День Державності України — одне з наймолодших офіційних свят у національному календарі. Його відзначають щороку 15 липня — у день пам’яті князя Володимира Великого та річницю хрещення Русі. Свято покликане підкреслити історичну тяглість української держави від часів Київської Русі до сьогодення. Проте, попри офіційне визнання та патріотичні акценти, для багатьох українців ця дата залишається радше формальністю. 

Журналісти Новини.LIVE вирушили в центр Одеси, щоб запитати перехожих: що для них означає День Державності?

Реклама

День Державності України

Респонденти визнають, що вперше почули про хрещення Русі ще у шкільні роки. Проте це знання залишилося поверхневим — швидше як фрагмент уроку, а не усвідомлена подія. Люди згадують, що їм “колись щось казали”, однак конкретні асоціації розпливаються. 

“Чули ще, коли в школі ми вивчали, то чули, звичайно”, — каже Валентина.

Інші респонденти також говорять про те, що знайомі з назвою, але не можуть точно пояснити зміст. Формально знайоме свято, але без емоційного чи смислового підкріплення. Зазвичай у такому випадку українці більше фокусуються на звичних датах — Дні Незалежності, Дні Конституції чи інших, які мають довшу історію або чіткіші традиції.

“Ну, так десь чув, але так не глибоко, не досконально про це свято”, — каже Сергій.

Не святкують 

Частина опитаних чесно зізнається — вони або не святкують цю дату, або взагалі не знають, коли вона відзначається. Це не означає байдужості до державності як такої, але вказує на розрив між офіційною ініціативою та реальним життям. Святу поки бракує елементів, які б зробили його ближчим до людей: традицій, публічного обговорення чи символічних ритуалів. У суспільстві й досі формується новий культурний календар, і деякі дати потребують часу, щоб набути емоційної ваги.

“Ну так, чула щось, але я не знаю, коли це святкують”, — каже Наталія.

Поки що свято існує десь на периферії масової свідомості, не маючи достатнього впливу на публічний простір. Люди не заперечують його існування, але й не відчувають внутрішньої потреби якось його відзначати. Це радше знак інформаційного вакууму, а не байдужості.

“Звичайно, щось чула. Але нічого конкретного сказати не може, це просто дуже гарне свято”, — додає Ольга. 

Хрещення Русі

Дехто з опитаних прямо пов’язує дату 15 липня з постаттю Володимира Великого. Але навіть у цьому випадку акценти зміщені: замість усвідомлення ролі цього князя в історії української державності, люди згадують лише загальні образи з дитинства чи іменини. Це знову свідчить про нестачу наративів, які могли б сформувати чіткий зв’язок між історією та сьогоденням. 

“Ні, про свято державності нічого не чула. А от, Володимира знаю. Навіть, по-моєму, всі знають Володимира Великого”, — каже Ксенія.

Державне свято

Попри загальну розмитість знань, були й респонденти, які чітко розуміють зміст свята й навіть трактують його глибше, ніж передбачено офіційною постановою.  День Державності як новий елемент національної ідентичності. Це приклад того, як правильна комунікація та освітні ініціативи можуть впливати на сприйняття. 

“Звісно, це День нашої держави, День нашої мови, День нашого прапора, День тому, що ми українці”, — переконана Лариса.

День Державності — не просто нове свято в календарі. Це спроба вписати українську історію в безперервний ланцюг, що веде від княжої Русі до сучасної незалежної України. Проте досвід показує: без зрозумілого символізму, діалогу з громадянами та емоційної залученості навіть найважливіші дати залишаються на папері. Наразі це свято скоріше “офіційне”, ніж “народне”, і саме тому його значення ще потребує осмислення. Якщо День Державності стане частиною освітніх, культурних і медійних ініціатив, у нього є всі шанси перетворитися на справжній день національної гордості.

Раніше ми писали про те, як уникнути мовних суперечок в Одесі. А також про те, як одесити ставляться до союзників, які допомагають Україні останні чотири роки.