Війна
«У полоні снилася покійна мама і казала: “Сину, йди додому”»
Морський піхотинець Владислав Петренко потрапив у російську неволю з важким пораненням, але не втрачав надії, що його обміняють
Він був єдиним, хто вижив у бліндажі під час одного з боїв на Курахівському напрямку. У російській неволі провів чотири місяці. Терпів фізичний біль. Тримався за мрію обійняти дружину і доньку. Владислав Петренко повернувся під час обміну 19 квітня. Від кордону його везла швидка до лікарні.
Кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з Владиславом і його дружиною Наталією про те, як військовослужбовці та їхні рідні переживають полон і що дає сили дочекатися найважливішого телефонного дзвінка.
«ВИСТАЧИЛО ОДНОГО ПОГЛЯДУ, ЩОБ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ЗАКОХАЛИСЯ»
Назустріч мені біжить дівчинка, обіймаючи іграшкового котика. Дворічній Даринці його подарував тато, який нещодавно повернувся з російського полону. Вона ще занадто маленька, щоб осягнути всі жахіття війни. Для відчуття безпеки їй достатньо, щоб мама і тато були поруч. Коли хтось із них відходить, дитина тривожиться.
Поки знайомлюся з її батьками – Владиславом та Наталією Петренками з Любарської громади Житомирської області, малеча бігає довкола нас. У якийсь момент тато з усмішкою каже: «Дарино, якщо не будеш слухатися, відправлю до свого комбата. Він тебе навчить дисципліни». Потім бере доньку на плечі, вона ніжно гладить його волосся.

Владислав спочатку не багатослівний. Більше говорить його дружина. Наталія періодично плаче від болючих спогадів про той час, коли чоловік перебував у полоні, і віднораз від радості, що повернувся додому. Жінка каже, що Владислав – найдорожча для неї людина. Наталія – сирота, її з братом виховала бабуся, яка минулоріч померла.
– Ми познайомилися в 2021 році. Вистачило одного погляду, щоб зрозуміти, що закохалися. Почали зустрічатися, і на третій тиждень знайомства я дізналася, що він хоче мені запропонувати стати його дружиною. Зателефонувала бабусі й розповіла про це, а вона сказала привезти хлопця, бо хоче його побачити. Владислав одразу їй сподобався. Бабуся його дуже любила, – розповідає Наталія.
Пара одружилася на початку повномасштабної війни. Наталка згадує, як за кілька днів до цього їй прийшла повістка. Вона за фахом фельдшер, тож є військовозобов’язаною. Розплакалася тоді, але коханий заспокоїв, що піде на війну замість неї, якщо її мобілізують.
– Я відмітилася, і після цього ми одразу розписалися, – згадує жінка.

У 2023 році в сім’ї Петренків народилася донька. Тоді брат Наталії зазнав на війні важкого поранення, він досі проходить реабілітацію. Згодом у будинку бабусі, де мешкало подружжя, сталася пожежа, їм довелося переїхати в інше село.
У жовтні 2024 року Владислав отримав повістку. У ТЦК він прийшов другого дня після свого 25-річчя. Після підготовки на базі 37 окремої бригади морської піхоти став матросом, кулеметником.
«НАС ЛИШАЛОСЯ ДВОЄ, ВИЖИВ ЛИШЕ Я»
– Я був командиром роти. На перше завдання ми приїхали автомобілем, і тільки з нього вийшов, одразу поранило в праву ногу. Швидко наклав собі турнікет, а коли кров спинилася, викинув його. Там не було часу прислухатися до болю. До слова, ту кулю я досі ношу в собі. Мені тоді дуже допомогли навички полювання, яким захоплювався в цивільному житті. На жаль, під час того завдання частина нашого екіпажу загинула, – ділиться Владислав.
Говорить, що всюди, де воював, були пекельні бої.
– Дивився на ворога і бачив, що проти нас – діти віком 18–20 років. Варіантів у мене було мало: або я їх знищу, або вони мене. Переміг мій холодний розум. Страху не відчував. Він там кудись дівається, – додає.
Із усіх напрямків, на яких воював, Владислав згадує лише про Курахівський, на якому 8 січня 2025 року потрапив у полон. За словами морського піхотинця, тоді росіяни спочатку обстрілювали з мінометів, потім – із артилерії, а далі були дрони.
