Суспільство
Кіоск – це «будка для преси» чи платформа для соціальної взаємодії?
Криза друкованих видань спонукає газетні кіоски в усьому світі до адаптації та осучаснення
З розвитком цифрових технологій і миттєвою доступністю до новин фактично зникла, пішла в небуття культура газетного читання, а слідом за нею зникають з міського ландшафту й останні газетні кіоски, які впродовж століття були носіями урбаністичної культурної пам’яті. Подібне відбувається не тільки в Україні, а й повсюдно в світі: Польщі, Італії, Іспанії, Англії, Франції тощо. Цей процес не можна назвати безболісним для будь-яких громад: всюди демонтаж цих звичних «малих архітектурних форм» супроводжується невдоволенням частини містян, передусім тих, хто працював у цій сфері, а також відданих читачів, які ще є і які не уявляють ранок без «свіжої газети». Але подекуди старі газетні кіоски отримують несподіване нове життя. Криза змушує їх до адаптації. Тож як ведеться газетним кіоскам у Києві, Барселоні, Варшаві, Римі та Парижі?
КІОСКИ «СОЮЗДРУКУ»: ВИЖИВАННЯ ЧИ ПРИБІДНЕННЯ?
Ще донедавна в Києві чи не на кожній вулиці були кіоски «Союздрук». Але на тлі боротьби КМДА з МАФами, їх прибирають. Наприклад, торік зник один із останніх газетних кіосків на Хрещатику, про що написав директор громадської спілки «Орган спільного регулювання у сфері друкованих медіа» Сергій Чернявський. Про це в інтерв’ю Українському радіо також зауважує й очільниця Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк. Заступник директора агентства «Союздрук» Олексій Бабанський під час «круглого столу» в НСЖУ повідомив про масове знесення кіосків преси в Києві. Причиною стали нові правила користування міською землею. «За новою системою аукціонів оренда місця під кіоск може сягати 90–100 тисяч гривень на рік, без урахування витрат на документи та підключення електроенергії… вже на початку 2025 року демонтували понад 80% кіосків. Якщо ця тенденція збережеться, до 2026 року у столиці може не залишитися жодного кіоска для продажу преси». Прикметно, що на адресу «Союздруку» ще донедавна лунали звинувачення у розповсюджені сигарет і алкоголю, а власників підозрювали в «жазі підвищеного прибутку».
ПОЛЬСЬКИЙ RUCH. ЛЕГЕНДАРНА МЕРЕЖА, ЩО МАЙЖЕ ПІШЛА У НЕБУТТЯ
Протягом десятиліть для мільйонів поляків словосполучення «газетний кіоск» означало одне слово: Ruch. Компанія Ruch була заснована в 1918 році. Спочатку її торговельні точки мали формат вокзальних кіосків, що пропонували газети, тютюн та інші дрібні товари. Основною метою компанії на той час була популяризація читання в суспільстві, яке відновлювалося після Першої світової війни і майже півтора століття приналежності до Російської імперії. Перший кіоск відкрили в січні 1919 р. на пероні Головного вокзалу у Варшаві. Невдовзі Ruch став єдиним загальнонаціональним дистриб’ютором преси. На початку 90-х колишній кооператив перетворили на державне підприємство, а згодом в акціонерне товариство Державного казначейства. У кращу пору свого існування Ruch мав 31 300 торговельних точок (для порівняння: на сьогодні – 550, – ред.), у ньому працювало майже 15 000 людей. Однак із запровадженням ринкових відносин державний гігант не зміг адаптуватися до нових викликів і поступово втратив долю ринку. Держава по частинах продала Ruch через неефективність і зараз легендарний бренд фактично пішов у небуття. Варто зауважити, що Ruch – не єдиний дистриб’ютор на польському ринку розповсюдження друкованих ЗМІ.
Поляки б’ють на сполох і шукають шляхи розв’язання одразу кількох проблем. Наприклад, було підготовлено законопроєкт порятунку друкованої преси, згідно з яким робота її розповсюджувачів фінансуватиметься за принципом: чим менше місто, тим більша підтримка.
