Жива міграція, паспортна навала, документи «поштою». Коментує керівниця Міграційної служби в Одеській області Олена Погребняк
На сайті управління у справах біженців ООН пишуть про понад 8 мільйонів українців, які виїхали, а уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець говорить про понад 14,5 мільйона громадян.
Кордон став найвідвідуванішим місцем українців, тому безліч служб наразі займається математикою: ООН і наші міністерства рахують скільки ж виїхало, а демографи думають, яка ж кількість повернеться. На сайті управління у справах біженців ООН пишуть про понад 8 мільйонів українців, які виїхали, а уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець говорить про понад 14,5 мільйона громадян. Одні оформлюються та живуть на дві країни, інші не стають на облік за кордоном, бо не потребують допомоги, треті — вже змінили кілька місць перебування. Українці в живій еміграції.
Про хвилі виїзду та повернення; видачу закордонних паспортів, яка втричі більша за минулі роки; сервіси в Європі «Дайджесту Одеси» розповіла Олена Погребняк, керівниця Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Жива еміграція та перебування за кордоном після закінчення воєнного стану
Точно порахувати всіх біженців наразі ще ніхто не зміг. Наприклад, ООН фіксував лише першу країну прибуття. Можна було б зіставити числа українського та урядів інших країн, проте і це не буде правдою, адже люди перетинають кордони один за одним, або приїжджають на кілька днів до сім’ї, стоматолога чи задля отримання послуг, наприклад, оформлення документів. Тому що у приймальних країн теж є свої вимоги щодо офіційності перебування та паперового підтвердження, що ти людина. Тобто українські прикордонники пропустять біженця з українським паспортом, проте не кожна європейська держава прийме його.
«Люди повертаються оформити документи, тому що вимагає країна перебування, або вони хочуть поїхати до іншої. Наприклад, частина біженців у Польщі, яка перенаселена, оформляє візи до Канади, що чекає з розкритими обіймами. А для країни Північної Америки потрібна віза, як і для Великобританії. За постановою Кабміну №170 ми безкоштовно продовжували термін дії закордонних паспортів на 5 років із дати закінчення, та вклеювали фото дітей у документи батьків. Але деякі країни це не влаштовує, щонайменше Англію. Вони вимагають чинний документ. Тому громадяни повертаються, оформляють документи тут, в посольствах/консульствах чи в Державному підприємстві «Документ», — розповіла Олена Погребняк.

Також за її словами, хвилі виїзду пов’язані із воєнними подіями. Саме з Одеської області виїжджали після ракетних ударів по Сергіївці, пошкодження нафтопереробного заводу чи трагедії у Дніпрі. Проте і хвилі повернення фіксуються.
Насамперед бути біженцем не так класно, як може здаватись. Умови для українців за кордоном неоднакові і запропонована допомога покриває елементарні потреби, тому треба працювати. І коли говорять про дах над головою — це не люксові номери у готелях, а досить часто — притулки. Без грошей там, як і тут, складно.
Після закінчення війни до України може повернутися більше ніж третина тих, хто виїхав через бойові дії за кордон, а решта — залишиться у країнах тимчасового прихистку, спрогнозувала в інтерв’ю Радіо Свобода директорка Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова. А з соціологічного опитування групи «Рейтинг» 23-26 грудня 2022 року відомо, що 11% з тих, хто виїхав, взагалі не планують повертатись в Україну. А війна ще не закінчилась, тому динаміка змінюватиметься. За міжнародним законодавством, люди зможуть перебувати у приймальній країні до півтора року вже й після завершення воєнних дій.
«Є країни, які дуже зацікавлені у наших громадянах, наприклад Польща та Ірландія. Вони приймуть біженців, узаконять перебування і офіційно працевлаштують. Наші громадяни, які є працьовитими, не бояться роботи не за фахом, фізичного навантаження, вивчають мову, адаптуються — матимуть право залишитись. Але ж для України — це, на жаль, працездатне населення. Існує законна міграція, яка є природною, людина шукає де краще, і в цьому немає нічого поганого. Наприклад, громадяни Польщі працюють в Ісландії, Голландії, Німеччині, Великобританії. Виїжджають на рівень вище економічного стану своєї країни. Зацікавити громадян повернутись можна умовами: робочими місцями, економічною стабільністю, навчанням для дітей та безпекою», — додала Олена.
Рекордна видача документів в Одеській області

