Події
у Полтавському краєзнавчому музеї створили тактильну експозицію
У Полтаві на подвір’ї краєзнавчого музею імені Василя Кричевського працює тактильна експозиція, створена в межах проєкту «Новий код Полтавського краєзнавчого. Доступність і рівність». Вона має зробити музейні матеріали доступнішими для людей із порушеннями зору та слуху, а також для інших відвідувачів.
Про це повідомили під час онлайн-презентації проєкту «Новий код Полтавського краєзнавчого. Доступність і рівність» на Ютуб-каналі Укрінформу.
«Продуктами проєкту є тактильна експозиція, яка вже практично кілька тижнів, з початку вересня, працює на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею. Вона облаштована шістьма стільницями, на яких розташовано дев’ять тактильних копій музейних артефактів. Вісім із них надруковані на 3D-принтері. А дев’ятий – кахля із зображенням битви лева з грифоном, XVII-XVIII століття, – була відтворена майстрами Опішнянської артілі. І це таке поєднання традиційних методів роботи з глиною, а також сучасних методів оцифрування», – розповіла координаторка проєкту Олена Романенко.
Головна будівля Полтавського краєзнавчого музею з 2021 року закрита на реставрацію. Наразі музей працює на подвір’ї та в невеликому виставковому просторі. Тактильна експозиція стала одним із способів продовжити роботу музею та залучити відвідувачів навіть під час реконструкції.
Серед представлених об’єктів – фасад будівлі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, фрагмент дверного полотна, майолікове панно, чотири писанки з колекції музею, сюжетна кахля та антропоморфна скульптура половця.
Фасад музею обрали першим експонатом, оскільки сама будівля є пам’яткою архітектури національного значення. Полтавський краєзнавчий музей розташований у колишній будівлі Полтавського губернського земства, спорудженій у 1902-1908 роках за проєктом Василя Кричевського в стилі українського архітектурного модерну.
Окремі копії дозволяють розповісти про різні періоди та напрями культурної спадщини Полтавщини. Зокрема, писанки датуються кінцем XIX століття й раніше належали до зібрання Катерини Скаржинської. На них представлені стилізовані рослинні та геометричні орнаменти.
Серед експонатів також є антропоморфна скульптура половця XII – початку XIII століття. Оригінальна фігура має близько двох метрів заввишки, тоді як тактильна копія значно менша й призначена для безпосереднього ознайомлення з формою скульптури.
Кожна стільниця має QR-код, за яким можна перейти до додаткового медіаконтенту. Для відвідувачів доступні аудіодескрипції, відеоматеріали з перекладом українською жестовою мовою, описові матеріали та написи шрифтом Брайля.
Окремо розробили віртуальний тур. На сайті Ukraine Open можна переглядати цифрові копії експонатів у панорамі, а також користуватися доступними медіаматеріалами. Віртуальні тури адаптовані для перегляду в окулярах віртуальної реальності. Комплект таких окулярів є у Полтавського краєзнавчого музею.
Цифровий формат також дозволяє користуватися матеріалами незалежно від місця перебування. За задумом команди проєкту, ознайомитися з експозицією можуть люди з будь-якої точки світу.
Під час реалізації проєкту також проводили навчання для музейних працівників – теоретичні та практичні заняття, а експозицію тестували за участі потенційних відвідувачів.
До створення доступного контенту долучилися представники Полтавської обласної організації УТОС та УТОГ. Зокрема, переклад відеоматеріалів українською жестовою мовою здійснювала перекладачка жестової мови Світлана Баклицька. За її словами, під час роботи вона консультувалася з представниками спільноти глухих щодо використаних жестів, розміру елементів, фону та монтажу відео.
Тексти аудіодескрипцій створювала Марина Бабець – філологиня, викладачка української мови та літератури, яка має досвід роботи у сфері культури та безпосередньо взаємодіє з людьми з порушеннями зору.
За словами музейної працівниці Оксани Сулими, експозиція змінює традиційний принцип взаємодії з музейними предметами. Відвідувачам дозволено торкатися копій, користуватися QR-кодами, слухати аудіоматеріали та переглядати відео без супроводу екскурсовода.
