У вірусному відео, опублікованому в TikTok, вона показала, на які кроки довелося піти, щоб дотриматися політики закладу щодо відсутності сумок.

Джулієт Мескерс, мешканка Нью-Йорка (США), приїхала до Університету Лойола в Новому Орлеані, щоб відсвяткувати випуск свого брата, який навчався на програмі музичного бізнесу.

Викинула сумочку в кущі

На відео, опублікованому минулого тижня, Мескерс показує, як її сестра непомітно ховає сумочку в кущах біля входу до закладу. Виявилося, що адміністрація заборонила всі сумки, крім прозорих або тих, що відповідають суворим вимогам щодо розміру.

Пізніше, коли Мескерс повернулася забрати свій аксесуар, вона дізналась, що виявилась не єдиною, хто скористався тим самим схованкою. Інша жінка прийшла до кущів, щоб також забрати свою сумочку.

“Ми не знали, що можна приносити лише прозорі сумки. Можливо, вони надіслали електронного листа, але ми його не бачили. Не образилися зовсім. Радше хочемо, щоб усі почувалися в безпеці, хоча й хотілося б, щоб було місце, де можна було б залишити особисті речі”, — розповіла Мескерс.

Політика університету

Політика університету передбачає, що відвідувачі можуть приносити лише клатч розміром менш як 4,5×6,5 дюймів, прозору сумку 12×6×12 дюймів, пластиковий пакет для заморожування або поясну сумку. Всі інші сумки заборонені з міркувань безпеки.

Мескерс, яка виросла в Коннектикуті, запевняє, що поставилась з розумінням до цієї політики.

“Одного разу я пішла на концерт, і сталося те саме. Ми приїхали на таксі. Тож я кинула сумку в кущі. Після концерту намагалася знайти свою сумку і витягла чиюсь іншу”, — поділилася своєю схожою історією інша глядачка.

Як зазначила авторка відео, ця ситуація могла бути незручною, але вона створила “безглуздий і незабутній спогад”, який знайшов відгук у користувачів мережі.

Нагадаємо, раніше Фокус повідомляв про інцидент, коли пасажирка, відмовившись на прохання стюардеси поставити свою брендову сумку під сидіння, спричинила годинну затримку рейсу авіакомпанії China Express Airlines із китайського Чунціна до провінції Хебей. Зрештою, жінку довелося зняти з борту.

Водночас 24-річна американка Абріель Клаузінг, яка переживає втрату батька, випадково натрапила на розпродажі на вінтажну сумочку. Усередині вона виявила записку, яка принесла їй несподівану втіху і віру в те, що батьківська любов живе навіть після втрати.

Український культурний фонд – важлива інституція, яка відіграє стрижневу роль у підтримці та фінансуванні культурних проєктів, однак, в умовах повномасштабної війни та обмеженого бюджету йому доводиться долати певні виклики. Наразі Міністерство культури та стратегічних комунікацій України розробляє зміни до Закону «Про Український культурний фонд» з метою вдосконалення правових засад його діяльності для створення сприятливих умов заради розвитку установи. Тим часом команда фонду активно працює, відзначаючи, що цього грантового сезону кількість заявок за всіма програмами й лотами збільшилася. Детальніше про роботу УКФ ми розпитали в його виконавчої директорки Анастасії Образцової.

– Пані Анастасіє, розпочнімо з обговорення змін до профільного закону, що визначає діяльність Українського культурного фонду. Які саме корективи, на вашу думку, є критично важливими для ефективнішої роботи інституції в нинішніх умовах?