ІТАЛІЯ: ВИЖИВАННЯ ЗА РАХУНОК ТУРИСТИЧНИХ ПРИНАД
В Італії газетні кіоски – їх називають edicole – мають багату історію і культурне значення. Через edicole італійці десятиліттями дізнавалися новини, купували сатиричні журнали, релігійні видання і так само, як, наприклад, десь в Одесі чи в Києві в 50-70-х – футбольні щотижневики. Ці кіоски були вузлами культурної пам’яті не одного покоління італійців.
Як повідомляє Reuters, за оцінками галузевої організації Snag, за останні два десятиліття в Італії закрилися дві третини газетних кіосків. У минулорічному звіті Італійської торгової палати йдеться, що лише за останні чотири роки закрилося 2700 кіосків, найбільше – у Римі. За даними ADS, компанії, яка відслідковує продажі преси, якщо в 2004 році в кіосках продавалося близько 9,54 мільйона газет, то на початок 2024 року – на порядок менше – приблизно 950 000.
Попри кризу, деякі з газетних кіосків намагаються переосмислити місію і місце в сучасному місті. Наприклад, один із найвідоміших кіосків Перуджі Edicole 518, що знаходиться в історичному центрі міста. Відкритий у 1900 році кіоск було реконструйовано в 2016-му. Нині там представляють понад 100 друкованих видань на квадратний метр; відбуваються читання та лекції. Edicole Erno неподалік Ватикану пропонує читачам високоякісну міжнародну пресу, а також аперитиви. Кіоск розташований в ідеальному місці, зручному для зустрічей, спілкування, де можна поїсти і щось випити. «Ми б хотіли, щоб наші кіоски слугували прикладом для інших, тих, хто переживає не кращі часи… Ми потребуємо… підтримки як на місцевому, так і на національному рівні. Якщо газетні кіоски неминуче зникнуть, то нам потрібна ідея трансформації самої концепції…» – наголошує власниця закладу Андреа Меркурі.
БАРСЕЛОНА: БІЛЬ І СКАРГИ МІСТЯН ЗА ТУРИСТИЧНОЮ ВІТРИНОЮ
Перші газетні кіоски в Барселоні з’явилися ще в 1888 році й одразу ж стали символами міської культури. Сніданок у Барселоні часто починався з купівлі газети в газетному кіоску, а потім продовжувався – у барі з кавою. Продавці газет зазвичай добре знали своїх клієнтів. Як зазначив один із власників газетного кіоску, у нього завжди зберігалося приблизно 15 дублікатів ключів від квартир його постійних клієнтів, які віддавали їх на випадок, якщо загублять свої. Таким був рівень довіри, таким було життя, хоча зараз у це й важко повірити. Газетний бізнес, так само як і в Італії, Португалії, був спадковим, належав багатьом поколінням однієї родини. Сьогодні він занепадає. Кіоскери скаржаться на засилля туристів, які фактично знищили колишнє усталене життя. Спроби врятувати власний бізнес даються дедалі важче. Наприклад, ще 20 років тому продажі від газет становили понад 80% доходу газетного кіоску. Нині вони виживають лише за рахунок магнітиків на холодильник, брелоків і прохолодних напоїв. Поза межами туристичних зон середній вік клієнта газетного кіоску сягає 65 – 70-річного віку. Молодь не бажає ані читати друковані видання, ані працювати в кіосках, вважаючи семиденний робочий графік рабством. За останнє десятиліття в Іспанії закрили приблизно 6000 газетних кіосків.
