Вони почали з біноклів для виявлення ракет у березні 2022-го, а сьогодні створюють тренажери, софт для візуалізації повітряних загроз та реактивні перехоплювачі “шахедів”. CEO конструкторського бюро “Технарі” Геннадій Сульдін в інтерв’ю Інтенту розповів про гнучкість приватного оборонного сектору, досвід співпраці з протиповітряною обороною Військово-Морських Сил та технологічну перевагу України над росією.

Геннадій Сульдін. СКРИНШОТ: YouTube-канал Інтента

Захоплення технікою у вас з дитинства? Пам’ятаєте, як все почалось?

Ні. Бо скільки я себе пам’ятаю, мені була цікава техніка. І взагалі все, що можна розібрати чи зібрати. 

Пам’ятаєте, можливо, перший дитячий проєкт?

Так. Я зробив поробку з дитячого конструктора, схожу на робота. Дуже ним пишався. Я випадково сів на нього, а він був алюмінієвим, і конструктор зім’явся. Мені було дуже неприємно. З залишків конструктора я зробив щось схоже на  машинку, і вона каталась. 

Розкажіть про свою першу роботу, яка була пов’язана саме з технікою, з розробками, з новаторством.

Сусід прийшов і сказав, що в нього зламався чорно-білий телевізор. Я якимось дивом у 12 років його полагодив. Сам не розумію, як це сталося. 

Телевізор працював?

Так. 

Що вам допомагає триматися на плаву й жити?

По-перше, в мене безліч позитивних прикладів – це військові, для яких ми й працюємо. Їхні приклади надихають. Так сталося, що група “Технарі” співпрацює зі справжніми професіоналами Протиповітряної оборони і зв’язку. Це фахівці найвищого у світі рівня. Так що мене надихають наші військові, технарі, ППО-шники, з якими ми працюємо. По-друге,  моя сім’я. По-третє, рибалка. І, по-четверте, музика, я меломан.

Геннадій Сульдін. СКРИНШОТ: YouTube-канал Інтента

Що зараз найчастіше в навушниках грає?

Не в навушниках, а в машині. Немає такого, щоб найчастіше грало, під настрій. Може грати Каунт Бейсі й потім технообробка Альбіноні, а потім “Queen”. 

Як народились одеські “Технарі” і які вони сьогодні?

Народилося це на початку березня 22-го року. Ми привезли першу волонтерську допомогу в частину Протиповітряної оборони, познайомилися з першими ППО-шниками в нашому житті. Потім з другими. Потім з’ясували, що саме потрібно. Згодом ми почали волонтерити. Ми збирали гроші, вивчали запити й задовольняли цільові потреби саме Протиповітряної оборони. Першою роботою були біноклі для ураження крилатих ракет. Вони дозволяли на 2-3 секунди раніше побачити крилату ракету, щоб її збити. Був ефект, були вражені крилаті ракети.

Потім були цифрові рації. Згодом прийшла ідея “єППО”. А пізніше ми почали знайомитися з фахівцями Протиповітряної оборони, з тими, хто впливає, хто розробляє бойові сценарії, хто аналізує їх. І ми побачили, що найбільша користь від нас для оборони України може бути за рахунок дуже вибіркового цільового постачання для Протиповітряної оборони того, що треба прямо зараз, а держава інертна. Тоді було дуже довго з державою та й зараз не завжди швидко. Оборонна бюрократія в усьому світі така міцна й непохитна, що українська на її тлі – просто санаторій у порівнянні з тим, що мають наші партнери. Але діяти треба було негайно.

Так все почалося. До групи доєдналося багато людей технічно-інженерного складу. Як з боку цивільних, так і з боку військових.  Група перетворилась, перш за все, на групу генерування рішень. А потім їхнє впровадження. Всі військові рішення в усьому світі, традиційно, – це дуже довго й дуже дорого. А нам треба було вчора й за копійки. Це інший підхід. Звісно, були поразки, але більше було перемог. 

Як вам вдалося заслужити ось цю довіру?

Ми просто робили те, що обіцяли. Дуже ретельно вивчали, що саме треба робити, багато радилися з професіоналами. Чому так сталося? По-перше, як у колишнього військового з ППО, в мене були початкові знання. І люди, які є справжніми професіоналами, бачили, кому можна поставити задачу, яку зрозуміють. 

Технічне завдання?