Протягом 2022 року в Одеській області видали 277 тисяч закордонних паспортів та 94 тисячі ID-карток, для порівняння у 2021 році — 121 та 111 тисяч відповідно. Загалом, третина ID-карток припадає на дітей, яким виповнилось 14 років, тому минулого року видача зменшилась, адже вони за кордоном.
За словами Олени Погребняк, близько 60% закордонних паспортів в Одеській області за минулий рік видані ВПО. Найбільша кількість з Миколаєва та Харкова, а у період з квітня по травень були переселенці з Київської, Чернігівської та Сумської областей. Міграційна служба у Миколаївській області взагалі не працювала по листопад 2022 року, а деякі з їхніх підрозділів були знищенні. Миколаївців приймали в управлінні Одеської області в конкретні дні та без черг.
І все це мало результат: рекордну суму коштів перерахували в бюджет — 129 мільйонів — найбільше з усіх областей.
Влітку на поліграфкомбінаті, який знаходиться у Київській області виникла черга. Потужність треба було не лише відновити, а й збільшити в 2,5-3 рази. Ні обладнання, ні персонал цього зробити не міг. Але на сьогодні є повне дотримання протоколу і документи надходять точно за вказаний період. Як розібрались із чергою на друк, почались відключення електроенергії. Завдяки Начальнику Одеської ОВА Максиму Марченку та міському голові Геннадію Труханову отримали генератор, паливо та обслуговування. Тому на базі управління відкритий і Пункт Незламності.
«У нас здебільшого жіночий колектив, тому 30% працівників протягом першого тижня від вторгнення, як вітром здуло. Деякі підрозділи, які складались з 3 працівників, виїхали повністю. Завдяки ротації та відрядженням вдалось їх не закривати. В Одесі з березня по вересень працювали 7 днів на тиждень з 08:00 до 20:00 та, підлаштовуючись під комендантську».
Вікна прийому в Одеській області та за кордоном
У положенні про Державну міграційну службу України зазначено, що всі документи, які засвідчують особу (громадянина та іноземця); набуття та припинення громадянства; місце реєстрації і ще великий перелік важливих паперів оформлюються та контролюються саме цим органом виконавчої влади. Тобто усі інші місця, де можна подати документи – додаткові вікна прийому і всі папери доходять до міграційної служби. Це не впливає на термін чи на вартість документа. Винятком є ДП «Документ» — державне підприємство підвищеного сервісу — вартість буде вищою за той же період оформлення. У цих центрах обслуговування жива черга, тому скорочується час саме на подання.
«Ми дуже вдячні, адже в Одеській області навіть під час повномасштабної війни відкривались нові ЦНАПи. Саме на півдні області. Це дивує, адже потребує великих грошей: обладнання, приміщення, навчання працівників, заробітні плати. Але громади все це робили і сьогодні працює досить багато ЦНАПів в селах, не тільки в районних центрах – для нас це велика допомога», — відзначила керівниця управління.