– Це зима, січень, але довкола нас через обстріли була спека. Коли вони (росіяни, – ред.) зрозуміли, що витягнути нас не вийде, почали закидати бліндаж протитанковими мінами з пластидом. Нам винесло двері, а далі почалися обстріли з FPV-дронів. Чув також вихід із танка. Згодом нас закидали димовими шашками, один побратим задихнувся. Двоє поранених і я з осколками в тілі ще відстрілювалися. Потім нас лишилося двоє, а вижив лише я. Мусив вийти із палаючого бліндажа, закурив і почав утікати. Забіг на мінне поле, дивуюся, як там не підірвався, – згадує військовий.
У тому бою він зазнав поранення плеча, осколкових поранень, опіків обличчя та рук. Шансів вийти з оточення ворога у Владислава не було.
– Мене спіймали, били, тиснули психологічно, намагаючись отримати інформацію. Я нічого не розказав. Приховав свою посаду, щоб відвести вогонь від побратимів і не видати їхніх позицій, – додає морпіх.

УПІЗНАЛА ЧОЛОВІКА ПО ОЧАХ
Наталія говорила з Владиславом 30 грудня 2024 року. Він казав, що йде на позицію й пообіцяв перетелефонувати вранці. Після тієї розмови в жінки з’явилося погане передчуття. Далі зв’язок із чоловіком зник.
Через півтора тижня до будинку Петренків прийшли двоє військовослужбовців. Коли Наталка їх побачила, подумала про найгірше і знепритомніла. Працівники ТЦК намагалися заспокоїти її, повідомивши, що Владислав зник безвісти, і стверджувати, що загинув, немає підстав.
Дружина зібрала всі необхідні документи, рідні здали зразки ДНК, і все, що їм залишалося, – чекати. Згодом у соцмережах знайшли інформацію, що Владислав перебуває в полоні, а невдовзі Наталія отримала офіційне підтвердження.
– Коли побачила у соцмережах фотографію свого чоловіка з обличчям в опіках, ридала. Я впізнала його по очах. Мене тримала дитина і віра в те, що його обміняють. Я багато молилася за Владислава. Якось вийшла надвір поплакати, щоб донька не бачила, а коли зайшла в дім, Даринка вибігла мені назустріч зі словами: «Тату, де ти був?». І я знову розплакалася… – згадує жінка.
«ДУМАВ, ЩО ЕТАПУЮТЬ ДО РОСІЇ І ДАДУТЬ 27 РОКІВ»
Владислав знав, що перебуває у в’язниці в місті Торезі Донецької області. У бараку, де його утримували, було майже 300 людей. У неволі він написав дружині один лист, який так і не дійшов до неї.

– У полоні ми якось говорили з хлопцями, і вони запитали, чого я найбільше хочу. Сказав, що побачити своїх рідних, особливо дружину з дитиною. Я вірив, що рано чи пізно повернуся додому. Якось мені приснилася Наташа з малою. Потім разів п’ять снилася покійна мама. Вона казала: «Сину, йди додому». Уві сні я йшов, і в той момент о 5:30 нас будили. Після останнього такого сну в наш барак зайшли і сказали: «Петренко, на вихід». Я думав, що мене етапують до Росії і дадуть 27 років ув’язнення, – розповідає Владислав.
Чоловіка перевели в інший барак. Там довідався, що його разом із іншими військовослужбовцями готують на обмін. Зізнається, що не повірив, поки не ступив на вільну українську землю.
– Із Чернігівської області мене везли швидкою, бо був важкопораненим. Я попросив у водія сигарету, але мало не знепритомнів від неї. Першому зателефонував братові, а він почав плакати. Набрав батька – він теж ридає, але сказав мені номер дружини. Набрав Наталію, і вона розплакалася, – ділиться військовослужбовець.
Дружина розповідає, що кожного обміну сподівалася на повернення Владислава. Дев’ятнадцятого квітня знайома написала, що її чоловік є у списках. Потім Наталії зателефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими й повідомили, що Владислав повернувся. Згодом вона почула голос чоловіка.
– На телефоні висвітився незнайомий номер. У слухавці пролунало: «Впізнала?». Я розгубилася, запитала хто це, почала плакати, а далі розплакалася і Даринка. Ми із чоловіком проговорили по відеозв’язку всю ніч. Дивилася на нього і не вірила, що це – насправді. Владислав казав, щоб я вже відпочивала, та боялася заснути, бо думала, що це сон, – ділиться Наталка.
Владислав Петренко понад місяць лікувався. Попереду в нього реабілітація. Він стримано говорить про плани на майбутнє. Каже, що хоче купити новий дім для своєї сім’ї й повернутися в ЗСУ інструктором.