ФРАНЦІЯ: ВІД АР-НУВО ДО ЕКОЛОГІЧНО БЕЗДОГАННОЇ БЕЗЛИКОСТІ
У Франції – так само, як і в Італії – газетні кіоски були і залишаються важливою частиною міського пейзажу, а ще більше – частиною культури щоденної комунікації, споживання інформації та міської пам’яті. Парижанин із газетою під пахвою – це культурний архетип; утім зараз подібне побачиш хіба що на чорно-білих світлинах Картьє-Брессона. Перший газетний кіоск відкрився в Парижі в 1857 році – найперше в Європі. Елегантні куполи старих паризьких газетних кіосків височіли фактично на кожному розі. Вони були таким самим символом Парижа, як і Ейфелева вежа. Але з 2018 року їх замінили (практично всі, за виключенням декількох) на нові, розроблені дизайнеркою Маталі Крассе. Бюджет виконаних робіт становив 52 млн євро. Таким чином було здійснено спробу адаптації символу культурної спадщини до потреб міста. Нові кіоски, попри їхню екологічність та інші архітектурні чесноти, парижани одразу ж назвали «консервними банками з-під сардин». Попри це, під час «ковідного» локдауну, вони залишалися для замкнених по квартирах містян справжньою віддушиною. За словами одного з кіоскерів, покупка газети давала багатьом «відчуття справжності життя».
Франція – одна з небагатьох країн, в якій до збереження традицій, зокрема до культури газетних кіосків, а також збереження мережі розповсюдження друкованої преси ставляться з усією відповідальністю. До слова, цікавим є контраст двох сайтів: київського «Союздруку», де важко знайти актуальну інформацію, та максимально інформативний – дистриб’ютора французької преси Медіакіоск.
НАЙВІДОМІШІ ГАЗЕТНІ КІОСКИ У СВІТІ
Попри невтішну долю газетних кіосків, є й ті, хто відмовляються здаватися часу й цифровим технологіям.
Найвідоміший, культовий газетний кіоск Нью-Йорка – це, безумовно, Casa Magazines, який ще називають «журнальною Меккою». Кіоск відносно «молодий», працює з 1995 р. Там є буквально все: від глянцю про моду, архітектуру, закінчуючи вузькопрофільними медичними журналами та часописами про хобі. Загалом майже 3000 унікальних друкованих видань з усього світу на невеличкій площі. Співвласник Мохаммед Ахмед зауважував, що під час якихось вікопомних подій у світі або в США, журнали й газети миттєво розпродуються. Наприклад, коли The New York Times вийшла з палітуркою про 100 тисяч смертей від COVID-19, весь наклад був розпроданий до 9.00. «Після того прийшов один хлопець і запитав, чи є ще примірник, бо там було надруковано й ім’я його батька… Я підійшов до стойки і віддав йому екземпляр, який залишив для себе…» – сказав Ахмед. Нещодавно кіоск змінив власника, але віддані шанувальники сподіваються, що він і надалі тішитиме їх друкованою продукцією.
Газетний кіоск Шріджі – найкрутіше місце у Мерілебоні (Лондон), заснований у 1982 р., розкішний, схожий радше на книжковий магазинчик. Звісно, він відповідає локації, на якій розташовується. З газетного кіоску він перетворився на популярне місце культурних концепцій. Втім, таких як Casa Magazines і Шріджі – одиниці, хоча подібні є в багатьох містах світу: Сеулі, Берліні, Сан-Паулу, Токіо, Бейруті тощо. Унікальні космополітичні оази для гурманів друкованої преси й естетів. Утім, зазвичай газетні кіоски в усьому світі сьогодні ледь виживають, заманюючи відвідувачів рекламною продукцією, напоями і піцою.
НЕБУТТЯ ЧИ ПЕРСПЕКТИВА
Знаний італійський філософ Умберто Еко якось сказав: «Ми більше не читаємо газети так, як раніше. Ми їх проковтуємо, як капсули. Але колись – це був ритуал. Це була форма діалогу з реальністю». Тож газетний кіоск колись був не лише точкою продажу преси, але й своєрідним ритуальним простором, носієм урбаністичної пам’яті. Це було місце де люди щодня зустрічались; де обговорювали футбол, політику; пліткували, сперечалися; де кіоскер знав, що кому потрібно; де відлунював світ – через заголовки, фото, запах свіжої поліграфії. Це був час, коли інформація не була миттєвою, а коли за нею треба було вийти з дому, встати в чергу, перекинутися словом із продавцем… Сьогодні газетний кіоск – артефакт іншої епохи, ще живий, але вже з відтінком вицвілої значущості.