– Закон «Про Український культурний фонд», ухвалений 2017 року, не враховував реалій повномасштабної війни, потреб культурної сфери в умовах криз та необхідності оперативних рішень. Подальші зміни до нього були лише точковими, тож тепер закон потребує комплексного перегляду. Водночас наразі для нас є три ключові й масштабні питання, що потребують врегулювання й отримали широку підтримку з боку митців та діячів культури. Перше – стабільне фінансування. Щоб щорічні дискусії про обсяг підтримки культурних проєктів залишилися в минулому, ми пропонуємо зафіксувати в законі норму про щорічне фінансування Фонду на рівні не менше 0,1 % видатків загального фонду державного бюджету за попередній рік. Такий підхід уже застосовується щодо Суспільного мовника. Друге – можливість довгострокових проєктів. Сьогодні законодавство дозволяє фінансування лише в межах одного бюджетного року, попри сталий запит на ініціативи тривалістю понад 12 місяців. Ми ініціюємо внесення до закону визначення «довгострокового проєкту» з можливістю фінансування в кількох бюджетних періодах – це відкриє шлях до змін в інших підзаконних актах і як результат дасть змогу запускати пілотні open calls для дворічних ініціатив. Третє – впорядкування процесу затвердження пріоритетів УКФ. Чинне законодавство не встановлює чітких строків і процедур для розроблення та затвердження пріоритетних напрямів. Ми пропонуємо зафіксувати конкретні терміни, що дасть можливість завчасно оголошувати конкурси, раніше підписувати договори й теоретично дасть заявникам більше часу на реалізацію проєктів. Усі ці правки команда УКФ уже оформила юридичною мовою і передала до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.

– У Держбюджеті–2025 на потреби УКФ передбачено 256,6 мільйонів гривень, з яких орієнтовно 200 мільйонів спрямовуються на грантову підтримку. Решту коштів, необхідних для більшої кількості проєктів, Український культурний фонд планував знайти зовні. Яку кількість коштів і звідки вдалося залучити?

– Наразі УКФ долає один із найбільших викликів – ми працюємо над відновленням довіри до інституції та повертаємо фінансових партнерів після майже трирічної паузи. І вважаю, що робимо це успішно: суми позабюджетного фінансування зростають, як і кількість заявок. Загалом будь-яке партнерство – це добрий індикатор рівня довіри до організації з боку стейкхолдерів.

Уже маємо спільну програму з благодійним фондом «МХП – Громаді»: в межах програми «Культура. Регіони» відбулося співфінансування лоту «Культура у фокусі громад» у форматі 50 на 50 – у такий спосіб додатково залучили 5 млн грн. Я загалом хочу відзначити український бізнес: нині вже майже немає розмежування, коли підприємці, влада і громадянське суспільство працюють окремо. Сьогодні складно залишатися ефективною змістотворчою інституцією в будь-якому із цих секторів, якщо не залучаєш інші – всі діють у гібридному форматі. І коли партнери, зокрема український бізнес, звертаються до нас – це завжди про синергію намірів. Це об’єднання ресурсів: фінансових, людських, інтелектуальних, моральних – заради покращення ситуації в країні загалом і у сфері культури зокрема.

Ми підписали меморандуми про співпрацю із швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України» (UCORD): буде залучено 9 млн грн для підтримки проєктів у Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Сумській, Волинській та Одеській областях.

Також мені нарешті вдалося реалізувати ідею співфінансування культурних проєктів спільно з місцевим самоврядуванням. Першими до такої ініціативи долучилися Запорізька обласна військова адміністрація та Запорізька міська рада, фінансування ініціатив також відбуватиметься у форматі 50 на 50 – отже, додатково ми залучили 2 млн грн.  Культура кожного регіону – це унікальна історія, яку варто чути. Регіональні конкурси УКФ допоможуть громадам не лише зберегти спадщину, а й розповісти про неї всій Україні та світові.

Окрім грантової підтримки, в УКФ також передбачено форму фінансової підтримки за програмою «Стипендії». У державному бюджеті на цю програму закладено 5 млн грн, крім того, ми змогли залучити додаткові 3 млн грн від іноземних партнерів: півтора мільйона вже надійшло від Міністерства культури Великого Герцогства Люксембург, ще півтора мільйона очікуємо.

До того ж наразі на етапі опрацювання перебуває концепція нового конкурсу – на розробку та підтримку маршрутів і місць пам’яті. Потенційними партнерами у ньому мають виступити профільне міністерство – Міністерство розвитку громад та територій України  і представник соціально-відповідального бізнесу.

