Голова людиноподібного робота C-3PO із фільму «Зоряні війни: Епізод 5 – Імперія завдає удару у відповідь» була продана на аукціоні більш як за $1 мільйон.

Як передає Укрінформ, про це повідомило Euronews Culture.

Культовий реквізит пішов з молотка на початку цього тижня у межах весняного аукціону Entertainment Memorabilia Live Auction аукціонного дому Propstore у Лос-Анджелесі.

Це єдиний відомий екземпляр голови золотого протокольного дроїда із «Зоряних воєн», який коли-небудь потрапляв на ринок колекціонерів. Лот перед продажем оцінювався у $350-700 тисяч, але був проданий за $1 058 400.

На торгах також продали гарпунну рушницю, якою користувався мисливець на акул Квінт у виконанні актора Роберта Шоу у блокбастері Стівена Спілберга «Щелепи» 1975 року. Її ціна разом із оригінальним футляром становила $327 600.

Із цієї стрічки також були продані вудка і котушка марки Fenwick, якими користувався герой Шоу під час напруженої сутички з великою білою акулою. Ціна лота становила вражаючі $239 400.

Окрім цього, на аукціоні за $189 000 продали волейбольний м’яч Wilson із фільму «Вигнанець», хоча попередня оцінка вартості лота становила від $150 до 300 тисяч.

Читайте також: У США на аукціоні продали рідкісну картку Пікачу за $16,5 мільйона

Із молотка пішли також уламки меча з трилогії «Володар перснів» (продано за $252 000) і «Карта мародерів» із фільму «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану» (продано за $59 850).

На аукціоні Propstore продали і золотий квиток з оригінального фільму «Віллі Вонка та шоколадна фабрика» з актором Джином Вайлдером у головній ролі. Ціна лота становила $107 100.

Як повідомляв Укрінформ, рідкісний примірник коміксу про Супермена, який колись був викрадений з будинку голлівудського актора Ніколаса Кейджа, був проданий за рекордні $15 мільйонів.

Фото: Propstore

Туризм може стати одним із драйверів відновлення України. Але для цього потрібно діяти системно

Війна змінила не лише безпекову ситуацію в країні – вона радикально трансформувала економіку і підходи до розвитку цілих галузей. Туризм став одним із найбільш чутливих секторів, але водночас і одним із тих, що демонструють здатність до відновлення. Як голова Тимчасової слідчої комісії, протягом року я мав можливість не лише аналізувати документи і статистику, а й безпосередньо бачити стан галузі на місцях, спілкуватися з громадами, керівниками об’єктів, бізнесом і фахівцями, які сьогодні фактично тримають внутрішній туризм.

За цей період ми відвідали низку регіонів і об’єктів культурної спадщини та туристичної інфраструктури – зокрема Дніпро, Полтаву, Волинь, Хмельниччину, Хотин та Канів. І ці поїздки дають набагато більше розуміння, ніж будь-яка аналітика: ми бачимо не лише потенціал, а й системні проблеми – зношену інфраструктуру, відсутність сучасного сервісу, недостатнє фінансування і, що особливо важливо, відсутність сучасних інструментів управління та просування.

Водночас цифри показують, що навіть у таких умовах галузь починає відновлюватися. Динаміка туристичного збору демонструє поступове повернення активності: після падіння у 2022 році до 178,9 млн грн, у 2023 році надходження зросли до 222,6 млн грн, у 2024 році перевищили 270 млн грн, а у 2025 році склали вже 359 млн грн, що на 31,5% більше, ніж роком раніше. Це означає, що внутрішній туризм живий, і він працює, перш за все, завдяки українцям, які відкривають свою країну заново.

Фактично формується нова карта туристичної України: Київ, Львівщина, Івано-Франківщина, Закарпаття стали ключовими центрами внутрішнього туризму, тоді як частина східних і південних регіонів через бойові дії тимчасово випали з цього процесу. Але навіть у центральних регіонах і на заході ми бачимо не використаний потенціал – об’єкти є, історія є, попит є, але системного підходу до управління і просування поки що бракує.

Окремо варто сказати про фінансування, яке у 2025 році суттєво зросло. Обсяг міжнародної технічної допомоги на розвиток туризму досяг 126,51 млн грн порівняно з 26,69 млн грн у 2024 році. Найбільше ресурсів отримали Волинська область – 99,67 млн грн, Івано-Франківська – 18,90 млн грн та Вінницька – 2,6 млн грн. Водночас інші регіони отримують значно менше – наприклад, Черкаська область лише 1,49 млн грн, Закарпатська – 1,42 млн грн, що свідчить про нерівномірність доступу до фінансування. Паралельно зростає і роль місцевих бюджетів: у 2025 році громади спрямували на розвиток туризму 54,89 млн грн проти 29 млн грн у 2024 році, причому найбільші видатки зафіксовано в Івано-Франківській області (9,64 млн грн) та Києві (6,16 млн грн).

Разом із тим, коли ти особисто бачиш стан об’єктів, стає очевидно: головна проблема – не лише у фінансах. Ми досі працюємо у застарілій системі, де відсутня повноцінна статистика, не врегульована діяльність значної частини ринку, немає єдиних стандартів якості, а туристичний збір адмініструється неефективно. Значна частина ринку перебуває в тіні, а органи місцевого самоврядування не мають достатніх інструментів впливу.

