Connect with us

Війна

Безкоштовне протезування військових та цивільних в Одесі

Published

on

В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. Але в Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно.

У зв’язку з актуальністю цієї теми консультанти VETERAN HUB створили спеціальну інструкцію для військовослужбовців, ветеранів та всіх, хто потребує протезування в Україні.

Отже, протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. 

На них можуть претендувати:

  • особи з інвалідністю;
  • діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
  • військовослужбовці; 
  • мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України; 
  • ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:

  • Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
  • Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
  • Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
  • Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
  • На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації. 
  • Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
  • Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт; 
  • Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.

Документів небагато: копія паспорта, копія коду, рішення ВЛК, витяг з наказу командира для військових або рішення МСЕК для цивільних.

Як розповів Віталій Кольцов, директор Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю під час брифінгу у Ukraine Media Center Odesa, близько сотні підприємств в Україні мають ліцензію на протезування. 

“Військові та цивільні можуть провести протезування не тільки в Одесі, а й в інших містах. Це залишається на розсуд людини… Всі наші комплектуючі – іноземного виробництва, тому ці протези не гірші закордонних”.

Перелік підприємств усіх форм власності, які виготовляють, постачають і ремонтують технічні засоби реабілітації та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Мінсоцполітики, розміщений на сайті Міністерства соціальної політики України у розділі «Особам з інвалідністю». Переглянути перелік підприємств також можна за посиланням.

До кожного індивідуального засобу реабілітації підприємство видає документ щодо експлуатації і талон на гарантійний ремонт. Нині особи, яким визначено потребу в забезпеченні засобами реабілітації, забезпечуються ними безоплатно державними коштами, у межах граничної ціни на такі вироби.

Андрій Белозьоров, провідний фахівець з протезування та ортезування Одеського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства додав, що протезування військових мало відрізняється від роботи з цивільними. 

“Після ампутації кінцівки має пройти певний термін для формування кукси близько 3-4 місяців. В цей період лікарі звертаються до протезувального центру, який замовляє комплектуючі для протезів під конкретного пацієнта. У нас на підприємстві є стаціонар первинного протезування. Це місце, де людина вчиться ходити на протезі. Є доріжка для ходьби у приміщенні та інша доріжка з піщаним покриттям для ходьби на вулиці. Поки людина самостійно не ходитиме на протезі, який виробили, вона знаходиться у стаціонарі. Військові зазвичай потребують більш мобільних протезів, бо є хлопці, які хочуть повернутись на фронт. Зазначу, що у нас є медико-технічні бригади, тобто якщо через проблеми з протезами людина не може до нас доїхати — виїжджаємо ми. Лагодимо на місці, або в стаціонарі”, — виокремив Андрій Белозьоров.

Наразі немає черг на послугу протезування, швидкість залежить лише від наявності документів. Проте Тетяна Рудь, фахівчиня медичного відділу Одеського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства зазначила, що треба звертатись навіть поки документи готуються. Цей час займатимуться підготовкою кукси та реабілітацією. 

Додамо, що в Україні працює довідкова лінія з питань протезування кінцівок.  “Гаряча лінія” з питань протезування кінцівок працює для підтримки осіб, які втратили кінцівки, та задля впровадження якісних технологій протезування в Україні. Отримати консультацію можна за номером: 050-177-68-39.

Війна

Сили оборони уразили бронепотяг росіян на Покровському напрямку

Published

on

Бійці екіпажу «Асмодей» з батальйону безпілотних систем «EWOKS» за допомогою дронів знищили на Покровському напрямку ворожий бронепотяг.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті заступника командира взводу полку «Сафарі» Владислава Купіна (позивний «Чумак»)

Published

on


“Хто, як не я?” – такий шлях відданості Батьківщині обрав поліцейський із Лисичанська 

Владислав народився у Лисичанську 1 жовтня 2001 року. Змалку хлопець вирізнявся допитливістю та щирістю, вже в ранньому віці виявляв інтерес до історії України. Навчався у ліцеї №14, де проявив себе як активний та небайдужий учень, завжди готовий допомогти. 

“Ця дитина виросла у нас на очах. Він мав активну життєву позицію, завжди був готовий допомогти. Брав участь у всіх виховних заходах, був душею навчального закладу”, – згадує вчителька Владислава Оксана Лапенкова. 

Саме в ліцеї хлопець зустрів своє кохання – Юлію. Їхня історія тривала вісім років, шість з яких вони зустрічалися, а потім створили родину.  

“Влад був дуже доброю людиною з великим серцем. Чуйним, завжди прийде на допомогу. Був душею компанії, мав багато друзів. Він у мене був навіть ближчою людиною, ніж батьки. Ставився до мене з неймовірною любов’ю та турботою. Досить неочікувано зробив пропозицію руки та серця у мої 19 років. З 2023 року ми офіційно у шлюбі, створили сімʼю, завели песика, про якого я колись мріяла у шкільні роки,” – згадує дівчина.

Владислав завжди мав чітку громадянську позицію, був відданий патріотичним ідеалам. Його цікавість до історії країни та відчуття обов’язку яскраво проявлялися вже в молоді роки. “Владислав зі шкільної парти був активістом, мріяв потрапити до Азову. У 2016 році він долучився до угрупування «Національний корпус» у нашому рідному Лисичанську — це був громадський рух «Чесні справи». З того моменту він ще більше цікавився історією України, та її минулим”, – розповідає Юлія.

Історія була не просто захопленням, а глибокою пристрастю юнака. За словами дружини, Владислав ще зі шкільних часів регулярно переглядав історичні канали на YouTube, читав книги філософів та істориків, а також захоплювався фільмами про Першу та Другу світові війни. 