ЦЬОГО ГРАНТОВОГО СЕЗОНУ МИ БАЧИМО ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ЗАЯВОК ЗА ВСІМА ПРОГРАМАМИ І ЛОТАМИ

– Державна підтримка сфери культури залежить не тільки від затвердженого бюджету, а й від своєчасного та ефективного розподілу коштів профільними структурами держфінансових установ. Чи немає з цим проблем?

– Ми, як операційний організм, намагаємося збалансувати всі зусилля – і під час формування пріоритетів, і під час реалізації механізмів фінансування – для того, щоб усе відбувалося своєчасно та максимально зручно для тих, хто подається на гранти. Водночас УКФ, попри прогресивний підхід, залишається бюджетною установою, обмеженою рамами бюджетного року, що триває із 1 січня до 31 грудня. Ми підзвітні Міністерству культури та стратегічних комунікацій України, яке також має власні індикатори, завдання і залежить від бюджетних рішень та погоджень із Міністерством фінансів. Ми не можемо просто перерахувати кошти, отримавши лише прізвище, ім’я та по батькові. Наш обов’язок – зробити процес максимально зручним для заявника, але водночас ретельно все перевірити, адже ми відповідальні за цільове надання бюджетних коштів. Звичайно, певні терміни можуть зсуватися, адже центральний орган виконавчої влади, що формує бюджетну політику, має власні плани; ми – свої; а заявники – свої очікування. Не завжди ці життєві цикли збігаються. Це справді складно – особливо в умовах воєнного стану та дії Постанови Кабінету Міністрів України № 590 , яка визначає пріоритетність видатків, що підлягають фінансуванню лише за наявності коштів у Державній скарбниці.

– У 2024 році якраз траплялися затримки державного фінансування УКФ від Державної казначейської служби України.

– Так. Тобто, заявники виконали всі свої зобов’язання, УКФ – виконав свої, так само як і Міністерство культури та Міністерство фінансів, але в казні не було наявних коштів. Тут варто розуміти, що фінансування будь-якого проєкту від Українського культурного фонду відбувається кількома траншами, і такого, що заявник зовсім не отримав коштів – немає. Тоді відбулася затримка на деякий період на другому транші (він найбільший), і я вдячна заявникам, що вони успішно подолали той челендж, оскільки в них є графік реалізації проєкту, який повинен забезпечуватися фінансами, а тоді він порушився через брак фінансування. Це було вкрай складно, та вони не втратили довіри до нас, бо ми бачимо цього грантового сезону збільшення кількості заявок за всіма програмами і лотами. Тому хочу знову наголосити, що УКФ – це партнер митців та діячів культури, який цілком виконує взяті на себе зобов’язання. Попри можливі затримки, про які ми інформуємо під час укладання грантових договорів, усі кошти, що були передбачені для заявника, виплачують у повному обсязі. 

ПРОТЯГОМ УСІХ РОКІВ ДІЯЛЬНОСТІ УКФ ЗАВЖДИ ПОПЕРЕДУ АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ СЕКТОР

– Кількість заявок збільшилася за всіма програмами, чи якісь стали більш популярними?

– Протягом усіх років діяльності Українського культурного фонду лідером за кількістю заявок залишається аудіовізуальний сектор – понад 24 % від загальної кількості. Можливо, це пов’язано з тим, що саме його представники мають найбільший досвід у проєктній діяльності та адмініструванні процесів.

В Україні функціонує Державне агентство з питань кіно, яке опікується підтримкою кінематографу, тож ми не можемо повністю перебрати цю сферу на себе. Завдання УКФ – ширше: ми підтримуємо весь аудіовізуальний сектор, що охоплює не лише ігрове кіно, а й документальні фільми, веблоги, анімацію, телепродукти, подкасти.

Мені дуже приємно відзначити, що повний цикл виробництва фільму «Я працюю на цвинтарі» чи препродакшн фільму «Памфір» відбулися за підтримки УКФ. Ми радіємо, що ці стрічки капіталізувалися в якісний культурний продукт із міжнародним визнанням. Окрім ігрового, УКФ підтримує і документальне кіно. Зокрема, стрічка «Залізні метелики» про катастрофу рейсу MH17 була номінована на головні нагороди кінофестивалів Sundance та Берлінале, а фільм «Нескінченність за Флоріаном» про автора архітектурного твору «Летюча тарілка» на Либідській площі в Києві – представлений у конкурсній програмі Роттердамського кінофестивалю у 2022 році.

