У Центральному будинку художника до 55-річчя Київської організації Національної спілки художників України 23 квітня відкриють виставку творів київських митців різних поколінь.

В галерееї Літнього театру Міського саду Artodessa відкрилася виставка — шани та пам’яті французького фотографа Маттьє Шазалю (1975–2024), який присвятив своє життя пошуку краси на межі між Сходом і Заходом.

Фото: Світлана Корольова/Фейсбук

Маттьє Шазаль (1975 – 2024) був лауреатом багатьох премій. Він на протязі свого творчого шляху документував складнощі життя на лініях розлому між Сходом і Заходом. Любитель життя та гедоніст, Шазаль провів майже два десятиліття, подорожуючи навколо Чорного та Середземного морів, від Балкан до Кавказу, від Греції до Вірменії, від України до Туреччини, Сирії, Іраку та Ірану в пошуках краси. Але його подорож постійно вела його до потворності війни. Не будучи військовим фотографом за покликанням — титул, який він не любив — Шазаль залишив вражаючу хроніку деяких найжахливіших конфліктів цього століття.

Філософ за вдачею та освітою, Шазаль створював образи, які були непрямими та глибоко гуманними роздумами про життя з жахами війни та попри них. Солдати п’ють чай у перервах між боями, дрімають полуденними годинами, купаються в річці. Люди ходять на ринки, сміються та одружуються. Війна присутня лише натяком: зруйнований міст або зламана парасолька. Тут життя займає центральне місце, стаючи ще яскравішим через свою крихкість.

Маттьє вперше приїхав до Одеси у 2011 році, а потім неодноразово приїжджав після повномасштабного вторгнення Росії, починаючи з березня 2022 року. Він закохався в місто, і разом ми мріяли побудувати в Одесі дім фотографії. Маттьє більше немає з нами, але наша спільна мрія живе.

Всі фото – Світлана Корольова/Фейсбук.

Про це сказала театрознавиця, докторка мистецтвознавства, професорка Ганна Веселовська під час круглого столу на тему: «ШекспіроБУМ українського театру воєнного часу» в Укрінформі.

“2014 рік був ювілейним для Шекспіра. У всьому світі його широко святкували — це був справжній рік Шекспіра. Ми ж той рік пропустили. І символічно, що хвиля зацікавлення Шекспіром в Україні почалася вже після 2014 року. Тобто ми не йдемо в ногу з рештою світу — ми рухаємось своїм шляхом”, — зазначила Веселовська.

За її словами, до 2014 року в Україні також ставили Шекспіра, причому чимало, однак ці постановки носили радше церемоніальний і статусний характер. Такого живого інтересу глядача, як сьогодні, тоді не було, додала вона.

“На українській сцені сьогодні домінують шекспірівські трагедії та хроніки, тоді як комедій — надзвичайно мало. І навіть коли вони з’являються, часто набувають майже трагічного звучання. Очевидно, з нами щось відбулося: ми відчули, що Шекспір бачить світ так, як бачимо його ми. Він відчуває трагізм нашої ситуації, її затяжність, невизначеність, ту безвихідь, у якій складно дати однозначну відповідь. А саме про це у Шекспіра йдеться дуже багато”, — сказала Веселовська.

За її словами, саме ця емоційна та філософська спорідненість робить Шекспіра близьким не лише митцям і режисерам, які безпосередньо працюють із його текстами, а й багатьом глядачам, які навіть не читали його п’єс, але інтуїтивно відчувають їхній настрій і сенс.

Загалом з 2014 року в театрах України зʼявилося 111 нових вистав за пʼєсами Вільяма Шекспіра, а впродовж 2024 року – 19 нових постановок за його творами.

Цей захід показує декілька маркерів, сказав у вступному слові генеральний директор Укрінформу Сергій Череватий: «Найперше – наша культура живе і розвивається, не дивлячись на війну, не дивлячись на те, що наш ворог хотів би бачити нас у паніці й стресі. Але нас неможливо нічим знітити і відволікти від головного – від боротьби за Україну».

Другим маркером Череватий назвав те, що український театр дотримується світових трендів і створює постановки за творами загальновизнаних авторів, незважаючи на те, що культура в нашій країні десятиліттями перебувала в російській окупації і стані нав’язування нам дискурсу про меншовартість.

На заході виступили:

• шекспірознавиця Дженіффер Лоу з Лондона, почесна професорка Florida Atlantic University;
• поет, прозаїк, перекладач Юрій Андрухович (Івано-Франківськ);
• генеральний директор-художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, актор Євген Нищук (Київ);

• директор-художній керівник Рівненського обласного академічно музично-драматичного театру Володимир Петрів;

• композитор неоопери-жаху HAMLET Ілля Разумейнко;

• директор Українського шекспірівського фестивалю, генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка Ростислав Держипільський та багато інших спікерів.

«Ми не претендуємо на лаври міжнародного шекспірівського фестивалю, чи шекспірівської конференції, у нас дещо інша стратегічна мета. Ми – національне інформаційне агентство, яке під час війни, під час становлення ідентифікації української культури має говорити з масовим читачем, з українцями зрозумілою мовою і пропагувати українське мистецтво та культуру», – сказала модераторка круглого столу Любов Базів, завідувачка відділу стратегічних комунікацій Укрінформу.

Як повідомлялося, Закарпатський муздрамтеатр поставив трагедію Шекспіра «Річард ІІІ».