Так, бо у зброярстві технічне завдання – це фундамент. І якщо воно буде застаріле, неадекватне, то праця багатьох зброярів може зіпсуватись. Війна змінюється дуже швидко. І тому ми вирішили брати технічне завдання й експертизу від тих, хто безпосередньо зараз працює й може миттєво проаналізувати. Звісно, це Повітряні сили. І оскільки ми в Одесі, це Протиповітряна оборона Військово-Морських Сил України. Що я можу сказати? Дякую Богові за те, з якими фаховими, порядними та чудовими людьми ми познайомилися і маємо честь співпрацювати. Я зараз сиджу й згадую їхні обличчя. Це справжнє щастя мати в оточенні такого рівня фахівців, таких сміливих людей.  Це справжні люди, справжні чоловіки.

Як за роки повномасштабної війни змінилася команда “Технарі”?

Десь за рік після того, як ми почали працювати, один дуже фаховий військовий інженер сказав: “Ви дуже добрі люди, і в нас разом виходить, але так не може бути, щоб група займалася важливими напрямками, а ви були, як два євреї в три ряди”. Що змінилось зараз? Нас значно більше. Це вже не одна кампанія, це не одна розробка, це кілька напрямків. І друге покоління технарів, які приходили й доєднувалися до нас з Андрієм як до засновників, – це тепер самостійні менеджери й керівники компаній. Я дуже добре пам’ятаю, що лідер – це та людина, поруч з якою інші зростають. 

Ви ведете рахунок, скільки розробок “Технарі” виготовили для українського війська?

Так.

Можете сказати?

Я можу сказати про те, про що мені можна відкривати рота. Комплект нічного водіння “Сова” та “Сова-2” для зенітно-ракетних комплексів, для протикорабельних ракетних комплексів, для важкої техніки. Виготовили більше півтисячі комплектів. В такій же кількості працюють навчальні комплекси “Чайка” та “Чайка-М”, розроблені для протистояння всім типам повітряних цілей від коптера до крилатої ракети.

Модернізували переносні зенітно-ракетні комплекси “Ігла”, “Перун” та “Стінгер”. Понад 1800 ПЗРК модернізовано, тобто понад 1800 пускових труб уже оснащені тепловізорами й можуть працювати цілодобово по крилатим ракетам.

В нашого додатку “єППО” близько мільйона користувачів. Близько 700 тисяч користувачів у додатку “Флюгер” (візуалізатори “єППО”).

Це для військових?

“Флюгер” для всіх. Це відкрита програма, яка візуалізує повітряні цілі для будь-кого. Робили, звісно, для мобільних груп, але потім виявили, що він чутливої інформації не здає й можна роздавати всім. От і роздаємо. Мапа “єППО”, звісно, тільки для військових. Акаунти “єППО” цивільні – це можливість сповістити й отримати попередження, що в тебе летить. 

Підвищена небезпека, так?

Це не підвищена небезпека по регіону чи по області. Ні, це вектор,  який може йти в тебе. “В тебе летить” – так і називається.

За нашою конструкцією спільно з британцями розробляємо проєкт “Реактивний перехоплювач”. Перше враження шахеда вже було. Вже стоїть на бойовому чергуванні. Це початок шляху. Про інші проєкти я промовчу. 

Є розробка, якою пишаєтесь найбільше?

Ні. Кожна розробка – це просто виконання технічного завдання. Ми бачимо, що щось потрібно, а його немає. Нас колись жартома називали “добровільним інженерно-логістичним підрозділом Повітряного командування “Південь”. Нас завжди цікавить одне: що треба й як підвищити ефективність?

Спочатку ти волонтер і просто це купуєш. Потім виявляється, що не все можна купити. Наприклад, треба розробити прицільну систему для ПЗРК. Необхідно знаходити фахівців, робити 10-15 різних прототипів, узгоджувати це з військовими. Навіть така на вигляд проста система, як система нічного водіння “Сова” та “Сова-2М”, від першого прототипу до серійної версії потребувала 9 ітерацій. Хоча здавалось би, що там такого складного? Навіть у простих речах є купа нюансів. І головний нюанс, що це розробляється для військових, для дуже несприятливих умов експлуатації, за відсутністю можливостей ремонту. Має прослужити якомога надійніше, довше. Літо 2022 року нас навчило підходу: як треба підходити до снаряда і що треба купувати.