Також у нас стабільно високий запит на підтримку сектора культурних і креативних індустрій (кроссекторальна діяльність). За обсягом поданих заявок після нього – сектор «Культурна спадщина». Єдине обмеження – в межах цього напряму ми не можемо фінансувати капітальних видатків, однак, бачимо великий запит і пріоритизуємо підтримку спадщини. Насамперед ідеться про цифрові, диджитальні проєкти – зокрема, створення 3D-моделей об’єктів культурної спадщини, переважно зі сходу України. Тобто ми шукаємо способи, як за допомогою наявних інструментів підтримувати нашу культурну спадщину.

Як бачите, Український культурний фонд прагне зберігати баланс у рельєфі кожного сектора. Якщо взяти, наприклад, театр чи перформативне мистецтво – це більш нішеві напрями, спрямовані на збереження й розвиток мистецтва. Можливо, вони не так капіталізуються і не залучають стільки аудиторії, як аудіовізуальний сектор. І це не добре, й не погано – це означає лише те, що одні напрями потребують більшої підтримки, інші – меншої. Але підтримка має бути для всіх.

КОНТЕНТ ФОРМУЄТЬСЯ В КОНТЕКСТІ, НАШ КОНТЕКСТ – ВІЙНА, І КОНТЕНТ МАЄ ФОРМУВАТИСЯ В НЬОМУ

– Як знаходите баланс між тим, чи має УКФ підтримувати великі іміджеві проєкти, чи навпаки – маленькі у громадах, які, може, навіть більше потребують цього?

– Є профільні інституції, які опікуються підтримкою кіно, книжкової справи та інших секторів. Ми ж підтримуємо всю сферу культури й маємо фінансувати і масштабні проєкти, і невеликі ініціативи – щоб у заявників узагалі була мотивація подаватися.

У нас є популярна програма «Культура. Регіони», в якій основний акцент зроблено саме на регіональному розвитку. Обсяги фінансування тут невеликі (до 1 млн грн), і ми навмисно виключаємо з можливих заявників  програми обласні центри, які й без того є потужними гравцями й можуть брати участь у масштабніших конкурсах. Натомість хочемо максимально стимулювати участь невеликих територіальних громад. У межах цієї програми також заохочуємо до подачі місцеву владу – органи місцевого самоврядування.

Ми намагаємося диверсифікувати інструменти підтримки. Для великих проєктів – висока конкуренція, великі суми, але водночас – посилені вимоги. Для малих територіальних громад, навпаки, спрощуємо окремі процедури, адже розуміємо (і бачимо із статистики), що їхня інституційна спроможність нижча. Тому намагаємося підтримати їх усіма можливими способами.

Адже, як я вже зазначала, кожен регіон України має унікальний культурний код, сформований традиціями, історією та локальними сенсами. І ми повинні не лише допомагати зберігати цю спадщину, а й сприяти її популяризації – на національному та міжнародному рівнях.

Контент формується в контексті. Наш контекст – війна, і саме в ньому має формуватися культурний продукт. Наприклад, державним пріоритетом є безбар’єрність – і ми відповідаємо на цей запит: в УКФ діють лоти «Підтримка митців з інвалідністю» та «Безбар’єрне суспільство».

Водночас для того, щоб максимально досягати ефекту, за деякими лотами ми збільшили порогову суму фінансування від мільйона до двох мільйонів гривень на одного заявника. Це якраз для великих проєктів у лоті «Створення культурного продукту / контенту».

З РОКУ В РІК НЕЗМІННІ ЛІДЕРИ – КИЇВ І ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ

– Які регіони найактивніше подаються на гранти УКФ? Напевно, Київ – лідер?

– З року в рік це незмінно: Київ, Львівська область і частково доєднуються інші області – Харківська, Дніпропетровська, Київська. Але два лідери постійні. Наприклад, минулого року ми отримали запит на фінансування 1560 проєктів, і понад 500 з усіх поданих – були з Києва.