Організатори зазначають, що експозиція орієнтована не лише на людей із порушеннями зору чи слуху. Тактильними копіями активно користуються діти та люди старшого віку. Для відвідувачів облаштували місця для сидіння, а на виставці також є планшет, яким можна скористатися для перегляду матеріалів.
В онлайн-презентації взяли участь координаторка проєкту Олена Романенко, експертка з наукового супроводу Марина Бутенко, провідна екскурсоводка проєкту Оксана Сулима, фахівчиня з перекладу українською жестовою мовою Світлана Баклицька та фахівчиня з аудіодескрипції Марина Бабець. Модерувала захід комунікаційна менеджерка проєкту Євгенія Калініна.
«Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду в межах програми “Стійкість суспільства через культуру”, у партнерстві з Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського та за співпраці з Департаментом культури і туризму Полтавської ОВА», – зазначила Романенко.
Офлайн-презентація проєкту відбулася на території музею, на ній зібралося понад 100 людей. Частину експозиції тестували представники спільнот людей із порушеннями зору та слуху.
Тактильна експозиція на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею працює без вихідних з 9.00 до 17.00. Вхід вільний.
Як повідомляв Укрінформ, у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського оцифрували близько трьох тисяч унікальних артефактів у форматах 2D та 3D.
Пішов з життя член Національної спілки письменників України, представник Лаврської школи поезії Іван Семененко.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомив Український інститут книги.
“3 листопада відійшов у засвіти поет Іван Семененко”, – йдеться у повідомленні.
Лаврську школу поезії пов’язують також із Миколою Воробйовим та Олегом Лишегою.
Семененко – автор збірок “Святом прокушений простір”, “Обшири з горла предка”, “Даруємо так вітру молоток”, “Архіпелаги – Атоли”, “Нерозривне сонце”.
Він народився у 1936 року в Київській області. У 16 років намагався втекти з СРСР до української діаспори в Канаді, однак його затримали, а згодом засудили до 10 років мордовських політичних таборів. На волю вийшов у 1956 році.
Навчався він у Київському педінституті іноземних мов на факультеті французької філології. У бібліотеці відкрив для себе західноєвропейський модернізм, читав класиків в оригіналі й почав писати верлібром. У 1957 році за сприяння поета Миколи Гірника вірш Семененка “До Вітчизни” надрукували в газеті “Декада”. Однак після цієї публікації інші видання відмовлялися друкувати його поезії, звинувачуючи автора в “буржуазному націоналізмі”. Окрім того, поет був під постійним наглядом КДБ.
Певний час Семененко вчителював. Однак згодом його не приймали до школи на роботу через антикомуністичну творчість. Через це на початку 1980-х він влаштувався пожежником на кіностудії Інституту театрального мистецтва на території Києво-Печерської Лаври. Саме там поети Семененко, Воробйов та Лишега зблизились. Дослідники згодом назвуть їх Лаврською школою поезії.
У 2016 році Іван Малкович включив добірку віршів Семененка в “Антологію української поезії XX століття”. Також окремі добірки віршів поета можна прочитати в архіві журналу “Сучасність” (1993 рік), “Світовид”(IV (13) 1993 рік) а також на сайті мистецького журналу “Артанія”.
Детальну інформацію щодо часу та місця поховання повідомлять згодом.
Як повідомляв Укрінформ, у жовтні після важкої хвороби на 67-му році життя помер письменник Сергій Батурин (Онищенко), член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.
У Варшаві стартував 11-й фестиваль українського кіно Ukraīna!, який представить польській аудиторії 50 художніх, документальних та короткометражних стрічок.
У Варшаві фестиваль триватиме до 8 листопада, де покази відбуватимуться у кінотеатрах Atlantic і Amondo, а також у Центрі кінокультури імені Анджея Вайди, передає Укрінформ.
Під час відкриття кінофестивалю його директорка Беата Бєронська-Лях підкреслила, що попри війну, український кінематограф розвивається, а режисери знімають фільми не лише про бойові дії, а й про родину і повсякденне життя.