Можливо, з часом газетні кіоски трансформуються в щось нове, адже «люди прагнуть більшого, ніж кабельних новин». Вони таки стануть оновленими центрами щоденного ритуалу читання, обміну інформацією і живого міського простору так, як це вже відбувається в деяких країнах. Це чудова ідея для невеличкого бізнесу для тих, хто не може дозволити собі відкрити, наприклад, книжковий магазин, але прагне до камерності. Можливо, колись і в нас з’являться подібні затишні майданчики. Колись, після війни.
Незабаром обіцяємо підняти тему про газети в епоху диджиталу. Чому паперові видання ще не зникли остаточно? Про сенс уповільненого читання, довіру до друку, зміну ритуалів і межу між інформацією та відчуттям.
Світлана Шевцова, Київ
Перше фото: hypeandhyper
Суспільство
Українська та польська молодь вшанує у Варшаві воїнів Армії УНР «Полум’ям братерства»
Представники Пласту в Польщі та найбільша скаутська організація країни Союз польського харцерства (Związek Harcerstwa Polskiego) спільно вшанують українських воїнів Армії УНР, які понад сто років тому разом із польськими військовими боролися за свободу.
Про це повідомило у Фейсбуці Міністерство закордонних справ України, передає Укрінформ.
«14 серпня о 18:00 біля пам’ятника бійцям за Вільну Україну на Православному кладовищі на Волі у Варшаві українці та поляки зберуться разом, щоб запалити “Полум’я братерства” та вшанувати пам’ять тих, хто стояв пліч-о-пліч у боротьбі за свободу», – поінформували у зовнішньополітичному відомстві.
До церемонії долучиться посол України в Республіці Польща Василь Боднар та інші представники дипмісії України.
Пам’ятні акції також пройдуть у Києві біля пам’ятника польським військовим на Байковому кладовищі та Житомирі.
У МЗС зазначили, що понад сто років тому, у 1920 році, українські воїни Армії УНР та польські військові опинилися перед спільною загрозою – більшовицькою Росією. Українці боролися за незалежність України, поляки – за свободу своєї відродженої держави. Разом вони пройшли через Київську операцію, а згодом спільно боролися за Варшаву та Замостя.
«У польській історичній пам’яті ці події назавжди залишилися як “Диво над Віслою” – перемога, яка стала можливою завдяки мужності тих, хто захищав свою свободу перед обличчям спільної загрози. Сьогодні, через 106 років, українці та поляки знову запалюють “Полум’я братерства”, щоб вшанувати українських воїнів Армії УНР, які разом із польськими військовими боролися за свободу», – підкреслили у МЗС.
Як повідомляв Укрінформ, 9 серпня у 22 містах Польщі під гаслом «Не будь байдужим» відбулися маніфестації на знак протесту проти зростання насильства, спрямованого проти українців та представників інших меншин.
Фото Укрінформу можна купити тут
Суспільство
В Одесі на чоловіка обвалився схил Анонси
В Одесі на 16 станції Фонтану обвалився схил. В результаті падіння каміння придавило чоловіка.
Про це стало відомо з місцевих telegram-каналів.
Люди, які опинилися поряд, намагалися розібрати завали та підняти постраждалого. За даними ДСНС, чоловіка витягли з-під завалу до прибуття рятувальників і передали медикам.
У 2023 році селі Фонтанка Одеській області через зсув ґрунту загинув 10-річний хлопчик. Дитина померла до приїзду “швидкої” та рятувальників. Хлопчика з-під завалів вилучили рідні, які почули гуркіт.
