Про це в інтерв’ю Укрінформу сказав CEO української defense-tech компанії UNWAVE Тарас Бублик.

«Один із головних викликів – ціновий дисбаланс між загрозою та засобами протидії. Якщо для знищення відносно дешевого дрона щоразу використовувати дорогу ракету, підтримувати такий захист у тривалій перспективі буде складно. Вартість протидії має бути співмірною з вартістю загрози… Засоби протидії мають бути доступними, вироблятися в достатній кількості й працювати як єдина система», – підкреслив Бублик.

Рішення він бачить у багаторівневій системі захисту, яка поєднує виявлення, радіоелектронну боротьбу, дрони-перехоплювачі, фізичні засоби захисту та традиційну ППО. Такий підхід дає можливість обирати ефективний і водночас економічно доцільний спосіб протидії конкретній загрозі. При цьому різні засоби мають доповнювати один одного, щоб там, де достатньо радіоелектронного придушення або дешевшого перехоплювача, не доводилося витрачати дорогу ракету.

Представник українського оборонного сектору вважає, що для Європи це означає необхідність інвестувати як у самі технології, так і в їх інтеграцію та масштабування виробництва. Наявність передового озброєння сама по собі ще не гарантує готовності до його ефективного застосування, зауважив він. Збільшення європейських оборонних бюджетів є позитивним кроком, але є ризик, що значна частина цих коштів спрямовуватиметься на рішення, розроблені без урахування досвіду сучасної російсько-української війни.

«Через це існує ризик інвестувати в дорогі системи, які можуть виявитися недостатньо ефективними… Європейським країнам необхідно навчитися інтегрувати дрони, засоби РЕБ та інші технології у виконання конкретних бойових завдань, враховуючи досвід України», – вважає Бублик.

Він зауважив, що значна частина критичної інфраструктури в Європі наразі недостатньо підготовлена до відповіді на сучасні безпілотні загрози. Навіть на тих об’єктах, де вже встановлені певні системи захисту, вони часто розроблені без урахування практичного досвіду застосування своїх технологій у бойових умовах. Україна, яка вже має практичний досвід застосування таких рішень у бойових умовах, готова допомогти європейським країнам врахувати цей досвід у розбудові власного захисту.

«Європейські країни мають використовувати український досвід захисту критичної інфраструктури та вже зараз переходити від планування до створення й розгортання відповідних систем», – переконаний Бублик.

Паралельно він звернув увагу не недосконалість нормативної в Європі бази: сьогодні в багатьох європейських країнах існують обмеження на використання засобів радіоелектронної боротьби, зокрема на роботу в певних частотних діапазонах. Необхідно визначити правила застосування таких систем у разі реальної загрози, а відповідальні служби повинні мати чіткі повноваження та механізми оперативного реагування, щоб не втрачати дорогоцінний час на отримання дозволів, коли загрозу вже виявлено.

Як повідомлялось, на початку жовтня Україна та Німеччина підписали угоду щодо поглиблення співпраці у сфері протидії безпілотникам, у межах якої ФРН має ширше використовувати український досвід.

Фото: UNWAVE 

Як передає Укрінформ, про це повідомляє СБУ.

“Це рекордний показник для наших спецпризначенців за кількістю ураженої живої сили противника за такий короткий період”, —наголосили в СБУ.

За верифікованими даними спецпідрозділу, 2146 загарбників були вбиті та 1052 поранені.

Як повідомляв Укрінформ, воїни Центру спецоперацій Служби безпеки України “Альфа” у вересні знешкодили понад 7600 російських загарбників та уразили 26 засобів протиповітряної оборони і 16 реактивних систем залпового вогню.

Фото: СБУ

Україна знищила танки, а також бронемашини, артсистеми, літаки та вертольоти, які дістались їй у спадок від СРСР. Разом з нею це робили інші колишні республіки, які хотіли показати, що вони не воюватимуть між собою й поважають кордони сусідів. Такі ж зобов’язання взяла і Росія. Фокус розібрався, чому Україна порізала бронетехніку, тисячі одиниць якої стояли на полігонах і могли піти у бій.

Останній танк Т-62 — як Україна відмовилась від бронетехніки

З 1990 по 1992 рік СРСР (потім — 15 незалежних держав), а також країни-члени Варшавського договору та країни-члени НАТО підписали угоду про звичайні збройні сили у Європі (ДЗЗСЄ або скороч. “договір про роззброєння”). У документі, який можна почитати на порталі Верховної Ради, сторони пообіцяли добровільно позбутись надлишку військової техніки.

