Президент України Володимир Зеленський прокоментував масові випадки ухиляння від мобілізації і зазначив, що громадянам варто розуміти, що війна продовжується. Хоч всі розраховували на спринт, отримали марафон. І поки гострим залишається питання ротації та відпочинку для військових, цивільні перепочивають на курортах. І як засвідчив Верховний Головнокомандувач: «Слава богу, що це не мільйони людей».

Є і такі люди

Видача повісток стала ще однією червоною хусткою для українців та одеситів, зокрема. Тему підняли 9 лютого під час пресконференції Володимира Зеленського з головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн і президентом Європейської ради Шарлем Мішелем у Брюсселі. Постало питання, що не всі українці відчувають воєнний стан, парубки призовного віку шукають шляхи виїзду за кордон, уникаючи мобілізації, активно працюють розважальні заходи, попри пекельні воєнні напрямки. Коли вся Україна перейде на справжній воєнний стан? 

«Дуже складно воювати так довго. І тут велика подяка воїнам, і не тільки тим воїнам, які перебувають на лінії фронту, але насамперед їм, вони віддають свої життя. Але й усім тим, хто воює всередині держави – на своїх робочих місцях, тому що треба підтримувати армію і робочі місця… Люди повинні зрозуміти, що, на жаль, війна продовжується. На жаль, є ті, хто відпочивають. І є такі люди. Слава Богу, що це не мільйони людей. На жаль, такі виклики були історично впродовж усіх війн. І ми не є виключенням», — відповів президент. 

Попри те, що саме українці на початку повномасштабного вторгнення змогли зупинити агресора, цього недостатньо. Треба рухатись до кінця та Перемоги. Але не всі готові виконувати свій військовий обов’язок. А за словами президента, ми не можемо діяти як росія і заганяти ціпками на війну. 

Вирішити «по-одеськи»

Ті, хто був готовий захищати свою країну та майбутнє — давно приєднались до лав ЗСУ. Інші, сподівались тихесенько пересидіти. Про повістки активно заговорили влітку, коли відбувались рейди на одеських пляжах. Хоч, ця зона була забороненою для відпочинку, в першу чергу, для безпеки самих громадян, охочі поніжитись на пісочку, не зважали. А законне право на встановлення особи від поліціянтів та співробітників ТЦК, сприймалось покаранням. Як зазначила керівниця центру Сил охорони та оборони Півдня України Наталя Гуменюк в інтерв’ю Суспільне Одеса: «Вони були способом поспілкуватися з громадянами й нагадати, що в країні йде війна та є мобілізаційний обов’язок. І, напевно, поставити перед кожним питання: чи виконав ти свій обов’язок для того, щоб відпочивати?».

Наразі триває нова хвиля обурень. Поки пишуться коментарі стосовно пошуку винних, викрадення та порушення прав, російські новини із задоволенням крутять відео “затримань”. Головне забулось — війна не закінчилась. Строк дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації подовжено з 19 лютого ще на 90 діб. Пекельні бої у Бахмуті та за іншими направленнями не закінчуються, як і суперечки щодо ротацій наших військових. 

Цивілізований світ запровадив ротацію через 30 або 45 днів, проте чимало наших підрозділів не бачили ротацію щонайменше півроку. А якщо чесно, то з повномасштабного вторгнення, тобто рік. Створений був ряд петицій, наприклад, про демобілізацію тих, хто служить рік. Більшість (значну) тих, хто зараз під багнетом. Якщо відправити цей майже мільйон додому, то хто стане на їхнє місце? 