Перевантажені людьми були підрозділи Ізмаїлу та Рені, адже вони прикордонні. Громадяни приїжджали з Румунії одним днем, подаючи документи. Як результат, приймали кількість громадян на рівні Одеського районного підрозділу.
У посольствах/консульствах за кордоном здійснюється прийом громадян, але це не великі сервісні центри, які можуть прийняти усіх громадян. Наприклад, щоб прийняти українських біженців в Польщі, формується черга у кілька років. Тому ДП «Документ» розгорнули свої офіси і в інших країнах. На початку це були мобільні бригади — тобто автобуси з потрібним обладнанням. Зараз у Варшаві є повноцінний офіс у приміщенні.
Підрозділи «Паспортного сервісу» вже доступні у чотирьох містах Польщі (Варшава, Краків, Гданськ, Вроцлав), у Туреччині (Стамбул), Словаччині (Братислава) та Чехії (Прага). Там українці можуть отримати такі послуги:
- оформлення ID-картки чи закордонного паспорта (у тому числі замість втраченого або викраденого);
- обмін ID-картки чи закордонного паспорта (у зв’язку з закінченням строку дії, зміною інформації, непридатністю до використання);
- обмін паспорта зразка 1994 року на ID-картку (за бажанням чи у разі непридатності);
- одночасне оформлення закордонного паспорта та ID-картки;
- обмін посвідчення водія.
Зараз вже є можливість відправляти паспорти за кордон. Документ, який знаходиться в підрозділах міграційної служби на території України, на запит громадянина через посольство/консульство, пришлють до цього органу. Людина сплачує пересилку.
«Це зручно, бо у нас багато паспортів, які оформили та не забрали. Громадяни або поїхали раніше, або перетнули кордон по громадянському паспорту. Проте нам на гарячу лінію дзвонять щодо надсилання на конкретну адресу — це неможливо».
Чоловіки призовного віку за кордоном
Питання мобілізації стосується і тих громадян, які встигли або змогли виїхати за кордон. Велика кількість чоловік має дозвіл на виїзд проте — це не є підставою для звільнення від військової служби.
Зазначимо, що ВПО потрібно ставати на військовий облік протягом 7 днів після зміни місця проживання. Про це також інформує і Урядовий портал на своїй сторінці. 05.01.2023 набув чинності новий Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, яким унормовано, що посольства та консульства України мають право вести військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які перебувають на тимчасовому консульському обліку; повідомляти ТЦК та СП про постановку або зняття з військового обліку громадян. Тож тепер громадяни України зобов’язані ставити на військовий облік в закордонних дипломатичних установах України. Тобто у посольствах і консульствах. У разі втрати своїх документів, або, щоб отримати паспорт, який знаходиться в підрозділі міграційної служби — звернутись до установи доведеться.
Водночас є ті, хто приїжджає та повертається в Україну, маючи всі підстави цього уникнути. Пані Олена розповіла, як з Аргентини приїхали двоє хлопців Тарас та Назар: «Це два брати, яким близько 30 років. В Аргентині вони проживають десь 15 років, їхні батьки їхали туди на ПМЖ. Вони розмовляють з акцентом, як у Ульяни Супрун, але українською. Мають там родини з етнічними українками, але покинули роботу і сім’ї, щоб воювати. Приїжджали навіть не громадяни України, а Грузії з посвідками на проживання. Запам’ятався чоловік, який займався безпекою судів та кораблів біля Сомалі. Він допрацював контракт, а зараз очолює один із батальйонів грузинської розвідки. Такі ситуації є».
Нагадаємо, що документи, строк дії яких закінчився або вони підлягають обміну після 24 лютого 2022 року, є чинними на період воєнного стану.
Усі новини
що з ними не так
Китай ініціював торговельну суперечку з Індією з приводу сонячних батарей і деяких ІТ-продуктів. Річ у тім, що Індія не поспішає все це у КНР купувати.
Китай ініціював торговельну суперечку з Індією щодо сонячних батарей, сонячних модулів та ІТ-продуктів, запросивши консультації з цього питання, повідомила у вівторок Світова організація торгівлі (СОТ), передає Reuters.
