Війна
Памʼяті сержанта-піхотинця Василя Музики (позивний «Вітер»)
Хотів бачити рідну Україну вільною, а тих, кого любить, щасливими
Василь народився 7 січня 1976 року у Жашкові на Черкащині. Мав двох старших сестер. У родині завжди поважали добрі традиції. А родинне прізвище, за словами односельчан, повністю відповідало талантам сім’ї. Переповідають, що співоче тріо дітей Музиків було добре відоме своїми виступами в окрузі. Сам Василь гарно грав на гітарі, любив співати та був музикально обдарований.
Хлопцю легко давалося навчання, тому після закінчення школи та місцевого профтехучилища продовжив здобувати освіту у Білоцерківському національному аграрному університеті. Згодом Василь отримав й другу вищу освіту – економічну, в Уманському сільськогосподарському інституті (нині Уманський національний університет садівництва – ред.). Потім була строкова служба в армії – у розвідці 95-ї окремої аеромобільної бригади.
У 2005 році працював начальником відділу ЖКГ в Уманській районній державній адміністрації. Пізніше Василь встиг очолити виробничо-будівельну фірму “Арсенал” та ТОВ “Транспортна Компанія ДВС”. Працював в інших державних та приватних установах.
Дружина героя Оксана, яка за фахом є вчителькою української мови, з теплотою згадує, як їх із Василем “познайомили” граматичні помилки на одному з оголошень на дверях місцевої адміністрації. Вже тоді Оксану вразила Василева активна, небайдужа й патріотична вдача.
“Він завжди був переконаний, що спільна справа залежить від вкладу кожного. Особливо це проявилося в ньому під час Революції Гідності, на Майдані, куди він їздив разом з іншими уманчанами, – розповідає Оксана. – Василь був насправді щирим свідомим українцем, який жив переконанням, що ми є народ, нація і ми повинні будувати країну для своїх дітей. Він був із тих людей, хто вважав, що саме він зможе змінити щось у цій країні, коли він прийшов працювати до місцевої адміністрації”. Тому після 24 лютого 2022 року рішення Василя було чітким та однозначним: він йде до війська. “Щоправда, не хотів прямо говорити про це свої стареньким батькам. Та й потім, коли приходив у відпустку чи відновлювався після поранення, нічого особливо про війну не розповідав. Казав лише, що у нас найкращі люди та народ”, – каже жінка.
У березні 2022 року Василь мобілізувався. Спочатку перебував у складі Білоцерківського зенітно-ракетного полку, а згодом його перевели до 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, де став головним сержантом мотопіхотного взводу з позивним «Вітер». Воював у Бахмуті, там отримав бойове поранення. Також зі своєю бригадою тримав оборону на Чернігівщині, Харківщині та у Донецькій області.
“Наш Василь така людина, що не міг просто дивитися й спостерігати, яка біда прийшла на рідну землю. Він казав родині: “Моя Україна починається із моєї сім’ї”. І пішов захищати свою сім’ю, щоб сюди, в його дім, не прийшли вороги”, – зазначає рідна сестра Інна.
Василь Музика прийняв останній бій 12 березня 2023 року під час бойового завдання в районі Ямполя Краматорського району Донецької області.
“У непростий момент Василь прийняв командування взводу на себе, бій завершився, потрібно було проводити дорозвідку. Але тут ворожа снайперська куля поцілила йому прямо в серце”, – переказує дружина Оксана обставини того дня.
Сержанта «Вітер» поховали на кладовищі у Городецькому на Черкащині. З тильної сторони надгробку на його могилі є такі слова: “Я буду спокійним, коли всі, кого люблю, будуть щасливими. А моя Україна вільною”.
За проявлений героїзм Василь Музика посмертно нагороджений почесною відзнакою “За заслуги перед Уманщиною”, почесною відзнакою “За мужність та відвагу”, орденом “За мужність” III ступеня та медаллю “За вірне служіння Україні”.
“Якби Бог дав Василю ще одне життя, переконаний, він би все вчинив так само”, – сказав місцевий волонтер Іван Кузьменко в другі роковин загибелі воїна на місцевому кладовищі.
Василю Музиці тепер навіки 47 років. У нього залишилися дружина Оксана, син Віктор та донька Анастасія.
Вічна памʼять Герою!
Фото: Паланська громада, з відкритих джерел
Повістки тепер можуть надсилатися рекомендованим листом, а не лише вручатися особисто представниками ТЦК. Нардеп від “Слуги народу” Олександр Федієнко наголошує, що відтепер громадяни не зможуть під різними приводами уникнути отримання повісток.
Повістки і раніше надсилались рекомендованим листом, але це було лише допоміжним механізмом, пояснює у своєму Telegram-каналі народний депутат Олександр Федієнко. Це давало можливість довести в суді, що людина “не отримала” листа (не забрала з пошти, відмовилася від отримання тощо).
Тепер уникнення вручення унеможливлено, адже саме надсилання листа поштою дорівнює офіційному врученні повістки.
Нардеп пояснив, чому не можна просто уникати повісток (скріншот)
Також Олександр Федієнко зауважив, що друк повісток централізується: їх можуть друкувати «державні поліграфічні підприємства (які мають стратегічне значення)». Запускається і механізм обміну інформацією між різними реєстрами – тобто, данні беруться з саме реєстрів військовослужбовців, а не з паперових носіїв.