– Кількість підтриманих УКФ у 2024 році проєктів – 233. До якої планки хотілося б підняти цю цифру?

– Мають бути органічні стадії зростання. Коли Український культурний фонд розпочинав свою діяльність (УКФ було створено у 2017 році), першочерговим завданням було залучити недержавний сектор, який доти майже не мав доступу до державного фінансування. Тоді було велике фінансування і підтримувалися різні проєкти – від суперякісних – до інших. Тому тоді можна було говорити про таку проблему, як якість.

Після пандемії COVID-19, повномасштабного вторгнення та переосмислення ролі культури в умовах воєнного стану ми бачимо велику кількість сильних проєктів, які могли б бути підтримані за умови більшого фінансування. Інакше кажучи, з плином часу, завдяки досвіду й подоланню технічних бар’єрів подачі до УКФ, заявники стали спроможнішими, а якість проєктів – вищою. Але водночас із цим мав би зростати й обсяг фінансування. Натомість ми лише зараз намагаємося поступово його відновлювати – і він потроху зростає.

Якщо говорити про період воєнного стану: у 2022 році УКФ підтримав лише стипендії через секвестр бюджету; у 2023 році – 213 проєктів; у 2024-му – вже 233. На 2025 рік ми сподіваємося вийти на показник – 300 підтриманих проєктів.

– За програмою «Стипендії» механізм отримання грантів простіший ніж за іншими?

Усі наші програми та лоти передбачають фінансування у формі грантової підтримки проєктів, однак, між ними є певні відмінності. Зазвичай подавачами можуть бути фізичні особи-підприємці та юридичні особи будь-якої форми власності: громадські організації, державні, комунальні чи приватні установи.

Лише на програму «Стипендії» можуть подаватися фізичні особи без жодної організаційно-правової форми. У цьому разі суми фінансування менші, кошторис – спрощений, а вимоги – менш жорсткі. Тому стипендії можуть бути гарним стартом для тих, хто вперше взаємодіє з УКФ. Також варто зважати, що конкуренція у цій програмі зазвичай вища.

ЗА СТАТИСТИКОЮ, ОДИН ІЗ П’ЯТЬОХ ЗАЯВНИКІВ ПОДАЄТЬСЯ НА ГРАНТ УКФ УПЕРШЕ – І В НЬОГО ВИХОДИТЬ

– Інколи від митців, які подавалися на гранти УКФ, можна почути про «бюрократичність» механізму подання заявок, а потім ще ж треба належно відзвітувати. Можливо, для творчих людей це справді не завжди просте завдання, і можна щось спростити?

– Попри нарікання на складні «бюрократичні» процеси, ми завжди зважаємо на те, як ці процеси сприймаються з погляду заявника, адже саме це є найголовнішим індикатором ефективності наших дій. Ми дотримуємося принципу людиноцентричності: намагаємося зрозуміти, що саме було незручним у процесі подачі або реалізації проєкту, й у межах можливого – спрощуємо та вдосконалюємо ці моменти.

Після завершення основних програм грантового сезону ми завжди очікуємо зворотного зв’язку від заявників. Нас цікавить, що саме було незрозумілим чи складним, на якому саме етапі – від першої комунікації, наприклад, через публікацію в мережі «Фейсбук» про початок прийому заявок, – до етапу переговорних процедур та підписання угоди. Ця інформація цінна для нас.

– Як цей зворотний зв’язок відбуватиметься?

– Зокрема, ми проводимо анкетування, наприклад, із відкритими запитаннями на кшталт: «Які технічні труднощі виникали під час роботи в особистому кабінеті?» або «Які розділи інструкцій для заявників потребують доопрацювання?» Нині ми активно працюємо над низкою трансформацій внутрішніх процесів, і нам важливо почути думки всіх сторін.

Я завжди кажу нашим партнерам: найгірше, що могло з вами статися, – це партнер-бюджетна установа. Але з усіх бюджетних установ ми – найліпше, що могло з вами статися. Бо ми – сучасні, гнучкі й відкриті до адаптації.