Була колись така тема, як прожектори для зенітних розрахунків, бо тепловізорів на кулеметах не було взагалі. І треба було якось підсвічувати ціль. Ми перебирали різні типи прожекторів. Що можу сказати? Всі типи прожекторів, які ми привезли, дуже добре себе показали, бо ми брали тільки спеціалізовані вироби, захищені. Всі спроби присобачити якусь театральщину чи якісь цивільні вироби не працюють.

А перша велика наша розробка – це, звісно, “єППО”. Тут немає харда, тільки софт. 

Розкажіть детальніше, як працює “єППО”.

Кожен з нас може побачити чи почути повітряну ціль, почути вибух. Просто відкриваєш смартфон, натискаєш кнопку і сповіщаєш Повітряні сили. За майже чотири роки існування система “єППО” трохи навчилась з хаосу точок від цивільних і військових вибудовувати найбільш вірогідний вектор, попереджати всіх, хто по цьому вектору, і, так би мовити, передбачати, куди воно полетить. У системі “єППО” для військових, звісно, є збережені всі дані про всі нальоти з листопада 2022 року.  Бездоганне підґрунтя для аналітики. Система може аналізувати все, що завгодно. Вона може відтворювати точки, вектори, працювати в масштабі. Військові до цього звикли.

Майже за три тижні система стала всеукраїнською. Ми розповсюджували її з півдня, бо саме тут її робили й не у вакуумі. Тобто постійно бігли радитися. А отак правильно? А як тобі треба? А як тобі зручно? Так “ні”. А як ти хочеш? А, ти не знаєш, як ти хочеш? А давай придумаємо, як ти хочеш. Тобто зараз працює глобальна четверта версія системи. Це 46-ий варіант серверного забезпечення. І система пройшла такі виклики, про які ми навіть не думали.

Ми думали, що головним викликом для нас будуть кацапи, будуть втручатись у роботу програми. Ні. Першим викликом для нас стали наші власні довбойоби. Чому? Тому що перший рік існування системи кожний десятий, хто встановлював собі “єППО”, починав тицяти в усі кнопки. Не маючи жодного уявлення про відповідальність, про те, як це працює. За кілька місяців такі користувачі автоматично блокувалися. Ми поступово навчали систему уникати хибних сповіщень. Це були притомні люди на вигляд, які реєструвались за допомогою “Дії”. Це були українці з території України. Вони не намагались когось ввести в оману чи імітувати атаку. Ні, просто було нудно. Є руки, є смартфон, хочеться щось робити. Це ж дуже весело. Тепер система дуже коректно поводиться в таких випадках. Тобто якщо людина зловживає своїм правом сповіщати про повітряну загрозу, її сповіщення просто ігнорується. Але ця людина не блокується й отримує такі самі сповіщення “в тебе летить”. Якщо навіть він йолоп, ми не можемо не турбуватись про його життя і здоров’я, ми маємо його попереджувати. Так, це дурень, але ж він наш дурень. Ми про нього піклуємось. Система витримала кілька сотень кацапських кібератак. Можу доповісти, що дві останні атаки система відбила в автоматичному режимі без залучення людей. Ворог залучив більше п’яти тисяч серверних вузлів, щось вони гризли, гризли, гризли. Пару разів сповільнювали роботу системи на пів години й годину, було таке. Ми кожного разу аналізували, вчилися.

Система не фінансується державою. Вона досі є волонтерською не тільки в розробці, а й у підтримці її роботи. Існує за рахунок, перш за все, наших грошей, які ми заробляємо, наприклад, продаючи тренажери. Ну, і були за ці роки кілька цільових донатів. Їх, звісно, не вистачило. Але ми дуже вдячні цим людям. Це було дуже вчасно. І зараз ми бачимо продукт, яким користуються й цивільні, й військові, він відповідає сьогоднішнім загрозам.

Це був дуже довгий шлях. Що надихало? На восьмий день існування системи, коли в “єППО” було близько 50 тисяч користувачів, за сигналами додатка була вперше збита крилата ракета. Про що Повітряне командування “Південь” одразу ж сповістили в Фейсбуці. Дякуємо за це. А потім ніхто ні про що не сповіщав і не буде. Коли 50 тисяч користувачів і за вісім днів збивається крилата ракета, можна зробити певні висновки. Звісно, те, що є зараз, не дуже схоже на те, що було тоді. Від прототипу до серійного виробу довгий шлях. Зараз це серійний виріб. В нас є PM цього проєкту, його ангел-охоронець.

Як Ви сьогодні оцінюєте технологічні переваги України над росією?

