Connect with us

Події

В Пасажі відкрилася виставка “Рожевий настрій: ніжність, що вистоїть”

Published

on


В одеському Пасажі в галереї Sveta Galery відкрилася виставка-продаж шести художниць. Всі роботи об’єднанні рожевим кольором та його відтінками. Цей, здавалося б, легкий і тендітний колір має багатошарову природу. На виставці він розкривається через роботи різних художниць, кожна з яких додає свою історію. Тут є картини, що нагадують про теплі весняні ранки, і ті, що говорять про силу, необхідну для відродження.

Одеса. Місто теплих вулиць, блиску моря і особливого ритму життя. Попри загрози, тривоги та ракетні удари, Одеса продовжує жити. І в цьому житті є місце для мистецтва, яке лікує, надихає й підтримує. Саме тому ми створили виставку “Рожевий настрій”. Ідею та назву запропонувала художниця Ірина Локтіонова. Рожевий тут — це не лише про колір. Це про ніжність, яка вистоює.

Чому рожевий? Бо він може бути різним. Ніжним і дитячим, але також сильним і навіть бунтівним. Від витонченості рококо до провокації поп-арту — рожевий змінюється, як і ми. А сьогодні він стає символом гармонії, яка балансує між радістю і болем, красою і викликом.

Виставка проходить у творчій майстерні художниць, яка спеціально відкриває свої двері для відвідувачів на час її роботи. Зберігайте афішу та путівник і приходьте вже цього тижня, щоб побачити “Рожевий настрій” та відчути його силу і ніжність.

Учасниці виставки:

Блажена Локтіонова – художниця-акварелістка з Болграда, що в Одеській області. Малює з дитинства, і хоча її шлях у мистецтві був самостійним, це лише посилило її жагу до пошуку власного стилю. Вона експериментує з техніками, поєднує акварель з іншими матеріалами та завжди відкриває для себе нові колірні рішення. Блажена активно бере участь у групових виставках та художніх проєктах. Для виставки “Рожевий настрій” вона створила серію робіт, у яких відкрила для себе нові відтінки кольору.

Ірина Локтіонова – художниця-анімалістка з Одеси. Малює переважно тварин і природу, використовуючи різні техніки: акварель, олійну пастель, олію та акрил. Кожна з них має свою магію. У 2021 році відбулася перша персональна виставка “Світ котиків” у галереї «Діалоги». Нові художні проекти:
• “Чарівний світ звірят” – виставка у місцевому зоопарку, 2023 р.
• “Чарівний сад” – виставка в Ботанічному саду Одеси, 2023 р.
• “Затишна осінь і коти” – виставка у BB Art Gallery, 2024 р.

Юлія Любіна – сучасний український художник, сертифікований арт-терапевт. Член пастельної гільдії України. Основний напрямок творчої діяльності – абстрактний живопис. Увага в її мистецькій практиці зосереджена на темі особистості, емоційній сфері людини та єдності з всесвітом. Учасник персональних та групових виставок в Україні та за кордоном.

Олена Сєльчонок: художниця, яка малює дитячі мрії з нотками іронії та прихованої драми. Олена родом із Луганської області, де здобула професійну освіту в Коледжі Луганської державної академії культури та мистецтв. Вона працює в різних техніках: акварель, олія, акрил, пастель, маркери — але найбільше цінує акварельні ілюстрації, які дозволяють їй створювати особливу атмосферу, передавати настрій і характер персонажів. Для Олени рожевий колір має особливе значення: «Для мене рожевий – це колір дитинства, солодощів, цукрової вати, морозива, м’яких іграшок, або чогось милого, гарного та солодкого». Ця наївність і легкість кольору в її роботах контрастує з глибокими емоціями, які вони викликають. Її картини — це роздуми про світло і тінь нашого життя. Її персонажі — свині-купідони, єдинороги чи дівчатка з великими очима — знаходять відгук у серцях глядачів, викликаючи усмішку чи задумливість. Роботи Олени створюють особливу атмосферу, де іронія допомагає розкрити глибокі емоції, а яскраві кольори дарують радість і теплоту.

Анастасія Рубаненко — художниця, для якої мистецтво стало невід’ємною частиною життя. За освітою дизайнер-архітектор, з 2017 року вона активно бере участь у виставках в Україні та за кордоном. Її роботи вже знайшли свій дім у приватних колекціях Іспанії, Таїланду, США та України. Основний напрямок її творчості — пленерний живопис і скетчинг, де з дивовижною увагою до деталей вона передає красу природи. Її роботи унікальні тонкістю акварельних переходів і відчуттям живої присутності природи, які вона дбайливо зберігає в кожній деталі. Для цієї виставки Анастасія обрала пленерні роботи, де домінує рожевий колір: «Рожевий — колір весни та пробудження життя. У своїх роботах я часто використовую його, адже він несе в собі енергію ніжності, мрійливості та тепла. Цей колір здатний передавати широкий спектр емоцій і створювати невидимий, але міцний зв’язок між твором та глядачем.

Світлана Михалевич – українська художниця, учасниця понад 60 виставок, включно з міжнародними акварельними фестивалями та пленерами в Італії, Болгарії, Греції та інших країнах. Її роботи знаходяться в колекціях Музею акварелі у Фабріано (Італія) та Музею Тараса Шевченка в Пекіні (Китай). Вона заснувала групу Urban Sketchers Odesa, яка стала частиною міжнародного руху. За 10 років існування спільноти було організовано низку виставок, присвячених Одесі, які розкривали її архітектурну та культурну унікальність. Мандруючи понад 150 містами світу, Світлана створила понад 2000 акварелей на пленері, зокрема роботи, написані в Римі, Венеції, Парижі, Ніцці та Амстердамі.