“Китай запросив в Індії консультації в рамках СОТ щодо врегулювання суперечок, що стосуються деяких заходів Індії щодо сонячних батарей, сонячних модулів і продуктів інформаційних технологій. Китай заявив, що заходи, які розглядаються, охоплюють тарифний режим Індії та деякі заходи, які, за словами Китаю, залежать від використання вітчизняних комплектуючих та іншим чином дискримінують китайський імпорт. Запит було розіслано членам СОТ 23 грудня”, — йдеться в заяві СОТ.
Менше тижня тому Індія заявила, що ввела антидемпінгові мита на імпорт холоднокатаної сталі з Китаю на п’ять років для захисту своєї вітчизняної промисловості, нагадує ЗМІ.
Раніше ми писали про те, що сонячні панелі пора нести на звалище, тому що один фактор їх руйнує. Сонячні модулі деградують швидше через УФ-випромінювання. Це дивно, але найбільше їм шкодить не сміття, дощ і мороз, а сонячне світло.
Також повідомляли, що сонячні панелі розчарували всіх. Встановлення сонячних електростанцій наступного року, як очікується, сповільниться вперше відтоді, як галузь стала популярною 20 років тому, оскільки зміни в політиці та насичення основних ринків стримують попит.
Події
Різдво крізь драми історії
У Львові створили мистецький проєкт про свято, яке вистояло попри те, що влада намагалася витіснити його з публічного простору
У самому центрі Львова, у Mercury Art Center з початку грудня до лютого працює експозиція в межах артпроєкту «Дочекатися Різдва: Історії незнищенного Свята». Це чудова нагода для львів’ян та гостей міста не тільки оглянути полотна, скульптури, листівки чи фотографії на різдвяну тематику, а й дізнатись більше про історію їх створення, а також про те, як вдалося зберегти традицію святкування Різдва у найтемніші часи нашої історії ХХ століття.
«Ми обрали таку назву для нашого артпроєкту, тому що він не лише про мистецтво, а й про рефлексію самих митців. Нам було важливо не тільки показати самі твори, а й історію їх створення, або те, в яких умовах митці їх творили», – розповідає кураторка артпроєкту Анна Хома.
Ідея його створення з’явилась у неї після того, як вона побачила, наскільки виснаженими є люди навколо і наскільки їм потрібне щось, що може дати позитивні емоції. «Мені хотілося дати щось приємне, щоб хоча б трохи занурити людей в якісь їх спогади чи історії і дати можливість з’явитися новим. І Різдво, напевне, найкраще для цього підходить», – каже Анна Хома.
Біля входу до експозиції артпроєкту відвідувачів зустрічають слова історика Ярослава Грицака: «Війна між Україною та Росією є війною між країною, де Різдво дійсно святкують, і країною, де Різдво стало порожнім звуком». Як розказує Анна Хома, він долучився до артпроєкту, як історичний консультант.
«Ми звернулися до нього і його це захопило. Для нього тема Різдва є дуже такою персонально важливою», – говорить вона.
Сама експозиція виставлена на двох поверхах. Перший – окреслює історію Різдва від 1920-х років минулого століття і до 1991 року. Цей період охоплює заборону Різдва, його агресивне витіснення з публічного простору, а також активний супротив українського населення з тим, щоби зберегти традиції його святкування. На другому поверсі виставлені твори на різдвяну тематику, створені вже у період після здобуття Україною незалежності.
Перше, що можуть побачити відвідувачі експозиції – це відео-інтерв’ю зі спогадами різних людей про святкування Різдва і те, яку роль воно відігравало в їхньому житті. Зокрема, там є спогади Ярослава Грицака, який розповідає, наскільки важливим для українців завжди було це свято і як вони берегли традицію його святкування в часи заборон.
Поруч – картини із зображенням святкування Різдва в українському селі.
«Різдво в минулому столітті було збережене здебільшого в селах. Якщо дивитися навіть на те, як працювала тодішня влада, то їй було важливіше витіснити Різдво з міста. Те ж, що відбувалося в селі, не настільки сильно потрапляло до її поля зору і їй не вдалося викорінити там народні традиції», – каже кураторка проєкту.

