Connect with us

Суспільство

Системний терор у Криму: дискредитація армії – головне звинувачення Анонси

Published

on



За перші три місяці 2025 року в окупованому Криму проведено щонайменше 13 обшуків, з них 7 – у представників кримськотатарського народу. Найчастіше росіяни затримують місцевих жителів, зокрема кримських татар, за обвинуваченнями у “дискредитації армії рф”.

Про це йшлося під час пресконференції щодо порушень прав людини за перший квартал 2025 року.

За цей період на півострові відбулося 38 затримань, з них 12 — проти кримських татар. Найбільше затримань (14 випадків) було саме через “дискредитацію армії”, ще 13 людей затримали за “держзраду”, 5 — у справі “Хізб ут-Тахрір”.

Також окупанти провели 13 обшуків, з них 7 у домівках кримських татар, здійснили 36 арештів (з них 21 щодо татар), та провели 44 допити (16 — щодо представників корінного народу).

У 70 випадках було зафіксовано порушення права на справедливий суд, з них 39 — щодо кримських татар. Також задокументовано 17 випадків порушення прав на охорону здоров’я, 12 з яких — у представників кримськотатарського народу.

Як зауважив  голова кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв, попри незначне зменшення обшуків, в Криму поширюється практика викрадень. Людей забирають серед ночі, проводять обшук і можуть відпустити, якщо ті пообіцяють мовчати.

Крім того, у російській колонії помер кримськотатарський в’язень Рустем Віратті, якого окупанти затримали навесні 2023 року після обшуків у його будинку на Херсонщині. Водночас на волю вийшли троє політв’язнів зі справи “першої Бахчисарайської групи”: Ремзі Меметов, Зеврі Абсеітов і Рустем Абільтаров — вони провели 9 років у російській колонії.

Інтент вже писав, як окупаційний суд у Криму засудив кримського татарина Халіла Аметова до 5 років ув’язнення, звинувативши його в участі в батальйоні імені Номана Челебіджихана. Його затримали на Херсонщині, етапували до Сімферополя, а наразі він знаходиться у Володимирській тюрмі.

Ще один приклад репресій — кримського митця засудили до 15 років колонії за антивоєнну акцію: він облив фасад окупаційної адміністрації синьо-жовтою фарбою. Попри тиск і жорстоке поводження, чоловік не здається — малює і пише листи з-за ґрат, підтримуючи дух спротиву.

Тим часом 9 квітня Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила важливу резолюцію, яка вперше прямо визнає необхідність компенсації Україні за збитки, завдані росією з 2014 року, включно з окупацією Криму.


Ірина Глухова



Джерело

Суспільство

Після повернення з полону найбільше захотілося сигарету і цукерку

Published

on


Захисник Маріуполя провів у російському полоні 632 дні

Дмитро Водолага потрапив у полон із заводу Ілліча й провів у російській неволі 20 місяців. Після повернення в Україну пройшов курс реабілітації та повернувся до лав Держприкордонслужби.

Кореспондентці Укрінформу 29-річний прикордонник розповів про свою любов до Маріуполя, бої за рідне місто, знущання росіян та про те, чому вирішив повернутися на службу.

ЧЕРЕЗ «ЮНАЦЬКИЙ МАКСИМАЛІЗМ» КРУТО ЗМІНИВ ЖИТТЯ

– Я страшенно сумую за Маріуполем. Він сниться щоночі, через що мені дуже важко. Мені пощастило народитися у Приморському районі, звідки до моря – лише 5 хвилин. Зараз покажу вам, яким прекрасним було наше місто. А його люди – це взагалі окрема історія. От уявіть, що можна було на вулиці підійти до чоловіка старшого віку, аби запитати дорогу, а він брав вас за руку і казав: «Синку, ходи, я тебе зараз проведу», – розпочинає розмову Дмитро Водолага.

У галереї його телефону є чимало фотографій Маріуполя: оглядового майданчика, Приморського парку, морського вокзалу, водонапірної вежі, драмтеатру, панорами, на якій видніється «Азовсталь». Дмитро пригадує, що любив відпочивати на морі і часто катався з друзями на яхтах.

Хлопець після дев’ятого класу пішов навчатися в училище, а далі – в технікум та Приазовський державний технічний університет. Він обрав спеціальність, пов’язану зі зварювальним виробництвом. Вчитися йому було цікаво й нескладно, Дмитро навіть планував іти в аспірантуру.

Одного разу в його житті стався крутий поворот. Після сварки з викладачем університету, яку він зараз називає «проявом юнацького максималізму», хлопець вирішив залишити навчання і піти в армію.

– Батьки мене відмовляли, але я сказав, що це моє життя, тому сам вирішую, що з ним робити. Я подавався в морську піхоту, бригаду «Азов» і в підсумку потрапив у ДПСУ. У 2018 році підписав трирічний контракт. Мабуть, це не випадковий збіг, бо в мене є дитяча фотографія, на якій я у формі прикордонника з собакою, – і таку ж світлину маю з початку повномасштабної війни, – ділиться Дмитро.