У червні 2024 року рятувальники Державної служби з питань надзвичайних ситуацій витягли з-під зсуву ґрунту в селі Санжійка Одеської області 59-річного чоловіка.
У березні 2026 року зсув ґрунту, що призвів до руйнації частини узбережжя, знову зафіксували в районі села Санжійка в Одеському районі. Біля даного населеного пункту це відбувається постійно.
В листопаді 2017 року почав рухатися масштабний зсув в Чорноморську. Зі схилу з’їхали ряд будинків, які торік були на одному рівні з іншими.
Зсуви – негативне природне явище, яке супроводжує одеське узбережжя майже дві тисячі років з початку засвоєння цих міст в античності. Фахівці налічують понад 250 зсувів на околицях Одеси лише за період з 1797 року до теперішнього часу.
Суспільство
Реконструкцію ліцею в Крижанівці за 95 мільйонів може отримати пов’язана з підсанкційним бізнесменом фірма :: Новини :: Центр публічних розслідувань
18 липня 2026 р. 12:01
Майже 100 мільйонів гривень на реконструкцію ліцею з укриттям в Одеському районі може отримати компанія, яку журналісти пов’язували зі структурами підсанкційного бізнесмена Араіка Амірханяна. Попри багатомільйонну вартість проєкту, на тендер прийшов лише один учасник.
Центр публічних розслідувань з’ясував деталі тендеру, та що приховує історія потенційного підрядника.
Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Фонтанської сільської ради оголосило закупівлю 26 червня. Йдеться про реконструкцію будівлі ліцею “Крижанівський” у селі Крижанівка разом зі створенням укриття.
СКРИНШОТ: Prozorro
Очікувана вартість робіт становить 100,4 мільйона гривень. Фінансування здійснюватиметься з місцевого бюджету, а завершити реконструкцію планують до кінця 2028 року.
Втім, попри багатомільйонний підряд, на відкриті торги подалася лише одна компанія — ТОВ “Роудбудпівдень”. Підприємство запропонувало виконати роботи за 95 мільйонів гривень, що майже на 5,4 мільйона менше очікуваної вартості закупівлі. Наразі тендерна пропозиція перебуває на розгляді замовника.
Читати також: Мільйони на ремонт шкіл: як фірма після зміни власника стала підрядником одеських чиновників
За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “Роудбудпівдень” зареєстрували лише у липні 2025 року в селі Фонтанка Одеського району. Засновником та керівником підприємства є житель села Нові Біляри Сергій Строкін. Статутний капітал товариства становить 100 тисяч гривень.
СКРИНШОТ: Prozorro
Попри те, що ТОВ “Роудбудпівдень” працює менш як рік, компанія вже встигла отримати державних контрактів більш ніж на 275 мільйонів гривень, з яких близько 267 мільйонів гривень припадає лише на перше півріччя 2026 року. Серед замовників підприємства — КП “Водопостачання та каналізація”, державне некомерційне товариство “Служба місцевих автомобільних доріг”, Управління капітального будівництва Фонтанської сільської ради, Південна філія ДП “Адміністрація морських портів України” та КП “Спецтранс”.
СКРИНШОТ: YouControl
Як раніше писав Антикорупційний вимір, під час аналізу цієї закупівлі журналісти звернули увагу, що підприємство фактично не мало власної матеріально-технічної бази для виконання дорожніх робіт. Зокрема, у тендерній документації компанія зазначила лише п’ятьох працівників робітничих спеціальностей — чотирьох дорожніх робітників та одну виконавицю робіт. При цьому вся спеціалізована техніка орендувалася в одного підприємства — ТОВ “ДБК Дорсервіс”.
Журналісти також встановили, що ТОВ “ДБК Дорсервіс” входить до групи компаній “БК Дорсервіс”, яку пов’язують із бізнесменом Араіком Амірханяном.