Я не можу оцінювати все, в мене немає інформації. Я можу оцінювати статистику. Коли по Україні летять крилаті ракети не з моря, а над територією, я маю на увазі великі крилаті ракети типу Х-101 чи “Калібр”, то до 90% і вище уражень ми вже звикли, так? Багатоешелонована протиповітряна оборона, різні типи радіолокаторів, дуже фахові люди,  вміле керування, хороші системи ситуаційної обізнаності. Це ж все технології, так? А по росії працюють крилаті ракети “Фламінго”, які є значно простішими цілями, ніж “Калібри” і Х-101. Це велика “корова”, вона великого розміру, вона має бути добре помітна на локаторі. Вона вражається будь-яким зенітно-ракетним комплексом. Але ні.

В гру ППО тришкін каптан, коли тобі не вистачає ППО, складніше грати тому, в кого територія велика. Я взагалі не розумію, чому вони це розв’язали. Бо єдине, чого нам не вистачало, – це засобів. Коли вони з’явилися, дивишся на їхню мапу – і все таке смачне. Не знаєш, куди стріляти. Ці довбойоби, немає іншого слова – вони досі не розуміють, що трапиться. Вони думають, що це випадковість, що це якось згладиться,  кудись піде. В них немає ніякої кореляції між їхньою власною поведінкою “ми не інтересуємося політикою” і тим, що їм летить на голову.  Якою би в нас влада не була, але вона демократично обрана. І подумати про те, щоб піти завойовувати чужу територію, українській владі не спало б на думку. Бо якщо б вона хоч раз відкрила рота і це сказала, там був би повний майдан. А в росії це пролізло. І допоки вони не відчують, що від їхнього вибору залежить власне життя,  нічого не буде. 

А коли вони зрозуміють?

Я не знаю. Але, з моєї точки зору, якщо воно не розуміє словами, то треба силою.

Що сьогодні ворог може протиставити українському Півдню, на вашу думку?

Все, що завгодно. Ми не знаємо, що вони розробляють. Ми не знаємо, що в їхніх планах. Ми не знаємо, що вони накопичують на складах. Я міг би сказати про мої власні припущення на тему “як би я робив, якщо б я був на їхньому місці”. Але я цього розповідати не буду. Бо, як виявилось, дуже часто ворог копіює наші рішення й думки, не маючи своїх власних. Є така штука в психології, що якщо людина не почуває себе вільною, в неї з творчістю дуже погано.

Які загрози від росіян для України вважаєте найбільш загрозливими?

Існування рф. 

Що сьогодні найбільше гальмує розвиток та масштабування українських військових технологічних розробок?

Є комплекс факторів. Дуже складно ремонтувати машину, коли вона їде. Особливо коли вона їде не по дорозі. Велика кількість людей, які точно знають, як треба реформувати війська, Міноборони. З дивану видніше.

Геннадій Сульдін. СКРИНШОТ: YouTube-канал Інтента

По-перше, це інерція. Бо всі виконавці, які є в системі, виросли,  виховувались і отримали великий життєвий фаховий досвід у цій системі.  Вони так живуть. По-друге, саме така армія перемагає. Перед тим, як критикувати, треба хоч щось знати чи розуміти. По-третє, до недавнього часу заважав великий фаховий розрив між виконавцями та керівництвом. Це була прірва. Певний час я бачу, що зміни є. Що почали чути не тільки в доповіді імені “Єдиного марафону”, а ще й комбригів, які кажуть: “Поки в мене цього немає, нічого не буде”. Почали радитися з технарями та зброярами. Виявляється, коли держава фінансує розробки тільки в державному секторі, а в приватному ні, вони чомусь все одно з’являються в приватному й постає два запитання. Перше до державних розробників: “Тобі дали гроші. Де результат?” І друге: “Якщо ми будемо фінансувати розробки приватникам, що ми отримаємо?” Група “Технарів” одного разу пану генералу розповіла наше власне бачення, що ми можемо отримати. Потім ми це написали. Потім я нічого розповідати не буду.

Одного разу була нарада, де були цивільні розробники “Технарі” й військові. Ми сперечалися, узгоджували, обмінювались інформацією. Після заходу я почув від одного з наших військових: “Якщо ми так рік протримаємось… Кацапи навіть не розуміють, що їх чекає”. Ми не можемо знати, що в них. Вони не знають, що в нас.

Ольга Лопатюк