Офіційним оператором стає “Укрпошта” (або інший призначений поштовий оператор). А повістки тепер можуть надсилатися рекомендованим листом, а не лише вручатися особисто представниками ТЦК.
Раніше Фокус повідомляв, що Кабмін спростив процес надсилання повісток. Друк повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, тепер може здійснювати не лише Міністерство оборони або державні підприємства стратегічного значення, а й обласні та Київський міський ТЦК.
Також стало відомо, що на Полтавщині чоловік двічі відмовився від повістки і ВЛК. За такі вчинки він отримав штраф у розмірі 300 неоподатковуваних доходів (5100 гривень).
Бойові втрати російських військ з початку 2025 року становлять 299 210 осіб.
Як передає Укрінформ, про це головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський повідомив у Фейсбуці та оприлюднив відео бойової роботи українських підрозділів.
“Втрати російської армії від початку року вже сягають майже 300 тисяч – 299 210 осіб”, – зазначив Сирський.
Водночас він подякував українським воїнам, захисникам і захисницям за професіоналізм.
“Ми нищимо ворога вдень і вночі. Кожен ліквідований окупант – це ще один крок до справжнього миру та безпеки для України”, – додав Сирський.
Як повідомляв Укрінформ, загальні бойові втрати російських військ з 24 лютого 2022 року по 9 вересня 2025 року на війні проти України становлять близько 1 090 010 осіб, зокрема 950 осіб – за минулу добу.
Фото: ОП
Ярослав Левицький долучився до українського війська на початку повномасштабного вторгнення, мав досвід служби зв’язківцем, тривалий час допомагав силам ППО. Восени 2024 року його направили виконувати завдання на Покровському напрямку. З листопада 2024 року Ярослав вважався безвісти зниклим. Та напередодні надійшло підтвердження збігу з його ДНК.
Відомий кінорежисер Дмитро Сухолиткий-Собчук на своїй сторінці у Фейсбуці розповів, що майже всі свої короткометражні фільми знімав за участі Ярослава Левицького.
“Ярік, була така примарна надія, що ти в списках на обмін. Війна безжальна, ти загинув. Скільки всього ми разом прожили і зробили. Довгі відкриті ночі, кінопокази, де в кожному показі частина залу це твої друзі, і ті хто відгукнулись на твій заклик. Ярік, ти як Чернівецький Том Соєр, з тобою було цікаво входити в любу історію. Потім ти її розповідав з таким захопленням, що це ставало непереборним бажанням потрапити з тобою ще в нові історії. Фактично всі мої короткометражні фільми були за твоєї участі. Команди фільмів мінялись, але прив’язаність і захоплення твоїм драйвом була у всіх без винятку. «Ярік буде? Ярік з нами?» якщо хтось не знав, то обов’язково звучало «ви познайомитесь», і точно не забудете Яріка”, – написав про загиблого Героя режисер.
Починав свою роботу телеоператором Ярослав Левицький у регіональній редакції “5 каналу”. Колеги з медіа агенції “АСС” поділилися спогадами.
“У регіональній редакції 5 каналу у Чернівцях Ярослав Левицький розпочинав свій шлях телеоператора. Тут він навчався стартових азів цієї роботи… Веселий, товариський, комунікабельний, завжди привітний – він знаходив спільну мову з усіма. Ярославу вдалося підтримувати теплі дружні стосунки з колегами й після звільнення”, – зазначили колеги-журналісти.
Також Ярослав Левицький був підприємцем, співвласником місцевого закладу “Contrabanda Bar”. На сторінці закладу також підтвердили звістку про загибель Ярослава.
“Майже рік ми чекали й вірили в краще – сподівалися, що він десь у полоні, що живий. Але, на жаль, цього не сталося. Вчора, 8.09, ми отримали підтвердження збігу з його ДНК. Ярік… ти був для нас прикладом мужності й світла. Ти йшов туди, де ми вагалися, і відкривав дорогу іншим. Твоє худі «дух авантюризму» було твоїм життєвим кредо – ти сміливо брав за руку, і з легкою усмішкою вступав у будь-яку пригоду. Ти вмів жити так, наче кожен день був подарунком, і ділився цією силою з усіма навколо. Твоя відвага, щирість і любов до життя залишаться з нами назавжди”, – написали друзі загиблого.
Наразі поки невідомо, коли відбудеться прощання із загиблим Героєм.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті загинув оператор-постановник та військовослужбовець Збройних сил України Денис «Бес» Пономаренко.
Фото: facebook.com/contrabanda.bar
-
Війна1 тиждень agoРосійська армія за серпень втратила на війні проти України майже 73 артдивізіони
-
Усі новини6 днів agoМУАЯД впав на концерті – як він відреагував
-
Політика6 днів agoЦе показує, що він слабкий
-
Війна1 тиждень agoВ Україні у середу переважно без опадів, вдень до +32°
-
Усі новини6 днів agoМомент зародження життя на Землі відтворено в лабораторії
-
Події1 тиждень agoСимфонічний оркестр «INSO-Львів» виступив на музичному фестивалі у Фінляндії
-
Війна1 тиждень agoЛюксембург долучиться до ініціативи закупівлі у США зброї для України
-
Усі новини6 днів agoОбстріли України – Шахеди тепер керуються онлайн – фото