Попри війну та постійні виклики, українська економіка продовжує тримати курс на стабільність. Державний борг зростає, але завдяки пільговим кредитам і міжнародним гарантіям це не перетворюється на кризу. Уряд намагається балансувати між фінансовою стійкістю та підтримкою бізнесу, щоб економіка залишалася ринковою, а робочі місця — відкритими. Наскільки сьогодні це вдається, з якими проблемами стикається бізнес та чи очікувати на дефолт в Україні?

Про все це журналісти Новини.LIVE запитали в економіста Юрія Грінченка.

Реклама

Борги України

Ситуація з державним боргом виглядає складною, але не критичною. Уряд бере кредити переважно на пільгових умовах, і це дозволяє фінансувати бюджет без різких скорочень витрат. Для України важливо, що навіть під час війни вдалося уникнути сценаріїв із картковою системою та жорстким централізованим розподілом, як це було у ХХ столітті в інших країнах. Натомість економіка залишається ринковою, бізнес продовжує працювати й створювати робочі місця. Звісно, виплати відсотків за боргом — це додаткове навантаження, однак поки що воно не ставить державу на межу дефолту.

“Ми отримуємо кредити на досить пільгових умовах — програми макрофінансування. І в цих умовах це альтернатива як скороченню краху економіки, ми можемо згадати, що в воєнний час економіка була на межі, продукти роздавалися за картками, централізоване планування, централізоване виробництво”, — каже економіст Юрій Грінченко.

Зараз у нас немає таких обмежень, а ринкові механізми дозволяють підтримувати більш гнучку модель розвитку. Міжнародні гарантії для українських кредитів також відіграють велику роль, оскільки дозволяють знижувати відсотки й полегшують обслуговування боргу. Ризик “боргової ями” існує завжди, але до критичної межі ще далеко. Уряду доводиться балансувати між залученням зовнішніх коштів і збереженням фінансової стабільності.

Боргова яма та дефолт в Україні

Питання дефолту періодично виникає у публічному просторі, проте наразі воно радше гіпотетичне. Україна має досвід реструктуризації боргів і вже довела здатність домовлятися з кредиторами. Ситуацію ускладнюють великі відсоткові виплати, але наявність міжнародних гарантій і програм допомоги значно зменшує ризики. Для порівняння: навіть у Греції, де населення становить лише 10 мільйонів, пакет допомоги становив близько 350 мільярдів євро. На цьому фоні українські зобов’язання виглядають набагато меншими, тож про реальний дефолт поки йдеться.

“Дефолту поки на тих умовах, які є зараз, не буде. Нас лякали технічним дефолтом, який мав трапитися, коли Україна не виплатила за відсотками борги. Хоча це був один із тактичних кроків щодо реструктуризації боргів”, — зауважив економіст.

Робота з бізнесом

В Україні неодноразово запроваджували різні пільгові умови для підприємців. Навіть зараз уряд планує підтримку бізнесу через нову програму “Зроблено в Україні”, яка передбачає 55 млрд гривень фінансування для виробництва протягом наступних півтора року. Попри постійні спроби покращити умови для малого бізнесу, більшість ініціатив так і не дали очікуваного результату. Причина полягає не стільки у відсутності державної волі, скільки в складності та непередбачуваності системи перевірок і адміністрування податків. Бізнесу доводиться працювати у постійному ризику зіткнутися з надмірним тиском органів контролю, що знижує інвестиційну привабливість країни. Експерти наголошують, що ключовим рішенням мало б стати не скасування перевірок, а їх оптимізація та спрощення.

“Це одна з тих сфер, де українські уряди, і не лише нинішній, а всі попередні, працювали вкрай неефективно. Це стосується взаємодії з бізнесом та сфери оподаткування. І саме тут, якщо подивитися на приклади країн Центральної та Східної Європи, які приєдналися до ЄС у 2004 році, ми побачимо, що саме в цій царині державного управління вони досягли найбільшого прогресу”, — зазначає експерт Юрій Грінченко.

Разом із тим повне скасування перевірок створює додаткові ризики: бізнес отримує свободу дій, але зростають загрози для споживачів, довкілля та легального сектору економіки. Якщо держава не збалансує ці інтереси, у тіні опиняться цілі сегменти ринку. Міжнародна практика доводить, що більш ефективним кроком є вдосконалення процедур контролю, а не їх ліквідація.

Допомога бізнесу від держави

У плані дій Кабінету Міністрів на 2025–2026 роки одним із пунктів передбачено грантові програми для бізнесу, які запрацюють до кінця 2026 року. Проте виникає питання: наскільки це доцільно в умовах війни та обмеженого бюджету, коли ресурси насамперед мають йти на підтримку Збройних Сил. З економічного погляду державна підтримка бізнесу часто вважається неефективною. Теорія ринку передбачає, що конкуренція сама стимулює розвиток підприємництва, а будь-які преференції чи дотації можуть спотворювати умови. Однак на практиці такі механізми застосовуються у багатьох країнах, особливо у кризові періоди. Мова насамперед про грантові програми, спрямовані на розвиток секторів, що створюють нові робочі місця та модернізують економіку.

“Грантова допомога від держави може працювати, якщо дійсно дає поштовх бізнесам з перспективою розвитку та створення робочих місць. Гранти існують у багатьох країнах, і як пілотний проєкт, що допоможе зрозуміти, якою має бути підтримка бізнесу з боку української держави, це непогана ініціатива. Я б її підтримав”, — підкреслює експерт.

Таким чином, точкові програми можуть стати тестом для держави: вони дозволять визначити, які інструменти дійсно працюють, а які створюють лише додаткове навантаження на бюджет.

Ризики економічного занепаду

В умовах війни економіка України стикається щонайменше з трьома ключовими ризиками. Найбільший із них безпосередньо пов’язаний із перебігом бойових дій, які визначають майже всі економічні процеси. Другий ризик стосується високої залежності від зовнішньої фінансової підтримки: політична ситуація у країнах-партнерах може змінюватися, і в якийсь момент обсяги допомоги можуть скоротитися. Третій ризик полягає у вичерпанні довоєнних запасів та відсутності достатніх інвестицій для відновлення.

“Ризик полягає в тому, що українська економіка до війни демонструвала високі темпи модернізації: було запроваджено ринок землі, активно інвестували в аграрну сферу та інші галузі. Угода про зону вільної торгівлі з ЄС дозволила бізнесу інтегруватися в європейські ланцюги постачання. Це створило певний запас міцності, який тепер поступово вичерпується”, — пояснює економіст Юрій Грінченко.

Додатковим сигналом стає спад інвестицій у будівництво, яке в усьому світі вважається локомотивом економічного зростання. Країни, що активно будують інфраструктуру та промислові об’єкти, отримують прискорене зростання ВВП. Україна ж сьогодні втрачає ці можливості через війну, а тому потребує спеціальних програм відновлення та підтримки інвесторів. Без цього ризики економічного спаду залишатимуться високими навіть у післявоєнний період.

Раніше ми писали, про план дій Кабінету Міністрів на 2025-2026 роки, що він за собою несе, які перспективи для країни та чи вдасться реалізувати поставлені плани. А також про те, чи варто купляти долар, що прогнозують експерти найближчим часом.