У нас справді великі інструкції, і ми проводимо чимало вебінарів та інфоднів для всіх охочих. Немає жодного «секрету успіху»: якщо зосередитися й рухатися крок за кроком – усе можливо. За статистикою, кожен п’ятий заявник подається на грант уперше – і йому вдається! Це дуже хороший показник.

В одному зі своїх перших інтерв’ю на посаді я наголосила, що одне з моїх ключових завдань – зробити інституцію людиноцентричною. Саме тому в УКФ ми запустили інституційний проєкт-дослідження «Заявник та УКФ», розпочали діагностику корпоративної культури та проводимо оцінку організаційної спроможності.

Якщо трохи «спойлерів» – у нас уже кілька років діє інклюзивна програма, спрямована на підтримку людей з інвалідністю. Але, як на мене, цього недостатньо. Тож нині ми працюємо над тим, щоб зробити сайт УКФ доступним для людей із порушенням зору. У перспективі – адаптація і для користувачів із порушенням слуху.

Також плануємо переглядати процедури технічного відбору та звітування. Але хочу наголосити: це зміни не одного дня, адже наше бажання і запит заявників мають бути «відповідно до» й «згідно з» інтегровані в юридичну складову діяльності УКФ.

– До речі, про технічний відбір. Якщо заявник кілька разів не проходить технічний відбір,  це якось впливає на його подальші спроби податися до вас?

– Ні. Помилка дорівнює наступній спробі. Водночас участь у конкурсі – це вже цінний досвід: заповнення заявки до української державної установи, українською мовою. Наш механізм подачі не є найскладнішим – особливо порівняно з вимогами до отримання грантів від міжнародних організацій.

Як бачите, запит надзвичайно високий: минулого року надійшло понад 1560 заявок, але підтримку отримали лише 233 проєкти, тобто лише 15 %. Але навіть ті, хто не пройшов відбору, вже набули важливого досвіду: як формулювати мету, завдання, очікувані результати – усе це необхідно не лише для грантів УКФ, а й для участі в культурних, інфраструктурних чи екологічних програмах міжнародного рівня.

Тому можна отримати грант від Українського культурного фонду, можна не отримати, але це точно дасть вам гарний досвід на майбутнє.

– Які критерії успішності реалізованого проєкту?

– У нас передбачено два окремі звіти: звіт про реалізацію проєкту та фінансовий звіт. Оцінка якості в культурі – справді делікатне питання. Водночас щодо діяльності УКФ – усе чітко визначено ще на початковому етапі: формулюються мета, цілі, завдання та індикатори успішності. Йдеться, зокрема, про кількість залучених учасників, створення конкретного продукту (наприклад, написання сценарію чи проведення вистави для визначеної аудиторії). У підсумку відбувається звіряння фактичних результатів із зазначеними індикаторами.

У НАС П’ЯТЬ ПРОГРАМ, ВІДПОВІДНО, ВИ МОЖЕТЕ ПОДАТИ П’ЯТЬ ЗАЯВОК. АЛЕ ПІДТРИМКУ МОЖНА ОТРИМАТИ ТІЛЬКИ НА ДВА ПРОЄКТИ

– Скільки грантів на рік може отримати один заявник?

– В УКФ діє п’ять програм, і відповідно до правил ви можете подати до п’ятьох заявок – по одній на кожну програму. Проте підтримку можна отримати не більше ніж на два проєкти.

Звісно, ви можете звернутися й сказати: «Я подала якісні заявки, які успішно пройшли технічний та експертний відбір». Але й ми, як інституція, маємо тримати баланс між інтересами всіх сторін: державної установи, яка оперує державними коштами; заявників; а також між великими та малими заявками.

Ми даємо більше шансів, щоб можна було подаватися, але фінансування однаково буде максимум на дві ваші заявки.

– У скільки етапів вибудовується процес фінансування?