«Щороку ми замислюємося, чи буде нам що показати на фестивалі, чи виживе українське кіно під час війни і чи зможуть кіномитці продовжувати працювати. Сьогодні українські кінематографісти працюють у дуже складних умовах, часто під загрозою бомбардувань та повітряних тривог», – зазначила Бєронська-Лях.
Водночас, за її словами, українські режисери створюють не лише фільми воєнної тематики, а й комедії, мюзикли та сімейні історії.
Радник посольства України в Польщі Віталій Білий подякував організаторам кінофестивалю за популяризацію українського кіно в Польщі. Він також наголосив на важливості польської солідарності з Україною та розвитку спільних кінопроєктів.
Голова правління Української кіноакадемії Пилип Іллєнко зауважив, що завдяки опору українських військових кінематографісти мають можливість продовжувати роботу над художніми й документальними стрічками. Він підкреслив важливість осмислення і художнього відображення війни безпосередньо під час її перебігу.
Своєю чергою голова Польської кіноакадемії Даріуш Яблонський запевнив у подальшій підтримці українських митців з боку польської кіноспільноти. Він також відзначив багаторічні контакти між кінематографістами двох країн і необхідність спільно розповідати світові про їхній досвід.
Фестиваль відкрив фільм «Демони» режисерки Наталки Ворожбит. Це друга повнометражна робота Ворожбит після фільму «Погані дороги» та остання головна роль акторки Руслани Писанки.
Варшавську програму фестивалю 8 листопада завершить концерт польсько-українського гурту Dagadana. Музиканти наживо виконають музичний супровід до німого фільму Олександра Довженка «Сумка дипкур’єра».
Після завершення варшавської частини фестиваль у листопаді та грудні відбудеться ще в 11-ти містах Польщі, зокрема у Кракові, Вроцлаві, Гданську, Любліні, Глівіцах, Лодзі, Жешуві, Плоцьку, Бєльсько-Бялій, Зеленій Гурі, Познані та Перемишлі.
Як повідомляв Укрінформ, у межах 11-го фестивалю українського кіно в Польщі вперше запровадили освітню програму для школярів з майстер-класами з розпізнавання дезінформації у відеоконтенті.
Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва отримала від чеських партнерів 545 книжок для дітей та юнацтва чеською та німецькою мовами.
Про це повідомив у Фейсбуці Департамент культури Закарпатської ОВА, передає Укрінформ.
“Цінний книжковий подарунок від друзів із Чехії отримала Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва. Фонди книгозбірні поповнили 545 видань чеською та німецькою мовами для дітей та юнацтва”, – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що такий дарунок став можливим завдяки чеській волонтерській платформі «Книги для України» та гостям із краю Височина Чеської Республіки.
«Це вже третя подібна передача літератури, що свідчить про сталу традицію підтримки українських установ у час, коли оновлення бібліотечних фондів є особливо важливим», – зазначають у книгозбірні.
Книги відкривають нові можливості для знайомства з мовами, літературою та культурою інших народів. Тож ця ініціатива є не лише вагомим внеском у збагачення бібліотечних фондів, а й прикладом плідної міжнародної співпраці, що сприяє культурному обміну та розширенню світогляду юних читачів.
Як повідомляв Укрінформ, у Роттердамі колекцію міської бібліотеки поповнили рідкісним виданням праці Еразма Роттердамського 1609 року, яке понад чотири століття вважали втраченим.
-
Одеса1 тиждень agoГрафіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Війна1 тиждень agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Суспільство5 днів agoНовини на ранок
-
Війна1 тиждень agoРосія збільшила використання китайських верстатів та обробних центрів у виробництві балістики
-
Війна7 днів agoДемченко розповів про ситуацію в областях, що межують з Росією
-
Одеса1 тиждень ago
Відеоспостереження в Одесі: 920 камер і розпізнавання облич
-
Суспільство1 тиждень ago
Новини на ранок
-
Одеса1 тиждень ago
Атака на Одещину 26 жовтня: пожежі та наслідки ударів