Ми прощаємося. Даринка забирає з лавки кольорового котика і знову міцно його обіймає, не відходячи від батьків.
Ірина Чириця, Житомир
Фото авторки
Війна
ППО знешкодила 66 російських дронів зі 100 запущених
Протиповітряна оборона знешкодила 66 російських дронів різних типів зі ста запущених Росією з вечора 26 жовтня.
Як передає Укрінформ, про це Командування Повітряних Сил ЗСУ повідомляє у Фейсбуці.
У ніч на 27 жовтня (з 18:30 26 жовтня) ворог атакував 100 ударними БпЛА типу Shahed, “Гербера” і безпілотниками інших типів із напрямків: Курськ, Орел, Приморсько-Ахтарськ – РФ, близько 70 із них – “Шахеди”.
Повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ та безпілотних систем, мобільні вогневі групи Сил оборони України.
За попередніми даними, станом на 09:00, протиповітряною обороною збито або подавлено 66 ворожих БпЛА типу Shahed, “Гербера” і дронів інших типів на півночі, півдні та сході країни.
Зафіксовано влучання 26 ударних БпЛА на 9 локаціях.
Атака триває, в повітряному просторі декілька ворожих БпЛА.
Як повідомляв Укрінформ, у Сумській області внаслідок російських дронових атак частина Сумської громади залишилася без електропостачання.
Війна
На фронті відбулось 71 боєзіткнення від початку доби
Між Силами оборони України та російськими військами від початку доби відбулося 71 бойове зіткнення, на п’яти напрямках фронту бої тривають.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 неділі, 26 жовтня, передає Укрінформ.
«Від артилерійських обстрілів з території РФ страждають прикордонні населені пункти, зокрема Біла Береза, Чернацьке, Чуйківка, Малушине, Бруски, Шалигіне Сумської області; Ясна Поляна, Архипівка, Логи Чернігівської області», – ідеться у повідомленні.
Одну ворожу атаку відбили українські захисники на Північно-Слобожанському і Курському напрямках. Також ворог завдав одного авіаудару, скинув чотири керовані авіабомби, здійснив 74 обстріли, зокрема один — із реактивної системи залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку ворог чотири рази атакував позиції українських захисників поблизу Вовчанська, Строївки та в напрямку Бологівки й Дворічанського. Чотири бойові зіткнення тривають.
На Куп’янському напрямку українські захисники відбили чотири ворожі атаки у напрямку населених пунктів Піщане та Петропавлівка.
На Лиманському напрямку загарбницька армія атакувала вісім разів поблизу населених пунктів Карпівка, Середнє, Дерилове, Торське. Сили оборони успішно зупинили сім спроб просування ворога, одне бойове зіткнення триває.
На Слов’янському напрямку ворог п’ять разів намагався прорватися в районах Виїмки, Переїзного та Федорівки. Українські оборонці успішно відбили всі ворожі атаки.
На Краматорському напрямку ворог сьогодні не проводив наступальних дій.
На Костянтинівському напрямку сьогодні загарбник дев’ять разів атакував у районах населених пунктів Щербинівка, Клебан-Бик, Русин Яр, Софіївка, Плещіївка. Дотепер тривають три бойові зіткнення.
На Покровському напрямку з початку доби загарбники здійснили 17 спроб потіснити українських захисників із займаних позицій у районах населених пунктів Іванівка, Родинське, Мирноград, Червоний Лиман, Новоекономічне, Звірове, Котлине, Молодецьке та у напрямку населених пунктів Покровськ і Новопавлівка. Шість бойових зіткнень ще тривають.
Сьогодні на Олександрівському напрямку ворог сім разів атакував поблизу населених пунктів Соснівка, Степове, Олександроград, Павлівка, Новогригорівка та в напрямку населеного пункту Рибне. Дотепер тривають три бойові зіткнення.
На Гуляйпільському напрямку українські оборонці зупинили дві ворожі спроби просунутись уперед поблизу населених пунктів Млинівка та Зелений Гай. Авіаційних ударів зазнали населені пункти Солодке, Рівнопілля, Залізничне та Нечаївка.
На Оріхівському напрямку Сили оборони успішно відбили чотири атаки ворога поблизу населених пунктів Новоандріївка, Степове та Степногірськ. Крім того, ворог завдав авіаударів по населених пунктах Степногірськ, Веселянка та Новояковлівка.