– Таких етапів п’ять: технічний відбір – експертне оцінювання – переговорна процедура – ухвалення рішення щодо фінансування – підписання грантового договору. Це п’ять вивірених роками кроків, які дають нам змогу забезпечити рівні можливості отримання фінансової підтримки заявникам. Після етапів відбору на сайті УКФ публікуємо відповідний реєстр, а в особистому кабінеті заявника – роз’яснення, чому етап відбору не пройдено (якщо не пройдено). Бо УКФ – це завжди про відкритість та прозорість.

– Що трапляється в разі, якщо заявник узяв бюджетні кошти, але не реалізував проєкт?

– У договорі, який підписують дві сторони, передбачено пункти щодо врегулювання порушення його умов – наприклад, у разі невиконання проєкту в строк або використання коштів не за призначенням чи не в повному обсязі.

Якщо заявник отримав державні кошти, нічого не реалізував і не подав звітності, така ситуація розв’язується в судовому порядку. Це стандартна процедура врегулювання конфліктів: ми можемо подавати позови, і до нас також можуть подавати позови. Якщо щодо заявника триває судовий процес або є чинне судове рішення, він не має права подаватися на конкурси Українського культурного фонду.

Я завжди наголошую: перш ніж звертатися до суду, ліпше спробувати врегулювати ситуацію шляхом підписання додаткової угоди. Наприклад, торік заявник не зміг реалізувати проєкт у визначений термін. Ми обрали не судовий шлях, а домовилися про добровільне повернення коштів у встановлений строк. Заявник визнав невиконання зобов’язань і погодився повернути отримані кошти до бюджету.

У такому випадку, попри порушення, заявник зберігає право подаватися на гранти УКФ, оскільки справа не дійшла до суду. Якби ж вона перейшла в судову площину, подання заявки було б заборонене.

Загалом ми сповідуємо принцип діалогу та намагаємося ставати на бік заявника. Судові позови – це останнє, чим би ми хотіли займатися.

– Ми живемо в реаліях війни, якщо під час реалізації проєкту основного заявника мобілізували, що буде з цим проєктом?

– Бувають різні ситуації. Найголовніше – завчасно повідомляти нас про будь-які зміни. Ми все фіксуємо й, наприклад, якщо нам повідомляють про рівноцінну заміну – фахівця з відповідною кваліфікацією, досвідом, розумінням контексту та знанням команди – ми дозволяємо реалізацію проєкту продовжити. Головне – погоджувати зміни. Щодо цього питання ми максимально гнучкі.

У НАС АМБІЦІЙНА МЕТА – МИ ХОЧЕМО ЗАФІКСУВАТИ МИСТЕЦТВО ВІЙНИ

– Цього року в УКФ з’явилася нова конкурсна програма «Культурний штурм», присвячена залученню військових до спільного творення культурно-мистецьких проєктів. Проєкти, які на неї подаватимуться, стосуватимуться винятково війни?

– У нас вже є окрема програма «Культура під час війни» з двома лотами: «Створення культурного продукту / контенту» та «Англомовна адаптація аудіовізуального продукту», і якщо ми зачіпаємо тему війни, а вона дуже важлива в наш час – фіксувати, документувати – ми б хотіли все робити професійно. Якраз для досягнення цього ми й почали партнерство з військовими – Третьою окремою штурмовою бригадою ЗСУ, з ними робимо спільну грантову програму «Культурний штурм». На цей конкурс поки передбачено не дуже велике фінансування, це наш пілот, але надалі плануємо його дорощувати. Ми отримали 390 заявок, всі вони пройшли оцінку Творчої ради з п’ятьох осіб, які знають, як влучно поєднати креатив і мілітарну цінність, це представники Третьої окремої штурмової бригади, 18 окремої бригади армійської авіації Сухопутні війська ЗСУ та Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

У нас амбіційна мета – ми хочемо зафіксувати мистецтво війни. Ми даємо творцям свободу, в якому саме вигляді їм найкраще донести ту чи іншу ідею. Тобто продуктом може бути сингл, телепередача, вистава, подкаст чи навіть мурал, єдине – вони обов’язково мають бути пов’язані з війною. Це надзвичайно важко, і ми заздалегідь вдячні тим, хто готовий взятися за цю болючу емоційну тему, пропустити її через себе і видати як певний проєкт.

