищає кожен дюйм території НАТО, якщо це буде потрібно”.

Він також заявляв, що НАТО підтримує Сполучені Штати в їхніх ударах по Ірану, оскільки країна “близька до того, щоб стати загрозою і для Європи”.

Спроба Ірану атакувати Туреччину стала першим випадком залучення члена НАТО в конфлікт на Близькому Сході.

Хеміш Кіннер, старший аналітик з Близького Сходу і Північної Африки в аналітичній компанії Verisk Maplecroft, сказав CNBC, що напади на Туреччину і британську авіабазу відображають “готовність Ірану розширити те, що він розглядає як екзистенціальну війну за виживання”.

За його словами, ці інциденти ще більше підвищили ставки для регіональної війни, що розширюється, навіть якщо неясно, чи був Іран навмисно націлений на Туреччину. Якщо Тегеран вирішить агресивніше атакувати Туреччину, то, найімовірніше, завдаватиме ударів по американських базах і енергетичній інфраструктурі, “повторюючи іранську тактику в Перській затоці”.

Експерт додав, що Туреччина воліла б не втягуватися у війну проти Ірану, але, ймовірно, розгляне “пряму відповідь”, якщо Іран почне наносити по ній удари.

Зі свого боку Тегеран спростовує інформацію про запуск ракети в бік Туреччини. У Генштабі Збройних сил Ірану заявили, що “Ісламська Республіка поважає суверенітет дружньої Туреччини”.

Нагадаємо, війна в Ірані почалася в ніч на 28 лютого 2026 року. США привели на Близький Схід два авіаносні угруповання і почали, спільно з Ізраїлем, завдавати ударів по військових цілях Тегерана. Уже за кілька годин стало відомо про загибель верховного лідера Алі Хаменеї та військової верхівки.

Водночас Іран почав бити у відповідь по військових базах США по всьому регіону. Під атакою дронів і ракет різних типів опинилися об’єкти в Об’єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії, Кувейті, Катарі, Іраку, Бахрейні.

5 березня ударний іранський дрон вдарив по аеропорту в Нахічевані в Азербайджані.

За даними регіональних урядів, після американо-ізраїльської атаки іранський режим випустив понад 400 балістичних ракет і понад 1000 безпілотників по арабських державах Перської затоки.

При цьому Дональд Трамп, президент США, дав зрозуміти, що налаштований на довгу війну.