Про те, як «працювала» радянська влада з Різдвом у містах, за її словами, розповідає історія художника Карла Звіринського.
«Його донька Христина розказувала, що вони жили тут у центрі і навпроти них жив агент КДБ. І батько створив неймовірну, за її словами, шопку. І в підсумку її довелося спалити, бо вже було занадто багато до нього уваги», – говорить Анна Хома.

У центрі експозиційного простору – добірка з понад 100 різдвяних листівок, взятих для артпроєкту з одного родинного архіву. Вони експоновані таким чином, щоб відвідувачі могли не тільки їх оглянути, а й прочитати, що на них написано. І як кажуть організатори експозиції, найбільше емоцій у відвідувачів викликають саме листівки, адже вони показують, як у радянський період люди вітали одне одного із забороненим у ті часи святом.
«Ось тут, наприклад, написано «З Новим Роком!» Але не тому, що для автора Новий рік був важливим, а тому, що листівки, які надсилалися поштою, могли перевірялися органами. Тож ви наражалися на ризик. І тому у вас не було можливості написати «З Різдвом Христовим!» і щось зображати на цю тему», – каже комунікаційниця центру Ольга Головчин.
Ще один приклад – листівка 1988 року. «Щасливого нового року. Веселих різдвяних свят, здоров’я душі і тіла, мужності і волі у борні за «нашу справу», – пише автор на її звороті. Яка саме «наша справа» була в українців у 1988 році, зрозуміти не важко.
Іншим експонатом, який викликає чимало емоцій у відвідувачів, є збірка фотографій про святкування Різдва в радянський період.
«Це те, що людей дуже чіпляє тут. Бо кожен згадує про свої спогади. І це викликає в людей емоції. Тут, зокрема, зображено святкування в підпіллі. Також є доволі знакові фотографії. Ось наприклад, 1971-й рік – останнє перед ув’язненням святкування Різдва зі Стусом», – говорить Ольга Головчин.

Також важливою частиною експозиції першого поверху є відео-інтерв’ю з українцями, які були вивезені на спецпоселення в Сибір чи табори ГУЛАГу в другій половині 1940–1950-х років. Ці відео-інтерв’ю для експозиції надав Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія Терору» зі свого проєкту «#Непочуті». У них люди, які пережили заслання, розповідають про те, як їм у тих непростих умовах вдавалося зберігати рідні традиції, зокрема, святкування Різдва.

«Я пам’ятаю, ми відмічали Святу вечерю. То нам дозволили. В їдальні. То ми збиралися, хто мав мукý, хто мав макаран. Молилися, напевно, «Бог предвічний» співали. Але так шоби довго, то не співали. Там хтось собі під носом шось дві-три тихесенько. Як іде цей, надзіратель, то переставали», – розповідає Любов Пальчевська-Брух про Різдво в таборі в Інті.
«Коли була коляда, Різдво, то до нас приходили з тих навколишніх містечок, котрі були біля хатів, до батька. Батько вмів людей консолідувати, і колядували. І так колядували, що збігалася та частина посьолка: «Как хахли пают». Розумієте? (Сміється). І кажуть: «Пойте єщьо, пойтє, пойтє, рєбята», – згадує Михайло Кондрин, який був депортований у Ханти-Мансійськ.
Є в експозиції й умовно-абстрактні твори на різдвяну тематику, як от скульптурна композиція Михайла Дзиндри «Колядники». Для організаторів було важливо її показати, адже родина автора була жертвою комуністичного режиму.

В експозиції відвідувачі можуть побачити різдвяні маски та зірку з родини Іванки Крапікевич-Давид. «Ця зірка – це репродукція її ікони «Зелене Різдво». Колеги казали, що ще рік тому вони з цією зіркою ходили по місту», – каже Анна Хома.

Цікаву і досить знайому для українців тему зображає на своїх картинах Нікіта Цой. Це, власне, підготовка до самого Різдва.
«Автор у своїй манері зображає цей важливий для українських людей процес. І він тут ставить запитання: а чи не втрачається в цій підготовці власне сакральність моменту? Поки все приготують, повідкривають – всі пересваряться. А потім, коли вже всідаються за стіл, тоді вже настає перемир’я», – говорить Анна Хома.
Ще однин фото-експонат артпроєкту розповідає про «Сад вертепів» – проєкт, який єднає людей через проживання й відтворення українських різдвяних традицій. Його учасники – молодь зі всієї України, яка вже протягом трьох років збирається разом, щоби приносити дух Різдва туди, де його зараз найбільше бракує, зокрема, у деокуповані та прифронтові громади.
Поруч – «Різдво на Полтавщині: неперерваний потік», експонати для якої передали з Полтавського регіону. Називається вона так тому, що, за словами її авторів, різдвяна традиція – це потік, який у ХХ столітті обмежили заборонами і страхами, але не перервали.
«Коли я в них питала, що ви можете нам надати – вони одразу сказали, що ми вам усе дамо, тільки ви покажіть, а ми в себе у Полтавщині розкажемо, щоб люди знали. І коли вони будуть до вас приїжджати – вони могли б це побачити», – розповідає Анна Хома.

