Фотовиставку «Спадщина не/приречена на знищення», присвячена Святогірській лаврі, відкрили на Донеччині.

В галереї Одеського літературного музею відкрилася персональна виставка художниці Ніни Теренько з Ялти. З 1990 року очолювала дитячу художню студію при Керченському палаці культури «Корабель», організовувала виставки дитячої творчості, та власні персональні виставки, три з яких пройшли в Ялті. Також займалася викладацькою діяльністю.

Коли почалася війна в Україні, разом з чоловіком переїхала до Одеси. Зараз працює в військовому санаторії. Допомагає військовим частинам в оформленні патріотичних картин та зображень. У своїй творчості мисткиня використовує олійний живопис , акварель та акрил, працює з такими жанрами як портрет, пейзаж і натюрморт.

На виставці «Україна переможе…» представлені 22 емоційні роботи сповнені болю, надії та віри в перемогу. В картинах авторка втілила свої переживання та враження від війни, що охопила її рідний край. Мабуть, не знайдеться українця в душі якого не знайдуть відгуку ці роботи. Всі кошти з продажу картин художниця передає на потреби ЗСУ.

Україна, розташована на перехресті Східної і Західної Європи, має багатий історичний та культурний контекст, який підтверджує її європейську ідентичність.

Історично територія сучасної України була домівкою для багатьох народів і культур: від трипільської до скіфської, від давньоруської доби до Козацької України. Це створило багатогранну культурну спадщину, яку ми повинні зберігати та захищати. І головне – знати, що Україна вже дуже давно є частиною Європи, попри численні спроби ворога спотворити нашу автентичну культуру та переписати історію.

Писанка як доказ культурної єдності України та Європи

Українське писанкарство — збережений приклад спадщини, завдяки якому ми можемо говорити про єдиний культурний код Східної Європи, що читається навіть через візерунки на яєчній шкаралупі.

Якщо розглядати культурну карту Європи, то історично Україна — один із центрів писанкарства, що охоплює Карпати, Польське Підкарпаття, Схід Литви та Захід України. Цей “етнічний пояс” має спільні риси. Наприклад, ритуальне створення писанок з молитвою на світанку та натщесерце. Писанка виконує функцію оберега — яйце дарували на весілля, при народженні, залишали на могилах предків. Спільною рисою є віра у циклічність життя, де яйце — символ Всесвіту, що оновлюється щовесни.

Офіс підтримки відновлення при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій дослідив техніки, символіки та семантики писанок у країнах Центрально-Східної Європи, аби пояснити, чому українська писанка є частиною європейської культурної спадщини.

Україна — невід’ємна частина європейського культурного ландшафту. Її традиції не периферійні, а структурно подібні, історично синхронні і смислово взаємопов’язані з великою культурною зоною, яка охоплює Балтію, Карпати й Центральну Європу.

Розповідаємо детальніше про спільні риси українських та європейських писанок:

• Структурна спорідненість символів

Символіка писанки — не абстрактне мистецтво, а мова архаїчних знаків, яка існує в різних етносах. В Україні, Литві, Румунії, Польщі ми бачимо одні й ті ж образи. Зірка-сонце як знак космосу й Бога, безкінечник – як вічне життя, потік часу. Птахи, зерно, дерево є символами родючості, початку, предків.

• Історичні паралелі

Археологічні знахідки з Київської Русі, Галицького князівства, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Австро-Угорщини свідчать про одночасне існування традиції воскового розпису, ідентичні календарні обряди весни, Великодня в Європі та на території України

• Функціональна спільність

В Україні, Литві, Польщі, Словаччині писанка виконує оберегову функцію, передається від матері до доньки, використовується у весільному, поховальному, весняному обрядах. Це означає, що ми маємо справу не з декоративною практикою, а з феноменом живої культурної спадщини, до якої Україна належить повноправно.

Україна — Європа не тільки географічно, а й світоглядно

Писанка — це сакральний артефакт, який несе глибинні цінності: шанування життя, збереження пам’яті предків, відповідальність перед природою. Ці цінності тотожні європейським. Через писанку Україна артикулює ті самі ідеї, що й інші європейські народи — просто в особливій, неповторній візуальній формі.

Писанкарство — це не лише традиція, що символізує родючість та відродження, але й значна частина культурного ландшафту України, що зберігає в собі риси європейської ідентичності. Це духовний зв’язок України з Європою, який триває тисячоліттями. І якщо писанка — це код культури, то її прочитання свідчить: ми — в Європі, бо ми творили її разом.

«Вражає, наскільки різноманітними є писанкарські техніки і мотиви розпису  в Україні: Гуцульщина, Покуття, Лемківщина, Буковина, Закарпаття, Полтавщина, Слобожанщина, Поділля, Полісся, Наддніпрянщина, Таврія — кожна етнічна група має свої специфічні техніки, свої кольори й символи, що передаються віками від покоління до покоління. При цьому ми бачимо спільний культурний простір — українська писанка перегукується з традиціями багатьох європейських народів. У цьому і полягає унікальність народного мистецтва — різноманітність, що водночас єднає, бо має спільну основу, спільне підґрунтя», – розповідає Генеральна директорка Національного музею народної архітектури та побуту України Оксана Повякель.

Внесення писанки до ЮНЕСКО

Збереження культурної спадщини – це не лише про ї популяризацію, а й про охорону на міжнародному рівні. У грудні 2024-го на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини, яка проходила в столиці Парагваю, до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства був включений перший міжнародний елемент від України спільно з Естонією «Писанка: українська традиція і мистецтво оздоблення яєць».

Роботу над номінацією розпочали 2017 року. Всього вона складається з трьох елементів: «Українська писанка: традиція і мистецтво», «Традиція гуцульської писанки» та «Українська писанка, традиція і мистецтво оздоблення великодніх яєць».

«Це наш спільний успіх, який засвідчує силу нашої єдності. Ми проголошуємо на весь світ: жива спадщина нас об’єднує, дарує відчуття причетності та уособлює нашу ідентичність», — заявляв Міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький.

Українці усім серцем люблять Великдень. Це свято, яке об’єднує сім’ї, щоб святкувати разом з близькими. Це час для обміну теплом та турботою. Великдень символізує перемогу життя над смертю, світла над темрявою, що дуже актуально у часи, коли ми щодня наближаємо Перемогу та як ніколи потребуємо віри.

Відповідно, значення писанкарства теж виходить за межі естетики. Розмальовуючи писанки, ми створюємо символи захисту і процвітання, наділяємо кожне яйце сенсами та духовними цінностями. Саме тими, які ментально та культурно визначають нас як європейську націю.

Юлія Савостіна, засновниця проєкту Made in Ukraine, експертка з нематеріальної культурної спадщини Офісу підтримки відновлення при МКСК

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства