Connect with us

Події

Фестиваль Docudays UA оголосив переможців і переможниць

Published

on


Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA оголосив переможців і переможниць 2025 року.

Як передає Укрінформ, про це йдеться на сайті фестивалю.

Головний приз DOCU/Світ отримав фільм режисера Мстислава Чернова “2000 метрів до Андріївки” (США, Україна).

У фільмі представлений погляд на українських солдатів, які готові пожертвувати життям за свою країну, поруч із режисером та оператором.

Фільм передає грубий, майже фізичний досвід, який показує героїзм без жодної романтизації, оголюючи жорстоку реальність війни. Завдяки простій, але надзвичайно ефективній структурі оповіді та особистому закадровому голосу створюється рідкісний для документального кіно рівень напруги. Водночас зберігається солідарність із кожним із солдатів. Через інтимні сцени показано мотивації, страхи та мрії молодих чоловіків про майбутнє.

Спеціальну відзнаку конкурсу DOCU/Світ отримав фільм “Про святе і грішне” (Литва) режисера Ґієдре Бейноруте.

Стрічка досліджує давній ритуал, розкриваючи сутність маленького села та його жителів. У фільмі показано, як діти, молодь і літні люди збираються разом, щоб підготуватися до проведення важливої події. Це фільм про культурну ідентичність, на тлі якої — війна, розв’язана Росією. Стрічка демонструє, як колективна пам’ять може ожити в теперішньому.

Головний приз конкурсу DOCU/Україна дістався фільму “Пісні землі, що повільно горить” (Україна, Данія, Швеція, Франція) режисерки Ольги Журби за точну і глибоку фіксацію на екрані колективного досвіду війни та багатошаровості травми.

Спеціальну відзнаку конкурсу DOCU/Україна отримав фільм “З любов’ю з фронту” (Польща, Україна, Чехія) режисерки Аліси Коваленко за визначну сміливість обраного шляху, за щедрість у розділенні інтимного досвіду, за вміння перетворити персонажів фільму на друзів глядача.

Фото: Docudays UA

Головний приз конкурсу DOCU/Коротко здобув фільм “Пил — це кит, це сонячне світло” (Бельгія) Марії Касас Кастільйо за поетичне осмислення часової перспективи буття на планеті, за тонке нагадування крихкості буття людини та за втілення гідності людської скінченності.


Фото: Docudays UA

Спеціальну відзнаку DOCU/Коротко отримав фільм “Мама Мікра” (Німеччина) режисерки Ребекки Бльохер та співрежисера Фредеріка Шульда за створення оригінальної художньої мови для розповіді особистої історії, за вміння прийняти без засудження травматичний досвід від близьких.

Фото: Docudays UA
Фото: Docudays UA

Головний приз конкурсу RIGHTS NOW! також отримав фільм Чернова “2000 метрів до Андріївки”.

Спеціальна відзнака коркусу RIGHTS NOW! – у фільму “Листи до Хави” (Франція), режисер Наджиба Нурі, співрежисер Расул Нурі.

Фото: Docudays UA
Фото: Docudays UA

Відзнака присуджена за надзвичайно чуттєве й потужне зображення гідності та внутрішньої сили особистості, яка прагне самореалізації попри глобальні політичні рішення та репресивні системи. Фільм розкриває жіночий досвід у сучасному Афганістані, показуючи не лише боротьбу, а й турботу, втрату та відчуття незавершеності, коли не всі прагнення здійснюються.

Щороку команда Docudays UA вручає нагороду обраному фільму із конкурсної програми фестивалю. Премія імені Андрія Матросова, заснована організаторами Docudays UA на честь Андрія Матросова, продюсера фестивалю, який загинув у автокатастрофі 16 лютого 2010 року.

Премію отримав “Де мій бронік?” (Україна) Дарʼї Пенькової.

Фото: Docudays UA
Фото: Docudays UA

Головний приз студентського журі – у фільму “Твоє життя без мене” ((Угорщина) Анни Рубі за спеціалізованість та глибоку чутливість піднятих питань, прояв людяності, емпатії і чуйності у висвітленні боротьби за свої права та прийдешніх поколінь.

Спеціальна відзнака студентського журі – у фільму “Межі Європи” (Чехія, Франція, Словаччина) режисера Аполена Рихлікова.

Приз від журі Спілки кінокритиків України присуджений “Мілітантропосу” (Україна, Австрія, Франція) Єлизавети Сміт, Аліни Горлової, Семена Мозгового за поліфонію голосів, що з елегантністю, стилем та могутніми візуальними метафорами створюють портрет народу, який виштовхнули з зони комфорту.

Приз глядацьких симпатій отримала стрічка Чернова “2000 метрів до Андріївки”.

Стрічки-призерки можна переглянути у глядацький день 13 червня, а також незабаром записи фестивальних дискусій буде змога переглянути на DOCUSPACE.

Читайте також: На фестивалі в Румунії покажуть три українські фільми

Як повідомлялось, 22-й фестиваль Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду “Відродження”.

Фото: Docudays UA



Джерело

Події

Помер письменник Володимир Погорецький

Published

on



Пішов із життя український поет і прозаїк, громадський діяч, засновник та головний редактор літературно-мистецького журналу «Золота Пектораль» Володимир Погорецький.

Як передає Укрінформ, про це повідомив у Фейсбуці його товариш – професор Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Павлюк.

