Надзвуковий експериментальний літак X-59, створений NASA спільно з компанією Lockheed Martin, спроектований таким чином, що може забезпечувати мінімальний рівень шуму під час подолання звукового бар’єру. Він створений для того, щоб сприяти розвитку технологій, необхідних для “безшумних” надзвукових польотів цивільних літаків. Якщо літак X-59 доведе свою ефективність, то давня заборона на польоти цивільних надзвукових літаків над сушею може бути скасована, повідомляє NASA.

Літак X-59 наприкінці вересня здійснив рекордну кількість вильотів за один тиждень, а також досяг своєї максимальної швидкості. Як повідомляє NASA, 22, 24 та 25 вересня літак здійснив по два вильоти на день у рамках чергової серії випробувань. Таким чином він вперше здійснив 6 польотів за один тиждень. Отже, загалом вже було здійснено 38 випробувальних польотів літака, який може спричинити революцію в цивільній авіації.

Крім того, літак X-59 встановив свій новий рекорд швидкості польоту — 1625 км/год, що значно перевищує швидкість звуку. При цьому крейсерська швидкість літака X-59 становить близько 1500 км/год.

Варто зазначити, що швидкість звуку змінюється залежно від температури, оскільки звукові хвилі поширюються швидше в теплішому повітрі. На рівні моря, де повітря відносно тепле, швидкість звуку становить приблизно 1225 км/год.

NASA наразі зробила перерву, і наступні випробувальні польоти відбудуться через кілька тижнів.

Нагадуємо, що вже понад 50 років у багатьох країнах світу, зокрема й у США, польоти надзвукових пасажирських літаків над сушею заборонені. Це пов’язано з тим, що під час подолання звукового бар’єру, тобто коли швидкість перевищує швидкість звуку, літак створює сильний звуковий удар. Він відчувається на землі під літаком і спричиняє сильний дискомфорт для людей.

NASA прагне довести за допомогою літака X-59, що звуковий удар може або взагалі не виникати, або що шум, який створюється під час перевищення швидкості звуку, може бути мінімальним. NASA сподівається, що успішні показники X-59 дозволять зняти заборону на надзвукові польоти над сушею в США, а також в інших країнах світу. Ця технологія також має допомогти в розробці надзвукових цивільних літаків нового покоління.

Особлива конструкція літака X-59, зокрема дуже довгий ніс, дозволяє йому створювати мінімум шуму під час подолання звукового бар’єру. Однак потрібні додаткові випробування, щоб можна було точно стверджувати, що мета NASA досягнута.

Інші новини науки

Здавалося б, у сучасному світі навряд чи знайдеться людина, яка не знає, що радіація небезпечна для всього живого. І все ж, це так. У 2026 році власник Instagram-акаунта cultivateelevate Метт Реске заявив, що весь цей час уряди приховували від нас щось важливе: “радіація корисна” для нашого здоров’я. Відомо, що блогер пропагує здоровий спосіб життя і тепер стверджує, що вже 250 днів п’є радіоактивну воду, пише IFLScience.

Схоже, настав час нагадати, чому радіація є такою небезпечною для всього живого на Землі.

Відкриття радіації

У глобальному масштабі людство дізналося про радіацію не так вже й давно. Однак уже понад століття нам достовірно відомо, що радіація є небезпечною для організму людини і її не варто пити.

Ще у 1895 році Вільгельм Рентген, експериментуючи з катодними трубками, відкрив рентгенівське випромінювання. Вчений помітив дивне флуоресцентне світіння в іншому кінці кімнати, хоча трубка, з якою він працював, була повністю обгорнута чорним папером. Після цього всі поважні вчені зосередилися на вивченні рентгенівських променів, проводячи безліч експериментів і не замислюючись над тим, наскільки це безпечно.

Серед них був французький фізик Анрі Беккерель, який у 1896 році вирішив з’ясувати, чи існує зв’язок між рентгенівським випромінюванням і природною фосфоресценцією, і для цього скористався солями урану, які він успадкував від батька.

Гіпотеза фізика полягала в тому, що уран поглинає сонячне світло, а потім випромінює цю енергію у вигляді рентгенівських променів. Щоб перевірити свою теорію, Беккерель загорнув солі урану в чорний папір і поклав їх на фотопластинку в сонячний день у Парижі. Якби день видався сонячним і уран не вплинув на фотопластинку, це підтвердило б правильність гіпотези.

На жаль, під час експерименту небо було затягнуте хмарами. Проте Беккерель вирішив проявити пластинки й виявив, що уран випромінює радіацію без впливу сонячного світла. До речі, за відкриття спонтанної радіоактивності Беккерель, а згодом Марія та П’єр Кюрі, були удостоєні Нобелівської премії.

Зазначимо, що всі ці експерименти не були безпечними — прикладом цього є Марія Кюрі, яку поховали у труні зі свинцевим обшиттям через високий рівень радіації в її організмі.

Вплив радіації на організм

Людство досить швидко й на власному гіркому досвіді дізналося, як радіація впливає на організм. Про це стало відомо незабаром після початку досліджень: спочатку вчені отримували опіки випадково, а потім уже навмисно піддавали себе дії радіації. Наприклад, П’єр Кюрі добровільно піддав свою руку впливу радію протягом кількох годин — це призвело до появи ураження, схожого на опік. Зазначимо, що ураження прогресувало, а для його загоєння знадобилося кілька місяців.

