Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Офісу Президента України.

За словами дружини Президента України Олени Зеленської, аудіогіди запрацювали в музеї Hof van Busleyden (Бельгія), Музеї Ейнштейна (Швейцарія), дитячому музеї Junibacken (Швеція), на екскурсійних круїзах Гельсінським архіпелагом (Фінляндія) та в меморіальному комплексі Маутгаузен (Австрія).

За час існування проєкт охопив уже 122 україномовні аудіогіди в 59 країнах світу.

“Всюди, де бувають, українці повинні мати змогу отримувати інформацію рідною мовою. А світ має звикати до нашої мови на її заслуженому місці поряд з іншими”, – наголосила перша леді.

Вісім українських книжкових поличок з’явилося в Угорщині, чотири – в Греції та по одній – у Норвегії, Польщі, Демократичній Республіці Конго, Італії, Ірландії, Іспанії, Німеччині, Чилі, Єгипті, Словенії та Словаччині. Вперше полички відкрилися в Панамі та Іраку.

Цей проєкт охопив 73 країни й штаб-квартиру міжнародної організації ЮНЕСКО. Загалом функціонує понад 390 поличок, що містять більш як 100 тисяч книг.

“Українська література, наука, історія, книжки з глибокою, об’єктивною інформацією про нашу країну мають стати доступними в усіх куточках світу, всюди, де є українці, щоб підтримувати їх. І також для того, щоб наші закордонні друзі краще знали нас. Порозуміння з’являється лише з об’єктивних знань і бажання зрозуміти. Працюємо для цього – для України та світу”, – зауважила Зеленська.

Як повідомляв Укрінформ, столиця Фінляндії приєдналася до глобальної мережі культурних локацій, де звучить українська мова – на екскурсійних круїзах компанії Stromma офіційно відкрили україномовний аудіогід.

Фото: ОП

У селі Біленькому Запорізького району внаслідок російських обстрілів зруйнована садиба Миклашевських – архітектурна та історична пам’ятка.

Про це повідомляє Vijesti.me, передає Укрінформ.

Славенка Дракулич народилася 4 липня 1949 року в місті Рієка, Хорватія.

У 1990-і після розпаду Югославії, коли в хорватському суспільстві домінували націоналістичні ідеї, Дракулич застерігала про небезпеку ненависті, війни та колективних ілюзій, за що часто ставала об’єктом нападів і критики. Після медійної кампанії вона відійшла від внутрішнього суспільного життя та переїхала до Швеції, де продовжила будувати міжнародну кар’єру.

Свої переживання через вигнання та спостереження за посткомуністичною Європою вона втілила у серію відомих журналістських робіт: такі книги, як «Балканський експрес» (Balkan Express) та «Кафе «Європа»: Життя після комунізму» показали іноземній авдиторії складні політичні та соціальні процеси, що формували регіон після розпаду Югославії.

В іншому відомому романі «Голограми страху» (Holograms of fear), написаному після пересадки нирки, Дракулич порушила теми хвороби та смерті. Пізніше, у своєму складному романі «Ніби мене нема (є)» (Kao da nisam tamo), вона зобразила трагедію насильства в Боснії та Герцеговині під час війни через долю однієї жінки.

Дракулич також написала серію книг, присвячену жінкам, які залишалися в тіні відомих чоловіків, зокрема про Фріду Кало, Дору Маар та Мілеву Ейнштейн.

Навіть у похилому віці вона не відмовлялася від суспільної діяльності. Як колумністка, вона продовжувала аналізувати сучасні явища та політичні процеси, а у своїй книзі «Вони б і мухи не скривдили» (They Would Never Hurt a Fly) подала глибокий аналіз військових злочинів та механізмів, здатних перетворити звичайних людей на жорстоких.

Упродовж усієї своєї кар’єри Дракулич, яка здобула міжнародне визнання ще за життя, співпрацювала з провідними світовими ЗМІ, зокрема з «The New York Times» та «The Guardian», її книги перекладено багатьма мовами.

Славенка Дракулич померла 20 червня 2026 року. Її називали авторкою, яка говорила про теми, яких багато хто уникав.

Як повідомляв Укрінформ, франко-іранська письменниця, режисерка та художниця Маржан Сатрапі, авторка графічного роману «Персеполіс», померла у Парижі у віці 56 років.

Фото: Vecernji.hr