Про це під час дистанційної участі в дискусії щодо просування України до членства в ЄС, що відбулася у Брюсселі під егідою політичної групи Європарламенту «Оновлення Європи», сказала віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Політика розширення зараз стала головним «мейнстрімом» для Єврокомісії, що була сформована після виборів до Європарламенту. Але ж є мільйон процедур, це дуже забюрократизований процес. Коли ми проходимо крізь нього, ми не маємо забувати: цей процес не має бути простим для країн-кандидатів, але він не має бути надто складним для країн-членів ЄС, щоб вони могли ухвалювати рішення», – зазначила представниця уряду України.

Вона зауважила, що процес розширення наразі побудований так, що країни-члени приділяють багато уваги технічній роботі, яка мала б виконуватися європейськими інституціями. Моніторинг її результатів міг би здійснюватися представництвами ЄС у відповідних країнах-кандидатах.

Наприклад, Україна здійснила всі необхідні кроки, щоб відкрити перший кластер «Основи» у переговорах з ЄС, провела інклюзивний внутрішній діалог із залученням парламенту та громадянського суспільства. Єврокомісія оцінила такі зусилля та представила свої рекомендації. Але навіть після цього країни-члени мають досягати рішення щодо відкриття переговорного процесу шляхом консенсусу, який за всю історію процесу вдавалося досягати лише за ліченими та дуже технічними питаннями, які навіть не потребують додаткового обговорення.

Такий розвиток, за словами Стефанішиної, викликає здивування навіть у країн-кандидатів, які абсолютно віддані європейській інтеграції та рішуче налаштовані просуватися до членства в ЄС. Тому що не політичні процеси в країні-кандидаті і навіть не її двосторонні відносини з чинними членами ЄС пригальмовують процес – сама процедура відкриття переговорних кластерів, коли всі 27 країн-членів мають ухвалити відповідне рішення, створює перешкоди для досягнення результату.

«Коли ми рухаємося цим шляхом, Україна або Молдова, обидві наші країни мають бути у позиції, щоб говорити: або ми досягаємо результату, або ж з якоїсь причини не готові виконати взяті зобов’язання. Але за таких умов – це не той випадок. За таких умов саме та частина процесу входження до ЄС, що основана на досягненнях, взагалі не має сенсу. Саме тому вона не повинна бути предметом для одноголосного затвердження», – сказала віцепрем’єрка України.

Вона висловила переконання, що сам процес розширення ЄС є далекоглядним геополітичним рішенням, яке спрямоване у майбутнє. Кожна хвиля розширення зміцнювала Європейський Союз. Інколи йшлося про його економічний потенціал, інколи – про мир у Європі, як це було у випадку із наданням європейської перспективи країнам Західних Балкан. В умовах сьогодення, коли ЄС постає перед новими геополітичними викликами, процес розширення набуває навіть більшої ваги для самого ЄС.

«Варто думати про це за великим рахунком. Я вважаю, що заявка України на членство в ЄС, яка була зроблена 28 лютого (2022 року – ред.), є початковим пунктом, за яким ми всі розуміємо, що процес розширення – це рішення, яке в інтересах Європейського Союзу, щоб зміцнити його геополітичну роль, щоб «зацементувати» зобов’язання всіх 27 країн-членів у відстоюванні безпеки в Європі. Розширення має бути політикою, а не теорією і не бюрократією», – підкреслила Стефанішина.

Вона оголосила, що уряд України виконав всі кроки для відкриття першого кластеру в процесі переговорів з ЄС і затвердив всі відповідні документи, які невдовзі будуть представлені на розгляд Ради ЄС, ротаційного Головування в ЄС та Єврокомісії.

«Я закликаю зробити наступний крок і підтримати нас. Ми знаємо, що можемо розраховувати на вас, і ви знаєте, що Україна ніколи не кидає своїх друзів і партнерів», – додала віцепрем’єрка.

Як повідомлялося, сьогодні уряд України затвердив «дорожні карти», необхідні для відкриття першого кластеру «Основи» у переговорах щодо входження України в ЄС.

Україна передала Раді Європи листа, в якому висловлює готовність створити Спеціальний трибунал через двосторонню угоду.

Відповідний лист державний секретар Міністерства закордонних справ Олександр Карасевич передав генеральному секретарю РЄ Алену Берсе на засіданні Комітету міністрів Ради Європи в Люксембурзі за участі віцепрем’єр-міністра Люксембургу Ксав’є Бетеля, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Сьогодні з глибокою вдячністю та рішучістю ми офіційно передаємо лист від України та проєкти документів, необхідних для створення цього трибуналу. Це більше ніж юридичний крок, це – моральне зобов’язання щодо відповідальності, миру, справедливості, верховенства права», – наголосила заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра.

Вона додала, що створення трибуналу буде відповіддю міжнародного права на найбільшу загрозу миру у світі – російську агресію проти України.

Передача листа є необхідною формальністю, після якої Рада Європи та Україна наблизяться до підписання міждержавної угоди, що фактично означатиме, що Спецтрибунал створено.

Читайте також: Суддя ЄСПЛ розповів про особливості спецтрибуналу для Росії щодо злочину агресії

Як повідомлялося, 9 травня у Львові міністри закордонних справ та інші представники держав-учасниць Коаліції зі створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України привітали завершення технічної роботи над проєктами необхідних для цього правових інструментів.

Заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра поінформувала, що у 2025 році може бути побудована юридична база для роботи спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. Початок роботи очікується вже наступного року.

На цьому наголосив американський експерт з питань Росії Фонду Карнегі за міжнародний мир Ерік Чіарамелла в інтерв’ю Укрінформу, коментуючи нещодавню спільну заяву чотирьох європейських лідерів за результатами їхнього візиту в Україну.

«Я не думаю, що санкції – це правильний інструмент. Вони, безумовно, є важливими для підвищення вартості війни для Росії, і я думаю, що ми повинні їх зберігати та посилювати. Але ми не повинні плекати ілюзій, що санкції якимось чином змінять розрахунки Путіна, оскільки він показав, що готовий до значних втрат у всіх секторах, включаючи людський ресурс, техніку, а також економіку, щоб досягти своїх цілей щодо України», – заявив експерт.

Він вважає, що у середньостроковій перспективі санкції дійсно необхідні для стримування російської воєнної машини, «але не бачу, щоби це було кращою тактикою тиску у короткостроковій перспективі».

«Тиск краще чинити на полі бою. Допоки російська армія може якось просуватися, навіть дуже повільно і з величезними втратами, у Путіна дуже мало стимулів зупинятися. Це можна змінити не шляхом санкцій, а міжнародною допомогою військовим зусиллям України, тому я хотів би побачити європейську заяву не у вигляді санкційного ультиматуму, а такою, яка б зосереджувалася на постачанні Україні необхідної зброї для блокування подальшого просування Росії та, сподіваюся, відвоювання захоплених РФ територій», – заявив Чіарамелла.

Як повідомляв Укрінформ, лідери Франції, Німеччини, Польщі, Великої Британії та України за підсумками зустрічі в Києві 10 травня ухвалили спільну заяву.

Зокрема, вони погодилися, що безумовне припинення вогню за визначенням не може бути обмежене жодними умовами. Якщо Росія висуватиме такі умови, це можна розглядати лише як намагання продовжити війну та підірвати дипломатію. Також лідери погодилися, що якщо Росія відмовиться від повного й безумовного припинення вогню, слід застосувати більш жорсткі санкції до її банківського та енергетичного секторів, націлені на викопне паливо, нафту й “тіньовий флот”.