Але, на моє переконання, ключовий виклик сьогодні – це відсутність цифровізації галузі. Ми маємо унікальні об’єкти культурної спадщини, але часто вони не представлені належним чином у цифровому середовищі. В багатьох випадках відсутні сучасні системи онлайн-продажу квитків, електронного обліку відвідувачів, аналітики потоків. Державні туристичні об’єкти практично не мають системного цифрового маркетингу, не використовують повною мірою можливості міжнародних платформ і не працюють як цілісний продукт. У результаті ми втрачаємо не лише доходи, а й інтерес потенційних відвідувачів.

Ще одним критичним напрямом є фіксація втрат галузі. Станом на кінець 2025 року зафіксовано 453 пошкоджених об’єкти туристичної інфраструктури, серед яких 140 готелів, 78 баз відпочинку, санаторії, табори та інші об’єкти. Найбільше постраждали Донецька, Харківська, Миколаївська, Одеська та Херсонська області. Водночас повна оцінка збитків проведена лише щодо 33 об’єктів, і вже вона перевищує 1,5 млрд грн. Це означає, що реальний масштаб втрат значно більший, і його ще належить зафіксувати для подальшого відновлення.

Саме тому я переконаний: без системних змін ми не зможемо використати той потенціал, який має Україна. Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про туризм” та деяких інших законодавчих актів щодо основних засад розвитку туризму» (реєстр. № 4162) є базовим кроком у цьому напрямі. Він передбачає створення Єдиного туристичного реєстру, впровадження сучасної статистики, гармонізацію з європейськими стандартами та формування нової моделі управління галуззю. Але навіть найкращий закон не працюватиме без реального впровадження – на рівні держави, громад і конкретних об’єктів.

Сьогодні внутрішній туризм – це не про відпочинок у класичному розумінні. Це про економіку громад, про робочі місця, про збереження культурної спадщини і про формування нової ідентичності країни. І якщо ми правильно використаємо цей момент, туризм може стати одним із драйверів відновлення України. Але для цього потрібно діяти системно – модернізувати законодавство, інвестувати в цифровізацію, підтримувати громади і, головне, почати сприймати туризм як стратегічну галузь, а не допоміжну.

Максим Ткаченко, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у сферах культури, охорони культурної спадщини, туризму, фізичної культури і спорту

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства

Таку думку в інтерв’ю Укрінформу висловила колишня заступниця директора з питань оборонного та безпекового співробітництва НАТО та експосадовиця Єврокомісії Ґерлінде Нігус.

“Я є рішучою прихильницею пропозиції Єврокомісії щодо так званого “зворотного розширення”. Це означає погодитися в принципі, що країна – Україна, а також інші кандидати – стає членом ЄС і потім поступово інтегрується, крок за кроком отримуючи права й обов’язки”, – зазначила Нігус..

За словами експертки, ключовим тут є те, що Україну “було міцно закріплено в європейській родині”, оскільки затягування процесу створює ризики втручання з боку Росії.

“Тому необхідно просувати цей геостратегічний підхід і переконувати скептичні держави-члени, що це відповідає їхнім власним інтересам. Якщо ми втратимо цю можливість, ціна, яку заплатять європейці колективно, буде історичною”, – переконана Нігус.

На її переконання, у випадку застосування моделі “зворотного розширення” Україна могла б досить швидко приєднатися до Євросоюзу.

“Якщо застосувати модель “зворотного розширення”, строки можуть бути відносно короткими. Я знаю, що ваш Президент згадував 2027 рік – і за цієї моделі це може бути досяжним”, – наголосила експертка.

Коментуючи питання реформи голосування в ЄС, Нігус вказала на те, що “ці дискусії тривають роками, якщо не десятиліттями”. “Існує широке розуміння проблеми: одностайність у зовнішній, безпековій та оборонній політиці є перешкодою. Однак реальний прогрес у запровадженні голосування кваліфікованою більшістю є дуже обмеженим”, – підкреслила вона.

З огляду на це експертка підтримала ідею активнішого використання “коаліцій охочих”: “Саме тому я вважаю, що як частина ширшого рішення потрібно більше спиратися на “коаліції охочих” і діяти поза інституційними рамками НАТО та ЄС, якщо ті не здатні провести необхідні реформи. Інакше ми втрачаємо дорогоцінний час. Такі коаліції можуть виключати постійних “блокувальників”, тобто “троянських коней” Росії – на сьогодні передусім Угорщину і дедалі більше Словаччину”.

На її переконання, принаймні на перехідний період “це було б більш орієнтованим на результат рішенням”. “Крім того, така коаліція вже могла б включати Україну як одну з найсильніших армій Європи, перевірену роками війни проти Росії. Європейці мають значний інтерес до інтеграції України у свої оборонні та безпекові плани і структури, і такі коаліції є практичним способом це зробити”, – додала вона.

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський заявив, що до 2027 року Україна технічно буде готова до вступу в Європейський Союз, проте деякі члени ЄС досі блокують відкриття переговорних кластерів.

Фото надане Ґерліндою Нігус