Війна
У російському полоні загинули щонайменше 206 українських військових, 245 були розстріляні на полі бою
Журналісти розповіли історію 59–річного військового Сергія Григор’єва, у російському свідоцтві про смерть якого зазначено, що чоловік помер від інсульту. Але, як пишуть журналісти, розтин і інший колишній військовополонений, який утримувався разом з ним, розповідають, що Григор’єв помер через насильство і медичну недбалість.
«Розтин, проведений в Україні, спростував твердження Росії про те, що Григор’єв помер від інсульту. У ньому йдеться, що він помер від кровотечі після тупої травми живота, яка також пошкодила його селезінку»,- йдеться у матеріалі.
Інші розтини, проведені в Україні, показали, що, наприклад, п’ятеро з військовополонених померли від серцевої недостатності, зокрема, це чоловіки віком 22, 39 та 43 роки. Ще четверо інших померли від туберкульозу або пневмонії, а інші троє – від інфекції, асфіксії та тупого поранення голови.
48-річний український військовополонений, який утримувався разом з Григор’євим у виправній колонії Каменськ-Шахтинського на південному заході Росії, Олексій Гончаров розповів, що чоловіка систематично били.
«Усіх били – без винятку. Когось більше, когось менше, але нам усім діставалося. Під кінець я ледве міг ходити», – сказав Гончаров, у якого після повернення в Україну діагностували туберкульоз – все більш поширену хворобу серед військовополонених, що повертаються.
За словами представників правозахисних організацій, ООН, українського уряду та українського судмедексперта, який провів десятки розтинів військовополонених, жорстоке поводження в російських в’язницях, найімовірніше, стало причиною багатьох смертей. Чиновники кажуть, що кількість смертей у в’язницях є доказом того, що Росія систематично жорстоко поводиться з полоненими солдатами, а судово-медичні розбіжності, як у випадку з Григор’євим, і репатріація понівечених і розкладених тіл вказують на намагання приховати ймовірні катування, голод і погане медичне обслуговування у в’язницях і центрах утримання під вартою по всій Росії та окупованій частині Україні.
Очікується, що кількість загиблих військовополонених зростатиме в міру повернення та ідентифікації тіл, але судово-медичні експерти стикаються зі значними труднощами у визначенні причин смерті, оскільки у деяких випадках відсутні внутрішні органи. Ще однією перешкодою є сильне розкладання, кажуть чиновники.
«Вони тримають тіла до тих пір, поки вони не досягнуть такого стану, коли нічого не можна буде визначити», – сказав представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
Звіт ООН за 2024 рік показав, що 95% звільнених українських військовополонених зазнали «систематичних» катувань. Полонені розповідали про побиття, ураження електричним струмом, удушення, сексуальне насильство, тривале перебування у стресових положеннях, імітацію страти та позбавлення сну. У доповіді також йдеться про те, що деякі російські військовополонені піддавалися жорстокому поводженню з боку українських військових під час першого захоплення. Але жорстоке поводження припинилося після того, як російські військовополонені були переведені до офіційних українських центрів утримання під вартою, йдеться у звіті.
Як повідомляв Укрінформ, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповів, що усі українські військовослужбовці після повернення з російського полону потребували медичної допомоги.
Російська армія від початку доби 60 раз атакувала позиції Сил оборони України, найбільше боїв відбулося Покровському напрямку.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 неділі, 10 травня, передає Укрінформ.
Російські загарбники з артилерії обстріляли прикордонні Кореньок, Нововасилівку, Рогозіне, Яструбщину, Будки, Атинське, Нескучне, Бачівськ, Лужки, Волфине та Іскрисківщину у Сумській області.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках ворог дев’ять разів атакував українські позиції, одне боєзіткнення триває. Крім того, росіяни здійснили 41 обстріл населених пунктів та позицій Сил оборони, десять із яких – із застосуванням реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку війська РФ вісім разів штурмували позиції українських підрозділів у районах населених пунктів Зелене, Стариця, Петро-Іванівка, Мирове, Симинівка та Красне Перше, одне боєзіткнення триває.
На Куп’янському, Краматорському, Оріхівському та Придніпровському напрямках ворог не проводив наступальних дій.
На Лиманському напрямку росіяни розпочали п’ять штурмів у районах Зарічного, Лимана, Ставків та Озерного.
На Слов’янському напрямку Сили оборони відбили дві спроби загарбників просунутися вперед у районах Рай-Олександрівки та Різниківки.
На Костянтинівському напрямку російські загарбники здійснили п’ять атак поблизу Костянтинівки, Плещіївки, Степанівки та Іванопілля, одне боєзіткнення триває.
На Покровському напрямку війська РФ 24 рази намагалися потіснити українських воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Родинське, Гришине, Котлине, Удачне, Молодецьке, Муравка, Новопідгородне та в напрямку Ганнівки, Мирного, Сергіївки та Новоолександрівки, триває одне боєзіткнення.
На Олександрівському напрямку українські оборонці зупинили ворожу атаку в районі Олександрограда.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони відбили дев’ять російських атак у районах Рибного, Добропілля, Залізничного, Оленокостянтинівки та Гуляйпільського.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці на даний час не відбувається.
Спроб армії РФ просуватися не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, на Олександрівському напрямку російські загарбники намагаються накопичувати живу силу в залишках забудови та укриттях.
Фото: Генштаб ЗСУ
На Олександрівському напрямку російські загарбники намагаються накопичувати живу силу в залишках забудови та укриттях.