Він постійно ніс службу на контрольно-пропускних пунктах в’їзду-виїзду в Донецькій області. Спочатку в Новотроїцькому, а потім – у Сартані. Після закінчення першого контракту підписав другий. Це було за три місяці до початку повномасштабної війни.

ВІЙНА РОЗПОЧАЛАСЯ ОБСТРІЛОМ ІЗ «ГРАДУ»

Велика війна розпочалася для Дмитра 24 лютого 2022 року о 02:34. Він тоді разом із двома побратимами перебував на чергуванні. Коли прикордонники почули перший вибух, сховалися у бліндажі.

– Миттєво почав працювати «Град». Обстріли тривали до майже 16:30 наступного дня і були дуже щільними. Росіяни били по нас і сусідніх позиціях, аби все зачистити і прокласти дорогу своїм танкам. Якщо чесно, було страшно, але ми не панікували. Я розумів, що буде повномасштабна війна, бо не просто так росіяни проводили навчання «Кавказ-2020» та підтягували колони своєї техніки до наших кордонів, – говорить Дмитро.

Далі прикордонник разом із механіком-водієм змогли дістатися на БТРі до віддаленої позиції, аби евакуювати своїх побратимів, після чого перемістилися до Маріуполя. Звідти одразу вирушили відпрацьовувати по російських колонах. Коли повернулися на базу, мама Дмитра, за яку він дуже хвилювався, ще встигла передати йому продуктів.

Згодом Дмитро пішов операційним санітаром у військовий шпиталь, де його дядько був водієм-санітаром. Там хлопець допомагав провідному хірургу шпиталю Івану Демківу оперувати поранених українських військових.

– Я намагався рятувати життя, наскільки це було в моїх силах. Тоді поранених було дуже багато, при цьому чимало – у важкому стані. Згадую військових, які після поранення одразу поверталися на свої позиції, а потім знову лікувалися і поспішали на виконання завдання. Всі, хто тримали гарнізон «Маріуполь», безумовно, герої, – ділиться прикордонник.

Дмитро разом із дядьком виходив із заводу Ілліча, звідки вони обоє потрапили в полон.

ПОГРОЖУВАЛИ 22 РОКАМИ УВ’ЯЗНЕННЯ

Спочатку 26-річного прикордонника утримували в Сартані, а далі перевезли в Оленівку. Там у бараку, де був Дмитро, перебували близько 900 людей. Усім давали дуже мало води та їжі.

Під час одного із шикувань Дмитра та його дядька етапували, й далі вони перебували в різних місцях.

– Нам обмотали скотчем очі, руки, ноги і повезли. Цілу ніч ми їхали на аеродром, далі був переліт і ще пів дня везли автозаком. Куди мене етапували, я не знав. Про те, що перебуваю в СІЗО міста Галич Костромської області РФ, дізнався аж через рік. Це було вказано на книжках, які нам давали читати, – каже прикордонник.

Упродовж 20 місяців Дмитро Водолага терпів жахіття російського полону. Згадує, що в неволю потрапив із вагою 90 кг, а після звільнення важив 59 кг.

– Нам давали мало їжі, деколи не приносили хліба. Коли нас починали добре годувати, це був поганий знак: вранці або ввечері буде страшна перевірка камери. Я навіть втрачав свідомість від тих знущань. Дуже жорстокими були чеченці й дагестанці. Якщо нас не били, то змушували 500 разів присісти або 300 разів віджатися, інакше в дію йшли шокери і дубинки. Чи було це під силу? Так, бо коли настільки сильно б’ють, від страху можеш усе. Дуже страшні були і допити, – додає Водолага.

За його словами, таким чином українських захисників намагалися зламати. Дмитра били за татуювання на руці у вигляді руни. Фізичну силу ворог застосовував і тоді, коли ЗСУ проводили успішні операції.

– Ми знали, що наші вдарили по Кримському мосту, бо нас тоді дуже сильно побили з криками: «Це вам за міст!» Хоча було боляче, але ми раділи, – згадує співрозмовник.

Українським захисникам постійно показували пропагандистські ролики, які прикордонник називає нелогічними та примітивними. У СІЗО розповідали, що нібито Польща окупувала Україну, а російські війська йдуть її «визволяти» і вже перебувають на підступах до Києва.

Дмитро знав, що відбуваються обміни, але не вірив у те, що зможе повернутися в Україну.

– Мені погрожували 22 роками ув’язнення. Повірте, коли півтора року перед очима одна й та ж картинка, тебе б’ють і не дають їсти, ти втрачаєш віру, – ділиться Дмитро.

Якось він отримав лист від мами. Дізнавшись, що вона жива, трохи заспокоївся. Утім, написати їй росіяни не дозволили.