– Мені видається, що багато митців хотіли б створювати щось у цьому напрямі, але інколи просто не знають, як до нього підступитися: що можна висвітлювати, що ні, що доречно, а що – не дуже…

– А тут якраз є нагода, щоб їхні концепти подивилися саме військові. Ми розуміємо, що оцінювання заявок і розгляд концепції – не їхня основна діяльність, тому дуже делікатно ставимося до їхньої роботи й намагаємося бути для них зручними. Вони спочатку обирають концепти, потім заявники навчаються долати типові помилки: що можна казати, а що – не бажано, де використовувати піксель, де доречно, а де недоречно жартувати. Після цього ті, хто пройшов навчання, вже подають заявки на отримання фінансування від Українського культурного фонду. На сьогодні вже надійшло 390 ідей на конкурс «Культурний штурм».

Я завжди говорю, що розвиток відбувається в поєднанні зусиль, в колаборації. Якщо взяти дизайн і театр, то вони, об’єднуючись, народжують щось інше, дуже гарне. Так і державні установи, бізнес і громадськість набагато сильніші, коли об’єднуються. Так само культура і війна. Ми не маємо бути окремо, ми всі зараз у війні, і те, що ми можемо – це завдяки мистецтву допомогти наблизити нашу перемогу. І ми це робитимемо. 

– Пані Анастасіє, з нашої розмови стало очевидно, який великий обсяг заявок, документів, звітів опрацьовують співробітники УКФ. У вас велика команда?

– У нашому штаті – понад 70 осіб. Із них лише 12 – це проєктні менеджери, які супроводжують увесь процес подання від понад 1500 заявників. Фінансовий аудит забезпечує команда з восьми фахівців на всі заявки. Можете уявити масштаб навантаження?!

Щоб знати, що саме ми можемо поліпшити для заявників, я насамперед маю розуміти, наскільки задоволена наша внутрішня команда, яку я надзвичайно ціную. Адже ми державна установа: це не про високі зарплати, але точно про високу відповідальність і колосальні обсяги роботи. Так, усі дуже перевантажені. Але ми намагаємося зберігати баланс, бо кожного з нас надихає місія, яку ми виконуємо – на рівні держави й від її імені.

Любов Базів. Київ

Фото Кирило Чуботін

У Львові 18 травня, у День музеїв, понад півтора десятка закладів культури збиратимуть кошти на відновлення знищеного російським дроном музею Романа Шухевича.

Про це повідомляє пресслужба Львівської міської ради, передає Укрінформ.

“До Міжнародного дня музеїв львівські музеї підготували цікаві заходи для відвідувачів та вільний вхід, однак цьогоріч усіх відвідувачів будуть закликати долучитись до збору коштів на відновлення музею Шухевича. Ініціативу підтримали і обласні заклади, приватні галереї та культурні інституції”, – йдеться у повідомленні.

Керівник управління культури Львова Олексій Тарабан зазначив, що традиційно у цей день музеї організують цікаві лекції, дискусії, виставки і роблять вільний вхід для відвідувачів. Деякі заклади підготували програму на три дні, інші – лише на неділю. Ініціативу зі збору донатів на відбудову музею Шухевича підтримала низка приватних закладів та частина обласних установ.

Наразі брати участь у акції «Музей для музею» 18 травня зголосилися 16 закладів культури, але очікують, що їх буде більше.

Як повідомляв Укрінформ, у Львові вже проводили акції “Музеї для музею” та “Театри для музею” з метою зібрати кошти на відновлення музею Романа Шухевича. Було зібрано понад 185 тис. грн і 118 тис. грн відповідно.

Читайте також: У Львові консервують унікальні сходи з музею Шухевича, які вцілили під час атаки РФ

1 січня 2024 року внаслідок атаки безпілотника музей командира УПА Романа Шухевича в Білогорщі було знищено.

У Львові презентували проєкт із відновлення музею Романа Шухевича. Основним елементом експозиції буде криївка, де переховувався генерал-хорунжий УПА, а також сходи, на яких його вбили.

Після відновлення музей Романа Шухевича у Львові стане вдвічі більшим, матиме нові експозиційні зали та нове якісне укриття.