«Мобілізація у країні проголошена з початку повномасштабного вторгнення і вона триває безперервно. Ми всі в ній задіяні і маємо розуміти, що кожен свідомий громадянин повинен виконати свій конституційний обов’язок. Це по-перше. По-друге, ніхто крім нас не поповнить мобілізаційний ресурс. А поповнення втрат і створення відповідного резерву — це зрозуміла складова оборони навіть самому необізнаному. Іде війна — важка, кровопролитна, визвольна, відчайдушна. Ми маємо втрати, але й маємо мету — Перемогу! Протистояти країні-агресорці, яка перевищує наше населення щонайменше в 5 разів, хіба можливо інакше? Хтось має опановувати сучасну техніку, яку нам виділяють партнери в рамках підтримки. Наша країна, наш народ потребує захисту, саме тому відсидітися за спинами інших не вийде. Саме тому завдання кожного – виконати свій обов’язок, а не ухилитися від нього, аргументуючи це якоюсь комерційною чи гуманітарною складовою. Ми здатні вчитися, опановувати, перемагати, зокрема, коли змотивовані великою метою. Чи не так?», — зазначив командувач Сил оборони півдня генерал-майор Андрій Ковальчук.

Повістка ≠ покарання

Те, що видача повісток стала у рази активнішою — факт, але мобілізація не припинялась з 24 лютого. Під час зустрічі зі студентами президент України Володимир Зеленський розповів, що наразі у військового командування задача створити резерв, щоб захисники мали змогу відновити свої сили, побачити родину чи вилікуватись. І так само часто, як телеграм-канали публікують повістковий дайджест, так само і ЗСУ розповідають, як майже рік не були вдома, не мали перепочинку та ротації. А замінити їх просто немає ким, ось і палиця з двома кінцями. 

Повістка як не означає мобілізацію, так і не виключає її. Головна задача — поставити максимальну кількість військовозобов’язаних на облік. Бо, дивлячись правді в очі, багато чоловіків уникали приміщення військкоматів ще задовго до вторгнення та війни. І про постановку на облік говорили та просили, в попередні місяці, коли повістки не роздавали так активно. Методи ТЦК категоричні, але чи залишили їм інші варіанти? Коли чоловіки реагують на стандартну в умовах війни процедуру, як на полювання на відьом. Від таких подій наразі створюється публічна думка, що війна стосується лише тих, у кого рідні знаходяться на фронті. А розпач, втома, злість — призводить до того, що ми шукаємо ворога серед своїх, забуваючи про орду, яка сюди сунулась. 

Залишається одне питання: хто, якщо не ти? 

Якщо починати з азів, то в Україні є військова повинність, яка ще зветься обов’язком, який встановлений законом. Це безпосередньо пов’язано із забезпеченням національної безпеки та реалізацією інших конституційно-значущих завдань. Від призваного вимагається прослужити у війську протягом певного встановленого законом строку, а в разі оголошення мобілізації — повторно приєднатися до війська або продовжувати службу після закінчення цього строку. Тому ще слід згадати, що національна небезпека виникла тільки через сусідів. 

«Інколи сила держави полягає в легальному інституті примусу. Найпростіше – це примус виконувати закони. Закон про мобілізацію під час війни повинен працювати, і саме цим займається апарат держави. Подобається це окремим громадянам чи ні, мобілізаційний план має виконуватися. Інакше ті, хто не хоче, не дай Бог, продовжать жити в іншій країні. Темпи мобілізації, які ми бачимо зараз, вони очевидно є вищими, ніж були півроку тому, але вони пов’язані з тим, що путін довів до величезних цифр плани по мобілізації з того боку», — в ефірі Апостроф TV розповів капітан 103 бригади територіальної оборони Олександр Ганущин.

Нагадаємо, що військовий облік є складовою мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою укомплектування ЗСУ. Обов’язок ставати на військовий облік передбачений Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу». За порушення може наставати адміністративна та кримінальна відповідальність.

Так відповідно до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за нехтування правилами військового обліку встановлений штраф в розмірі від 510 до 850 грн; за повторне порушення протягом року — розмір штрафу становитиме від 850 до 1700 грн. В свою чергу, ст. 337 Кримінального кодексу України передбачено, що ухилення від військового обліку карається штрафом від 5 100 до 8 500 грн або виправними роботами на строк до одного року.

Одночасно триває і набір від ВМС добровольців до восьми штурмових бригад: «Рубіж», «Червона калина», «Азов», «Спартан», «Сталевий кордон», «Кара-даг», «Лють», «Буревій». Кампанія спрямована винятково на найм вмотивованих людей, які добровільно записуються до тих бригад, що найкраще пасують їм за ідеологією та цінностями.