У ПОЛОНІ ЗАБУВСЯ ОБРАЗ МАМИ

Про обмін Дмитро не знав. Коли назвали його прізвище й наказали вийти з речами, думав, що його переводять в іншу камеру або етапують. Згадує, як уздовж коридору вишикувався російський спецназ, який бив усіх, хто проходив. Водолага зізнається: хотів жити, тож не міг собі дозволити впасти й біг із останніх сил.

В Україну він повернувся під час обміну 3 січня 2024 року.

– Ми кудись летіли літаком, і я нічого не розумів. Коли почув рідну мову, мені одразу стало легше, радісно на душі, і я навіть почав посміхатися. Це був стан ейфорії. Перше, що я зробив – підбіг до українського військового і попросив у нього сигарету. Потім підійшов до іншого військового і попросив цукерку «Ромашку». Нам купили цілий ящик тих цукерок, – згадує своє повернення Дмитро.

Після звільнення з полону
Після звільнення з полону

Для нього несподіванкою стала зустріч із дядьком, якого того дня теж звільнили з російського полону. Далі був дзвінок до мами і багато сліз радості.

Після полону Дмитро Водолага мав проблеми з ногою, які досі періодично дають про себе знати, та обома руками, тож кілька місяців проходив реабілітацію.

– Під час зустрічі я не впізнав свою маму, бо забув її образ. Кожен день у полоні притуплює спогади про життя до нього. Вони всі як у тумані. Ти ніби на кораблі, а берега не видно, – розповідає Дмитро.

Наприкінці квітня 2024 року він повернувся в Державну прикордонну службу України. Про своє рішення каже так: «Полон – це мій шлях і моє становлення як чоловіка. У кожного він свій. Тепер мені цікаво, чим закінчиться вся ця історія – і моя, і війни».

Дмитро досі поступово звикає до свободи, бо спогади про полон ще болять.

– Я розумію, що в такому Маріуполі, яким він був, я більше жити не буду. Мій Маріуполь загинув. Не дай Боже мені туди знову повернутися, – говорить він на завершення розмови.

Ірина Чириця, Укрінформ

Фото авторки та надані Дмитром Водолагою



Джерело

Continue Reading

Суспільство

В Одесі вітер валив дерева на автівки та кіоски Анонси

Published

on



Поривами штормового вітру в Одесі повалено 11 дерев і великих гілок.

Як розповіли в комунальному підприємстві “Міськзелентрест”, деревами пошкоджено автівки одеситів та торговий кіоск. 

“Працівники КП вже майже завершили  роботи з ліквідації наслідків негоди”, – зазначили на підприємстві.

Перед тим Гідрометцентр Чорного та Азовського морів попередив про небезпечні метеорологічні явища І рівня (жовтого) небезпечності по Одесі.

“Найближчу годину 16 липня під час грози очікується шквал, 15-20 м/с”, – йшлося у повідомлені.

Тоді ж одеська мерія звернулась до одеситів і гостей міста з проханням бути пильними, максимально обмежити переміщення та поїздки, особливо літніх осіб, дітей і вагітних жінок.

“Прохання не залишати транспортні засоби під деревами та лініями електропередач, обережно пересуватися під деревами – внаслідок сильного поривчастого вітру можливе падіння гілок і кабелів”, – зазначили в муніципалітеті.

Напочатку року Центр публічних розслідувань порахував, що згідно з торішніми рішеннями, які винесли суди перших інстанцій та з тими, які набрали чинність, з бюджету Одеси мають виплатити, як мінімум, 1,9 мільйона гривень компенсації.

У 2024 році одеські суди винесли 313 рішень щодо цивільних справ, відповідачем або співвідповідачем в яких виступає Одеська міська рада або виконком міськради чи її департаменти.

Майже половина цих рішень стосувалась позовів, щодо компенсацій шкоди через пошкодження майна – так званий одеський деревопад. Тобто коли дерева, які мали видалити або гілки, які мали обрізати, падали на автівки.

Крім справ, які вже розглянуті й по яким є рішення, на розгляд чекають щонайменше 10 справ з компенсації через деревопад. Загальна вартість цих позовів 2,4 мільйона гривень.


Олеся Ланцман



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Керівники Одещини відвідали Визирську громаду » Новости Овидиополя

Published

on


Голова Одеської ОДА Олег Кіпер відвідав Визирську СТГ з робочим візитом. Ознайомився з ключовими об’єктами інфраструктури, програмою стратегічного розвитку, поспілкувався з місцевими.

У громаді працюють над створенням індустріальних парків у Новій Вільшанці та Міщанці — понад 250 гектарів для залучення інвесторів. У планах — будівництво нового житлового масиву «Визир» на 320 гектарах.

Також голова облдержадміністрації відвідав місцеві освітні й медичні заклади, а ще — фермерське господарство «Ластівка», яке успішно поєднує туризм, реабілітацію та соціальні ініціативи.

Громади Одещини мають чітке бачення свого розвитку, активно залучають інвестиції, реалізують проєкти, працюють з бізнесом і взаємодіють з державою.





Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.