Нове дослідження дозволило встановити, звідки походили ці камені. Дослідники з Університету Кертіна та Йоркського університету з’ясували, що три збережені мегаліти були видобуті в Брімхем-Рокс, що розташовані приблизно за 18 кілометрів на захід від Бороубріджа, пише Arkeonews.

“Стріли Диявола” складаються з трьох великих стоячих каменів, вишикуваних у лінію довжиною близько 174 метрів. Найвищий з них сягає майже семи метрів, і цей пам’ятник вважається найвищим збереженим донині доісторичним кам’яним рядом у Великій Британії. Його спорудження зазвичай датують пізнім неолітом або ранньою бронзовою добою, хоча точна дата залишається невизначеною.

Упродовж багатьох років джерелом каменів вважалися скелі Пламптон-Рокс, розташовані приблизно за 13 кілометрів від пам’ятки. Інша гіпотеза припускала, що льодовики могли перенести великі блоки в район Бороубріджа, а доісторичні люди лише вибирали камені, які вже були там.

У новому дослідженні ці гіпотези перевірялися шляхом вивчення крихітних мінеральних зерен усередині каменів. Дослідники проаналізували вікові ознаки циркону та апатиту й порівняли їх із зразками з можливих джерел походження. Мінеральні профілі трьох каменів “Стріл Диявола” показали найбільшу збіжність із Брімхем-Рокс, тоді як збіг із Пламптон-Рокс виявився значно менш ймовірним.

Дослідники також перевірили, чи міг лід перенести ці блоки. Реконструкції руху льодовика в пізньому девенському періоді вказують на те, що лід загалом рухався з північного заходу на південний схід через долину Йорка, що не забезпечує прямого маршруту від Брімхем-Рокс до Бороубріджа.

Геологічна схожість усіх трьох збережених каменів також свідчить про цілеспрямований відбір з одного джерела, а не про випадковий набір льодовикових порід. Отже, докази свідчать на користь транспортування людьми.

Це створює вражаючу картину доісторичного будівництва. Громади мали добути блоки вагою понад 25 тонн, перемістити їх через важкопрохідну місцевість і вертикально встановити на місці пам’ятки.

Брімхем-Рокс, можливо, міг запропонувати не лише відповідний пісковик. У цій місцевості є природні тріщини, які могли полегшити відокремлення великих блоків. Водночас сам ландшафт насичений незвичайними скельними утвореннями. Дослідники припускають, що це могло надати Брімхему культурного чи символічного значення, тобто вибір каменю міг бути пов’язаний із місцем, звідки він походив.

Існують археологічні свідчення того, що ця територія мала важливе значення в доісторичні часи. На пісковику поблизу Брімхем-Рокс виявлено близько 21 знаків у вигляді чашок і кілець, що датуються періодом від пізнього неоліту до бронзової доби. Слабко виражені позначки поблизу “Стріл Диявола” також порівнювали з чашковими знаками, хоча прямий зв’язок між цими двома місцями залишається невизначеним.

Це дослідження також може допомогти з’ясувати, що сталося з каменями, які колись стояли біля пам’ятника, але згодом зникли. Історичні записи свідчать, що “Стріли Диявола” спочатку складалися з більшої кількості каменів.

Мінеральні дані з пам’ятника “Баттл-Крос” та “Пег-Брідж” вказують на те саме геологічне походження, що й збережені мегаліти, що дає підстави припустити: уламки зниклих каменів були повторно використані в пізніших спорудах.

“Стріли Диявола” не були просто набором великих каменів, залишених природою на місці; вони були результатом масштабного будівельного проєкту, який тисячі років тому з’єднав дві частини Йоркширу.

Інші новини науки

Мозаїка, відома під назвою “Муза і філософ”, має висоту близько 10 метрів і ширину 16 метрів, займаючи площу приблизно 160 квадратних метрів. Вона вважається найбільшою античною настінною мозаїкою, відомою в Римі, пише Heritage Daily.

Її композиція нагадує театральний сценічний фон з колонами, архітектурними фасадами та фігурами. Серед них — музи, бородатий філософ та Аполлон.

Мозаїка датується I століттям н. е., що робить її старшою за самі Терми Траяна. Більшу її частину було виявлено під час розкопок у 2011 році, а пізніші роботи дозволили виявити ще одну ділянку, на якій зображено приморські вілли навколо римської гавані. На сцені зображено будівлі, що виходять на набережну, але археологи ще не встановили, чи гавань зображує реальне місце, чи вигаданий римський пейзаж.

Історія цього місця тісно пов’язана з будівництвом Терм Траяна. Гігантський лазневий комплекс імператора Траяна відкрився у 109 році н. е. і займав площу близько 60 000 квадратних метрів.

Спроектований Аполлодором Дамаскським, він містив лазневі зони, а також портики, майданчики для занять спортом, прогулянок та культурних заходів. Частини комплексу були зведені на місці попередніх споруд, пов’язаних з районом Золотого будинку Нерона.