«Відійшов у вічність мій друг Володимир Погорецький (Золота Пектораль). Людина тихої гідності, чесного слова і незрадливої любові, яка тримала світ навіть тоді, коли він летить у прірву», – зазначив Павлюк.

Володимир Антонович Погорецький народився 30 березня 1967 року в селі Полівці Тернопільської області. Навчався в медичному й теологічному інститутах. Проходив військову службу в Афганістані, що стало наскрізною темою його творчості. Був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню.

У 2007 році Погорецький заснував літературно-мистецький журнал «Золота пектораль». Серед іншого, він готував до друку щорічний літературний альманах «Сонячне гроно», був автором-упорядником мартиролога «Книга памʼяті. Афґаністан (1979-1989). Тернопільська область», історико-краєзнавчого путівника «Чортківщина» й антології «Золота пектораль. Чортків і околиці».

Погорецький – член Національної спілки письменників та Національної спільки журналістів України, лавреат Всеукраїнської літературної премії імені Степана Сапеляка.

Як повідомляв Укрінформ, наприкінці лютого помер головний диригент Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії, народний артист України Роман Кофман.

Фото: Читомо



Джерело

Continue Reading

Події

У Сумській філармонії вперше відбувся концерт пісні з перекладом жестовою мовою

Published

on



У Сумській обласній філармонії вперше провели концерт пісні з перекладом жестовою мовою.

Про це повідомила у Фейсбуці Сумська ОВА, передає Укрінформ.

“Концертна програма “Spring mood” за участю артистів філармонії стала ще одним кроком до створення безбар’єрного культурного простору на Сумщині – вперше виступи солістів супроводжував переклад жестовою мовою”, – йдеться у повідомленні.

В ОВА зазначили, що завдяки перекладу жестовою мовою глядачі змогли краще відчути емоції виконавців та атмосферу весняної концертної програми.

Колектив філармонії реалізував цей проєкт спільно із громадською організацією “Спеціально для тебе”. Переклад жестовою мовою здійснювала представниця Сумської обласної організації УТОГ Оксана Івченко.

Філармонія підписала з ГО “Спеціально для тебе” меморандум про співпрацю, щоб і надалі розвивати інклюзивний культурний простір.

За словами директорки Сумської філармонії Тетяни Ластовецької, заклад прагне, щоб культура була відкритою та доступною для кожного, тому що справжнє мистецтво здатне об’єднувати людей і руйнувати будь-які бар’єри.

Читайте також: Жестова мова та геолокація: у застосунку 112 Ukraine з’явилися нові функції

В ОВА наголосили, що безбар’єрність – це не лише про архітектурну доступність, а й про можливість кожної людини повноцінно долучатися до культурного життя та відчувати силу мистецтва.

Як повідомляв Укрінформ, у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині затвердили пілотний безбар’єрний маршрут.

Фото: Сумська ОВА



Джерело

Continue Reading

Події

Масова культура під час війни стала «неофольклором» українців

Published

on


Українська культура під час повномасштабної війни переживає докорінні трансформації. Зокрема разючими є зміни у маскультурі, яка почала виконувати роль «неофольклору», формуючи нові наративи та символи української ідентичності.

Таку думку в коментарі Укрінформу висловив народний артист України, композитор, кобзар, бандурист і лідер гурту «Хорея козацька» Тарас Компаніченко.

«Нарешті маскульт почав працювати повною мірою і став проукраїнським. Він став виробляти продукт, актуальний як з точки зору стилістики, так і з точки зору наративів. Можна сказати, що ми живемо в епоху смерті фольклору. І український маскульт нині виконує роль неофольклору – означує культурні межі існування нашого українського простору, транслює символи української ідентичності», – зазначив Компаніченко.

За словами митця, раніше масова культура, за деякими винятками, знецінювала і висміювала все українське (на відміну від глибоко українського елітарного мистецтва). Нині ж, коли припинилася робота у спільному з російським маскульт-просторі, відбулося стрімке дорослішання та потужні метафоричні зміни, розрив із “русскім міром”. Окрім того, помітною є мілітаризація українського мистецтва, де військові стають носіями нового культурного досвіду.

“Ми бачимо сильну мілітарну поезію, потужну документалістику, розвиток кіно, музики. Митці пішли у військо не за емоціями, а за покликом серця. Правду про війну не напишеш у кабінеті – вона народжується в окопах, під дронами. Це вже не декоративна культура, а живий пульс суспільства, який звучить в умовах боротьби і війни. Не побоюся це сказати, що нині українська культура стала “живим серцем” світового мистецтва”, – вважає Компаніченко.

Читайте також: В Україні формується традиція комбатантської літератури – поетка і військова

Митець переконаний, що люди, які пройшли війну, є важливими моральними орієнтирами для українського суспільства.

“Війна – це зло, страшний молох. Але військо – це поводирі, це реальні лідери українського суспільства. Ті, хто пройшли через пекло війни, ховали побратимів, бачили багато смерті, вони пережили дуже великі внутрішні трансформації, відкинули усе фальшиве й неважливе. Їхня суть – це суть філософів сучасності”, – переконаний митець.

Тарас Компаніченко, родина якого має козацьке походження, став до лав українського війська у перші дні повномасштабного вторгнення. Почав службу в 241-й бригаді Територіальної оборони Києва, нині – у Третьому армійському корпусі, очолює капеланську службу.

Фото: Ольга Будник/Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.