Як передає Укрінформ, про це 7-й корпус швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних сил України повідомив у Телеграмі й оприлюднив відео.
«На Олександрівському напрямку противник продовжує намагатися накопичувати живу силу в залишках забудови та укриттях, використовуючи поодинокі переміщення для прихованого просування між позиціями», – ідеться у повідомленні.
Оператори БпЛА 132 окремого розвідувального батальйону 7 корпусу ШР ДШВ методично виявляють та знищують ворожих «туристів» ще на підходах до переднього краю.
Як повідомляв Укрінформ, на Слов’янському напрямку армія Російської Федерації застосовує важкі гексокоптери для мінування доріг.
Був справедливим командиром та воював за майбутнє своїх доньок
Віктор народився 10 травня 1986 року в Болграді на Одещині. Його батько був військовим, учасником війни в Афганістані та ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи. Брат Віктора Олексій – також професійний військовий.
Тому після школи хопець також мріяв про військову кар’єру, і у 2004 році пішов на строкову службу, де з простого солдата дослужився до старшини, що було рідкістю серед строковиків.
Після служби Віктор працював інспектором-кінологом у складі Держприкордонслужби. Про цей період він не любив згадувати, окрім своєї вівчарки Сандри, яку любив усім серцем.
У 22 роки чоловік познайомився з Ольгою, яка за пів року стала його дружиною. Контракт з ДПСУ закінчився і подружжя перебралось до Кривого Рогу. Тут чоловік влаштувався на шахту «Батьківщина» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Спершу був учнем прохідника дільниці, згодом сам став прохідником. Паралельно з роботою на шахті навчався у Криворізькому національному університеті.
У 2015-2016 роках Віктор служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний яр» на Донеччині. Брав участь у боях за Піски. З того періоду в нього залишилися шрами на плечах від фосфорних снарядів.
«Воно так гарно було. Бачу – падає красиве, наче тихий салют. А коли потрапило на мене, то пропалило форму і попекло шкіру. Мене врятував бронік, а то були б сильніші опіки», – розповідав згодом Віктор.
Після демобілізації у 2016 році він завершив навчання в університеті і вирішив повернутись на військову службу, підписавши контракт з 54-ю окремою механізованою бригадою, з якою брав участь у боях на Світлодарській дузі.
Певний час служив під командування брата – Олексія «Купола» Оцерклевича, через що Віктора називали «Купол-молодший». Згодом брат перейшов служити в інше місце, а Віктор став командиром роти. Підлеглі згадують з повагою про «Крєпиша», як про людяного командира. Одного разу він відпустив у відпустку бійця, в якого от-от мала народити дружина, прямо посеред навчань. «Це ж дитина народжується. То святе. Як можна не відпустити? Нічого, потім відпрацює», – пояснював чоловік.
Щоб бути ближче до родини, Віктор перевівся до 17-ї окремої танкової бригади імені Костя Пестушка. Головним для нього були доньки Віка та Іра і дружина Ольга.
«Вітя – найкращий чоловік і батько. Найбільшим бажанням у нього було відвести Ірочку в перший клас. Він дуже засмучувався, що у нього не виходило приїхати та відвести Віку 1 вересня, тому він завжди казав, що де б не був, але Ірочку з бантиками відведе до школи», – розповідає Ольга.
Повномасштабне вторгнення РФ Віктор зустрів на посаді заступника командира батальйону. Підрозділ відбивав атаки ворога в районі Новотошківки на Луганщині. Кілька разів росіяни брали їх у напівкільце, однак, попри втрати, українські танкісти давали відсіч.
«Ситуація була критичною: ворог накривав позиції важкою артилерією, неодноразово заходив у напівкільце. Підрозділ капітана Оцерклевича тримався до останнього. Через щільність вогню евакуація поранених і загиблих була неможливою, а невдовзі територія опинилася під окупацією», – розповів побратим Богдан Крупський.
На початку квітня 2022 року Віктор вивів підлеглих із ворожого оточення в Луганській області. Він сів за кермо БМП і виїхав на захоплений ворогом спостережний пост, де ціною власного життя знищив російських окупантів. Завдяки цьому весь особовий склад вийшов із кільця. Віктор загинув 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу. Довгий час його тіло було на окупованій території. Поховати героїчного капітана змогли лише 22 травня 2025 року в Києві.
28 червня 2023 року капітан Віктор Оцерклевич посмертно нагороджений званням Героя України.
Вічна пам’ять Герою!
За матеріалами: Новинарня, Суспільне Одеса
Фото: Новинарня
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Відбудова1 тиждень agoна форумі у Нью-Йорку: Україна має багато тузів у рукаві
-
Усі новини1 тиждень agoGalaxy Z Flip 7 проти Moto Razr 70 Ultra (фото)
-
Події6 днів agoУ Тернополі визначили переможців премії імені Івана Марчука
-
Відбудова7 днів agoПрем’єр Чехії візьме участь у конференції з відбудови України-2026
-
Одеса5 днів agoНаступ на Одесу: загроза з боку Придністров’я залишається
-
Усі новини1 тиждень agoБіженці в Нідерландах 3 роки жили в таборі — що вони розповідають
-
Усі новини1 тиждень agoФільми травня 2026 року — у кіно покажуть Диявол носить Прада і концерт Біллі Айліш
-
Відбудова6 днів agoМінрозвитку розпочало відбір громад для участі у Ukraine Recovery Conference 2026