На Придніпровському напрямку ворог завдав авіаударів по населеному пункту Ольгівка.
На інших напрямках фронту суттєвих змін ситуації не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, станом на 26 жовтня 2025 року, українські воїни звільнили 185,6 кв.км території Покровського району Донецької області і зачистили 243,8 кв км.
Війна
Сили оборони звільнили понад 185 км² Покровського району
Станом на 26 жовтня 2025 року, українські воїни звільнили 185,6 кв.км території Покровського району Донецької області і зачистили 243,8 кв км.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомив Генштаб ЗСУ.
«За останні десять діб українські війська, які діють на Очеретинському відрізку, відновили контроль ще над двома населеними пунктами – Кучерів Яр та Сухецьке. Таким чином, із 21 серпня 2025 року на цій ділянці ситуація стабілізована, відновлено контроль над дев’ятьма населеними пунктами, ще дев’ять – зачищено від диверсійних груп противника», – йдеться в повідомленні.
Зазначається, що за останні десять днів тут знищено 1756 військовослужбовців та 75 одиниць техніки ворога.
Загалом, трохи більше ніж за два місяці загальні втрати противника на Очеретинському (Добропільському) напрямку становлять: особового складу – понад 15 700 військовослужбовців, ОВТ – 1364 одиниці (з них танків – 36, бойових броньованих машин – 121, артилерійських систем – 162, РСЗВ – 5, автотехніки – 447, мотоциклів і квадроциклів – 592, спеціальної техніки – 1). Також знищено 4689 різних БПЛА.
Триває постійне поповнення “обмінного фонду” російськими полоненими – для повернення з неволі наших захисників і захисниць.
“Станом на 26 жовтня 2025 року українські воїни звільнили 185,6 кв. км, зачистили 243,8 кв. км території Покровського району Донецької області”, – повідомили у Генштабі.
Щодо ситуації на підступах до міста Покровськ та безпосередньо в його межах зазначається, що воїни українських підрозділів, які виконують бойові завдання на цих ділянках, щоденно здійснюють комплексні заходи з метою стабілізації обстановки. Противник за рахунок використання міжпозиційного простору та просочування малих піхотних груп накопичив у місті близько 200 військовослужбовців. У населеному пункті тривають стрілецькі бої, активно працюють підрозділи БПЛА. Спроби ворога просунутися вглиб та закріпитися в міській забудові припиняються шляхом проведення контрдиверсійних заходів.
У Генштабі також наголосили, що українські захисники надалі виконують завдання з пошуку, знищення або взяття в полон російських окупантів, які намагаються інфільтруватися через наші бойові порядки, використовуючи чисельну перевагу.
Бойові зіткнення відзначаються високою динамікою та інтенсивністю. У небезпечних і часом непередбачуваних умовах українські військові демонструють силу, витримку й відвагу.
У Генштабі додали, що останнім часом війська РФ нарощують використання бронетехніки в штурмових діях. Так, по всьому фронту російсько-української війни з 20 по 25 жовтня зафіксовано 41 штурмову дію противника за підтримки техніки. Частина таких накатів припали на Покровський напрямок. Особовий склад і техніка ворога знешкоджуються. Зокрема, 25 жовтня в районі Покровська в результаті вогневого впливу знищено одну ББМ та два мотоцикли, а на напрямку Балагана – одну ББМ противника. Тобто всі транспортні засоби, які ворог задіяв у штурмових діях.
Як повідомляв Укрінформ, між Силами оборони України та російськими військами минулої доби, 25 жовтня, відбулося 181 бойове зіткнення, найбільшу активність ворог виявляв на Покровському напрямку – здійснив 76 штурмових дій.
Фото: 33 окрема механізована бригада
-
Одеса7 днів agoКоли в Одесі ввімкнуть опалення 2025 року
-
Війна2 дні agoБронювання від мобілізація – з 1 листопада ТЦК не прийматимуть документи
-
Усі новини1 тиждень agoДівчина Клопотенка – шеф-кухар показав романтичні кадри
-
Усі новини7 днів agoнезвичайне відкриття у Таїланді (фото)
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїна зможе швидко відбудуватися після завершення війни
-
Україна1 тиждень agoнаступного тижня в Україні очікуються хвиля похолодання і багато дощів
-
Події5 днів agoУ Берліні розпочався Український кінофестиваль
-
Усі новини5 днів agoЧоловік влаштував власні похорони – навіщо він це зробив