Після школи він здійснив ще один крок до своєї мрії — захищати Україну. Владислав вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”. Після навчання молодий офіцер служив у поліції Луганської області. 

Владислав не лише присвячував себе службі — однією з мрій було багато подорожувати.  

“Ми мали надію відвідати різні куточки України та світу. Влад цікавився історією, тому побачити нові місця було у наших планах. Особливо він мріяв побувати у Сполучених Штатах — це була його мрія з дитинства,” – розповідає дружина. 

З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Владислав та Юлія були змушені залишити рідну Луганщину й переїхати до Дніпра. Водночас Владислав ухвалив рішення, до якого йшов усе життя. 

“Через повномасштабне вторгнення Влад сильно хотів добровільно доєднатися до бойового підрозділу. Він обрав «Лють», оскільки був поліцейським. Звісно, як будь-яка жінка, я переживала за нього, ми багато розмовляли на цю тему, бо він єдиний, хто був зі мною поруч. Він був моєю опорою, але я прийняла його рішення. Він завжди казав «Хто як не я?». Він мріяв воювати”, – згадує Юлія. 

Коли хлопець остаточно приєднався до Окремого штурмового батальйону Національної поліції України “Лють”, сім’я переїхала на Житомирщину.

На фронті старший лейтенант Купін став заступником командира взводу полку управління поліції особливого призначення №1 штурмового полку “Сафарі” Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють». Воював у найгарячіших точках Донеччини, стикаючись з ворогом віч-на-віч. Не боявся викликів й відмінно виконував бойові завдання. 

Служба на передовій не оминула Владислава випробуваннями. Під час першого бойового виїзду він зазнав контузії. За словами дружини, попри переляк, серйозних травм тоді не було — кілька днів ротації допомогли йому відновитися та стабілізувати стан. Друге поранення, отримане в липні 2024 року, виявилося значно серйознішим та потребувало тривалішого лікування. Юлія та друзі були поруч із Владиславом у цей складний період. Попри виснаження, він наполягав на поверненні до служби, вважав, що мусить завершити розпочату справу. Навіть під час реабілітації юнак не полишав військової справи — опановував безпілотники та придбав власний дрон. 

Попри молодий вік, Владислав швидко здобув повагу серед побратимів та командирів. У вільний від бойових завдань час він часто спілкувався з дружиною.  

“Ми з ним постійно були на зв’язку, він завжди ділився ситуацією, розповідав, що відбувається, щоб він хотів змінити. Я приїздила до нього у Донецьку область декілька разів. Гуляли, часто розповідав про свої бойові задачі. У нас не було секретів одне від одного, він завжди ділився своїми переживаннями”, – розповідає дружина. 

13 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області Владислав загинув. Йому було лише 23 роки… 

“Ми неймовірно пишаємося ним – нашим чоловіком, сином, близьким другом. Владислав заплатив найдорожчу ціну за вільну Україну, за нас з вами – своє життя за територіальні кордони, державний суверенітет та народ України”, – написали його близькі у петиції до Президента про присвоєння Владиславу почесного звання «Героя України». 

“Мій чоловік був не лише військовим, а людиною з великою душею. Уважний, чуйний, справжній. Завжди допомагав іншим — і на фронті, і в житті. Завжди буду пам’ятати його усмішку. Його втрату важко описати словами, але я знаю, що його добро та любов залишилися з нами. І я завжди нестиму це в собі”, – ділиться Юлія. 

У Владислава залишились дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими. 

Герої навіки в наших серцях! 

Фото з відкритих джерел 



Джерело

Continue Reading

Війна

Сили оборони вночі збили 33 російські дрони, ще 36

Published

on


Сили оборони України в ніч на 19 квітня збили 33 із 87 російських дронів, ще 36 – локаційно втрачені.

Як передає Укрінформ, про це Командування Повітряних Сил Збройних сил України повідомило у Фейсбуці.

У ніч на 19 квітня 2025 року із (21.00 18 квітня) російські загарбники здійснили удар по Україні ракетами наземного, повітряного базування та ударними БпЛА.

За попередніми даними, радіотехнічними військами Повітряних Сил було виявлено та здійснено супровід 95 засобів повітряного нападу ворога – вісім ракет різних типів та 87 ударних БпЛА та безпілотників-імітаторів інших типів.

Зокрема, Росія застосувала: три балістичні ракети “Іскандер-М” (район пуску – Крим); дві протикорабельні ракети “Онікс” (район пуску – Крим); три протирадіолокаційні ракети Х-31П; 87 ударних БпЛА типу Shahed та дронів-імітаторів інших типів (райони пусків – Міллєрово, Курськ, Приморсько-Ахтарськ – РФ, Гвардійське – Крим).

Повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні підрозділи, засоби РЕБ та мобільні вогневі групи Сил оборони України.

Станом на 09.00 підтверджене збиття 33 ударних БпЛА типу Shahed (безпілотників інших типів) на сході, півночі, півдні та країни.

Читайте також: Зеленський закликав США допомогти з ППО після обстрілу Харкова Росією: Треба бути сволотою, щоб так вдарити

36 ворожих безпілотників-імітаторів – локаційно втрачені (без негативних наслідків).

Внаслідок ворожої атаки постраждали Одещина, Харківщина, Сумщина, Донеччина та Запоріжжя.

Як повідомляв Укрінформ, загальні бойові втрати російських військ від початку повномасштабного вторгнення в Україну, з 24 лютого 2022 року по 19 квітня 2025 року становлять близько 940 тисяч 150 осіб, зокрема за останню добу – 1180 осіб.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.