Читати також: Затонулий хвилелом та кримінальні справи: кому АМПУ віддав контракт на ремонт Одеського порту
Сам Амірханян перебуває під санкціями Ради національної безпеки і оборони України. У квітні 2021 року президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про застосування до нього персональних економічних санкцій, а також санкцій щодо низки компаній, які пов’язували з його бізнес-групою. Того ж року указом президента його позбавили громадянства України через інформацію СБУ про наявність у нього подвійного громадянства.
За інформацією СБУ, ще у 2019 році Амірханяна затримували за підозрою у фінансових операціях з окупаційною владою Криму. За версією слідства, через підконтрольні підприємства на рахунки так званих митних органів окупаційної адміністрації було перераховано понад 4 мільйони російських рублів. Крім цього, у спецслужбі заявляли, що бізнесмена підозрювали в організації незаконного переправлення людей через державний кордон України до рф через тимчасово окупований Крим, а також у незаконному заволодінні майном українських підприємств майже на 20 мільйонів гривень.
СКРИНШОТ: СБУ
За цими фактами відкрили кримінальне провадження за статтями щодо фінансування дій, спрямованих на повалення конституційного ладу, шахрайства та незаконного переправлення осіб через державний кордон. У жовтні 2020 року СБУ оголосила бізнесмена у розшук, зазначивши місцем його перебування Париж. Пізніше, у вересні 2025 року, російські правоохоронні органи затримали бізнесмена. Йому висунули обвинувачення у причетності до вбивства колишнього народного депутата України Іллі Киви. Наприкінці жовтня 2025 року суд у москві продовжив йому арешт до грудня того ж року.
Читати також: Xaбaрi, суди тa євромільйони: хто може отримати контракт на ремонт харчоблока в Одесі
Водночас, як раніше повідомляв Центр публічних розслідувань, навіть після запровадження санкцій компанії, які журналісти пов’язують із родиною Амірханянів, продовжують отримувати великі бюджетні підряди. Зокрема, у травні 2026 року ТОВ “Роудбудпівдень” без проведення конкурентних торгів отримало контракт на 297,5 мільйона гривень для утримання автомобільних доріг Роздільнянського району. Втім, за даними системи закупівель Prozorro, цей тендер скасували.
СКРИНШОТ: Prozorro
Про масштаб бізнес-імперії родини раніше писало й видання “Антикор”. За інформацією журналістів, до неї входять щонайменше 12 дорожньо-будівельних, аграрних та видобувних підприємств, які працювали переважно в Одеській та Миколаївській областях. Серед них називали “БК Дорсервіс”, “СПМК-17”, “Дорлідер”, “Миколаївбудцентр”, “Полтавабудцентр”, “Південьюгтех”, “Трансбудойлсервіс”, “Ін Віа Анте”, а також низку аграрних підприємств і кар’єрів. Частина цих компаній фігурувала у кримінальних провадженнях, тендерних скандалах та журналістських розслідуваннях щодо можливого завищення вартості робіт або використання сумнівних схем під час державних закупівель.
Якщо замовник визнає пропозицію ТОВ “Роудбудпівдень” такою, що відповідає вимогам закупівлі, компанія може отримати ще один контракт — майже на 95 мільйонів гривень. При цьому підприємство було створене лише торік, не має тривалої історії виконання масштабних будівельних проєктів, а журналісти неодноразово пов’язували його із бізнес-структурами підсанкційного бізнесмена.
-
Суспільство1 тиждень agoРФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди
-
Одеса1 тиждень agoПотужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Війна1 тиждень agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Відбудова6 днів agoНа Дніпропетровщині відновили водопостачання, яке було відсутнє кілька діб через аварію
-
Усі новини1 тиждень agoВідпочинок біля острова Тенерифе — рибу чорний диявол помітили біля узбережжя
-
Відбудова7 днів agoУ Києво-Печерській лаврі пояснили, коли партнери долучаться до відновлення Успенського собору
-
Політика1 тиждень agoЗеленський зустрівся з Покладом – погодив нові операції і доручив продовжити очищення СБУ
-
Політика1 тиждень agoЗеленський провів засідання РНБО щодо планів стійкості