На момент розпаду СРСР на полігонах України стояло 6500 танків різних типів. Серед них — найстаріші Т-62 та Т-54 і новіші Т-72. Відповідно до угоди, українці пообіцяли, що зменшать кількість танків до 4080 од. Це був перший етап роззброєння, і протягом трьох років, з 1992 по 1995, “броні” стало менше на 40%. Тим часом РФ у 2007 році вийшла з ДЗЗСЄ під приводом того, що НАТО розширяється на схід. Росіяни перестали утилізувати техніку, натомість поставили її на збереження.

Як нищили старі танки

Після укладання договору український уряд взявся до добровільного знищення танків. Для цього їх розрізали, вирізали броню, руйнували ходову частину та башту, різали на метал та здавали в брухт.

Бронетехніку списували з обліку, забирали з полігонів та везли на найближчий завод, який мав можливість виконати таку місію. Наприклад, танки могли відправити на “Криворіжсталь”, “Львівський бронетанковий завод” (ЛБТЗ), Житомирський та Харківський бронетанкові заводи.

Країни мали право самостійно обрати, яку техніку різати, тому Україна позбувалась найстаріших екземплярів. ЛБТЗ розрізали понад 1 тис. бронемашин Т-52, Т-54, Т-62, ще якусь частину перетворили на трактори, крани, тягачі.

31 жовтня 1995 року Україна ліквідувала останній танк, який пообіцяла знищити за договором про роззброєння. У Києві провели урочисту церемонію, у якій брали участь представники Британії та інших країн. Ймовірно, саме тому цю дату вважають символічним днем знищення останнього Т-62.

Чому Україна втрачала танки після 1995 року

До 2014 року Україна продовжувала зменшувати кількість танків, і це відбувалось різними шляхами. Найперше посадовці керувались тим, що країна має позаблоковий статус і в бюджеті немає грошей для утримання великих запасів військової техніки. З цих міркувань українські урядовці почали списувати, консервувати, а також продавати зброю за кордон: продавали, зокрема, і танки. Основними покупцями були країни Африки та Азії. Крім того, майже третина експорту припадала на Росію. На інфографіці проєкту “Слово і діло” бачимо, що за роки незалежності Україна втратила сумарно 2577 танків. Найбільше, 1000 од., — за президентства Віктора Януковича.

Водночас, як свідчать журналістські розслідування, держслужбовці разом зі спільниками налагодили нелегальний продаж радянської зброї. У 2021 році на порталі “Заборона” розповіли про деякі оборудки 90-их і 2000-их років. Контрабандисти вивозили будь-яку військову техніку: від танків до гелікоптерів. Одна з історій — 33 танки Т-72 для Південного Судану. У справі фігурувала компанія “Укрспецекспорт”, яка заявляла, що техніку продали легально та везли в Кенію.

Т-62 та інші танки на російсько-українській війні

Бронетехніка РФ у 2022–2025 роках

У перші дні вторгнення РФ українці бачили старі та нові танки, які прямували до Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Маріуполя, Запоріжжя та Херсона. Орієнтовна кількість робочих бронемашин у ЗС РФ — 2927 од. На фронті помітили навіть 60-річні танки Т-62: більшість таких інцидентів відбулась у 2022–2023 роках.

Восени 2025 року аналітики встановили, що Москва протягом року може отримувати приблизно 200 танків: частина — нові, частина — відновлені зі старих радянських.

З якою бронею Україна зустріла вторгнення РФ

Разом з продажем та розрізанням Україна модернізувала старі радянські танки й почала випускати новий Т-84БМ “Оплот”. На момент російського вторгнення ЗСУ мали приблизно 1 тис. танків — у 6,5 раза менше, ніж було до роззброєння. Щоб впоратися з нестачею броні, партнери передали Україні 800-1000 танків: Т-72, Leopard 2, Abrams, Challenger 2, AMX-10, T-72/PT-91.

31 жовтня 1995 року Україна виконала угоду про роззброєння, знищивши останній танк Т-62. Після цього 30 років бронетехніка експортувалась, списувалась, викрадалась. У 2025 році РФ і далі має танки, які кидає у механізовані штурми на різних ділянках фронту. Тим часом Україну виручають партнери: наприклад, у вересні на фронт прийшли хорватські М-84А4.