Виставка-продаж “Рожевий настрій” в Одесі
Дати: 7-9, 14-15 лютого
Час: 13:00 – 18:30
Локація: Готель “Пасаж”, вул. Преображенська 34, 2 поверх (від ліфта направо, до кінця довгого коридору, номер 202).





Джерело

Події

На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років

Published

on


На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому

Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.







На Одещині етнографиня Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому / Фото: Ніна Ляшонок, Укрінформ

За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах

«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.

Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.

«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.

Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.

«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.

Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.

«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.

У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.

Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.

До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.

Читайте також: П’ять хлібів єднання: на Одещині 200 років зберігають традицію спільної трапези

Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.

Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.

Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.



Джерело

Continue Reading

Події

У Чехії покажуть український фільм «Киснева станція»

Published

on



У чеському місті Плзень у травні відбудеться показ біографічної драми режисера Івана Тимченка “Киснева станція”.

Як передає Укрінформ, про це Державне агентство з питань кіно повідомило у Фейсбуці.

Фільм розповідає біографію лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, коли в часі збіглися найбільші випробування та загрози для його життя і водночас – паростки надій на крихке щастя в умовах тотальної неволі.

“Приходьте насолодитися потужною історією, емоціями та красою українського кіно”, – запрошує організатор перегляду Клуб нових комунікацій.

Стрічку українською мовою з чеськими субтитрами глядачі зможуть подивитися 14 травня о 16:00, після чого відбудеться обговорення.

Читайте також: Комедію «Смак свободи» покажуть в Італії

Як повідомляв Укрінформ, “Киснева станція” створена у копродукції України, Чехії та Словаччини за підтримки Держкіно та чеської установи Státní fond kinematografie.

Ця повнометражна поетична драма, заснована на біографічних подіях із життя лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, розповідає про події літа 1980 року, коли він був у засланні в Якутії.



Джерело

Continue Reading

Події

У Харкові відбувся вечір музики Валентина Сильвестрова «Коди відродження: тиша»

Published

on


У межах фестивалю KharkivMusicFest відбувся вечір музики визначного композитора сучасності Валентина Сильвестрова “Коди відродження: тиша”.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Витончена музика пролунала у виконанні заслуженої артистки України Мирослави Которович (скрипка) та лауреатки міжнародних конкурсів Наталії Строчан (фортепіано).

У програмі були представлені: “Серенада” (2009) для скрипки соло, “Пасторалі” для скрипки та фортепіано на 9 частин attacca (2020), присвята Бетховену “Hommage à J.S.B.” для скрипки та фортепіано на 3 частини (2009), Соната для скрипки та фортепіано “Post Scriptum” (1990, 1 ч.), “Колискова” і “Серенада” (2004), “Баркарола” та “Музичний момент” із циклу “Пісні без слів” (2004).






У межах KharkivMusicFest відбувся вечір музики Валентина Сильвестрова / Фото: пресслужба фестивалю

“Мій фаворит – присвята Бетховену. Просто фантастична! Так, є патерни Бетховена, але із “сільвестрівськими” кольорами. У Сильвестрова завжди важливий отой відзвук, який лишається. Ті, твори, які лишають найбільший відзвук, звичайно, для мене найцінніші”, – поділилася Которович, яка складала програму вечора.

Концерт пройшов у невеликій залі, в одній з безпечних локацій Харкова. Камерність приміщення добре підійшла до “коду” вечора – тиші, вважає докторка мистецтвознавства, професорка, програмна директорка KharkivMusicFest Юлія Ніколаєвська.

“Для композитора, і для Мирослави, яка з ним спілкується, саме тиша – дуже важливий символ і метафора. Це не та тиша, де нічого не відбувається. Це – промовиста тиша. Водночас у Сильвестрова тиха музика, тихі пісні, він працює саме з тишею. І, звісно, кожна людина чує у цій “тиші” своє”, – розповіла вона.

За словами Ніколаєвської, практично 30 років композитор працює у стилі “вдаваної простоти”: “видається, що музика народжується прямо тут, з-під пальців”.

Закладені Сильвестровим паузи створюють ніби діалог між скрипкою та фортепіано, зауважила Строчан.

“Є темпові контрасти між інструментами, а є таке, що спершу Мирослава вбудовується в мою партію, а потім я – у партію скрипки, тобто такі додаткові обертони, але пріоритет то за одним інструментом, то за іншим. Це філософія. Знаєте, коли я почала вчити ці твори, я не могла відірватися”, – згадує музикантка.

Читайте також: У Ніцці розпочався фестиваль українського мистецтва KobzART-2025

Авторський вечір музики Сильвестрова став черговим заходом KharkivMusicFest. Після концерту-відкриття було ще два “коди” – “Вдячність” (соло кларнетиста Юліана Мілкіса зі США) та “Гармонія” (концерт ансамблю ранньої музики Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського; керівник – Олексій Фартушка). Зокрема, слухачі почули контратенор (найвищий із чоловічих оперних голосів) Дмитра Запорожана та барокові скрипку, лютню, теорбу.

Наступний концерт KharkivMusicFest – “Коди відродження: досвід (Міські симфонії Харкова та Відня)”, відбудеться 11 травня.

Як повідомлялося, KharkivMusicFest триватиме понад місяць і завершиться 10 червня виступом Президентського симфонічного оркестру.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.