Сама мозаїка була створена до будівництва терм, і археологи не вважають її частиною палацу Нерона. Багато дрібних кам’яних і скляних тессер зникли, ймовірно, тому що їх було знято та використано повторно під час будівництва комплексу Траяна. Розкопки досі тривають, тому повний масштаб цього твору мистецтва ще не встановлено.

У цій же підземній археологічній зоні знаходиться “Розфарбоване місто” — римська фреска I століття площею близько 10 квадратних метрів. Вперше виявлена наприкінці 1990-х років, вона зображує укріплене прибережне місто з висоти пташиного польоту: стіни, вежі, ворота, будівлі, театр і золоті статуї.

Будівлі зображені в перспективі, при цьому деталі, такі як вікна, залишаються видимими. Досі невідомо, чи було це місто засноване на реальному поселенні, чи являло собою вигаданий міський пейзаж. “Якщо воно й існувало, то було надзвичайно важливим”, — зазначив Клаудіо Парізі Пресічче, керівник служби охорони культурної спадщини Рима.

Новий музейний простір спроєктовано так, щоб відвідувачі могли оглядати твори мистецтва, не наражаючи збережені поверхні на зайвий ризик. Через археологічну зону пролягає піднятий місток, а доступ спочатку обмежено невеликими групами, а для екскурсій з гідом потрібно попередньо бронювати місця. Перші публічні відвідування використовуються для оцінки впливу відвідувачів та умов навколишнього середовища на крихкі залишки.

Відкриття мозаїки надає громадськості доступ до творів мистецтва, які досі залишалися прихованими під одним із найвідоміших античних комплексів Рима. Археологічні пам’ятки під Термами Траяна досі містять матеріали, здатні змінити уявлення про римське мистецтво, архітектуру та міське життя.

Інші новини науки

• 7 вересня 70 року римська армія під командуванням Тита Флавія Веспіана захопила Єрусалим після кількох місяців облоги. Падіння міста стало кульмінацією Першої юдейськї війни, яка розпочалася у 66 році.
• На заході Туреччини археологи знайшли мозаїку із зображенням кота та собаки, на якій збереглися написи з іменами тварин. Знахідка походить із великої римської резиденції в Адраміттіоні.

Скотт Уорінг називає себе дослідником НЛО, і нещодавно, вивчаючи онлайн-карту проєкту Seabed 2030, він помітив таємничий візерунок на морському дні поблизу Куби та Гаїті — вчений стверджує, що ця структура може бути залишками міста, збудованого древніми людьми, пише Daily Mail.

Зазначимо, що Seabed 203 — це онлайн-карта проєкту, глобальної ініціативи, спрямованої на картографування всього океанського дна вже до кінця цього десятиліття. За словами вченого, дані про морське дно показали серію слабких, приблизно паралельних і перехресних ліній на морському дні на захід від острова. Аномалію було виявлено поблизу Куби та Гаїті, неподалік від островів Теркс і Кайкос та Багамських островів, неподалік від Бермудського трикутника.

За словами вченого, передбачуване місце простягається на 11–13 кілометрів в одному напрямку та близько 4,8 кілометра в іншому. Експерт стверджує, що в цьому місці знаходиться стародавнє затонуле місто: тут багато геометричних фігур, які вказують на те, що тут, внизу, знаходиться щось, створене розумними істотами.

Втім, жоден археолог чи морський біолог не досліджував це місце, а тому нікому не вдавалося підтвердити, що ця структура дійсно є залишками міста, створеного розумними істотами. Втім, Уорінг запевняє, що масштаб і правильність форм переконали його в тому, що вони навряд чи утворилися природним шляхом. Водночас науковець розмірковує, хто саме міг створити це місто — люди чи прибульці.

Зрештою, Уорінг все ж схиляється до думки, що місто, ймовірно, було створене загубленою людською цивілізацією. Припускається, що ці форми можуть позначати залишки поселення, схожого на Атлантиду — легендарну цивілізацію, яка, як вважається, зникла під водою.

Припускається, що місто було збудоване на великому кораловому рифі, а потім потужний землетрус міг дестабілізувати острів, спричинивши обвал рифу та всього, що на ньому було збудовано. Землетрус міг настільки сильно потрясти острів, що корали могли просто обвалитися, і весь острів міг затонути.

Однак вчений визнає, що це твердження все ще є не більше ніж його власною теорією, оскільки немає жодних геологічних чи археологічних доказів протилежного.

Бермудський трикутник — умовно визначена ділянка Атлантики, яку часто пов’язують із різними магнітними аномаліями та історіями про зниклі кораблі й літаки. Однак Національне управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) заявляє, що немає жодних доказів того, що таємничі зникнення трапляються частіше в Бермудському трикутнику, ніж у будь-якому іншому жвавому районі океану.

Інші новини науки