Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
В Івано-Франківську відкрився книжковий фестиваль «Слово»
В Івано-Франківську у межах відзначення Дня міста розпочав роботу п’ятий книжковий фестиваль «Слово».
Захід відкрили гімном на слова організатора фестивалю Владислава Сукенника у виконанні оркестру Центру військово-музичного мистецтва ВМС, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Упродовж чотирьох днів заплановано більше 40 подій: зустрічі з письменниками, презентації, панельні дискусії. Очікуємо, що книга посяде гідне місце у буденному житті українців попри всі наші труднощі», – зазначив Сукенник.
За його словами, на фестивалі заплановані зустрічі з Василем Шкляром, Віталієм Капрановим та іншими відомими письменниками.
Постійний учасник заходу, прозаїк Василь Добрянський наголосив на важливості безпосереднього спілкування з читачами.

«Такі фестивалі – це чудова можливість зустрітися з читачами. Приємно, коли люди підходять, запитують і читають», – сказав письменник.
Він розповів, що у 2024 році в нього вийшло 8 новинок. Цього року переважно перевидання, серед них – роман «Зламані сходи», що отримав гран-прі конкурсу «Коронація слова».

Вперше до фестивалю долучилася письменниця Євдокія Макаренко, яка представила 11 своїх видань. За її словами, саме зворотний зв’язок від людей на подібних заходах надихнув її на видання книг серіями.
За інформацією організаторів, окрім письменників, учасниками фестивалю стали 26 видавництв з різних міст України.
Як повідомлялося, Міністерство культури у співпраці з фондом “Повір у себе” й дослідницькою компанією Gradus розпочинає перший етап національного дослідження читання в Україні.
Події
На аукціон виставлять речі актора Меттью Перрі
На благодійний аукціон виставлять спадщину покійного актора Меттью Перрі, серед якої – сценарії серіалу «Друзі» з автографами, стіл для пінг-понгу у стилі «Бетмена» та репліка вічка з дверей квартири Моніки та Рейчел.
Про це повідомляє The Guardian, передає Укрінформ.
Аукціон, який відбудеться 5 червня під егідою Heritage Auctions, буде спрямований на підтримку Фонду Меттью Перрі, заснованого після смерті актора з метою подолання стигматизації наркозалежності та допомоги у лікуванні від зловживання психоактивними речовинами.
Перрі більшу частину свого життя боровся з алкогольною та наркотичною залежністю і був знайдений мертвим у джакузі свого будинку в Голлівуді у 2023 році у віці 54 років. Судово-медичний експерт встановив, що основною причиною смерті став кетамін.
Серед лотів аукціону – сценарій пілотного епізоду серіалу «Друзі» (тоді цей ситком мав робочу назву «Six of One»), підписаний Перрі та його колегами по серіалу Дженніфер Еністон, Кортні Кокс, Лізою Кудроу, Меттом ЛеБланом і Девідом Швіммером. Стартова ціна сценарію становить $500, його пожертвувала компанія Warner Bros, яка випускала серіал.
Також на аукціоні виставлено колекцію із 26 сценаріїв Перрі до ключових епізодів серіалу «Друзі», зокрема «Епізод із засмагою Росса», «Епізод, де Джої говорить французькою» та двосерійний фінал серіалу. Стартова ціна цього набору – 1 000 доларів.
Ще виставлена на продаж нагорода Перрі від Гільдії кіноакторів, яку він отримав за найкращу гру акторського ансамблю в комедійному серіалі в 1995 році, а також його особиста репліка жовтої рамки для вічка, що висіла на дверях квартири Моніки та Рейчел.
На аукціоні будуть продані і твори з колекції Перрі, зокрема оригінальна робота Бенксі, яка, як очікується, піде з молотка за понад 800 000 доларів, його годинник із зображенням Бетмена, виготовлений на замовлення стіл для настільного тенісу з тематикою Бетмена та вставлені в рамку рукописні тексти пісень австралійського рок-гурту Little River Band.
Експонати будуть виставлені в Беверлі-Гіллз з 18 по 29 травня перед аукціоном 5 червня, який відбудеться у виставковому залі Heritage Auctions у Далласі та онлайн.
Чистий прибуток піде на ініціативи, які підтримує Фонд Метью Перрі.
Як повідомляв Укрінформ, гітару з автографом гурту Oasis, на якій брати Галлахери грали під час виконання хітів Wonderwall та Champagne Supernova, продали на аукціоні в Нью-Йорку за 96 000 доларів.
Фото: facebook.com/MatthewPerry
Події
Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду у США
Документальний фільм «Паляниця» здобув відзнаки на двох престижних міжнародних кінофестивалях у США – Ethos Film Awards 2026 та Dallas International Film Festival 2026.
Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на команду фільму.
«Для команди фільму «Паляниця» велика честь отримати нагороду на Ethos Film Awards 2026 та взяти участь у Dallas International Film Festival 2026. Наш фільм вже став потужним голосом України у світі. «Паляниця» був створений, щоб через мистецтво стріт-арту ще раз нагадати світові, який уже втомився від війни, про Україну» – розповіла продюсерка Катерина Тимченко.
Вона зазначила, що фільм – це нагадування, що боротьба триває, що треба гуртуватися і допомагати.

На фестивалі ETHOS Film Awards, що пройшов у Santa Monica (США), фільм «Паляниця» режисерів Кадіма Тарасова та Юлії Большинської став єдиною українською стрічкою у офіційній програмі фестивалю та отримав почесну нагороду як робота, що має відчутний вплив і змінює людей та суспільство заради миру (Impact award for peace). На Dallas International Film Festival (DIFF) відбулася американська прем’єра фільму для широкого загалу.

За словами Андрія Різоля, голови правління Асоціації «Дивись українське!», яка займається міжнародним просуванням стрічки, надзвичайно важливим є те, що «Паляниця» знаходить широкий відгук у міжнародної аудиторії.

«Ця стрічка об’єднує людей навколо ідей свободи та людської гідності, сприяє міжнародній підтримці України», – наголосив Різоль.

Він додав, що фільм вже став частиною глобального культурного діалогу про Україну, а також був інтегрованій у міжнародні покази та кіномарафон Culture vs War у 23-х країнах світу.

Як відомо, ETHOS Film Awards, організований ETHOS Film Institute, об’єднує кінематографістів активістів та освітян із понад 180 країн світу навколо тем миру, емпатії та соціального впливу.
Dallas International Film Festival, заснований Dallas Film Society, об’єднує незалежних кінематографістів, індустрійних професіоналів і глядачів з усього світу, презентуючи повнометражні та короткометражні фільми різних жанрів і сприяючи розвитку авторського кіно та культурному обміну.
Фото надані командою фільму
-
Події1 тиждень agoФільм «Летять хмари з великою швидкістю» отримав головну нагороду фестивалю goEast у Вісбадені
-
Відбудова5 днів agoна форумі у Нью-Йорку: Україна має багато тузів у рукаві
-
Усі новини1 тиждень agoде розташований інкубатор «інопланетних яєць» і як він утворився
-
Події1 тиждень agoФільм «Останній Прометей Донбасу» представить Україну на кінофестивалі Crossing Europe
-
Політика1 тиждень agoНовим послом Німеччини в Україні буде Борис Руґе
-
Події1 тиждень agoУ Чернівцях стартував промотур драми «Втомлені» про ветеранів війни
-
Події1 тиждень agoУ Національному музеї історії України завершився освітній проєкт про доступні простори
-
Політика1 тиждень agoСвириденко зустрілася з міністром енергетики США