Також тут є окрема зона, де відвідувачі можуть намалювати власну різдвяну зірку і поділитися власними спогадами, чи передати власні різдвяні емоції.
«Це і ваша можливість поділитися спогадами. Тобто ви проходите через чужі історії, щоби згадати власну», – говорить кураторкка арт-проєкту.

У цій зоні, а також у холі перед входом до експозиції можна побачити чотири великі різні за формами, кольорами, орнаментами, гостротою та кількістю кутів зірки, створені старшою дизайнеркою центру Катериною Слюсаренко.
«Сучасну» частину експозиції досить символічно завершує цікавий проєкт «Екоцид» Віктора Проданчука, який у притаманній йому манері зображає тему Різдва.

«Це його новий проєкт. Тут є 4 шопки і вертеп всесвіту. Зараз світ для нього виглядає саме так, і він тут мислить над тим, чи буде у нас після всього того, що ми робимо з нашою землею, світло чи нове народження у майбутньому. Адже шопка – це про народження», – пояснює Анна Хома.
Загалом, можна сказати, що експозиція арт-проєкту дійсно «чіпляє» і викликає емоції. У кожного вони свої, але мабуть жоден із тих, хто її бачив, не залишиться байдужим.
«Буває, що люди виходять з експозиції і кажуть, що це було дуже щемко, що вони розплакались, але вийшли «на твердих ногах». І це найкращий результат, на який можна було сподіватися. Це дуже тішить», – говорить Анна Хома.
Ігор Федик, Львів
Фото автора та надані центром
Відбудова
На Одещині відкрили нову ділянку дороги Кілія
В Ізмаїльському районі Одеської області відкрили нову ділянку автодороги Т1607 у межах населених пунктів Кілія та Вилкове.
Про це у Телеграмі повідомив начальник Одеської ОВА Олег Кіпер, передає Укрінформ.
«Запустили нову ділянку дороги Т1607 в межах населених пунктів Кілія-Вилкове. Для місцевих громад це подія, на яку чекали майже 40 років. Дороги тут не було ще з радянських часів», – йдеться в повідомленні.
Очільник ОВА також проінформував про ситуацію з транспортним сполученням на півдні області, що було порушене через ворожі атаки на міст у районі Маяків.
«Наразі рух в обох напрямках поступово стабілізується, ситуація – на контролі», – зазначив Кіпер.
Як повідомляв Укрінформ, через безпекову ситуацію роботи з відновлення мостового переходу в селі Маяки, який зазнав пошкоджень внаслідок численних влучань, не проводяться. Триває оцінка стану конструкції.
Фото: Телеграм Олег Кіпер
-
Усі новини1 тиждень agoПохорон Степана Гіги — що сказав його друг на церемонії прощання
-
Війна5 днів agoРадіолокаційну систему посадки РСП-6М2 знищили на аеродромі «Кіровське»
-
Усі новини1 тиждень agoексперти розповіли скільки радіації вони випромінюють
-
Україна1 тиждень agoмолодик підпалив відділення Укрпошти в Києві
-
Політика1 тиждень agoЄС долучається до фінансування Міжнародної компенсаційної комісії для України
-
Суспільство1 тиждень agoУряд розширив перелік безкоштовних медпослуг для ветеранів
-
Усі новини1 тиждень agoКомпанія подарувала співробітникам смартфони, які їх розлютили: в чому справа (фото)
-
Війна1 тиждень agoДмитро Рогозюк, командир 60 ОМБр