До речі, Анрі Беккерель випадково отримав такий самий опік, коли носив у кишені жилета скляну трубку з сіллю радію. Однак знадобилося набагато більше часу, щоб людство усвідомило інші наслідки радіації, зокрема підвищений ризик розвитку раку. На той час на ринку вже з’явилося безліч товарів, які рекламувалися як корисні для здоров’я завдяки вмісту радіоактивних речовин. Наприклад, зубна паста Doramad або радіоактивні картки для сигарет, які обіцяли поліпшити смак і знизити вміст смол та нікотину. Крім того, з’явився напій під назвою “Радітор” (Radithor), що містив радіоактивні ізотопи радій-226 і радій-228. Неважко здогадатися, що вживання цього радіоактивного “соку” призводить до руйнування кісток і щелеп.

Отже, людству вже давно відомо, що вживання радіоактивних напоїв, як і робота з радіоактивною фарбою, аж ніяк не корисні для здоров’я. І все ж у сучасному світі з’явився інфлюенсер, який стверджує, що існує певна змова, яка приховує користь радіації для здоров’я.

Власник акаунта Метт Реске стверджує, що п’є воду з посудини 1920-х років під назвою Revigator. Глазурований керамічний корпус цього посуду має пористу внутрішню поверхню, до складу якої входить уранова руда.

Передбачається, що вода, налита в посудину, вбирає радон, який виділяється під час розпаду радію в руді. Залежно від типу води концентрація радону могла коливатися від кількох сотень до кількох сотень тисяч пікокюрі на літр.

Чи безпечне вживання такої води? Дослідження Національного інституту стандартів і технологій, проведене у 2010 році, виявило в цих старовинних глечиках високий рівень радону, а також токсичні концентрації миш’яку та свинцю.

Інші новини науки

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров’я. Якщо у вас виникли проблеми, зверніться до фахівця.

Коли мова заходить про товари з повсякденним терміном придатності, першими на думку, як правило, спадають продукти харчування, напої та ліки. Однак більшість людей на планеті навіть не підозрюють, що низка предметів, якими ми користуємося щодня, також має обмежений термін служби, пише Daily Mail.

У деяких із цих товарів, таких як туш для вій або зволожувальні креми, цей термін становить лише кілька місяців. Після закінчення цього терміну засоби можуть викликати подразнення шкіри або навіть інфекцію. Інші товари, такі як батарейки та моторне масло, можуть служити кілька років, перш ніж знадобиться їхня заміна.

Експерти склали перелік найбільш несподіваних товарів із терміном придатності, про які нам варто знати. Серед них:

• туш для вій — від 3 до 6 місяців (позначення 3М або 6М вказують, як довго засіб можна безпечно використовувати). Рідка основа туші може стати сприятливим середовищем для розмноження бактерій, тому навряд чи варто ризикувати, наносячи такий засіб на вії;
• засіб від комах — термін придатності близько трьох років. Хоча активні компоненти, що відлякують комах, відрізняються стабільністю та довго зберігають свої властивості, інші інгредієнти у складі спреїв мають менший термін придатності. Їх також слід зберігати в прохолодному, сухому та темному місці;
• батарейки — термін придатності від 10 до 15 років залежно від типу та виробника. Як правило, дата виробництва та термін придатності вказуються виробниками на упаковці. Експерти також зазначають, що для зберігання на випадок надзвичайних ситуацій слід віддавати перевагу літієвим одноразовим батарейкам, а не лужним;
• зволожуючий крем — термін придатності після відкриття упаковки становить близько півроку. У більшості випадків на засобах для догляду за шкірою вказуються термін придатності та символ PAO (термін використання після відкриття). Після закінчення терміну придатності зволожувальні креми можуть втратити свою ефективність, у гіршому випадку створяться умови, сприятливі для розмноження бактерій і грибків — це може викликати подразнення шкіри, висипання та інфекції;
• моторна олива — від 2 до 5 років. Визначити, чи потрібна заміна, можна за кольором: свіжа олива зазвичай має золотистий або бурштиновий відтінок, тоді як відпрацьована олива має темно-коричневий колір. Використання простроченої оливи може спричинити підвищений знос, збільшити витрату палива та знизити ефективність роботи двигуна;
• зубна паста — близько 2 років, але після відкриття упаковки термін придатності значно скорочується. Використання простроченої зубної пасти, як правило, не зашкодить здоров’ю, але вона набагато гірше справлятиметься зі своїми основними завданнями — очищенням зубів та захистом від карієсу;
• чайні пакетики — від 12 до 18 місяців. Чайні пакетики також радять викидати, якщо вони відволожилися, вкрилися пліснявою або набули затхлого запаху;
• відбілювач — з часом ефективність відбілювача знижується, оскільки його активні компоненти природним чином руйнуються. Кисневмісні відбілювачі у вигляді порошку, як правило, більш стійкі при зберіганні в сухому місці, але їхні властивості також можуть погіршитися під впливом вологи.
• датчики чадного газу — від 5 до 10 років. Після закінчення цього терміну датчик чадного газу стає менш надійним, а тому пристрій необхідно замінити. Коли термін служби датчика добігає кінця, він починає видавати попереджувальний звуковий сигнал;
• антисептик — від 2 до 3 років. Згодом активний компонент або дезінфікуюча формула засобу можуть випаруватися або зруйнуватися, що знижує його здатність знищувати мікроби.

Інші новини науки